Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.10.2026Справа № 910/6327/26Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія"
про стягнення 5 725 953,57 грн
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія" з вимогою про стягнення коштів за неналежне виконання зобов`язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення за державні кошти № 370/3/5/6/2/12 від 30.06.2025 у сумі 5 725 953,57 грн, з яких: 2 087 142,77 грн - пені, 1 179 014,90 грн - штрафу, 1 743 574,67 грн - процентів за користування коштами попередньої оплати, 716 221,23 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором, не здійснив поставку товару в обумовлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
30.06.2026 відповідач подав суду клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
15.07.202 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що прострочення поставки товару в обумовлені договором строки зумовлена затримкою здійснення позивачем попередньої оплати. Також вказав на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки товарів у зв`язку з обставинами непереборної сили. Крім того, просив на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити нараховану неустойку не менше як на 80%.
24.07.2026 відповідач подав суду письмові пояснення.
28.07.2026 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував, у т.ч. проти зменшення нарахованої ним неустойки.
04.08.2026 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах.
У судовому засіданні 08.09.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 20.10.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
30.06.2025 між позивачем (Замовником) та відповідачем (Постачальником) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення за державні кошти № 370/3/5/6/2/12, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити і передати замовнику товар спеціального призначення, а останній прийняти та оплатити товару асортименті, кількості за цінами та в строки, що визначено у специфікації (додаток № 1) до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно п. 4.1. контракту Замовник здійснює розрахунки з Постачальником за поставлений Товар шляхом поетапної оплати протягом 30 банківських днів після пред`явлення Постачальником рахунку на оплату та документів, зазначених у п. 4.5 (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки військової частини НОМЕР_1 ).
Пунктом 4.2.передбачено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 04.12.2019р. № 1070 (зі змінами) за письмовим підтвердженням Постачальника щодо спроможності постачання Товару, відповідно до належним чином оформленого Рішення посадовою особою, згідно вимог наказу Міністерства оборони України від 14.02.2020 №43 "Про порядок здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України" (зі змінами), з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах воєнного стану, Замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 70 відсотків від ціни Контракту терміном на п`ятнадцяти місяців (але не пізніше строку зазначеному у Специфікації постачання Товару).
Постачальник протягом 15 (п`ятнадцяти) місяців з дати отримання попередньої оплати, але не пізніше строку поставки Товару, повинен надати Замовнику документи, що підтверджують фактичне використання коштів для поставки Товару або повернути невикористані кошти на рахунок Замовника. Подальше перерахування коштів попередньої оплати за Товар здійснюється після звітування Постачальника за отримані кошти попередньої оплати.
Попередня оплата за Контрактом може бути здійснена шляхом спрямування бюджетних коштів Постачальнику на рахунки, відкриті на їх ім`я в органах Державної казначейської служби України у встановленому законодавством порядку, з подальшим правом використання зазначених коштів Постачальником на цілі, визначені Контрактом.
У випадку перевищення суми перерахованої попередньої оплати над сумою затверджених Актів прийому передачі Товарів, останній у термін до 7 календарних днів з дати затвердження останнього Акту прийому передачі Товару зобов`язаний повернути Замовнику різницю.
Постачальник не пізніше 1 (однієї) банківської доби, з дати отримання від Замовника попередньої оплати, листом із завіреною копією витягу з рахунку банку повідомляє Замовника про дату надходження та зарахування коштів.
На підтвердження цільового використання отриманої попередньої оплати, Постачальник повинен надати Замовнику документи, зазначені у п. 4.3. Контракту не пізніше строку постачання Товару зазначеного у Специфікації постачання Товару (Додаток 1 до Контракту).
У разі невиконання Постачальником зобов`язань, у визначені Специфікацією постачання Товару (Додаток 1 до Контракту) строки, Постачальник повинен на наступний день, після спливу терміну постачання Товару, повернути на рахунок Замовника попередню оплату в повному обсязі (за відсутності фактично поставленого Товару) або залишок попередньої оплати з урахуванням фактично поставленого Товару, або підтвердити цільове використанні попередньої оплати, відповідно до абзацу 6 п. 4.2.
У випадку неповернення коштів Постачальник притягується до відповідальності, відповідно до розділу 7 Контракту.
Замовник має право здійснювати попередню оплату за Контрактом у разі надходження коштів на рахунки військової частини НОМЕР_1 .
Пунктами 5.1 та абзацу другого пункту 6.4 контракту визначено, що Виконавець зобов`язаний поставити Товар у терміни, визначені Специфікацією (додаток 1 Договору). Специфікацією встановлено строк постачання до 31.12.2025 року включно.
Пункт 5.6 контракту встановлює, що датою виконання Постачальником зобов`язань щодо поставки товару є дата приймання Товару, визначена в Акті приймання-передачі товарів оборонного призначення (форма згідно з додатком 7 до Контракту).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання контракту позивачем згідно з платіжними інструкціями № 499 від 13.08.2025 та № 1075 від 11.12.2025 було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 25 731 632,50 грн та 11 027 842,50 грн відповідно.
Враховуючи встановлені контрактом та специфікацією строки, останнім днем виконання зобов`язання відповідача з поставки товару є 31.12.2025.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів поставки товару в обумовлені контрактом строки відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що прострочення поставки товару в обумовлені договором строки зумовлена простроченням позивача як кредитора у зв`язку з затримкою здійснення ним попередньої оплати є безпідставними, оскільки суперечать визначеним умовам контракту у пунктах 4.1 та 4.2.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно пояснень позивача, викладеними у позовній заяві, які не заперечені відповідачем, останній прострочив поставку товарів, зокрема, відповідно до Акту приймання-передачі № 1/68 від 28.01.2026 було поставлено 5 найменувань товарів у загальній кількості 174 шт. на загальну суму 19 916 405,00 грн, Акту приймання-передачі № 1/114 від 10.03.2026 було поставлено 3 найменування Товарів у загальній кількості 80 шт. на загальну суму 7 737 500,00 грн, Акту приймання-передачі № 1/178 від 23.04.2026 було поставлено 2 найменування Товарів у загальній кількості 83 шт. на загальну суму 8 420 370,00 грн, Акту приймання-передачі № 1/201 від 28.04.2026 було поставлено 1 найменування Товарів у загальній кількості 8 шт. на загальну суму 685 200,00 грн.
У зв`язку з чим позивач відповідно до п. 7.2 контракту просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 087 142,77 грн пені, 1 179 014,90 грн штрафу, 1 743 574,67 грн - процентів за користування коштами попередньої оплати.
Доводи відповідача про те, що прострочення поставки товару в обумовлені договором строки зумовлена затримкою відвантаження продукції контрагентом заводом-виробником та логістичною складністю імпортного товару, що у силу вимог ст. 617 ЦК України не є підставою для звільнення відповідальності за порушення зобов`язання.
Щодо посилань відповідача на звільнення від відповідальності за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно є наслідком непереборної сили, то суд зазначає наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
У той же час, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання ним своїх господарських зобов`язань за спірним контрактом. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.
Враховуючи наведене позивач набув права вимагати від відповідача сплати належних штрафних та фінансових санкцій.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Абзацом третім пункту 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язань, зазначених у Специфікації постачання Товару (додаток 1 до Контракту), з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення до дати підписання Акту приймання-передачі запасів (додаток 24 до Інструкції з обліку), а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків непоставленого товару.
Абзац шостий пункту 7.2 Договору визначає, що за порушення Постачальником зобов`язань щодо терміну виконання, зазначених у Специфікації постачання Товару, за умови здійснення Замовником попередньої оплати, Постачальник зобов`язаний відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України, сплатити на користь Замовника проценти за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від дня коли Товар мав бути переданий, до дня підписання Замовником Акту приймання-передавання товару.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 2 087 142,77 грн пені, 1 179 014,90 грн штрафу та 1 743 574,67 грн процентів за користування коштами попередньої оплати суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 716 221,23 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що відповідачем порушено не грошове зобов`язання (прострочення поставки товару), то права на стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у позивача не виникло, тому у позові про стягнення 716 221,23 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Щодо посилань відповідача про надмірно великий розмір штрафних санкцій, суд зазначає що порядок та умови настання відповідальності постачальника за порушення строків виконання зобов`язання були погоджені сторонами у розділі 7 контракту, та є свободою договору.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Однак, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Враховуючи ступінь невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, надавши оцінку обставинам договірних відносин, невиконаному зобов`язання, строк якого настав, поведінку відповідача, майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія" (01034, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 43в, код 38870325) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) позивачем 2 087 142 (два мільйони вісімдесят сім тисяч сто сорок дві) грн. 77 коп. пені, 1 179 014 (один мільйон сто сімдесят дев`ять тисяч чотирнадцять) грн. 90 коп. штрафу, 1 743 574 (один мільйон сімсот сорок три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 67 коп. процентів за користування коштами, 60 116 (шістдесят тисяч сто шістнадцять) грн. 79 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У позові в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 04.11.2026.
Суддя О.М.Ярмак
Судове рішення № 141263797, Господарський суд м. Києва було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/6327/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: