Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.10.2026Справа № 910/3590/24
за позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі»
про визнання недійсним договору поставки № 719/2/2118 від 30.10.2020 р.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (наразі Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» про визнання недійсним договору поставки № 719/2/2118 від 30.10.2020 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірний договір було укладено представником ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з перевищенням повноважень, що, в свою чергу, суперечить приписам ст.ст. 92, 237, 244, 246 Цивільного кодексу України.
Рух справи відображено у процесуальних документах суду та заявах по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/3590/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:
- обмеження повноважень представника позивача не мають юридичної сили у спірних правовідносинах із відповідачем;
- в момент укладення спірного правочину у відповідача були відсутні будь-які підстави сумніватись у чинності указаної довіреності та наявності повноважень на її видачу;
- навіть якщо мало місце перевищення представником своїх повноважень, позивач своїми наступними діями, у тому числі конклюдентними, схвалив укладення спірного правочину.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що:
- голова правління, уповноважуючи ОСОБА_1 діяти від імені ПАТ "Укртатнафта", не міг надати останньому більше прав, повноважень та обов`язків, ніж їх передбачено статутом;
- довіреність № 14/03-06 від 27.12.2019 р. містить в собі обмеження/застереження щодо того, що уповноважена особа має право діяти лише в межах, визначених статутом ПАТ "Укртатнафта";
- підписуючи оспорюваний договір, ТОВ «Юнайтед Енерджі» було обізнане з чинними положеннями статуту ПАТ "Укртатнафта", а відтак знало про обмеження повноважень ОСОБА_1 щодо вчинення (укладення) від імені товариства правочинів (у т.ч. контрактів, договорів, угод, попередніх договорів та інші правочини) на суму більшу , ніж 10 000 000,00 грн.;
- твердження ТОВ «Юнайтед Енерджі» про вчинення ПАТ "Укртатнафта" дій щодо схвалення укладеного з перевищенням повноважень договору поставки № 719/2/2118 від 30.10.2020 р. є передчасними.
03.06.2024 р. до Господарського суду міста Києва від ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" надійшло клопотання про зміну найменування позивача у справі № 910/3590/24 з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код 00152307) на АТ «Транснаціональна фінансово-промислова «Укртатнафта» (код 00152307), яке суд дійшов висновку задовольнити.
У підготовчому засіданні 04.07.2024 р. суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 03.07.2024 р. про зупинення провадження у справі, оскільки наявні у даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 р. зупинено провадження у справі № 910/3590/24 до перегляду Об`єднаною палатою Верховного Суду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 904/2465/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 р. поновлено провадження у справі № 910/3590/24 та призначено підготовче засідання.
22.09.2026 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/3590/24 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 27.10.2026 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
06.11.2022 р. на виконання рішення засідання Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, у зв`язку із військовою необхідністю, відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні", відбулося примусове відчуження у власність Держави акцій стратегічно важливих підприємств, серед яких ПАТ "Укртатнафта". Вилучені акції набули статусу військового майна, їх управління передано Міністерству оборони України.
З 07.11.2022 р. ПАТ "Укртатнафта" стало товариством, 100% акцій якого прямо та опосередковано стали належати Державі і, на даний час, саме Держава здійснює управління товариством. Підставою для передання акцій в державну власність стало важливе стратегічне значення підприємства для оборони України, оскільки ПАТ "Укртатнафта" є безпосереднім виконавцем державної програми по забезпеченню потреб Міністерства оборони України та мобілізаційних завдань.
Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртатнафта" від 21.05.2024 р. змінено тип товариства з публічного на приватне та назву ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".
31.10.2020 р. між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 719/2/2118, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти, а покупець - прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.
Згідно з п.п. 3.2 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики його втрати (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі нафтопродуктів.
Строк поставки товару, згідно з п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди від 17.12.2021 р.) - до 31.12.2022 р.
Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору.Оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару (п. 4.2 договору).
Умовами п. 7.1. договору (в редакції додаткової угоди від 17.12.2021 р.) встановлено, що договір діє з моменту його підписання сторнами по 31.12.2022 р., а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.
