Рішення № 141264515, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2453/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника керівника Олешківської окружної прокуратури в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) до відповідача: Станіславської сільської ради, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ в особі філії ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ, про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Кущ В.Г.,

від позивача: Макаренко М.В.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

зазначає наступне:

Перший заступник керівника Олешківської окружної прокуратури (надалі Прокурор), використовуючи систему Електронний суд, у червні 2026 року звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) (надалі Херсонська ОДА, Херсонська ОВА, Позивач) із позовною заявою до відповідача: Станіславської сільської ради (надалі Сільрада, Відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 12.06.2026 позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2453/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2453/26, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 липня 2026 року, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ в особі філії ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ (надалі ДП ЛІСИ УКРАЇНИ, Третя особа).

В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований у кожного учасника справи електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів кожного із учасників справи Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 18.06.2026 доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

21 червня 2026 року Херсонською ОДА представлено додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27 серпня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Сільради та ДП ЛІСИ УКРАЇНИ Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 16.07.2026 доставлено ухвалу про продовження підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 27 серпня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Херсонської ОДА, Сільради та ДП ЛІСИ УКРАЇНИ Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 28.08.2026 доставлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 15 вересня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2026 відкладено розгляд справи на 13 жовтня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Херсонської ОДА, Сільради та ДП ЛІСИ УКРАЇНИ Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 28.08.2026 доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13 жовтня 2026 року.

Призначене на 13.10.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2026 призначено розгляд справи на 26 жовтня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів кожного із учасників справи Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 14.10.2026 доставлено ухвалу про призначення розгляду справи на 26 жовтня 2026 року.

Судом забезпечено право участі представника Херсонської ОДА у призначених засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідними клопотаннями.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, Папазова та інші проти України).

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, рівності перед законом та судом, враховуючи важливість справи для її учасників, розгляд справи здійснено судом в межах розумного строку з метою надання можливості учасникам справи реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі як заяв по суті справи і письмових пояснень, так і виступу із промовами.

У призначене на 26.10.2026 судове засідання представники учасників справи, окрім Прокурора та Херсонської ОДА, не з`явились.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету Сільради та ДП ЛІСИ УКРАЇНИ підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останні належним чином повідомлено про судове провадження та призначенні засідання, відтак неявка представників Відповідача та Третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

В процесі розгляду справи Прокурор підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник Херсонської ОДА підтримував позицію Прокурора та наполягав на задоволенні позову.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора в особі Херсонської ОДА (Херсонської ОВА) до відповідача: Сільради, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ДП ЛІСИ УКРАЇНИ, про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, 26 жовтня 2026 року судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05 листопада 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін:

Прокурор звертаючись із позовом до суду в інтересах держави в особі Херсонської ОДА (Херсонської ОДА) просить суд усунути перешкоди у здійсненні Херсонською ОДА права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 6520388600:03:001:0505.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що рішенням Сільради надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності та в подальшому сформовано відповідну земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505.

Втім, як зазначає прокуратура означена земельна ділянка відносить до 85 кварталу Білозерського лісництва ДП ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ (нині філія ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ), тобто відносить до земель лісового фонду, повноваженнями на розпорядження якої Відповідач не наділений.

Відтак, Прокурор просить скасувати проведену реєстрацію у Державному земельному кадастрі, як таку, що порушає права власника держави в особі Херсонської ОДА (Херсонської ОВА).

У представлених письмових пояснення Херсонська ОДА підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що спірна земельна ділянка, зареєстрована у Державному земельному кадастрі під номером 6520388600:03:001:0505 відносить до 85 кварталу Білозерського лісництва ДП ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ (нині філія ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ).

При цьому Херсонська ОДА не надавала згоди на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Письмового відзиву від Сільради до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило, у зв`язку з чим, у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Відповідно до представленого витягу з Державного земельного кадастру 04.02.2022 відділом управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташовану у Херсонській області, Херсонському районі, Широкобалківська сільська рада (Станіславська ОТГ); категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства; площа 2,00 га.

Відповідно до представленої інформаційної довідки від 02.06.2026 № 479847068 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505 не зареєстровано.

21 квітня 2026 року Прокурор звернувся до ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на те, що у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташовану на адміністративній території Широкобалківської сільської ради Станіславської ОТГ, між тим відповідно до Публічної кадастрової карти України (шар «Ліси») означена земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення та має лісові насадження.

Посилається на те, що є підстави вважати, що зазначену земельну ділянку сформовано з визначенням категорії земель сільськогосподарського призначення у порушення законодавства, що у свою чергу тягне за собою позбавлення права лісогосподарських установ (підприємств) на землю та ставить під загрозу користування лісовим фондом та його збереження.

Просить надати інформацію стосовно того: хто розробляв матеріали лісовпорядкування ДП «ХЕРСОНСЬКЕ ЛМГ» та коли; на якій підставі (із зазначенням документів) та коли саме вказана ділянка або її частина була віднесена (включена) до земель лісогосподарського призначення та облікована за цією категорією.

Окрім вказаного, просить надані копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів), на яких відображено межі земельних ділянок повністю або частково у межах земель лісовою фонду.

21 квітня 2026 року Прокурор звернувся до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства із запитом в порядку 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на те, що у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташовану на адміністративній території Широкобалківської сільської ради Станіславської ОТГ, між тим відповідно до Публічної кадастрової карти України (шар «Ліси») означена земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення та має лісові насадження.

Посилається на те, що є підстави вважати, що зазначену земельну ділянку сформовано з визначенням категорії земель сільськогосподарського призначення у порушення законодавства, що у свою чергу тягне за собою позбавлення права лісогосподарських установ (підприємств) на землю та ставить під загрозу користування лісовим фондом та його збереження.

Просить надати інформацію стосовно того: чи входить (повністю або частково) розташована на території Херсонського району зазначена вище земельна ділянка до складу земель лісогосподарського призначення; чи перебуває та з якого часу у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств ділянка або її частина (за кварталами, виділами); на якій підставі (із зазначенням конкретних нормативних актів) та коли саме вказана ділянка або її частина була віднесена (включена) до земель лісогосподарського призначення та облікована за цією категорією; чи надавалася згода на вилучення цієї ділянки із земель лісового фонду та її переведення (віднесення) до земель сільськогосподарського призначення.

21 квітня 2026 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на те, що у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташовану на адміністративній території Широкобалківської сільської ради Станіславської ОТГ, між тим відповідно до Публічної кадастрової карти України (шар «Ліси») означена земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення та має лісові насадження.

Посилається на те, що є підстави вважати, що зазначену земельну ділянку сформовано з визначенням категорії земель сільськогосподарського призначення у порушення законодавства, що у свою чергу тягне за собою позбавлення права лісогосподарських установ (підприємств) на землю та ставить під загрозу користування лісовим фондом та його збереження.

Просить надати інформацію стосовно: відомостей щодо підстав формування та набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520388600:03:001:0505 (з наданням відповідних правовстановлюючих документів, наказів, рішень тощо); інформацію про проведення інвентаризації земель на території Станіславської сільської ради Херсонського району; інформацію щодо розпорядження вищевказаною земельною ділянкою: передачу в оренду, поділ, об`єднання, зміну цільового призначення тощо.

01 травня 2026 року Сільрадою надано відповідь на запит Прокурора, відповідно до якої: земельна ділянка із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, площею 2,0000 га, сформована у Державному земельному кадастрі 04.02.2022 (за проектом землеустрою, розробленим ФОП Бондаренком К.В.): утворена шляхом послідовного поділу первісної земельної ділянки із кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га, яку було передано за наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05.06.2018 року № 132 із державної у комунальну власність Станіславської сільської територіальної громади;

розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки державної власності кадастровий 6520388600:03:001:0217, площею 39,8522 га, здійснювалося у 2018 році на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (до передачі ділянки у комунальну власність);

окремо право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, площею 2,0000 га, не реєструвалося, оскільки проект землеустрою, розроблений ФОП Бондаренком К. В., на даний час не затверджено у відповідності до вимог статті 186 Земельного кодексу України; у приватну власність, користування, оренду земельна ділянка не передавалася.

04 травня 2026 року Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням надано відповідь на запит Прокурора із представленням запрошених документів, відповідно до якої спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, площею 2 га, частково накладається на землі кварталу 85 Білозерського лісництва ДП ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ, площа перетину 1,35 га, відповідно до картографічних матеріалів з нанесеними межами квартала № 85 Білозерського лісництва ДП ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ за матеріалами 2015 року.

11 травня 2026 року Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства надано відповідь на запит Прокурора, відповідно до якої повідомлено, що за результатами опрацювання земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, площею 2 га, частково накладається на земельну ділянку 85 кварталу Білозерського лісництва ДП «ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» (на даний час Херсонське надлісництво філії «ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДП «ЛІС УКРАЇНИ»). Орієнтовна площа перетину 1,35 га.

19 травня 2026 року Прокурор звернувся до Херсонської ОДА (Херсонської ОВА) із запитом в порядку 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на те, що у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташовану на адміністративній території Широкобалківської сільської ради Станіславської ОТГ, між тим відповідно до Публічної кадастрової карти України (шар «Ліси») означена земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення та має лісові насадження.

Посилається на те, що є підстави вважати, що зазначену земельну ділянку сформовано з визначенням категорії земель сільськогосподарського призначення у порушення законодавства, що у свою чергу тягне за собою позбавлення права лісогосподарських установ (підприємств) на землю та ставить під загрозу користування лісовим фондом та його збереження.

Просить надати інформацію стосовно того: чи приймались Херсонською обласною державною адміністрацією розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП «ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ» земельною ділянкою у 85 кварталі Білозерського лісництва, а також щодо зміни її цільового призначення. У разі наявності таких розпоряджень, просить надати належним чином засвідчені їх копії та матеріали, що стали підставою для їх прийняття; про обізнаність Херсонської ОДА про порушення законодавства при вилученні земельної ділянки державного лісового фонду у 85 кварталі Білозерського лісництва ДП «ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ», зміни її цільового призначення; вжиті Херсонською ОДА на цей час заходи до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

22 травня 2026 року Херсонською ОВА надано відповідь на запит Прокурора, відповідно до якої матеріали щодо припинення права постійного користування Державного підприємства земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, зазначеною у вказаному листі Прокурора, шляхом її вилучення і зміни цільового призначення до Херсонської ОДА не надходили. Відповідні рішення (розпорядчі акти) не приймались.

Інформація стосовно порушень порядку припинення права постійного користування, вилучення та зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки від землекористувача Державного підприємства та органу державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Херсонської ОДА не надходила. Херсонська ОДА не обізнана про обставини, викладені у листі Прокурора.

Заходи щодо захисту інтересів держави не приймались.

29 травня 2026 року Прокурор звернувся до Херсонської ОДА (Херсонської ОВА) із запитом в порядку 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на те, що у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташовану на адміністративній території Широкобалківської сільської ради Станіславської ОТГ, між тим відповідно до Публічної кадастрової карти України (шар «Ліси») означена земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення та має лісові насадження.

Посилається на те, що є підстави вважати, що зазначену земельну ділянку сформовано з визначенням категорії земель сільськогосподарського призначення у порушення законодавства, що у свою чергу тягне за собою позбавлення права лісогосподарських установ (підприємств) на землю та ставить під загрозу користування лісовим фондом та його збереження.

Зазначає про відсутність заходів реагування від Херсонської ОДА, у зв`язку із чим прийнято рішення про звернення із позовом до суду задля захисту порушених прав та інтересів держави в особі Херсонської ОДА до відповідача: Сільради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено судом відповідно до представленого витягу з Державного земельного кадастру 04.02.2022 відділом управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташовану у Херсонській області, Херсонському районі, Широкобалківська сільська рада (Станіславська ОТГ); категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства; площа 2,00 га.

У пункті 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01 січня 2002 року нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 Земельного кодексу України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01 січня 2002 року перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України .

Разом з цим 01 січня 2013 набув чинності Закон України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, та її затвердження здійснюються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до пункту 8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

При цьому пункт 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" встановлює, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Поряд із наведеним 27.05.2021 набув чинності Закон України № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", приписами якого доповнено "Перехідні положення" Земельного Кодексу України пунктом 24 такого змісту: З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як зазначалось, земельна ділянка із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, розташована в межах адміністративної території Широкобалківської сільської ради Станіславської ОТГ, проти чого Сільрада не заперечує та не представляє доказів у спростування.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 1 Лісового кодеку України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтями 35, 45, 47 ЛК України встановлено, що організація лісового господарства передбачає, в тому числі, і проведення лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Статтею 3 ЛК України визначено, що ліс це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції чинній на час реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Поряд із наведеним, представлені до матеріалів справи планово-картографічні матеріали лісовпорядкування за 2015 рік Українського державного проектно лісовпорядного виробничого об`єднання свідчать про розташування земельної ділянки із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, площею 2 га, в межах кварталу 85 Білозерського лісництва ДП ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ.

Отже, зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП ЛІСИ УКРАЇНИ, із земель лісового фонду не вилучалась, а отже в силу закону відноситься виключно до земель державної власності лісогосподарського призначення.

При цьому статтею 57 ЗК України установлено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствах, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Частиною 2 статті 117 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано статтею 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до статті 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України (в редакції чинній на час реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Приписами частини 5 статті 83 ЗК України визначено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність, зокрема, у разі передачі їм земель державної власності.

Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Частиною 2 статті 117 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Окрім того, згідно із вимогами пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

Статтею 8 ЛК України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Пунктом 4 частини 1 статті 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки є Херсонська ОДА (Херсонська ОВА).

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Херсонської ОДА/ОВА із позовом до суду для відновлення порушених, за посиланням Прокурора прав держави, втім Херсонською ОДА/ОВА з моменту отримання повідомлень в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру не вчинено спрямованих на захист порушених інтересів держави дій, відтак Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Херсонської ОДА/ОВА.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, негаторний позов це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.10.2025 у справі № 911/3027/24, у випадку, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Слід зазначити, що факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16 (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70, 71)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Як зазначалось, відповідно до представленої інформаційної довідки від 02.06.2026 № 479847068 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505 не зареєстровано.

Так само в процесі розгляду справи учасниками справи не представлено доказів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505.

Окрім того, безпосередньо Сільрадою у відповіді на запит Прокурора повідомлено, що

окремо право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, площею 2,0000 га, не реєструвалося.

Між тим, відповідно до представлених до матеріалів справи планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування за 2015 рік Українського державного проектно лісовпорядного виробничого об`єднання земельна ділянка із кадастровим номером, 6520388600:03:001:0505, площею 2 га, частково накладається на землі кварталу 85 Білозерського лісництва ДП ОЛЕШКІВСЬКЕ ЛМГ, площа перетину 1,35 га.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в не заборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права) (див. пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 456/252/22).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.11.2025 у справі № 916/3804/24, суд, розглядаючи справу, має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Законом України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзаци 4 та 5 частини 10).

З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Відтак, враховуючи викладене, те, що реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 6520388600:03:001:0505, площею 2,00 га, порушує право власника держави в особі Херсонської ОДА (ОВА) на користування та розпоряджання, оскільки спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянка, яка перебуває у постійному користуванні ДП ЛІСИ УКРАЇНИ, із площею перетину 1,35 га, а остання із земель лісового фонду не вилучалась, а отже в силу закону відноситься виключно до земель державної власності лісогосподарського призначення, суд доходить до висновку, що обраний Прокурор спосіб захисту у вигляді усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації на спірну земельну ділянку є належним та ефективним способом захисту, оскільки скасування відповідної реєстрації можливо виключно на підставі рішення суду.

Так само судом враховано відсутність у державних реєстрах відомостей про наявність речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, окрім того безпосередньо земельна ділянка із кадастровим номером не зареєстрована на праві власності за Сільрадою, що також визнано останньою.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першої-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,53,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Олешківської окружної прокуратури в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) до відповідача: Станіславської сільської ради, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ в особі філії ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ, про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, площа Свободи, буд. 1, Код ЄДРПОУ 00022645) права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6520388600:03:001:0505.

Стягнути з Станіславської сільської ради (75051, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Станіслав, вул. Свободи, буд. 15, Код ЄДРПОУ 04401492) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, Код ЄДРПОУ 04851120) 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн 40коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 05 листопада 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут