Рішення № 141263412, 06.11.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2026 Справа № 905/634/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Владікос», м.Кременчук

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальпром-17», м.Дружківка

про стягнення 298205,22 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство «Владікос», м.Кременчук, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальпром-17», м.Дружківка про стягнення 298205,22 грн, з яких: 276001,20 грн - заборгованість за поставлений товар, 5535,15 грн - 3% річних, 16668,87грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1 від 12.01.2026 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару за видатковою накладною №2 від 21.01.2026. У зв`язку з чим просить стягнути залишок несплаченої вартості товару, з урахуванням часткової оплати, а також 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне проведення розрахунків.

Ухвалою суду від 18.09.2026 позовну заяву Приватного підприємства «Владікос», м.Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальпром-17», м.Дружківка про стягнення 298205,22 грн - залишено без руху.

18.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків №1198 від 18.09.2026.

Ухвалою від 18.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/634/26; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала від 18.09.2026 була доставлена до електронних кабінетів сторін та представника позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету від 18.09.2026.

Ухвала від 18.09.2026 була доставлена на електронну поштову скриньку відповідача та представника позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Отже, сторони були належним чином повідомлені про рух справи.

28.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній зазначив про сплату 14.09.2026 основного боргу в розмірі 276001,20 грн та просив закрити провадження у справі в цій частині. Відповідач надав контрозрахунок інфляційних втрат і 3% річних, та просив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних задовольнити частково: стягнути 14634,42 грн інфляційних втрат та 5058,76 грн 3% річних; у задоволенні решти вимог (2034,45 грн інфляційних втрат та 476,39 грн 3% річних) відмовити.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

12.01.2026 між позивачем, Приватним підприємством «Владікос» (постачальник) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальпром-17» (покупець) укладено договір поставки № 1 (договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений в п.1.2. цього договору (товар), а покупець зобов`язується відповідно до цього договору оплатити його повну власність на умовах попередньої оплати та прийняти цей товар.

Згідно з розділом 2 договору ціна товару по кожній окремій позиції указана у відповідних специфікаціях і може змінюватись тільки письмово зі згоди сторін. Загальна сума договору визначається на основі специфікацій.

Поставка здійснюється відповідно до видаткових накладних постачальника у терміни, указаний у відповідних специфікаціях (п.3.1. договору).

Відповідно до пунктів 4.1. 4.2. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою в рахунку за кожну одиницю товару, що вказана з урахуванням ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку, виданого постачальником в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона несе відповідальність згідно з законодавством України та умов цього договору (п.6.1. договору).

Згідно з пунктом 9.1. договору він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2026 року.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

До вказаного договору сторонами складено та підписано Специфікацію №1 від 12.01.2026, в якій узгоджено найменування товару «Підкладка СКД-Б 50» кількість, одиницю виміру 600 шт., та загальну суму 552002,40 грн з ПДВ 20% (підписано та скріплено печатками сторін).

На виконання умов договору поставки №1 від 12.01.2026 відповідачем згідно з виставленим позивачем рахунком-фактурою на оплату №01*002 від 12.01.2026 здійснено передоплату у розмірі 276001,20 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №3665 від 20.01.2026.

На підтвердження факту виконання зобов`язання з поставки товару позивачем до матеріалів справи надано видаткову накладну №2 від 21.01.2026 на загальну суму 552002,40грн та товарно-транспортну накладну №21-01-01 від 21.01.2026. Зазначені документи підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи заперечень щодо найменування, кількості, вартості або факту отримання товару.

Вказані видаткова накладна та товарно-транспортна накладна з боку відповідача підписані Добродомовою А.В. На підтвердження повноважень останньої на отримання товару від імені відповідача до матеріалів справи додано довіреність №1 від 21.01.2026, видану на її ім`я.

У зв`язку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленого товару позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір №1 від 12.01.2026 укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1.1 договору покупець зобов`язується відповідно до умов цього договору оплатити повну вартість товару на умовах попередньої оплати.

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем не пізніше трьох банківських днів після отримання рахунку, виданого постачальником у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За змістом частин першої та другої статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (частина четверта статті 538 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, позивачем сформований рахунок-фактура №01*002 від 12.01.2026 на оплату товару за договором поставки №1 від 12.01.2026 на загальну суму 552002,40 грн.

На підставі зазначеного рахунку відповідачем 20.01.2026 здійснено часткову попередню оплату товару в розмірі 276001,20 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №3665 від 20.01.2026.

Водночас доказів, які б достовірно підтверджували дату отримання відповідачем виставленого позивачем рахунку на оплату товару, матеріали справи не містять. Відтак суд позбавлений можливості встановити конкретну дату початку перебігу передбаченого пунктом 4.2 договору триденного строку для здійснення попередньої оплати, а отже, і момент, з якого відповідач мав виконати відповідний обов`язок у повному обсязі.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Факт поставки товару на виконання умов договору поставки №1 від 12.01.2026 підтверджується видатковою накладною №2 від 21.01.2026 на суму 552002,40 грн та товарно-транспортною накладною №21-01-01 від 21.01.2026, які підписані представниками обох сторін без зауважень.

З боку відповідача зазначені документи підписані Добродомовою А.В., повноваження якої на отримання товару підтверджуються довіреністю № 1 від 21.01.2026, наданою до матеріалів справи. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Отже, позивач здійснив поставку передбаченого договором товару на загальну суму 552002,40 грн, отримавши до цього від відповідача лише часткову попередню оплату в розмірі 276001,20 грн, тобто без отримання повної передоплати, передбаченої пунктами 1.1 та 4.2 договору.

За таких обставин суд вважає за необхідне оцінити не лише формально визначений сторонами в договорі порядок розрахунків, а й подальшу поведінку сторін, яка мала місце під час його фактичного виконання.

Так, позивач, будучи обізнаним про надходження лише частини коштів у рахунок оплати виставленого рахунку, не скористався можливістю утриматися від здійснення поставки до отримання повної попередньої оплати, а натомість передав товар відповідачу. Відповідач, зі свого боку, прийняв запропоноване позивачем виконання в повному обсязі, що підтверджується підписаними без зауважень видатковою та товарно-транспортною накладними.

Отже, сукупність таких послідовних дій сторін свідчить про фактичне погодження ними виконання договору за умови сплати залишку вартості товару після його поставки, а тому відповідач зобов`язаний оплатити прийнятий товар у повному обсязі з урахуванням здійсненої часткової попередньої оплати.

Такий підхід узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, визначеними статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема принципами добросовісності, розумності та справедливості, а також положеннями статей 205, 627, 628 цього Кодексу щодо форм виявлення волі учасників цивільних відносин, свободи договору та визначення його змісту.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а воля сторони на його вчинення може виражатися її поведінкою.

Крім того, відповідно до частин третьої та четвертої статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією зі сторін свого зобов`язання або за наявності очевидних обставин, які свідчать про те, що таке виконання не буде здійснене у встановлений строк, інша сторона має право зупинити виконання свого зобов`язання або відмовитися від його виконання частково чи в повному обсязі. Водночас, якщо одна сторона здійснила зустрічне виконання, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, остання повинна виконати свій обов`язок.

У цій справі позивач, отримавши лише частину попередньої оплати, не скористався правом зупинити виконання свого зобов`язання, а здійснив поставку товару, який відповідач прийняв без зауважень. Отже, після здійснення позивачем зустрічного виконання на відповідача покладено обов`язок оплатити прийнятий товар.

Водночас відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд враховує, що хоча договором було передбачено 100% попередню оплату, фактично сторони виконували його за іншого порядку розрахунків: позивач здійснив поставку після отримання частини оплати, а відповідач прийняв товар у повному обсязі. Така поведінка сторін у сукупності свідчить про погодження ними здійснення остаточного розрахунку після передачі товару.

При цьому суд не ототожнює здійснення поставки без повної попередньої оплати з автоматичною зміною письмових умов договору, а враховує фактичні дії сторін для визначення порядку виконання грошового зобов`язання за конкретних обставин справи.

Таким чином, після прийняття товару за видатковою накладною №2 від 21.01.2026 у відповідача виник обов`язок оплатити його повну вартість з урахуванням здійсненої попередньої оплати.

Загальна вартість поставленого товару становить 552002,40 грн, з яких відповідачем до моменту поставки сплачено 276001,20 грн. Відтак неоплачений залишок становить 276001,20грн.

Відповідач у відзиві зазначив, що основний борг у розмірі 276001,20 грн сплачено 14.09.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 4104 від 14.09.2026 (копія платіжної інструкції наявна в матеріалах справи) у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмета спору.

Як встановлено судом відповідач 14.09.2026 сплатив заборгованість за товар у розмірі 276001,20 грн.

Суд зазначає, що підстави для закриття провадження у справі визначені частиною першою статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частини першої статті 231 цього Кодексу).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без ухвалення судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20 та від 16.08.2023 у справі №910/5571/22 зроблено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду до ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Порушення провадження у справі обумовлюється прийняттям судом процесуального рішення щодо відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що провадження у цій справі відкрито 18.09.2026, тоді як заборгованість у повному обсязі в сумі 276001,20 грн сплачена відповідачем 14.09.2026, тобто до відкриття провадження у справі, отже позивач, будучи обізнаним про отримання виконання заявлених вимог, не повідомив суд про погашення заборгованості та не подав відповідної заяви.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору був відсутній вже на момент відкриття провадження у справі. Водночас така обставина є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі та відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 276001,20 грн, оскільки на момент відкриття провадження по справі основна заборгованість відповідачем була погашена.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 5535,15 грн нарахованих за період з 01.01.2026 по 01.09.2026 та інфляційних втрат в розмірі 16668,87грн нарахованих за період з січня 2026 року по липень 2026 року.

Відповідач надав контррозрахунок позовних вимог та зазначив, що інфляційні витрати та 3% річних необхідно рахувати з 22.01.2026, а не з 01.01.2026, як зазначає позивач.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до контррозрахунку відповідача, сума 3% річних становить 5058,76грн, а інфляційних втрат - 14634,42 грн.

Як встановлено судом вище, строк оплати відповідачем залишку заборгованості за поставлений товар - 21.01.2026, відтак нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 01.01.2026 є безпідставним.

З урахуванням установлених обставин справи належним періодом нарахування 3% річних є період з 22.01.2026 по 01.09.2026 та інфляційних втрат є період з лютого 2026 року по липень 2026 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунок та відповідачем контррозрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою калькулятора розрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА ЗАКОН», суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення 3% річних у розмірі 5058,76 грн за період з 22.01.2026 до 01.09.2026 та інфляційних втрат у розмірі 14634,42 грн за період з лютого 2026 року по липень 2026 року.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 5058,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 14634,42 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРIШИВ:

Позов Приватного підприємства «Владікос», м.Кременчук до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальпром-17», м.Дружківка про стягнення 298205,22 грн, з яких 276001,20 грн - заборгованість за поставлений товар, 5535,15 грн - 3% річних, 16668,87грн - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальпром-17» (84200, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Соборна, буд. 11, кв.33, код ЄДРПОУ 42542728) на користь Приватного підприємства «Владікос» (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул.Леонова, буд. 4Д, кв.1, код ЄДРПОУ 34689669) 3% річних у розмірі 5058,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 14634,42 грн, судовий збір у розмірі 236,32 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення підписаний 06.11.2026.

Суддя Г.Є. Курило