Рішення № 141263913, 16.03.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
16.03.2026
Номер справи
910/13137/25
Номер документу
141263913
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2026Справа № 910/13137/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інор"

про стягнення 18 733 267, 90 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Литвиненко Ю.А.;

Від відповідача: Сухацький А.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІНОР" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 18 733 267, 90 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:013:0024 без правовстановлюючих документів, у зв`язку із чим просить суд стягнути суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 12.03.2020 до 10.04.2025 у розмірі 18 733 267, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 відкрито провадження у справі № 910/13137/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2025.

18.11.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

18.11.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради (відповідач -1) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

24.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" "ІНОР" до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, визнання договору оренди земельної ділянки зареєстрованим та додані до неї матеріали заявнику.

01.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про продовження встановленого строку для подачі заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Судом у підготовчому засіданні 01.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 17.12.2025.

10.12.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Представник позивача у підготовчому засіданні 17.12.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 17.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 19.01.2026.

19.12.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала про відкриття апеляційного провадження та витребування з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13137/25.

Судом у підготовчому засіданні 19.01.2026 інформаційно повідомлено, що Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІНОР" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 про повернення зустрічної позовної заяви залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/13137/25 по суті на 09.02.2026.

06.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Судом у судовому засіданні 09.02.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 09.03.2026.

12.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заява

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 09.03.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 16.03.2026.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 16.03.2026.

У судовому засіданні 16.03.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 839/3414 земельна ділянка площею 0, 3692 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0024 на вул. Горького (сучасна назва - вул. Антоновича), 46а у Голосіївському районі м. Києва передана у довгострокову оренду на 10 років товариству з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ІНОР» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з офісно-торговельними приміщеннями, спортивно-оздоровчим комплексом та підприємствами побутового обслуговування населення.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ІНОР" та Київською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки в редакції викладеній пункті 3 резолютивної частини постанови Господарського суду міста Києва від 04.07.2006 у справі № 41/431-А, який вважається укладеним з дня набрання даною постановою законної сили, тобто 12.08.2006 (далі - Договір оренди земельної ділянки).

Об`єктом оренди відповідно до Договору оренди земельної ділянки є земельна ділянка з наступними характеристиками: - місце розташування - вул. Горького, 46-а у Голосіївському районі м. Києва; - розмір 3692 (три тисячі шістсот дев`яносто два) кв.м; - цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з офісно - торговельними приміщеннями, спортивно - оздоровчим комплексом та підприємствами побутового обслуговування населення; - кадастровий номер - 8000000000:79:013:0024.

Відповідно до пункту 3.1. Договору оренди земельної ділянки договір укладено на 10 (десять) років.

Пунктом 6.2. Договору оренди земельної ділянки передбачено, що право оренди Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23.08.2006 за № 79-6- 600441 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Отже, Договір оренди земельної ділянки було укладено 12.08.2006 строком на 10 (десять) років та зважаючи на те, що його державна реєстрація відбулася 23.08.2006 датою закінчення строку його дії було 23.08.2016.

21.11.2024 Київська міська рада ухвалила рішення № 378/10186 «Про передачу ТОВ «ФІРМА «ІНОР» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з офісно - торговельними приміщеннями, спортивно-оздоровчим комплексом та підприємствами побутового обслуговування населення на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва».

Згідно з вказаним рішенням вирішено передати ТОВ «ФІРМА «ІНОР» (далі - ТОВ «ФІРМА «ІНОР»), за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0, 3692 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0024) для експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з офісно-торговельними приміщеннями, спортивно-оздоровчим комплексом та підприємствами побутового обслуговування населення (код виду цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Підпунктом 3.10 пункту 3 цього рішення запропоновано ТОВ «ФІРМА «ІНОР» сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 23 серпня 2006 року № 79-6-00441 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На підставі вищевказаного рішення між Київською міською радою (далі -орендодавець) та ТОВ «ФІРМА «ІНОР» (далі - орендар) укладено договір оренди Земельної ділянки від 11.04.2025 № 157 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 21.11.2024 року за № 378/10186 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: - кадастровий номер - 8000000000:79:013:0024; - місце розташування - вул. АНТОНОВИЧА, 46-46-А у ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; 3 - цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною отриманням прибутку; - розмір (площа) - 0,3692 (нуль цілих три тисячі шістсот дев`яносто дві десятитисячні) га.

Відповідно до п. 2.2 Договору відповідно до витягу із технічної документації від 14.02.2025 року за № НВ-9943340012025 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 року за № 753)) нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 99 577 311 (дев`яносто дев`ять мільйонів п`ятсот сімдесят сім тисяч триста одинадцять) грн. 26 коп.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

На Земельній ділянці розташована частина багатофункціонального комплексу з офісно - торговельними приміщеннями загальною площею 8530,7 кв.м, який згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності Орендареві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 726490680000; номери відомостей про речове право: 53491239 від 30.01.2024 року та 11198743 від 11.08.2015 року) (п.п. 2.3 -2.4 Договору).

Договір укладено на 10 (десять) років (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки. У разі передачі в оренду будівель, споруд, що розташовані на Земельній ділянці, розмір річної орендної плати збільшується в 1,2 рази. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно з п. 4.2.2 Договору сплатити безпідставно збережені кошти за користування Земельною ділянкою з моменту закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 року за № 79-6-00441 до моменту реєстрації права оренди на Земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на рахунок UA628999980314000544000026001. Одержувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/24060300, код ЄДРПОУ 37993783. Для цього Орендарю протягом 10 (десяти) днів з дати укладення договору оренди Земельної ділянки необхідно звернутись до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для здійснення розрахунку, відповідно до п.п. 3.10. рішення Київської міської ради від 21.11.2024 року за № 378/10186.

У випадку, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у п.п. 1.1. цього Договору, Орендарем не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього Договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у п.п. 4.2. Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки (п. 4.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п. 14.1 Договору).

Згідно з інформаційною довідкою від 20.10.2025 № 448454104 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки зареєстровано 11.04.2025 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, орендодавець за яким: Київська міська рада, орендар - ТОВ «ФІРМА «ІНОР».

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України та інформаційної довідки від 20.10.2025 № 448454104 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,3692 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0024) на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2025 № НВ-0000315262025, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3692 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0024, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва, проведена 23.08.2006 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.10.2005.

Отже, земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 23.08.2006

Відповідно до інформаційної довідки від 20.10.2025 № 448454592 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на Земельній ділянці розташована частина багатофункціонального комплексу з офісно - торговельними приміщеннями загальною площею 8530,7 кв.м, який перебуває у власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІРМА «ІНОР» (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2024, номер відомостей про речове право 53491239, 11.08.2015, номер відомостей про речове право 11198743, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 726490680000).

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з Товариства у порядку ст. 1212 ЦК України грошових коштів, збережених Товариством внаслідок несплати орендної плати за користування Земельною ділянкою за період з 12.03.2020 по 10.04.2025 у розмірі 18 733 267, 90 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог з наступних підстав:

- ТОВ "ФІРМА "ІНОР", продовжило користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0024 площею 0,3692 га після закінчення строку Договору оренди земельної ділянки (тобто після 23.08.2016) і сплачувати орендну плату, а орендодавець - Київська міська рада, протягом одного місяця після закінчення строку Договору оренди земельної ділянки (тобто після 23.08.2016) та й в подальшому жодним чином не висловила заперечення у поновленні Договору оренди земельної ділянки продовжила приймати орендну плату, то Договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

Відповідач зазначив, що за період з 23.08.2016 по 11.04.2025 останній сплачував орендну плату у повному обсязі на підставі Договору оренди земельної ділянки, а тому позовні вимоги Київської міської ради про стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 12.03.2020 до 10.04.2025 у розмірі 18 733 267, 90 грн є безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, у силу приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficiessolocedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22).

Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування Земельною ділянкою у Товариства, не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та від 02.06.2020 № 922/2417/19.

Отже, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та у низці постанов Верховного Суду.

Відтак, з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем Земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, тому саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування Земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування Земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно насувалося, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіюваної шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15 тощо.

Як уже було вище зауважено, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Позивач зазначає, що відповідач не сплачував в повному розмірі орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 23 серпня 2006 року № 79-6-00441 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, а також це підтверджується інформаційною довідкою від 20.10.2025 № 448454104 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0, 3692 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0024) на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2025 № НВ-0000315262025, державна реєстрація земельної ділянки площею 0, 3692 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0024, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва, проведена 23.08.2006 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.10.2005.

Отже, Земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 23.08.2006.

Відповідно до інформаційної довідки від 20.10.2025 № 448454592 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на Земельній ділянці розташована частина багатофункціонального комплексу з офісно-торговельними приміщеннями загальною площею 8530,7 кв.м, який перебуває у власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІРМА «ІНОР» (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2024, номер відомостей про речове право 53491239, 11.08.2015, номер відомостей про речове право 11198743, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 726490680000).

Товариство не є власником або постійним землекористувачем Земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 ПК України).

ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 Верховний Суд вказав таке: " 49. З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.02.2025 № НВ-9943340012025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0024 на 2025 рік становить 99 577 311,26 грн.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.09.2024 № НВ-0002244962024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату її проведення (31.07.2024) становить 88 911 083,16 грн.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 05.06.2025 № 0-10-0.978-773/19-25, станом на 2017 рік нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становила 53 499 093,63 грн.

Крім того, згідно з даними Державного земельного кадастру, 11.07.2024 було внесено відомості (зміни до них) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0024 в частині цільового призначення з «Іншої комерційної діяльності» на - « 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку».

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (зі змінами), ведення Державного земельного кадастру здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) та його територіальні органи.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру код виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0024 відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, наведеного у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до 11.07.2024 не визначено.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 19.12.2016 № 1647/29777), затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок). При здійсненні розрахунку розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки застосовується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, із значенням 2,0 відповідно до Порядку для усіх земельних ділянок, інформація про код виду цільового призначення яких не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 10.04.2018 № 432/31884), внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Відтак, при здійсненні розрахунку розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки застосовується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, із значенням 3,0 (замість 2,0) відповідно до Порядку для усіх земельних ділянок, інформація про код виду цільового призначення яких не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні

насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2020 роки - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2017 рік - 1,0.

Таким чином, нормативна грошова оцінка Земельної ділянки за 2018 рік визначалась відповідно до вимог законодавства та становить: 80 248 640,45 грн (53 499 093,63/2*3).

Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки визначається:

за 2020 рік становить 80 248 640,45 грн (80 248 640,45*1,0*1,0), де зазначені: нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за 2018 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018, 2019 роки;

за 2021 рік становить 80 248 640,45 грн (80 248 640,45*1,0), де зазначені: нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за 2020 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 рік;

за 2022 рік становить 88 273 504,50 грн (80 248 640,45*1,1), де зазначені: нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за 2021 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік;

за 2023 рік становить 101 514 530,18 грн (88 273 504,50*1,5), де зазначені: нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за 2022 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік;

за 2024 рік (до 11.07.2024, коли код виду цільового призначення земельної ділянки не був визначений) становить 106 691 771,22 грн (101 514 530,18*1,051), де зазначені: нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за 2023 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується фактичне використання земельної ділянки площею 0, 3692 з 2020 року, а також, оскільки земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні статі 79-1 ЗК України з 23.08.2006, то період, за який слід стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності - з 12.03.2020 по 10.04.2025.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2025 № НВ-0000315262025, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3692 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0024, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва.

Ставка орендної плати визначається за періоди:

12.03.2020 - 31.12.2020 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 456/8029;

01.01.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24;

01.01.2022 - 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745;

01.01.2023-31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869;

01.01.2024- 31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572;

01.01.2025 - 10.04.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).

У вказаних вище рішеннях КМР визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).

