Рішення № 141263394, 13.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Справа № 905/738/25

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Скаковській Л.С., розглянувши заяву адвоката Шевченко І.В. б/н від 27.07.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №905/738/25

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Техмаш", м. Дніпро

до відповідача: Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Маріупольський Металургійний Комбінат Імені Ілліча", м. Запоріжжя

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг", м. Запоріжжя

про стягнення збитків у розмірі 24559613,59грн, що еквівалентно 587278,00 доларів США

за участю представників учасників справи:

від позивача: участь не приймали

від відповідача: участь не приймали

від третіх осіб: участь не приймали

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 20.07.2026) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Техмаш" задоволені повністю, стягнуто з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Техмаш" суму збитків у розмірі 587278 доларів США; стягнуто з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 8809,17 доларів США з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2026.

У рішенні питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалося.

27.07.2026 через систему "Електронний суд" від представника ПАТ "Виробниче підприємство "Техмаш" адвоката Шевченко І.В. надійшла заява б/н від 27.07.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат разом з клопотанням про поновлення строку на подання доказів розміру судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.07.2026 зазначена заява б/н від 27.07.2026 повернута заявнику без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Виробниче підприємство «Техмаш», скасовано ухвалу суду першої інстанції від 30.07.2026, справу повернуто до суду першої інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

29.09.2026 справа №905/738/25 повернулась до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 30.09.2026 заяву б/н від 27.07.2026 про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду на 13.10.2026, рекомендовано позивачу направити заяву відповідачу та третім особам, докази направлення надати суду; встановлено відповідачу строк до 12.10.2026 включно (враховуючи час пересилання засобами зв`язку) для надання суду письмової позиції на подану заяву з доказами її направлення позивачу.

06.10.2026 на виконання ухвали суду від 30.09.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про доручення доказів до якого додані докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу та третім особам.

Ухвалою суду від 09.10.2026 відмовлено у задоволенні заяви №б/н від 06.10.2026 представника позивача в частині участі у судовому засіданні, призначеному на 13.10.2026, в режимі відеоконференції.

13.10.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 13.10.2026 представники позивача та третіх осіб участь не приймали, про місце, час та дату судового засідання були повідомлені шляхом направлення копії ухвали від 30.09.2026 до їх електронних кабінетів.

З метою належного повідомлення відповідача, ухвала від 30.09.2026 направлялась на відомі електронні адреси відповідача - mail@genproc.gov.ru, erp_support@genproc.gov.ru, internationai@nproc.gov.ru. Крім того, судом розміщено оголошення на офіційному веб-порталі Судова влада України з посиланням на веб-адресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, учасники справи були повідомлені про дату та час проведення судового засідання.

Розглянувши заяву адвоката Шевченко І.В. б/н від 27.07.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №905/738/25, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з чч.1, 3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вказаної норми, позивачем у позовній заяві повідомлено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести позивач, складає 199000грн та до позовної заяви доданий детальний (попередній) опис послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вже було встановлено в ухвалі суду від 30.07.2026, представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення у встановлений ч. 8 ст.129 ГПК України строк.

У заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 223275грн та інші витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 47550грн, з яких 11550грн - витрати на послуги перекладу та 36000грн - витрати на проведення незалежної оцінки збитків.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За приписами чч.1, 4 ст.60 ГПК України, допустимим доказами повноважень представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених договором.

Так, до матеріалів справи приєднані у копіях: договір про надання юридичних послуг №92 від 16.12.2024, ордер серія ВЕ №1157087 від 22.07.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2026 до договору про надання юридичних послуг №92 від 16.12.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №905/738/25 Господарського суду Донецької області від 27.07.2026, акт надання послуг №132 від 31 грудня 2025 на 310665 грн., виписки з банківського рахунку.

З наданого договору №92 від 16.12.2024 про надання юридичних послуг(далі - договір), вбачається, що зазначений договір укладений між Приватним акціонерним товариством «Виробниче підприємство «Техмаш» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шевченко Іллею Володимировичем (виконавець).

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати замовнику за плату послуги (далі - послуги).

Під послугами сторони цього договору погодились розуміти: комплексний юридичний супровід процедури фіксації збитків замовника, зокрема підготовка та подання судових позовів щодо відшкодування нанесених збитків та/або компенсації за порушення права на мирне володіння майном (до відповідного суду в Україні та до Європейського суду з прав людини), супровід судових процесів до отримання судових рішень, представництво інтересів замовника в судових засіданнях, подання заяви разом з отриманим рішенням до міжнародного реєстру збитків, завданих України (п.1.1.1 договору).

Згідно п.2.2.1 договору на першому етапі виконавець зобов`язаний: від імені замовника подати позовну заяву до компетентного суду в порядку, встановленому чинним законодавством України й здійснити представництво інтересів замовника під час розгляду його позову компетентним судом; під час представництва інтересів замовника реалізовувати права й виконував ати обов`язки позивача у справі, передбачені чинним законодавством України.

Після надання послуг (окремого етапу) виконавець зобов`язаний надати замовнику Акт наданих послуг. Замовник зобов`язаний підписати наданий виконавцем акт протягом 3 робочих днів з моменту отримання або у цей же строк надати аргументовану відмову від підписання акту (п.2.4. договору).

Послуги виконавця, перелічені у п.2.2.1 цього договору вважаються виконаними виконавцем й прийнятими замовником з дня надрання чинності рішення компетентного суду щодо фіксації завданих збитків (п.2.5. договору).

У п.3 договору сторони узгодили вартість послуг.

Загальна вартість послуг за договором складається з двох частин. Перша - це фіксована частина, що сплачується замовником в гривні в сумі, що еквівалентна сумі 8600 євро за курсом продажу АТ КБ "Приватбанк", зазначеному на офіційному сайті https://privatbank.ua/ станом на момент оплати рахунку і сплачується замовником частинами на підставі відповідного рахунку протягом трьох банківських днів після його одержання в передбаченим договором порядком (п.3.1. договору).

Друга частина, "гонорар успіху", являє собою відсоток від фактично отриманих замовником в якості компенсації за нанесені внаслідок збройної агресії російської федерації грошей. Друга частина оплати за цим договором складає суму в розмірі 4% відсотки від суми грошей, яка буде фактично отримана замовником в якості компенсації та/або відшкодування збитків за майнові та немайнові втрати, в тому числі упущену вигоду, понесені внаслідок збройної агресії російської федерації. Друга частина оплати сплачується замовником на користь виконавця протягом трьох календарних днів з дати фактичного отримання замовником повного або часткового відшкодування збитків (п.3.2.договору).

До вартості послуг, зазначену в п.3.1. договору, не входять всі додаткові витрати за проектом (міжнародні поштові витрати, переклад тощо). Замовник окремо оплачує додаткові витрати (п.3.3. договору).

Всі розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі, шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.4.договору ).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1. договору).

З наданих суду матеріалів вбачається, що між Приватним акціонерним товариством «Виробниче підприємство «Техмаш» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шевченко Іллею Володимировичем (виконавець) підписаний акт приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2026 до договору про надання юридичних послуг №92 від 16.12.2024, відповідно до п.1 якого на виконання першого етапу послуг за вказаним договором про надання юридичних послуг 92 від 16.12.2024 (пункти 1.1, 2.2.1 договору) виконавець надав, а замовник прийняв послуги з професійної правничої (правової) допомоги у судовій справі №905/738/25 за позовом замовника до РФ в особі Генеральної прокуратури РФ про стягнення збитків у розмірі 24559613,59грн (еквівалент 587278 доларів США), а саме:

1. Збирання, перевірка, аналіз і систематизація документів та інших доказів, необхідних для підготовки позову; аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ; формування правової позиції та опрацювання розрахунку заявлених збитків;

2. Підготовка позовної заяви з додатками та подання позову до Господарського суду Донецької області (провадження відкрито ухвалою від 31.07.2025);

3. Підготовка письмових пояснень щодо підстав залучення третіх осіб (подано 22.09.2025);

4. Підготовка клопотання про приєднання доказів; організація та нотаріальне посвідчення заяв чотирьох свідків від 17.09.2025 (подано 23.09.2025);

5. Організація та забезпечення нотаріально засвідченого перекладу позовної заяви та ухвал суду російською мовою, направлення документів на адресу Посольства РФ у Республіці Молдова, підготовка листа з доказами направлення ( подано 06.10.2025);

6. Підготовка письмових пояснень на виконання ухвали суду від 05.03.2026 щодо використання майна за договорами субпідряду (подано 25.03.2026);

7. Підготовка письмових пояснень у справі (подано 14.04.2026);

8. Участь у судовому засіданні 30.04.2026 в режимі відео конференції; підготовка процесуальних клопотань у справі (у тому числі про участь у судовому засіданнях в режимі відео конференції, про розгляд справи без участі представника);

9. Моніторинг руху справи, ознайомлення з процесуальними документами та судовими рішеннями у справі.

Згідно пункту 2 акту вартість послуг, зазначених у пункті 1 цього акту, відповідно до підпунктів 3.1.1-3.1.4 договору становить 223275грн (гривневий еквівалент 5000 євро) та сплачена замовником у повному обсязі платежами від 30.12.2024 на суму 67000грн (рахунок №193 від 30.12.2024), від 31.01.2025 на суму 66150,00грн (рахунок №15 від 20.01.2025), від 31.03.2025 на суму 65 850грн (рахунок №34 від 27.02.2025) та від 08.10.2025 на суму 24275грн (рахунок №74 від 04.09.2025).

Послуги надані належним чином та в повному обсязі. Замовник претензії щодо обсягу, якості та строків надання послуг не має (п.4 акту).

Суд зазначає, що факт надання професійної правничої допомоги виконавцем за договором про надання юридичних послуг №92 від 16.12.2024 підтверджується підписаним директором ПАТ «Техмаш» актом приймання-передачі наданих послуг до зазначеного договору.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Клопотання від відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не надходило.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд з власної ініціативи, керуючись ч.ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 та від 03.10.2019 у справі №922/445/19; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, складність справи тощо.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Враховуючи ст.28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вже зазначалося, суду наданий акт приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2026 до договору про надання юридичних послуг №92 від 16.12.2024, відповідно до якого адвокат Шевченко О.О. надав клієнту правову допомогу у загальному розмірі 223275грн. (гривневий еквівалент 5000 євро).

Правова допомога, передбачена договором, дійсно була надана, що підтверджено належними доказами.

В свою чергу, свобода сторін договору про надання юридичних послуг у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Оцінюючи надані адвокатом Шевченко І.В. на підтвердження понесених витрат документи, суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд констатує, що витрати на підготовку заяв що стосуються заяв, пояснень по суті справи, як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом, на виконання вимог суду).

Судом відзначається, що гонорар за договором про надання юридичних послуг №92 від 16.12.2024 щодо першої частини послуг (включає подання позову до суду, представництво інтересів замовника під час розгляду позову судом) є фіксованим, відповідно до п.3.1. договору еквівалентний сумі 8600 євро, відтак не залежить від витраченого часу, у зв`язку з чим погодинний облік адвокатом не розраховується.

Надаючи оцінку розміру витрат, понесених відповідачем в суді першої інстанції, їх обґрунтованості, співмірності зі складністю справи, витраченому адвокатом часу, господарський суд враховує наступні обставини.

Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послух від 23.07.2026, до вартості заявлених до відшкодування послуг адвоката входить робота (послуга) з аналізу законодавства та актуальної судової практики з питань відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ. В детальному описі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі №905/738/25, адвокатом Шевченко І.В. відображена робота (послуга) як аналіз судової практики Верховного Суду щодо юрисдикційного імунітету РФ та відшкодування шкоди, завданої збройною агресією; формування правової позиції.

Виходячи з критеріїв співмірності складності справи, конкретних обставин цієї справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, господарський суд враховує, що станом на час подання позову до суду (липень 2025) вже була сформована стала судова практика в категорії спорів проти Російської Федерації про відшкодування воєнних збитків, в тому числі Верховним Судом сформовані висновки щодо юрисдикційного імунітету РФ, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, справа не є унікальною, пов`язана з пошкодженням втратою/знищенням майна внаслідок бойових дій, тому підготовка позову в частині правового обґрунтування не потребувала тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів з метою їх узагальнення.

Суд враховує, що правова позиція відповідача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду спору.

Із приводу зазначених в акті від 23.07.2026 послуг: збирання, перевірки, аналізу і систематизації документів та інших доказів, необхідних для підготовки позову; формування правової позиції та опрацювання розрахунку заявлених збитків, суд відзначає, що збір, аналіз, вивчення і дослідження документів, якими доказово обґрунтована позиція сторони у спорі, є необхідною передумовою для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення), а отже, і складовою послуг з їх підготовки та оформлення. Відтак, надання цих послуг не було неминучим, зважаючи на вимоги процесуального закону.

Щодо заявлених до відшкодування робіт (послуг) адвоката з подання клопотань про розгляд справи без участі представника та про приєднання доказів, про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, суд зазначає, що підготовка та подання вказаних клопотань (що є заявами з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, водночас це не вимагає значного часу і є переважно технічною дією. Такі заяви фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права на подання доказів, участі у судовому засіданні. Тому подання стороною таких заяв не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Крім того, суд відзначає, що клопотання про розгляд без участі від 05.03.2026 та 06.05.2026 були підготовлені за підписом іншого представника ПАТ «Техмаш» - адвоката Калініченко Б.І., який діяв на підставі виданого від підприємства ордеру №1850118 від 04.08.2025.

Письмові пояснення щодо підстав залучення третіх осіб (подано 22.09.2025), клопотання про приєднання доказів (подано 23.09.2025), які включені до загальної суми відшкодування відповідно до акту від 23.07.2026, теж надійшли до суду за підписом іншого представника ПАТ «Техмаш» - адвоката Калініченко Б.І.

Також присутність представника в судовому засіданні 30.04.2026 в режимі відеоконференції (входить до складу послуг за актом приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2026, загальна вартість яких заявлена до відшкодування) була забезпечена іншим представником ПАТ «Техмаш» - адвокатом Калініченко Б.І., який діяв на підставі виданого від підприємства ордеру №1850118 від 04.08.2025. Натомість, вказаний представник із відповідною заявою про відшкодування адвокатських витрат до суду не звертався.

Недоведеними є включені представником позивача до відшкодування роботи (послуги) з організації та нотаріального посвідчення заяв чотирьох свідків від 17.09.2025; роботи (послуги) з організації та забезпечення нотаріально засвідченого перекладу позовної заяви та ухвал суду російською мовою, направлення документів на адресу Посольства РФ у Республіці Молдова, підготовка листа з доказами направлення (подано 06.10.2025), оскільки останнім не обґрунтовано яким чином зазначені дії пов`язані з наданням адвокатом саме допомоги правового характеру у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Отже витрати в цій частині відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Щодо послуг з моніторингу руху справи, ознайомлення з процесуальними документами та судовими рішеннями у справі суд зазначає, що дані послуги є частиною послуги підготовки до судового засідання.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат позивача, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 ГПК України, критеріями необхідності та обґрунтованості витрат на правову допомогу, пропорційності до предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи, суд прийшов до висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.

З огляду на викладене, виходячи із критерію складності справи, обсягу наданої правової допомоги адвокатом Шевченко І.В., реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00грн. відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру у даній категорії спору для кваліфікованого юриста.

Розглянувши вимоги заяви в частині відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 47550грн, з яких 11550грн - витрати на послуги перекладу та 36000грн - витрати на проведення незалежної оцінки збитків, суд зазначає наступне.

У ч.1 ст.123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи - відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 ГПК України, до останніх належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами 4 - 7 статті 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Так, наявний в матеріалах звіт про оцінку реальних збитків, що завдані ПАТ «ВП «Техмаш» у зв`язку з пошкодженням, втратою/знищенням майна ПАТ «ВП «Техмаш» внаслідок (збройної) агресії Російської Федерації від 19.02.2025, виготовлений ТОВ «Дельта-Консалтинг» оцінювачем Кравченко Олена Володимирівна.

Відповідно до звіту підстави для проведення оцінки є договір №10/09 від 09 вересня 2024, укладений між ПАТ «ВП «Техмаш» та ТОВ «Дельта-Консалтінг».

28.02.2025 ПАТ «Виробниче підприємство «Техмаш» (замовник) та суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Дельта-Консалтінг» (виконавець) склали акт прийому-передачі послуг по незалежній оцінці, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги з незалежної оцінки прямих збитків завданих внаслідок агресії РФ за договором №10/09 від 09 вересня 2024. Послуги за договором №10/09 від 09.09.2024 оплачені повністю у розмірі 36000грн., виконавець претензій до замовника щодо приводу оплати не має.

Згідно платіжних інструкцій №4666 від 10.09.2024, №7395 від 25.02.2025 ПАТ «ВП «Техмаш» було здійснено переказ коштів на користь ТОВ «Дельта-Консалтінг» у загальному розмірі 36000грн з призначенням платежу «сплата по рахунку №10/09 від 09.09.2024 за послуги з оцінки згідно договору №10/09 від 09.09.2024 без ПДВ».

Надані позивачем докази підтверджують понесені позивачем витрати щодо проведення незалежної оцінки збитків. Тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на проведення незалежної оцінки по визначенню розміру збитків у розмірі 36000грн є обґрунтованими та доведеними.

Представник позивача у заяві зазначив, що витрати на послуги перекладу в сумі 11550,00грн виникли у зв`язку з тим, що ухвалами від 31.07.2025 та від 21.08.2025 суд запропонував позивачу здійснити переклад ухвали суду та позовної заяви російською мовою з нотаріальним засвідченням вірності перекладу та надіслати документи на адресу посольства російської федерації.

Факт отримання послуг з перекладу підтверджується: Актом надання послуг №250922001 від 22.09.2025, складеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем Кучеровою Тамарою Миколаївною; платіжною інструкцією №10362 від 22.09.2025 про сплату позивачем 11550,00грн з призначенням платежу «оплата по рах 2509/1103 від 11.09.2025 за надання послуг перекладу».

Оскільки витрати позивача з отримання звіту про оцінку реальних збитків та на послуги з перекладу були дійсними та необхідними для розгляду справи №905/738/25, наявні правові підстави покласти ці судові витрати на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Шевченко І.В. б/н від 27.07.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №905/738/25, задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, будинок 15а, к.1) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» (49022, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сонячна набережна, буд. 94б; код ЄДРПОУ 13437402) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00грн та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 47550,00грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 03.11.2026

Суддя Ю.В. Макарова