До вказаного договору сторонами були укладені та підписані додаткові угоди від 31.10.2020 р. та від 17.12.2021 р., специфікації на поставку товару від 01.11.2020 р., від 01.12.2020 р., 01.01.2021 р. та від 04.01.2021 р.
Вказаний договір та додаткові угоди зі сторони ПАТ "Укртатнафта" були підписані ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреностей № 14/03-06 від 27.12.2019 р. та № 14/03-06 від 06.01.2021 р.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наголошує на тому, що ОСОБА_1 , який підписав оспорюваний договір зі сторони ПАТ "Укртатнафта" на підставі довіреності № 14/03-06 від 27.12.2019 р., не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для підписання даного договору, оспорюваний правочин вчинений без надання згоди наглядової ради, правління товариства, а також без наявних у довіреності повноважень, що свідчить про перевищення таких повноважень представником ПАТ «Укртатнафта», відтак тягне за собою недійсність оспорюваного договору.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, приписами ч. 3 наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, а відтак обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1).
Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.
З огляду на приписи ст.ст. 92, 237-239, 241 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
У даному випадку підставою для визнання договору поставки № 719/2/2118 від 30.10.2020 р. недійсним є відсутність у його підписанта - ОСОБА_1, повноважень на вчинення такого правочину від імені ПАТ "Укртатнафта".
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 під час укладання договору поставки № 719/2/2118 від 30.10.2020 р. діяв від імені ПАТ "Укртатнафта" на підставі довіреності № 14/03-06 від 27.12.20219 р., виданої юридичною особою - ПАТ "Укртатнафта" в особі голови правління Овчаренка П.В. строком дії до 31.12.2020 р.
Вказаною довіреністю ОСОБА_1 був уповноважений, зокрема, укладати від імені ПАТ "Укртатнафта" договори, контракти та інші цивільно-правові угоди стосовно купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (акти приймання-передачі, акти на списання); […] договори, контракти та вчиняти інші правочини, в тому числі з нерезидентами, щодо купівлі-продажу сировини (нафти, газу, газового конденсату та ін.), нафтопродуктів, авіапалива […]".
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2).
З аналізу змісту ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.11.2025 р. у справі № 917/1368/23 за позовом ТОВ «Юнайтед Енерджі» до ПАТ "Укртатнафта" про стягнення 64 543 650,27 грн. попередньої оплати за договором поставки № 719/2/2118 від 31.10.2020 р. встановлено, що:
- на виконання умов договору ТОВ «Юнайтед Енерджі» було сплачено ПАТ "Укртатнафта" попередню оплату у сумі 1 035 875 000,00 грн.;
- ПАТ "Укртатнафта" поставило ТОВ «Юнайтед Енерджі» нафтопродукти на загальну суму 546 975 649,73 грн., та повернуло переплату у розмірі 424 355 700,00 грн.;
- оскільки строк виконання ПАТ "Укртатнафта" своїх зобов`язань був продовжений на час дії форс-мажорних обставин, вимоги ТОВ «Юнайтед Енерджі» про повернення ПАТ "Укртатнафта" отриманої ним від ТОВ «Юнайтед Енерджі» попередньої оплати у розмірі 64 543 650,27 грн. є передчасними.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.11.2025 р. у справі № 917/1368/23 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юнайтед Енерджі» відмовлено.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28.09.2023 р. у справі № 921/325/22.
Суд зазначає, що оскільки рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.11.2025 р. у справі № 917/1368/23 підтверджується наступне схвалення оспорюваного правочину ПАТ "Укртатнафта" (отримання попередньої оплати за договором у сумі 1 035 875 000,00 грн., часткова поставка товару на суму 546 975 649,73 грн., повернення попередньої оплати у сумі 424 355 700,00 грн.), наявність неповернутої попередньої оплати у розмірі 64 543 650,27 грн., то позивачем не доведено, яким чином рішення суду про визнання недійсним договору поставки № 719/2/2118 від 30.10.2020 р. призведе до захисту його прав, і чи вони порушені.
Суд зазначає, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 р. у справі № 910/5958/20).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".
Решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 06.11.2026 р.
Судове рішення № 141263789, Господарський суд м. Києва було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/3590/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: