Рішення № 141264366, 28.10.2026, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
28.10.2026
Номер справи
914/2677/26
Номер документу
141264366
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 Справа № 914/2677/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства Сімат, м. Львів

до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, м. Львів

про: відшкодування шкоди в розмірі 78 577,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дячук В.В. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1145563 від 19.05.2026

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного підприємства Сімат до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 про відшкодування збитків в розмірі 78 577,53 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026, справу № 914/2677/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026.

14.09.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 25961/26, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у даному відзиві.

06.10.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 28209/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2026, розгляд справи по суті призначено на 28.10.2026.

27.10.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про долучення письмових доказів з додатками за вх. № 30409/26.

28.10.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях за вх. № 28209/26 від 06.10.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд позов задоволити повністю. Зазначив, що заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну-правничу допомогу та витрат на проведення експертного дослідження буде подано у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

28.10.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, як вбачається із ухвал, постановлених у даній справі, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2677/26.

Позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 07.12.2025 о 17 год. 40 хв. по вул. Голинського, 7 у м. Львові водій ОСОБА_1 , керуючи автобусом марки «МАЗ 203069», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить Львівському комунальному автотранспортному підприємству № 1, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ПП «Сімат».

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.12.2025 у справі № 463/12092/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. На думку позивача, вина водія відповідача у спричиненні шкоди є встановленою та не потребує доказування.

Позивач зазначає, що ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі страхового акту/наказу № 34896071514/ПВЗ та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 232865890 кваліфікувало подію, як страховий випадок та платіжною інструкцією № 089899 від 14.01.2026 виплатило ПП «Сімат» страхове відшкодування в сумі 250 000,00 грн, тобто, в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження № 23027, складеним судовим експертом Холодцовим Д.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 328 577,53 грн. Відтак, на думку позивача, не відшкодованою залишається шкода в сумі 78 577,53 грн (328 577,53 грн - 250 000,00 грн), яка в силу статей 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача, як роботодавця винного водія та власника джерела підвищеної небезпеки. На підтвердження своєї позиції, позивач посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 та у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі № 587/1080/16-ц, від 17.10.2019 у справі № 370/2787/18, від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17.

Позивач повідомив, що 19.05.2026 скерував відповідачу претензію про сплату 78 577,53 грн, однак відповіді на неї не отримав.

У додаткових поясненнях за вх. № 28209/26 від 06.10.2026 позивач заперечив доводи відзиву. Позивач вказує, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому особою, яка завдала шкоди, визначається відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, тоді як урахування фізичного зносу передбачене спеціальним законодавством для визначення розміру страхового відшкодування, яке виплачує страховик. Відтак потерпілий має право на відшкодування з винної особи різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та отриманим страховим відшкодуванням. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 02.09.2019 у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц, від 19.07.2021 у справі № 206/3219/15.

Крім того, позивач зазначив, що оцінка, проведена на замовлення страховика, не позбавляє його права на проведення незалежного експертного дослідження, а вказівка у вступній частині висновку експерта № 23027 на дату огляду 17.06.2025, є технічною помилкою (опискою), що підтверджується договором про надання експертних послуг № 23027 від 28.01.2026, актом наданих послуг № 23027 від 02.04.2026 та звітом оцінювача, складеним на замовлення страховика, у якому описані ті самі пошкодження автомобіля.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за вх. № 25961/26 від 14.09.2026 не заперечує факту дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.12.2025 за участю належного йому автобуса МАЗ 203069, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля позивача HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 ; вини водія ОСОБА_1 , встановленої постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.12.2025 у справі № 463/12092/25, а також факту перебування водія ОСОБА_1 на момент ДТП у трудових відносинах з відповідачем. Водночас, відповідач заперечує розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення, з таких підстав.

На думку відповідача, вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку (реальних збитків) згідно з пунктами 2.3, 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), не є тотожними показниками, а позивач не надав доказів фактичного проведення ремонту, придбання нових запасних частин та понесення витрат, у тому числі зі сплати ПДВ. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 490/3823/24.

Відповідач вважає, що розмір шкоди має визначатися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, оскільки автомобіль позивача 2017 року випуску на дату ДТП перебував в експлуатації понад 7 років, мав пробіг 146 875 км, а заміна зношених деталей на нові призведе до безпідставного збагачення позивача. Відповідач посилається на пункт 7.38 Методики та на постанови Верховного Суду від 25.11.2024 у справі № 910/1630/24 і від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Відповідач звертає увагу на розбіжність між вартістю відновлювального ремонту, визначеною у висновку експерта № 23027 (328 577,53 грн), та сумою 260 757,27 грн, зазначеною у страховому акті/наказі № 34896071514/ПВЗ від 13.01.2026. Відповідач долучив до відзиву отриманий на адвокатський запит звіт суб`єкта оціночної діяльності Берегового В.М. № 104161 від 26.12.2025, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 189 877,65 грн з ПДВ та 170 787,86 грн без ПДВ, тобто менше від виплаченого страхового відшкодування в сумі 250 000,00 грн. З цього відповідач робить висновок про відсутність непокритої страховим відшкодуванням частини реальних збитків.

Відповідач стверджує, що позивач не повідомив його про дату, час і місце огляду автомобіля відповідно до пункту 5.2 Методики, чим позбавив можливості взяти участь в огляді та надати зауваження.

Відповідач вказує на внутрішні суперечності у висновку експерта № 23027, оскільки на титульній сторінці зазначено дату його складення 02.04.2025, а у вступній частині дату огляду 17.06.2025, тобто дати, що передують ДТП від 07.12.2025, а тому вважає передчасним покладення висновку в основу рішення.

На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, відповідач заперечує проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, просить у разі задоволення позову зменшити їх з 15 000,00 грн до 3 000,00 грн, а також просить відмовити у відшкодуванні позивачу 10 000,00 грн витрат на проведення експертного дослідження, оскільки таке дослідження проведено до звернення до суду і подано позивачем його тільки як доказ у справі в підтвердження позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

07.12.2025 о 17 год. 40 хв. по вул. Голинського, 7 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса марки «МАЗ 203069», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та припаркованого автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, внаслідок якої автомобіль HYUNDAI TUCSON отримав механічні пошкодження.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.12.2025 у справі № 463/12092/25 (провадження № 3/463/2290/25) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автобусом «МАЗ 203069», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.

Автобус «МАЗ 203069», д.н.з. НОМЕР_1 , належить відповідачу, а водій ОСОБА_1 на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах. Ці обставини, як і факт ДТП та вина водія, визнаються відповідачем у відзиві на позовну заяву. Власником автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , є ПП «Сімат», що сторонами не оспорюється.

06.10.2025 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ПП «Сімат» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 232865890, номер договору в інформаційно-комунікаційній системі страховика 014127/4440/0000409) щодо автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , строком дії з 03.11.2025 по 02.11.2026, з розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, 250 000 грн на одну потерпілу особу.

Згідно зі страховим актом/наказом № 34896071514/ПВЗ, складеним ПрАТ «СК «УНІКА» 13.01.2026, особою, відповідальною за заподіяну шкоду, визначено ОСОБА_1 , транспортний засіб відповідального: МАЗ 203069, д.н.з. НОМЕР_1 , страхова компанія відповідального: «КРАЇНА», поліс відповідального № 228608522. Вартість відновлювального ремонту на підставі звіту визначено у розмірі 260 757,27 грн, суму страхового відшкодування визначено у розмірі 250 000,00 грн. Подію кваліфіковано, як страховий випадок та прийнято рішення про виплату ПП «Сімат» страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн.

Платіжною інструкцією № 089899 від 14.01.2026, ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувало ПП «Сімат» 250 000,00 грн з призначенням платежу: «Страхове відшкод. зг. дог. 014127/4440/0000409 від 06.10.2025р. Без ПДВ. ПП "СІМАТ", ЄДРПОУ 35444426, д.н. BC8413HA».

Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності Берегового В.М. № 104161 про оцінку автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , складеного 26.12.2025 на замовлення страховика, огляд автомобіля проведено 12.12.2025. Згідно з висновками звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля з ПДВ на запчастини становить 297 828,95 грн, без ПДВ 260 757,27 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових (Ез = 0,4949) з ПДВ становить 189 877,65 грн, без ПДВ 170 787,86 грн; ринкова вартість автомобіля становить 722 365,08 грн.

11.02.2026 ПП «Сімат» листом № 04/26 повідомило директора відповідача про проведення 26.02.2026 о 12:00 год. експертного огляду автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , за адресою: м. Львів, вул. Тараса Бобанича, 10 (стоянка «ШИП-ШИНА»), з метою визначення вартості матеріального збитку.

28.01.2026 між ПП «Сімат» та судовим експертом Холодцовим Д.В. (свідоцтво № 899 від 23.02.2005, спеціальність 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу») укладено договір про надання експертних послуг № 23027.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження № 23027 ринкова вартість автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , без урахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 07.12.2025, становила 713 439,80 грн, а вартість відновлювального ремонту цього автомобіля становить 328 577,53 грн, у тому числі вартість ремонтно-відновлювальних робіт 41 890,00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів 40 762,84 грн, вартість нових складових (запасних частин) 245 924,69 грн. Розрахунок здійснено із застосуванням програмного комплексу AUDATEX (ремонтна калькуляція № 23027 від 02.04.2026). У висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України, і що висновок виготовлено для подання до суду.

Відповідно до листа судового експерта Холодцова Д.В. від 26.10.2026, наданого на адвокатський запит представника позивача, зазначена у висновку № 23027, дата експертного огляду 17.06.2025, є технічною помилкою, фактично огляд автомобіля проведено експертом особисто 26.02.2026 з 12:02 до 12:45 год. на стоянці автомобілів та автомийці «ШИП-ШИНА» за адресою: м. Львів, вул. Тараса Бобанича.

До висновку експерта № 23027 також долучено рахунок на оплату № 0000015581 від 23.12.2025, виставлений ФОП Жолобецькою М.М. платнику ПП «Сімат» щодо відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , на загальну суму 368 976,80 грн.

Позивач вважає, що залишок боргу, який повинен сплатити Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1 на користь ПП «СІМАТ» становить 78 577, 53 грн. (328 577,53 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля) - 250 000,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування).

19.05.2026 позивач направив на адресу відповідача претензію про відшкодування 78 577,53 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Оцінка суду.

Щодо підстав відповідальності відповідача.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, внаслідок завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами частини першої статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Приписами частини шостої статті 75 ГПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт дорожньо-транспортної пригоди 07.12.2025, вчинення її водієм ОСОБА_1 , внаслідок порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, належність автобуса відповідачу та перебування водія у трудових відносинах з відповідачем, встановлені постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.12.2025 у справі № 463/12092/25 та визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву. Суд не має підстав вважати ці обставини недостовірними.

Таким чином, судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки працівника відповідача, шкоди, завданої майну позивача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача. Відтак, відповідач, як роботодавець водія та володілець джерела підвищеної небезпеки, є належним суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану позивачу.

Стосовно співвідношення страхового відшкодування та відповідальності заподіювача шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Приписами частини третьої статті 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною першою статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) виснувала, що обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення із заподіювача шкоди різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей; якщо потерпілий одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11.12.2019 у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), у якій зазначено, що зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18), від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), а також у постанові від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16 (провадження № 61-16265св20), у якій Верховний Суд, вирішуючи спір про стягнення з роботодавця винного водія різниці між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою, наголосив, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню відповідно до статей 22, 1192, 1194 ЦК України, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, оскільки це ті витрати, які потерпілий мусить понести.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів відповідача про необхідність урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню заподіювачем, має визначатися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля.

Урахування фізичного зносу складових транспортного засобу, є правилом визначення розміру страхового відшкодування, яке виплачує страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто, встановлює межі обов`язку страховика. Натомість, обов`язок особи, яка завдала шкоди, ґрунтується на нормах глави 82 ЦК України, що встановлюють принцип повного відшкодування шкоди (частина перша статті 1166, частина третя статті 22 ЦК України). Обов`язок заподіювача шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, прямо передбачений статтею 1194 ЦК України, і саме для таких випадків, коли страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди.

Пошкоджені внаслідок ДТП складові автомобіля позивача підлягають заміні, що підтверджується як висновком експерта № 23027, так і звітом № 104161, поданим самим відповідачем. Відновлення порушеного права позивача на користування автомобілем у стані, що існував до ДТП, об`єктивно потребує придбання та встановлення відповідних складових, вартість яких визначена за ринковими цінами. Тому, доводи відповідача про безпідставне збагачення позивача є необґрунтованими: різниця між вартістю нових складових і вартістю складових з урахуванням зносу, виникла не з волі потерпілого, а внаслідок протиправних дій працівника відповідача, і покладення цих витрат на потерпілого, суперечило б принципу повного відшкодування шкоди.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 25.11.2024 у справі № 910/1630/24 та від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 суд не бере до уваги, оскільки, як вбачається з викладених у відзиві висновків, вони стосуються визначення розміру відшкодування, яке здійснює страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, ПДВ та франшизи). У справі, що розглядається, вимоги заявлено не до страховика, а до заподіювача шкоди про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в порядку статті 1194 ЦК України, тобто правовідносини не є подібними.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. За відсутності такої подібності, правові висновки, на які посилається відповідач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З тих самих підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу за звітом № 104161 (189 877,65 грн з ПДВ та 170 787,86 грн без ПДВ) є меншою від виплаченого страхового відшкодування. Зазначені показники розраховано для цілей визначення страхового відшкодування і вони не відображають фактичного розміру шкоди в розумінні статей 22, 1192, 1194 ЦК України. Більше того, у цьому ж звіті вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу визначено у розмірі 297 828,95 грн з ПДВ на запчастини, що також перевищує суму виплаченого страхового відшкодування. Отже, навіть доказ, поданий відповідачем, підтверджує недостатність страхової виплати для повного відшкодування шкоди у даній справі.

Суд також враховує, що сума виплаченого страхового відшкодування (250 000,00 грн) дорівнює розміру страхової суми за шкоду, заподіяну майну, на одну потерпілу особу, а відповідно до страхового акту/наказу № 34896071514/ПВЗ визначена страховиком вартість відновлювального ремонту (260 757,27 грн) перевищувала цю суму. Виплачене страхове відшкодування враховано позивачем у повному обсязі при визначенні ціни позову, тому подвійного відшкодування шкоди не відбувається.

Стосовно доводів відповідача про недоведеність фактичного проведення ремонту, суд зазначає таке.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що за відсутності доказів фактичного проведення ремонту та придбання нових деталей, розмір шкоди має визначатися з урахуванням зносу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України до реальних збитків належать не лише витрати, які особа вже зробила, а й витрати, які вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, закон не ставить право потерпілого на відшкодування шкоди в залежність від того, чи провів він ремонт пошкодженого майна на момент звернення до суду. Вартість робіт, необхідних для відновлення автомобіля, може бути встановлена на підставі висновку експерта, що і мало місце у цій справі.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 490/3823/24, суд зазначає, що відповідач не обґрунтував подібності правовідносин у цій справі та у справі, що розглядається, з урахуванням критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Натомість наведені вище висновки Верховного Суду, зокрема у справі № 757/54513/16, сформовані саме у спорах про стягнення із заподіювача шкоди (його роботодавця) різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та є усталеними.

Посилання відповідача на відсутність доказів сплати ПДВ, суд також не приймає, оскільки предметом позову є витрати, які позивач мусить зробити для відновлення автомобіля, а вартість необхідних матеріалів і складових визначена експертом за ринковими цінами. Відповідачем не подано доказів того, що відновлення автомобіля можливо здійснити за меншу вартість.

Щодо оцінки висновку експерта № 23027.

Згідно з частиною першою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені за їх результатами висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові. Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Приписами статті 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Висновок експерта № 23027 складено атестованим судовим експертом, який має кваліфікацію за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». У висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду і що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Висновок містить опис проведеного огляду, фотоілюстрації пошкоджень, перелік складових, що підлягають заміні та ремонту, нормативні та інформаційні джерела, ремонтну калькуляцію AUDATEX, а отже, відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначені у висновку дати (дата складення 02.04.2025 та дата огляду 17.06.2025) свідчать про його недостовірність або можливе відношення до іншої ДТП. Зміст висновку беззаперечно вказує, що його предметом є пошкодження автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , отримані внаслідок ДТП 07.12.2025: у вступній частині зазначено, що звернення ПП «Сімат» надійшло експерту 28.01.2026 щодо автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП 07.12.2025, питання на вирішення експерта сформульовані саме щодо цієї ДТП, а ремонтна калькуляція AUDATEX № 23027 та аркуш перевірки даних датовані 02.04.2026. Висновок не міг бути складений або огляд проведений раніше, ніж відбулася подія, наслідки якої досліджувались. Договір про надання експертних послуг № 23027 укладено 28.01.2026, а лист-повідомлення позивача від 11.02.2026 № 04/26 та лист судового експерта Холодцова Д.В. від 26.10.2026 підтверджують проведення огляду 26.02.2026. Отже, неправильне зазначення дат, є технічними описками, які не впливають на зміст дослідження та його висновки.

Відповідач, стверджуючи про можливість відношення висновку до іншої ДТП, не подав жодних доказів, які б свідчили про наявність у автомобіля позивача пошкоджень, отриманих за інших обставин. Більш того, перелік пошкоджень і складових, що підлягають заміні, зазначений у висновку експерта № 23027 (бампер задній, двері задка, боковина задня права, ліхтарі задні праві, замикаюча панель задня, облицювання, скло задка тощо), узгоджується з актом огляду від 12.12.2025, складеним оцінювачем на замовлення страховика через п`ять днів після ДТП та поданим відповідачем разом з відзивом.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неповідомлення його про огляд автомобіля. Пункт 5.2 Методики, на який посилається відповідач, передбачає виклик заінтересованих осіб для технічного огляду «у разі потреби» і не встановлює, що відсутність такого виклику позбавляє висновок доказового значення. Крім того, у матеріалах справи наявний лист-повідомлення ПП «Сімат» від 11.02.2026 № 04/26, адресований директору відповідача, про проведення 26.02.2026 о 12:00 год. експертного огляду автомобіля із зазначенням місця його проведення.

Водночас, відповідач, не погоджуючись з висновком експерта, не скористався передбаченими процесуальним законом засобами його спростування: не подав власного висновку експерта на спростування висновку, поданого позивачем (стаття 101 ГПК України), та не заявив клопотання про призначення судової експертизи (стаття 99 ГПК України). Відповідач не зазначив, які саме пошкодження не перебувають у причинному зв`язку з ДТП, які складові могли бути відремонтовані замість заміни або яка вартість робіт чи запасних частин є завищеною.

Розбіжність між вартістю відновлювального ремонту, визначеною у висновку експерта № 23027, та вартістю, визначеною у звіті № 104161, не свідчить про недостовірність висновку експерта. Причини такої розбіжності та співставлення цих доказів наведено судом нижче при визначенні розміру шкоди, що підлягає стягненню.

Доводи відповідача про те, що у висновку експерта не визначено вартість матеріального збитку в розумінні пункту 2.4 Методики суд відхиляє, оскільки позивач заявив до стягнення лише різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою і не заявляв вимог про відшкодування втрати товарної вартості. Вартість відновлювального ремонту відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 та частини другої статті 1192 ЦК України є складовою реальних збитків, а методичні категорії, які використовуються для оцінки майна, не звужують визначеного законом обсягу відповідальності заподіювача шкоди.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Верховний Суд у постанові від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 зазначив, що стандарт доказування «вірогідності доказів» передбачає, що суд має оцінювати, яка з версій подій, наданих сторонами, є більш вірогідною.

Оцінивши подані докази за правилами статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що висновок експерта № 23027 є належним, допустимим і достовірним доказом розміру шкоди, заподіяної позивачу, а докази та доводи відповідача його не спростовують. Аргументи позивача щодо розміру шкоди є більш вірогідними.

Щодо розміру шкоди, що підлягає стягненню, суд зазначає наступне.

Визначаючи розмір шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Суд встановив обсяг пошкоджень, заподіяних автомобілю позивача саме внаслідок ДТП 07.12.2025. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.12.2025 у справі № 463/12092/25 встановлено, що водій відповідача не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем позивача. Механізм ДТП узгоджується з характером пошкоджень, зафіксованих у висновку експерта № 23027, згідно з яким автомобіль має пошкодження задньої частини (бампер задній та його кріплення, двері задка, скло задка, боковина задня права, ліхтарі задні праві, замикаюча панель, облицювання задньої частини, порушення геометрії задньої частини кузова). Ті самі пошкодження зафіксовано в акті огляду від 12.12.2025, складеному оцінювачем на замовлення страховика через п`ять днів після ДТП. До того ж у цьому акті окремо відмічено пошкодження, не пов`язані з ДТП (пошкодження лакофарбового покриття заднього бампера в лівій частині), що свідчить про ретельність фіксації саме аварійних пошкоджень. Відповідач не навів жодного пошкодження, включеного експертом до розрахунку, яке б не перебувало у причинному зв`язку з ДТП. Отже, причинний зв`язок між протиправними діями працівника відповідача та обсягом пошкоджень, вартість усунення яких заявлено до стягнення, доведено.

Суд перевірив склад та розрахунок вартості відновлювального ремонту, визначеної у висновку експерта № 23027. Ця вартість становить 328 577,53 грн і складається з: вартості ремонтно-відновлювальних робіт 41 890,00 грн (27 810,00 грн за кузовні та арматурні роботи трудомісткістю 309 одиниць часу за ставкою 900,00 грн за нормо-годину та 14 080,00 грн за роботи з фарбування); вартості матеріалів 40 762,84 грн (35 844,35 грн лакофарбових матеріалів та 4 918,49 грн кріпильних деталей у розмірі 2 % вартості складових згідно з пунктом 8.5.14 Методики); вартості нових складових, що підлягають заміні, 245 924,69 грн. Трудомісткість робіт визначена за даними виробника, закладеними у програмний комплекс AUDATEX, вартість нормо-години прийнята за середньою регіональною вартістю без ПДВ, а вартість складових за рекомендованими цінами виробника, що відповідає пунктам 8.5.6, 8.5.9, 8.5.11 Методики. Арифметичний розрахунок (41 890,00 + 40 762,84 + 245 924,69 = 328 577,53 грн) є правильним. Відповідач не оспорив жодної окремої складової розрахунку.

Суд співставив висновок експерта з іншими доказами вартості ремонту, наявними у справі. Згідно зі звітом № 104161 вартість відновлювального ремонту без урахування зносу з ПДВ на запчастини, становить 297 828,95 грн (роботи 48 890,00 грн, матеріали 30 811,46 грн, складові 218 127,49 грн). Згідно з рахунком на оплату № 0000015581 від 23.12.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля на станції технічного обслуговування, становить 368 976,80 грн. Таким чином, визначена експертом вартість ремонту (328 577,53 грн) перебуває в межах вартісних показників, визначених іншими доказами, і є нижчою за вартість ремонту, запропоновану станцією технічного обслуговування. При цьому, вартість ремонтних робіт, визначена експертом (41 890,00 грн), є навіть меншою, ніж у звіті № 104161 (48 890,00 грн), а основна різниця між цими документами припадає на вартість складових. Ця різниця пояснюється тим, що звіт № 104161, складено станом на дату ДТП 07.12.2025, тоді як у висновку експерта вартість складових, ціни на які визначені в євро, перераховано за курсом станом на 02.04.2026 (49,2264 грн за 1 євро). Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи, а тому суд вважає обґрунтованим застосування саме більш актуальних цінових показників, визначених експертом. Доказів того, що на момент розгляду справи вартість відновлювального ремонту є меншою, відповідач не подав.

Судом враховано, що відновлювальний ремонт є економічно доцільним способом відновлення порушеного права позивача. Вартість відновлювального ремонту (328 577,53 грн) становить близько 46 % ринкової вартості автомобіля до ДТП, визначеної експертом у розмірі 713 439,80 грн (у звіті № 104161 ринкова вартість визначена у розмірі 722 365,08 грн). Відтак, автомобіль не є фізично знищеним або економічно недоцільним для відновлення, а позивач обґрунтовано обрав спосіб відшкодування шкоди шляхом компенсації вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, що відповідає частині першій статті 1192 ЦК України.

Судом не встановлено підстав для зменшення розміру відшкодування. Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, розмір відшкодування може бути зменшений, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Автомобіль позивача на момент ДТП був припаркований, вина у ДТП повністю покладена на водія відповідача, а доказів будь-якої необережності позивача матеріали справи не містять. Позивач також не заявляв до стягнення втрату товарної вартості автомобіля чи інші складові збитків, обмеживши свої вимоги лише вартістю відновлювального ремонту.

Страховик виплатив позивачу 250 000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 089899 від 14.01.2026 та страховим актом/наказом № 34896071514/ПВЗ. Ця сума дорівнює страховій сумі за шкоду, заподіяну майну, на одну потерпілу особу, тобто обов`язок страховика вичерпано, і в межах страхового зобов`язання позивач більше не може отримати відшкодування. Згідно зі статтею 1194 ЦК України та висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у такому разі деліктне зобов`язання щодо невідшкодованої частини шкоди зберігається, а обов`язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою покладається на особу, відповідальну за завдану шкоду. Позивач зарахував страхову виплату в повному обсязі, що виключає подвійне відшкодування однієї і тієї самої шкоди.

Отже, фактичний розмір шкоди, заподіяної позивачу пошкодженням автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 328 577,53 грн, страхова виплата становить 250 000,00 грн, а невідшкодована частина шкоди становить 78 577,53 грн (328 577,53 грн - 250 000,00 грн). Розрахунок позивача перевірено судом і визнано правильним. Ця сума відповідно до статей 22, 1166, 1172, 1187, 1192, 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача як роботодавця винного водія та володільця джерела підвищеної небезпеки. Згідно з частиною другою статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а тому стягує з відповідача саме заявлену позивачем суму.

Відповідно до частини другої статті 19 ГПК України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову. Відповідач, отримавши претензію позивача від 19.05.2026, шкоду не відшкодував, доказів сплати 78 577,53 грн суду не подав.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, хоча це не може сприйматись як вимога детально відповідати на кожен аргумент. Суд надав оцінку всім істотним доводам сторін, що мають значення для вирішення спору.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позовної заяви в електронній формі сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, З огляду на повне задоволення позову судовий збір у сумі 2 662,40 грн покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертного дослідження суд зазначає таке. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн та зазначив, що докази на їх підтвердження будуть подані відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, а у додаткових поясненнях від 06.10.2026 повідомив, що докази понесених витрат буде подано після прийняття рішення у справі. З огляду на наведене, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертного дослідження, заявлених позивачем, буде вирішене судом після подання позивачем відповідних доказів у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 129, статтями 221, 244 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 (79066, м. Львів, вул. Грунтова, будинок 1Б; код ЄДРПОУ 23884071) на користь позивача: Приватного підприємства Сімат (79019, м. Львів, вул.Хімічна, будинок 4, кімната 47; код ЄДРПОУ 35444426) 78 577,53 грн. - відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо транспортної пригоди та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.11.2026.

Суддя Долінська О.З.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141264366 ?

Документ № 141264366 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141264366 ?

Дата ухвалення - 28.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141264366 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141264366 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141264366, Господарський суд Львівської області

Судове рішення № 141264366, Господарський суд Львівської області було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141264366 відноситься до справи № 914/2677/26

Це рішення відноситься до справи № 914/2677/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141264360
Наступний документ : 141264367