Для земель з цільовим призначенням «Інша комерційна діяльність», 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, з урахуванням передачі в оренду будівель, споруд, що розташовані на земельній ділянці, мінімальний розмір орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) за земельну ділянку становить 6%.

Позивачем здійснено розрахунок:

1) з 12.03.2020 по 31.12.2020 80 248 640,45*6%/366*295 днів = 3 880 876, 87 грн;

2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 80 248 640,45*6%/365*365 днів = 4 814 918, 43 грн;

3) з 01.01.2022 по 31.12.2022 88 273 504,50*6%/365*365 днів = 5 296 410, 27 грн;

4) з 01.01.2023 по 31.12.2023 101 514 530,18*6%/365*365 днів = 6 090 871, 81 грн;

5) з 01.01.2024 по 10.07.2024 106 691 771,22*6%/366*192 дні = 3 358 167, 23 грн;

6) з 11.07.2024 по 31.12.2024 88 911 083,16*6%/366*174 дні = 2 536 152, 21 грн;

7) з 01.01.2025 по 10.04.2025 99 577 311,26*6%/365*100 днів = 1 636 887, 31 грн, а разом: 3 880 876,87 + 4 814 918,43 + 5 296 410,27 + 6 090 871,81 + 3 358 167,23 + 2 536 152,21 + 1 636 887,31 = 27 614 284,13 грн, де зазначені: період (рік) розрахунку; нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за вказаний період; ставка орендної плати, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді (році); кількість днів у відповідному році; кількість днів у відповідному періоді та сума сплати за відповідний період.

Крім того, слід зазначити що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 16.10.2025 № 29397/5/26-15-04-15-03, додається) інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов`язань та заборгованості по земельному податку за період з 01.03.2020 по 30.04.2025 ТОВ «ФІРМА «ІНОР» (код ЄДРПОУ 01287185) до Центральної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Голосіївський район) наведена у додатку, відповідно до якого сплачено податкових зобов`язань з орендної плати в такому розмірі: Березень - грудень 2020 року - 1 203 730,02 грн; 2021 рік - 1 604 973,32 грн; 2022 рік - 1 752 095,35 грн; 2023 рік - 823 886,03 грн; 2024 рік - 1 836 709,81 грн; Січень - квітень 2025 року - 1 659 621,70 грн, що разом становить 8 881 016,23 грн.

Отже, з ТОВ «ФІРМА «ІНОР» слід стягнути безпідставно збережені ним кошти з урахуванням суми, сплаченої Товариством земельного податку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладену у постановах від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 10.10.2022 у справі № 922/1336/21, від 25.04.2023 у справі № 916/3390/21

Сума, яка підлягає стягненню в межах даної позовної заяви складає 18 733 267, 90 грн (27 614 284,13 - 8 881 016, 23) грн, за таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 12.08.2006, суд зазначає наступне.

Так, земельна ділянка площею 0,3692 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0024 на вул. Горького (сучасна назва - вул. Антоновича), 46а у Голосіївському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 839/3414 передана у довгострокову оренду на 10 років товариству з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ІНОР» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з офісно торговельними приміщеннями, спортивно-оздоровчим комплексом та підприємствами побутового обслуговування населення.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Підпунктом 11.7 пункту 11 Договору оренди передбачено порядок поновлення Договору оренди, а саме після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився 22.08.2016.

Рішення про поновлення терміну дії договору оренди вказаної земельної ділянки Київська міська рада не приймала.

Тобто, крайнім днем подачі відповідної заяви про поновлення Договору оренди був 22.05.2016.

Лист з повідомленням про поновлення Договору оренди надійшов від відповідача лише 16.02.2022, отже, за доводами суду, відповідач втратив переважне право на поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 31 Закону, договір припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Натомість, 19.07.2016 ТОВ «ФІРМА «ІНОР» звернулося до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на вул. Антоновича, 46- 46-а у Голосіївському районі м. Києва орієнтовного розміру 0,52 га з метою оренди на 10 років.

Так, 15.08.2016 за № 08/231-3449/ПР Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував проєкт рішення «Про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ТОВ «ФІРМА «ІНОР» на вул. Антоновича, 46-46-а у Голосіївському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з офісно-торговельними приміщеннями, спортивно-оздоровчим комплексом та підприємствами побутового обслуговування населення» (копія додається).

15.11.2016 за № 481/1485 Київською міською радою ухвалено вищевказане рішення.

Отже, на момент звернення відповідача щодо об`єднання земельних ділянок, Земельна ділянка перебувала в оренді відповідача, крім того, на момент підготовки проєкту рішення орендні відносини не були припинені, а тому твердження відповідача, про те, що Київська міська рада визнала перебування в оренді ТОВ «ФІРМА «ІНОР» земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 № 79-6-00441» є безпідставним.

Згодом, позивачем розглянуто заяву відповідача від 30 серпня 2024 року № 65021-008919076-031-03 та ухвалено рішення від 21.11.2024 № 378/10186 «Про передачу ТОВ «ФІРМА «ІНОР» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з офісно-торговельними приміщеннями, спортивно-оздоровчим комплексом та підприємствами побутового обслуговування населення на вул. Антоновича, 46-46а у Голосіївському районі міста Києва».

На підставі цього рішення між Київською міською радою та ТОВ «ФІРМА «ІНОР» укладено договір оренди Земельної ділянки від 11.04.2025 № 157.

Суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Сутність застосування цієї доктрини не ставиться в залежність відповідних заяв чи поведінці сторони в межах судового провадження чи поза межами судового провадження, адже висновок Великої Палати Верховного Суду містить абсолютний характер.

У даній справі відповідач наголошує про те, що Договір оренди від 12.08.2006 вважається поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, однак сам відповідач 30.08.2024 звертається до Київської міської ради з листом № 65021-008919076-031-03 про передачу земельної ділянки в оренду, що за висновком суду, фактично вказує на суперечливу поведінку, що є порушенням принципу добросовісності, та нівелює обґрунтованість його доводів.

Щодо долучених до відзиву на позовну заяву платіжних доручень про сплату орендної плати за період з 23.08.2016 по 11.04.2025, суд зазначає, що з доданих платіжних доручень вбачається, що орендна плата сплачена за земельні ділянки, проте не вказано за які саме.

Крім того, відповідач у листі № 2/104 від 22.09.2025 вказує на те, що у періоди з 2016 по 2024 рік та з 01.01.2025 - 11.04.2025 продовжує сплачувати кошти за користування земельною ділянкою відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки по ставці орендної плати 3%.

Однак, Велика Палата по справі № 907/882/22 від 15.10.2025 виснувала, що з моменту початку застосування зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

За висновком суду, позивачем вірно визначено, що для земель з цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, з урахуванням передачі в оренду будівель, споруд, що розташовані на земельній ділянці, мінімальний розмір орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) за земельну ділянку становить 6% (5*1,2).

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року ввів карантин на всій території України.

Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин діяв до 30.06.2023.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачав, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України .

З 4 вересня 2025 року строки позовної давності були поновлені у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності.

Судом розглянуто також твердження відповідача щодо застосування пільгових періодів щодо сплати орендної плати та встановлено наступне.

Так, пунктом 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовується поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою.

З урахуванням наведених приписів Податкового кодексу України та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, положення пп. 69.14. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1- 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами статей 78-79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інор" про стягнення 18 733 267, 90 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інор" (адреса: 01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 101, корп. 2; код ЄДРПОУ 01287185) на користь Київської міської ради (адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0, 3692 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0024) на вулиці Антоновича, 46 - 46 а у Голосіївському районі за період з 12.03.2020 до 10.04.2025 у розмірі 18 733 267 (вісімнадцять мільйонів сімсот тридцять три тисячі двісті шістдесят сім) грн 90 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 224 799 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн 21 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141263913 ?

Документ № 141263913 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141263913 ?

Дата ухвалення - 16.03.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141263913 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141263913 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141263913, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141263913, Господарський суд м. Києва було прийнято 16.03.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141263913 відноситься до справи № 910/13137/25

Це рішення відноситься до справи № 910/13137/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141263910
Наступний документ : 141263914