Рішення № 141264409, 03.11.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 Справа № 914/1532/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.,

за участю секретаря судового засідання Дицької С.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Августіно», м. Луцьк

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Львівської митниці, м. Львів

про визнання незаконним розпорядження та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Лисюк С. І.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Августіно» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання неправомірним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху. 04.06.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 16047/26).

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.07.2026.

26.06.2026 відповідач подав клопотання про продовження строку на подання відзиву (вх. № 18236/26). 29.06.2026 позивач подав заперечення проти цього клопотання (вх. № 18419/26).

02.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 18909/26).

Ухвалою від 07.07.2026 суд відклав підготовче засідання на 05.08.2026.

Ухвалою від 05.08.2026 суд залучив Львівську митницю до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Протокольною ухвалою від 05.08.2026 клопотання позивача в частині залучення Антимонопольного комітету України залишено без розгляду у зв`язку з відмовою позивача від нього.

17.08.2026 третя особа подала пояснення щодо позову. Того ж дня позивач подав додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 25.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву (вх. № 18236/26 від 26.06.2026) та відклав підготовче засідання на 09.09.2026. У цьому ж засіданні суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.

31.08.2026 відповідач подав клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх. № 24327/26), позивач - заперечення на це клопотання (вх. № 24420/26).

04.09.2026 позивач подав заяву про зміну позовних вимог (вх. № 4103/26).

Ухвалою від 09.09.2026 суд відклав підготовче засідання на 29.09.2026.

Протокольною ухвалою від 29.09.2026 суд поновив відповідачу строк на подання відзиву та прийняв відзив до розгляду. Ухвалою від 29.09.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.10.2026.

27.10.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, дату та час його проголошення 03.11.2026.

В судове засідання 03.11.2026 з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи не з`явилися.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 03.11.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

25.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Августіно» (далі - позивач, ТОВ «Августіно») звернулося через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування розпорядження адміністративної колегії відповідача від 12.05.2026 № 63/131-рп/к та зобов`язання вчинити дії.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог (вх. № 4103/26 від 04.09.2026) позивач просить:

1) визнати незаконним розпорядження адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.05.2026 № 63/131-рп/к про відмову у розгляді справи за заявами ТОВ «Августіно» від 13.03.2026 б/н (вх. № 63-01/7-АМ від 23.03.2026) та від 13.03.2026 б/н (вх. № 63-01/6-АМ від 23.03.2026) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - розпорядження);

2) зобов`язати відповідача прийняти до розгляду та розглянути по суті зазначені заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо неоднакового застосування Львівською митницею митних ставок на аналогічні товари для різних імпортерів.

Вимогу про зобов`язання розглянути клопотання про призначення експертизи позивач у заяві про зміну позовних вимог вилучив, пославшись на те, що клопотання про призначення експертизи розглянуто в судовому засіданні 25.08.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його товари (гідрогенізований пальмоядровий стеарин MCHOX 335 SUPER CBS та CHOKOFUN Super ChocoChox 355e) і товар ТОВ «Ларус» (гідрогенізований пальмоядровий стеарин «STAROIL») є однаковими. Проте Львівська митниця застосувала до них різні коди УКТ ЗЕД: 1517909919 (ставка мита 10 %) для позивача і 1516209813 (ставка мита 0 %) для ТОВ «Ларус».

ТОВ «Ларус» понад 20 років імпортує такий товар, а позивач лише нещодавно почав імпортну діяльність. Неоднакове застосування законодавства, на думку позивача, створює для нього дискримінаційні умови діяльності, завдає йому збитків і містить ознаки антиконкурентних дій органу влади, передбачених статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позивач вважає, що відповідач неповно з`ясував обставини справи: обмежився поясненнями митниці, не дослідив висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД), у яких немає відомостей про текстурування товару, а також не врахував, що класифікаційні рішення митниці оскаржено до суду.

У додаткових поясненнях від 17.08.2026 позивач заперечив доводи митниці про текстурування його товару. На думку позивача, пастеризація, кристалізація в кристалізаторі Perfektor та гомогенізація в Pin Rotor є звичайними завершальними операціями виробництва сировини, а не перетворенням її в готовий харчовий продукт. Висновки СЛЕД текстурування не підтверджують, а обов`язок довести протилежне лежить на митниці.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що розглянув заяви позивача на виконання доручень Голови Антимонопольного комітету України від 19.03.2026 № 63-01/64-АМ та № 63-01/65-АМ, у межах своїх повноважень і відповідно до пункту 6 розділу VI Порядку розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Доводи позивача, на думку відповідача, зводяться до незгоди з митною класифікацією товарів, що саме по собі не свідчить про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У заявах немає обґрунтування того, що дії митниці призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком органу Антимонопольного комітету України. Вимога зобов`язати відповідача розглянути заяви по суті, на думку відповідача, є втручанням у його дискреційні повноваження.

Правова позиція третьої особи.

Львівська митниця у поясненнях від 17.08.2026 вважає позов безпідставним. Зазначила, що товари позивача та ТОВ «Ларус», хоча й мають схожу назву та походження, не є ідентичними за характеристиками, які визначають їх класифікацію. Відповідно до висновків СЛЕД від 25.11.2025 № 1420003400-1065 та від 18.12.2025 № 1420003400-1159 товари позивача пройшли стадії кристалізації та гомогенізації, тоді як щодо товару «STAROIL» інформація про таку обробку відсутня. Тому, на думку третьої особи, застосування різних кодів УКТ ЗЕД відповідає фактичним характеристикам товарів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

У жовтні 2025 року позивач ввіз на митну територію України гідрогенізований пальмоядровий стеарин MCHOX 335 SUPER CBS (далі - Товар 1), а в листопаді - грудні 2025 року - гідрогенізований пальмоядровий стеарин CHOKOFUN Super ChocoChox 355e (далі - Товар 2) і задекларував їх за кодом УКТ ЗЕД 1516209813 (ставка мита 0 %).

Рішеннями Львівської митниці щодо класифікації товарів від 17.12.2025 № 25UA20900000167-КТ (щодо Товару 1) та від 12.01.2026 № 26UA20900000001-КТ (щодо Товару 2) товари позивача класифіковано за кодом 1517909919 (ставка мита 10 %). Для товару «STAROIL», ввезеного ТОВ «Ларус», митниця 02.12.2025 підтвердила заявлений декларантом код 1516209813.

14.01.2026 та 30.01.2026 позивач оскаржив класифікаційні рішення митниці до Волинського окружного адміністративного суду.

13.03.2026 ТОВ «Августіно» подало до Антимонопольного комітету України та відповідача дві заяви про антиконкурентні дії Львівської митниці (зареєстровані 23.03.2026 за вх. № 63-01/7-АМ та № 63-01/6-АМ; далі - заяви). До заяви вх. № 63-01/7-АМ позивач додав клопотання про призначення експертизи на підставі висновків СЛЕД від 25.11.2025 № 1420003400-1065, від 18.12.2025 № 1420003400-1159 та від 25.11.2025 № 1420003400-1064.

Дорученнями Голови Антимонопольного комітету України від 19.03.2026 № 63-01/64-АМ та № 63-01/65-АМ розгляд заяв доручено відповідачу. Листом від 20.03.2026 № 63-02/1870е відповідач повідомив позивача про надсилання оригіналів заяв до Антимонопольного комітету України.

Під час розгляду заяв відповідач направив Львівській митниці вимоги про надання інформації від 30.03.2026 № 63-02/2079е та від 29.04.2026 № 63-02/2837е. Митниця надала відповіді листами від 10.04.2026 № 7.4-1/28-09-01/8.20/9574 та від 05.05.2026 № 7.4-2/15/8.20/11978.

04.05.2026 Волинський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справах № 140/451/26 та № 140/1184/26, якими визнав протиправними та скасував рішення Львівської митниці щодо класифікації Товару 1 та Товару 2. У рішенні у справі № 140/451/26 суд дійшов висновку, що встановлені висновком СЛЕД № 1420003400-1065 ознаки товару відповідають товарній позиції 1516, а доказів порушення декларантом правил класифікації митниця не надала.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду у справах № 140/451/26 та № 140/1184/26 станом на дату ухвалення цього рішення законної сили не набрали.

Розпорядженням адміністративної колегії відповідача від 12.05.2026 № 63/131-рп/к відповідач відмовив позивачу у розгляді справи за заявами у зв`язку з невиявленням у діях Львівської митниці ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Копію розпорядження позивач отримав 16.05.2026 разом із супровідним листом від 13.05.2026 № 63-02/3268е.

У розпорядженні відповідач виклав зміст заяв і висновків СЛЕД (пункти 16-32), навело інформацію, отриману від Львівської митниці, та Пояснення до УКТ ЗЕД (пункти 33-36) і зазначив, що товар позивача «пройшов додаткові стадії обробки з метою перетворення в харчовий продукт», а товар ТОВ «Ларус» - ні (пункт 37).

Далі відповідач навів положення частин 1 та 3 статті 36 і частини 1 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (пункти 41-43) і дійшов висновку, що «у поданих до Відділення Заявах та зібраній інформації відсутні будь-які обґрунтування, які б свідчили про те, що вище наведені дії Львівської митниці … можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції», а порушені позивачем питання «не можуть бути вирішені шляхом застосування законодавства про захист економічної конкуренції» (пункти 44-45).

Оцінка суду.

Щодо меж судового контролю

Позивач оскаржує розпорядження про відмову розпочати справу.

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб`єктів господарювання про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону у разі відмови в розгляді справи особі, яка подала заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, орган Антимонопольного комітету України видає відповідне вмотивоване розпорядження, яке протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається такій особі.

Абзацом першим пункту 6 розділу VI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зі змінами) (далі - Порядок № 5), передбачено, що у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова територіального відділення вмотивовано відмовляють у розгляді справи, про що орган Комітету видає відповідне вмотивоване розпорядження.

Отже, заява про порушення сама по собі не зобов`язує орган Комітету розпочати справу. Справу розпочинають тоді, коли орган виявить ознаки порушення. Якщо він їх не виявив, то має відмовити і пояснити чому.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених, зокрема, пунктами 1-4 частини 1 цієї статті (розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняття за ними розпоряджень та рішень), не допускається.

Тому суд не вирішує замість відповідача, чи порушила митниця законодавство про захист економічної конкуренції. Суд перевіряє, чи мав відповідач повноваження, чи з`ясував обставини, які мають значення, чи пояснив свої висновки і чи відповідають ці висновки обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 59 Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Щодо строку звернення до суду

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону заявник має право оскаржити розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачене статтею 36 Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання розпорядження.

Позивач отримав розпорядження 16.05.2026, а позов подав 25.05.2026, тобто в межах цього строку.

Щодо повноважень відповідача

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд перевіряє, чи мав відповідач повноваження прийняти оскаржуване розпорядження.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу II Порядку № 5 адміністративній колегії територіального відділення Комітету підвідомчі справи про порушення у вигляді антиконкурентних дій органів влади, крім тих, що підвідомчі Постійно діючій адміністративній колегії Комітету.

Пунктом 10 розділу II Порядку № 5 передбачено, що Голова Комітету має право витребувати будь-які матеріали, що є в провадженні органу чи посадової особи, уповноважених на їх розгляд, та передати їх на розгляд іншому органу Комітету чи голові територіального відділення (за винятком заяв і справ, віднесених до виключної компетенції Комітету як вищого колегіального органу).

Відповідно до пункту 9 розділу VI Порядку № 5 розпорядження про відмову в розгляді справи, підвідомчої адміністративній колегії територіального відділення Комітету, приймає адміністративна колегія територіального відділення Комітету.

Дорученнями Голови Комітету від 19.03.2026 розгляд заяв позивача доручено відповідачу. Оскаржуване розпорядження прийняла адміністративна колегія відповідача, тобто належний орган. Позивач у заяві про зміну позовних вимог також просить зобов`язати саме відповідача розглянути його заяви.

Отже, оскаржуване розпорядження прийняв орган, уповноважений на це законодавством.

Щодо наявності підстав для відмови у розгляді справи

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Абзацами сьомим і восьмим частини 2 статті 15 Закону до антиконкурентних дій органів влади віднесено, зокрема, надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, а також дію, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Саме на ці форми антиконкурентних дій посилався позивач.

З наведених норм видно, що антиконкурентною є не будь-яка неправильна дія органу влади, а лише та, яка вплинула або може вплинути на конкуренцію. Навіть коли йдеться про пільги чи дискримінаційні умови, закон оцінює становище суб`єкта господарювання саме порівняно з його конкурентами.

Обставини, які на це вказують, має навести заявник. Пунктом 2 розділу VI Порядку № 5 передбачено, що заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, у тому числі інформацію про ознаки порушення. У разі подання заяви про порушення, доведення якого потребує дослідження ринку, заявник у заяві висловлює міркування стосовно товарних і територіальних (географічних) меж відповідного ринку, становища суб`єктів господарювання на цьому ринку.

Заяви позивача таких відомостей не містять. Позивач стверджує, що його товар і товар ТОВ «Ларус» однакові, а митниця застосувала до них різні ставки мита, через що позивач зазнає збитків. Проте із заяв не видно, на якому ринку позивач і ТОВ «Ларус» конкурують, хто ще діє на цьому ринку і як різниця в ставках мита вплинула чи могла вплинути на конкуренцію.

Більше того, сам позивач зазначав, що ТОВ «Ларус» є дистриб`ютором, а не виробником кондитерської продукції, як позивач. Тобто ці суб`єкти здійснюють різну діяльність.

По суті, заяви позивача стосуються іншого питання: чи правильно митниця класифікувала його товари за УКТ ЗЕД. Перевірка правильності митної класифікації товарів не належить до завдань Антимонопольного комітету України, визначених статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Для оскарження рішень митних органів закон встановлює окремий порядок. Позивач цим порядком скористався і звернувся до Волинського окружного адміністративного суду ще до подання заяв до Комітету. Якщо митниця помилилася щодо товару позивача, цю помилку можна виправити саме в такому порядку, з поверненням надміру сплаченого мита.

Сама по собі неоднакова класифікація товарів двох імпортерів, навіть якщо щодо одного з них митниця помилилася, не свідчить про антиконкурентні дії органу влади.

Отже, висновок відповідача про те, що заяви та зібрана інформація не містять обґрунтування можливого впливу дій митниці на конкуренцію (пункти 44-45 розпорядження), відповідає змісту заяв. Доводи позивача про неповне з`ясування відповідачем обставин, які мають значення для справи, суд відхиляє.

Щодо вмотивованості розпорядження

Розпорядження містить виклад заяв позивача і доданих висновків СЛЕД (пункти 16-32), інформацію, отриману від митниці на вимоги відповідача (пункти 33-37), норми, якими керувався відповідач (пункти 38-43, 47), а також висновок про відсутність ознак порушення і його підставу (пункти 44-46).

Суд погоджується з позивачем, що розпорядження не є бездоганним. Висновок у пунктах 44-45 викладено стисло, а в пункті 37 відповідач по суті повторив пояснення митниці про відмінність товарів, з якими не погодився адміністративний суд.

Однак вимога вмотивованості не означає, що орган зобов`язаний відповісти на кожен аргумент заявника. Достатньо, щоб із розпорядження було зрозуміло, чому орган відмовив. У цьому випадку це зрозуміло: у заявах немає даних про вплив дій митниці на конкуренцію.

Цей висновок є самостійною і достатньою підставою для відмови, і він не залежить від того, чи однакові товари позивача і ТОВ «Ларус». Тому навіть якби відповідач погодився з позивачем щодо характеристик товарів, результат розгляду заяв не змінився б.

Отже, розпорядження відповідає вимозі вмотивованості, встановленій частиною 4 статті 36 Закону та абзацом першим пункту 6 розділу VI Порядку № 5.

Щодо рішень Волинського окружного адміністративного суду

Позивач вважає, що відповідач мав урахувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справах № 140/451/26 та № 140/1184/26. Суд з цим не погоджується з двох причин.

По-перше, ці рішення стосуються правомірності класифікаційних рішень митниці. Обставин, які свідчили б про вплив дій митниці на конкуренцію, вони не встановлюють.

По-друге, ці рішення не набрали законної сили ні на дату прийняття розпорядження, ні на дату ухвалення цього рішення.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, висновки адміністративного суду щодо класифікації товарів не мають преюдиційного значення для цієї справи і не були обов`язковими для відповідача. Те, що розпорядження не згадує ці рішення, не свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Водночас ці рішення підтверджують, що у спорі з митницею позивач має і використовує ефективний засіб захисту свого права.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача розглянути заяви

Ця вимога є похідною від вимоги про визнання розпорядження незаконним, у задоволенні якої суд відмовив.

Крім того, зобов`язати відповідача «прийняти до розгляду та розглянути по суті» заяви означало б зобов`язати його розпочати справу, тобто вирішити замість нього, що ознаки порушення є. Це питання належить до повноважень органів Антимонопольного комітету України (статті 36, 37 Закону, частина 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»), і суд не може їх підміняти.

Тому ця вимога також задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не довів наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання розпорядження незаконним. Розпорядження прийняв належний орган, у межах своїх повноважень, і воно є вмотивованим.

Інші доводи учасників справи суд розглянув. Вони не спростовують наведених висновків і не впливають на результат вирішення спору. Суд враховує, що, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не може розумітися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в позові відмовлено повністю, сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.