Рішення № 141264961, 06.11.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/862/26

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Новик Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701), площа імені Івана Франка, буд. 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Козирєвої Марини Петрівни (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

про стягнення 29 481,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Ніжинською міською радою Чернігівської області подано позов до Фізичної особи - підприємця Козирєвої Марини Петрівни про стягнення 29 481,45 грн заборгованості, з яких: 26 988,50 грн - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 за період з 01.01.2025 року до 30.06.2026 року, 628,96 грн - 3% річних, 1 863,99 грн - інфляційні витрати.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Виконавчого комітету Ніжинської міської ради понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ФОП Козирєва М.П. за період з 01.01.2025 року до 30.06.2026 року не набула належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,155 га з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 у м. Ніжині, а тому у зазначений період часу використовувала земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачувала орендної плати.

Ухвалою суду від 07.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Ухвала про відкриття провадження в справі від 07.09.2026 доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.09.2026 о 13:05 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження у справі в ухвалі суду від 16.04.2026.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України в межах розумного строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.12.2009 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та ФОП Козирєва Марина Петрівна (орендар) укладений Договір оренди землі (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для комерційного використання на підставі рішення п`ятдесят третьої сесії п`ятого скликання Ніжинської міської ради від 25.11.2009 року, м. Нижін, вул. Московська, 62-А.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0155 га, у тому числі 0,0155 га під проїздами та площадками, земельна ділянка не підтоплюється. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури, інженерні мережі знаходяться в доброму технічному стані (пункти 2,3 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована в 106 оціночному районі, становить 26578,00 грн (п. 5. Договору).

Договір укладений терміном на 10 років (п. 8. Договору).

Сторони в пунктах 9 11 Договору погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі на рівні дванадцяти ставок земельного податку, що складає 265,77 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю приватної власності здійснюється з урахуванням індексів індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору, оренди чи продовження його дії.

Оренда плата вноситься щомісячно не пізніше 30 числа наступного за звітній період на розрахунковий рахунок позивача.

Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджене документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 13. Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення аптеки. Цільове призначення земельної ділянки: землі комерції (пункти 15, 16 Договору).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43. Договору).

Договір оренди землі від 01.12.2009 року було зареєстровано у Ніжинському міськрайонному відділі Чернігівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 27.01.2010 року за №041085100013.

22.04.2016 між ФОП Козирєвою М.П. та Ніжинською міською радою укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої внесено зміни до п. 9 Договору оренди від 01.12.2009 та викладено його в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі на рівні 9 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.06.2015 року за фізичною особою Козирєвою Мариною Петрівною (код НОМЕР_1 ) зареєстрована на праві приватної власності (номер відомостей про речове право: 10039334) нежитлова будівля «Аптека» загальною площею 133,6 кв.м. за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, буд. 62а (реєстраційний номер майна: 658412174104).

Нежитлова будівля «Аптека» загальною площею 103,6 кв.м. за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, буд. 62а розміщена на земельній ділянці площею 0,0155 га з цільовим призначенням - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (землі комерції") для розміщення аптеки з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082, власник земельної ділянки Ніжинська міська рада. Речове право (право оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 зареєстровано за Козирєвою М.П. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2016 року (номер відомостей про речове право: 14646502).

01.07.2020 року Ніжинська міська рада прийняла рішення №61-75/2020 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок, внесення змін, надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання земельних ділянок суб`єктам господарювання фізичним особам», згідно пункту 2 якого вирішила поновити договір оренди терміном на 10 (десять) років на земельну ділянку площею 0,0155 га за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 7410400000:01:022:0082 громадянці Козирєвій Марині Петрівні для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення нежитлової будівлі «Аптека»), що належать їй на праві власності відповідно до Свідоцтва про право власності від 15.06.2015 року.

Згідно з рішенням Ніжинської міської ради від 11.03.2022 року №1-21/2022 (зі змінами згідно рішення від 11.10.2022 року №69-25/2022) вулицю Московську у місті Ніжині було перейменовано на вулицю Станіслава Прощенка.

11.10.2022 року Ніжинська міська рада прийняла рішення № 35-25/2022 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та технічної документації, затвердження проекту землеустрою, припинення права оренди, надання земельних ділянок суб`єктам господарювання фізичним особам», згідно пункту 8 якого вирішила поновити договір оренди терміном на 10 (десять) років на земельну ділянку площею 0, 0155 га за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, 62а кадастровий номер 7410400000:01:022:0082 фізичній особі Козирєвій Марині Петрівні для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення нежитлової будівлі «Аптека»), що належать їй на праві власності відповідно до Свідоцтва про право власності від 15.06.2015 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2024 року у справі № 927/1488/23 (набуло законної сили 02.02.2024 року) з ФОП Козирєвої М. П. було стягнуто на користь Ніжинської міської ради 22231,79 грн безпідставно збережених коштів за користування у період з 01.05.2021 року до 20.09.2023 року земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 (додаток № 8 до позову).

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 927/233/25 про стягнення ФОП Козирєвої М. П. безпідставно збережених коштів за користування у період з 21.09.2023 року до 31.12.2024 року земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082, яке було закрито у зв`язку із погашенням Відповідачем пред`явленої до стягнення суми коштів 15.04.2025 року (додатки № 9-11 до позову).

За частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Як стверджує позивач, протягом періоду часу з 01.01.2025 року до 30.06.2026 року договір оренди землі на земельну ділянку площею 0, 0155 га, кадастровий номер якої 7410400000:01:022:0082, між Ніжинською міською радою та ФОП Козирєвою М. П. не було укладено та відповідне право не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідно до ч. 3 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За інформацією Головного управління ДПС у Чернігівській області Козирєва М.П. (РНОКПП НОМЕР_1 ) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 у 2025-2026 p.p. не декларувала податкових зобов`язань плати за землю та відповідно не сплачувала таке податкове зобов`язання .

За інформацією Фінансового управління Ніжинської міської ради (додатки № 12; 13 до позову):

Козирєва М. П. (РНОКПП НОМЕР_1 ) не здійснювала сплати земельного податку/орендної плати у період з 01.01.2025 року до 30.06.2026 року;

ОСОБА_1 15.04.2025 року перерахувала до бюджету 19 789, 89 грн.

Як зазначає позивач, зазначені кошти були сплачені Відповідачкою за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 за період з 21.09.2023 року до 31.12.2024 року у зв`язку із перебуванням у провадженні Господарського суду Чернігівської області справи №927/233/25.

Згідно з витягами із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки по м. Ніжину 2025-26 рр № НВ-9923218982025 від 03.02.2025, № НВ-9939072992026 від 03.02.2026 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 становить: у 2025 році 194727,35 грн, у 2026 році 210289,84 грн.

Відповідно до п. 5.2. розділу 5 «Орендна плата» Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради 38 сесії 7 скликання від 11.06.2024 № 41-38/2024, розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, за землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) на рівні 9% від їх нормативно-грошової оцінки.

За результатами опрацювання та визначення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за рахунок Ніжинської міської ради (власника земельної ділянки) при використанні ФОП Козирєвою М.П. земельної ділянки площею 0,0155 га (кадастровий номер 7410400000:01:022:0082) по вул. Станіслава Прощенка, 62А у м. Ніжині, позивачем підготовлено наступний розрахунок:

За період з 01.01.2025 по 31.12.2025

Нормативно-грошова оцінка 194727,35 грн, % орендної плати 9%, к-ть днів фактичного використання земельної ділянки - 365

194727,35*9%/365*365=17525,46 грн;

За період з 01.01.2026 по 30.06.2026

Нормативно-грошова оцінка 210289,84 грн, % орендної плати 9%, к-ть днів фактичного використання земельної ділянки -181

210289,84*9%/365*181=9463,04 грн;

Відповідно до поданого позивачем розрахунку загальна сума коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2025 до 30.06.2026 становить 26988,50 грн (17525,46+9463,04).

Доказів сплати відповідачем не надано.

У зв`язку з тим, що користувачка земельної ділянки не відшкодувала кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без достатніх правомірних підстав, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 26988,50 грн.

Позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення 628,96 грн 3% річних за період прострочення з 01.01.2025 по 30.06.2026 та 1863,99 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з 01.01.2025 по 30.06.2026.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України, випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі 914/1925/18.

Отже, в спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідачка на період спірних правовідносин не оформила право власності або права постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не була суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як встановлено матеріалами справи, власником нежитлової будівлі «Аптека» загальною площею 133,6 кв.м за адресою: м. Ніжин, вул. Станіслава Прощенка (Московська), 62А, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:01:022:0082 є Козирєва Марина Петрівна.

Відповідачка у період з 01.01.2025 по 30.06.2026 не здійснювала плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідачка (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, фактично збільшила свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір доходу відповідачки у період з 01.01.2025 по 30.06.2026 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженим органом місцевого самоврядування.

При розрахунку суми збережених коштів у розмірі орендної плати позивачем враховано умови рішення Ніжинської міської ради 38 сесії 7 скликання від 11.06.2024 № 41-38/2024 Про встановлення місцевих податків (зі змінами і доповненнями), яким визначено відсоткові ставки орендної плати, в тому числі у розмірі 9% нормативної грошової оцінки для земель призначених для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а також з урахуванням пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачкою коштів від безпідставно набутого майна склав 26 988,50 грн за період з 01.01.2025 по 30.06.2026.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради від 11.06.2024 № 41-38/2024.

З огляду на викладене Фізична особа підприємець Козирева М.П. як фактичний користувач частини земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи підприємця Козиревої Марини Петрівни безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 26 988,50 грн за період з 01.01.2025 по 30.06.2026 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення 628,96 грн 3% річних та 1863,99 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2025 по 30.06.2026.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України виснувала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

З цього моменту виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих або збережених коштів, який він не виконує.

Норма частини другої статті 530 ЦК України щодо обов`язку боржника виконати зобов`язання у семиденний строк від пред`явлення кредитором йому вимоги до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Оскільки ФОП Козирева М.П. безпідставно без достатньої правової підстави зберегла у себе за рахунок власника земельної ділянки (Ніжинської міської ради) кошти, які мала би заплатити за користування землею за період часу з 01.01.2025 по 30.06.2026, тому є підстави для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, судом встановлено, що в межах заявленого періоду з 01.01.2025 по 30.06.2026 нараховані 1863,99 грн інфляційні втрати та 628,96 грн 3% річних є обґрунтованими, арифметично правильними, розраховані з урахуванням вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, відповідно до якого сплата здійснюється за податковий період, який дорівнює календарному місцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, а відтак підлягають стягненню з відповідачки.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути 26988,50 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 628,96 3% річних та 1863,99 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір в сумі 2662,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Ніжинської міської ради Чернігівської області, код 34644701 до Фізичної особи підприємця Козиревої Марини Петрівни, код НОМЕР_1 про стягнення 26988,50 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 628,96 3% річних, 1863,99 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Козиревої Марини Петрівни, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області, площа ім. Івана Франка,1, м. Ніжин, 16600, код 34644701 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 26988,50 грн, 628,96 грн 3% річних, 1863,99 грн. інфляційних втрат, судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Новик