Рішення № 141263330, 04.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026м. ДніпроСправа № 904/1529/26за позовом Криворізької північної окружної прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства "УКРНАФТА", м. Київ

про стягнення та визнання недійсним договору

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Погосян Д.А.

Представники:

від прокуратури: Овчар Т.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Книжевська К.О.;

ПРОЦЕДУРА

Керівник Криворізької північної окружної прокуратура Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом до Акціонерного товариства "УКРНАФТА", в якому просить суд:

- стягнути з Акціонерного товариства Укрнафта на користь Криворізької міської ради недоотримані кошти у вигляді орендної плати у розмірі 3 388 232, 55 грн за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2 від 03.06.2021 № 2021335, укладений між АТ Укрнафта та Криворізькою міською радою.

Разом із позовною заявою керівником Криворізької північної окружної прокуратура Дніпропетровської області подано заяву щодо забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили шляхом накладення арешту в межах суми стягнення (ціни позову) на нерухоме майно, що належить Акціонерному товариству Укрнафта, а саме будівлі та споруди під підприємством з обслуговування автомобілів з газовим обладнанням та автозаправними станціями за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський р-н., м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2.

26.03.2026 ухвалою суду відмовлено Криворізькій північній окружній прокуратурі Дніпропетровської області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.04.2026 від Акціонерного товариства "УКРНАФТА" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.04.2026 клопотання Акціонерного товариства "УКРНАФТА" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/1529/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Підготовче засідання призначено на 05.05.2026 о 10:20 год.

15.04.2026 від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшов відзив на позовну заяву.

04.05.2026 від Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

04.05.2026 від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла заява, в якій просить суд надати доступ до електронної справи №904/1529/26 в підсистемі "Електронний суд" представнику - адвокату Книжевській Катерині Олександрівні.

05.05.2026 від Криворізької міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

В судове засідання 05.05.2026 з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкладено підготовче засідання в режимі відеконференції до 01.06.2026 о 10:20 год.

08.05.2026 від Криворізької північної окружної прокуратура Дніпропетровської області на виконання ухвали суду від 30.03.2026 надійшли матеріали (оригінали) документів на обґрунтування позиції позивача у позові.

26.05.2026 від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

28.05.2026 від Криворізької міської ради надійшли пояснення по справі.

01.06.2026 від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшли письмові пояснення по справі.

В підготовче засідання 01.06.2026 з`явився прокурор та представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 01.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.07.2026.

07.07.2026 від керівника Криворізької північною окружної прокуратури до суду надійшло клопотання, відповідно до якого він просить суд продовжити підготовче провадження у справі № 904/1529/26 за поданим Криворізькою північною окружною прокуратурою до Господарського суду Дніпропетровської області позовною заявою в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Акціонерного товариства "Укрнафта" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати в розмірі, визначеному відповідно до належної ставки орендної плати.

В підготовче засідання 07.07.2026 з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкладено розгляд справи в режимі відеконференції до 04.08.2026.

04.08.2026 від прокурора надійшли до суду пояснення.

В судове засідання 04.08.2026 з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкладено судове засідання до 01.09.2026.

08.09.2026 ухвалою суду призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.10.2026 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області.

В судове засідання 06.10.2026 з`явились прокурор та повноважний представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 06.10.2026 відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 15.10.2026.

14.10.2026 від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшли письмові пояснення .

19.10.2026 від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

15.10.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 14.10.2026 по 26.10.2026.

Ухвалою суду від 26.10.2026 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2026.

04.11.2026 від Криворізької північної окружної прокуратурою Дніпропетровської області надійшло до суду клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства Укрнафта на користь Криворізької міської ради недоотримані кошти у вигляді орендної плати у розмірі 3 388 232, 55 грн за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2.

В судове засідання 04.11.2026 з`явились прокурор та повноважний представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 04.11.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 04.11.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена прокурора позивача

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на недоотримання позивачем коштів у вигляді орендної плати у розмірі 3 388 232, 55 грн за користування земельною ділянкою комунальної форми власності з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2. Відповідач користувався вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки № 2021335 від 03.06.2021. На даний час відповідач користується вказаною земельною ділянкою з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид користування для розміщення автозаправної станції, згідно з яким ставка орендної плати складає 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак, фактичне використання земельної ділянки для розміщення автозаправної станції за наявності цільового призначення 03.07 є таким, що не відповідає її функціональному призначенню. Неправильне визначення виду цільового призначення безпосередньо вплинуло на застосування заниженої ставки орендної плати (0,9 % замість 2,5 3 %), встановленої рішеннями міської ради для земель з кодом 12.11, що призвело до системного недоотримання коштів місцевим. Прокурор зазначає, що у зв`язку з невірним визначенням цільового призначення земельної ділянки, відповідачем не доплачено до міського бюджету орендну плату за періоду з 2021 по 2025 роки у розмірі 3 388 232, 55 грн.

Прокурор вказує на те, що вказана земельна ділянка використовується не відповідно до її правового режиму; застосовується занижена ставка орендної плати; місцевий бюджет системно недоотримує кошти; порушується принцип платності використання землі. Таким чином, використання земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 для розміщення автозаправної станції за наявності цільового призначення 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) є порушенням вимог земельного законодавства та умов договору оренди, у зв`язку з чим договір оренди № 2021335 від 03.06.2021 має бути розірваний судом.

Прокурор вказує на те, що у договір укладеному між Криворізькою міською радою та АТ «Укрнафта» від 03.06.2021 визначено, що категорія земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га відноситься до землі житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», вид користування для розміщення автозаправної станції. Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 904/186/23 зробив правовий висновок, що розміщення автозаправних станцій має здійснюватися виключно на землях з цільовим призначення - землі автомобільного транспорту. Таким чином, фактичне використання земельної ділянки для розміщення автозаправної станції за наявності цільового призначення 03.07 є таким, що не відповідає її функціональному призначенню. Неправильне визначення виду цільового призначення безпосередньо вплинуло на застосування заниженої ставки орендної плати (0,9 % замість 2,5 3 %), що призвело до системного недоотримання коштів місцевим бюджетом. Отже, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність порушення інтересів держави та територіальної громади м. Кривого Рогу, яке полягає у нераціональному використанні земель комунальної власності та заниженні розміру орендної плати та, як наслідок, недоотримання доходів бюджету. Враховуючи вищевикладене, вид економічної діяльності відповідача/користувача земельної ділянки є істотною обставиною для встановлення дійсного способу використання земельної ділянки, перевірки додержання вимог земельного законодавства та з`ясування відповідності експлуатації визначеному цільовому призначенню земельної ділянки.

Позиція Криворізької міської ради викладена поясненнях у справі

Криворізька міська рада вказує на те, що окремою ухвалою Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23 визначено, що категорія земельних ділянок «Землі житлової та громадської забудови» для розташування комплексу автозаправних станцій не відповідає вимогам ст. 67, 71 Земельного кодексу України. З огляду на викладене, ПАТ «УКНАФТА» рекомендовано терміново вжити заходи щодо врегулювання земельних відносин шляхом приведення категорії земельної ділянки та виду її цільового призначення у відповідність до чинного законодавства України (лист виконавчого комітету Криворізької міської ради від 30.09.2025 №15/18- /6091(додається). ПАТ «УКРНАФТА» до теперішнього часу не вжито відповідних заходів щодо врегулювання земельних питань. Міська рада зазначає, що відсутні правові підстави для здійснення розрахунку розміру недоотриманих коштів із застосуванням ставки у розмірі 3% до сформованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки громадської забудови Розмір недоотриманих коштів з орендної плати за земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням, а це можливо тільки після розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, реєстрації її в Державному земельному кадастрі та отримання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки. Крім того, що за інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області при декларуванні податкових зобов`язань з плати за землю за 2022 та 2023 роки виявлені розбіжності у розмірі нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки. З метою забезпечення повноти та правильності нарахування податкових зобов`язань з плати за землю товариству рекомендовано здійснити коригування розміру податкових зобов`язань з плати за землю за 2022 та 2023 роки.

Узагальнена позиція відповідача

Відповідач заперечуючи позовні вимоги вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а обраний прокурором спосіб захисту є не ефективним. Відповідач посилається на те, що позов прокурора у справі № 904/1529/26 не містить обґрунтування „виключності випадку, а натомість є частиною поширеної практики, яка є несумісною з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків та не містить підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Відповідач вказує на те, що фактично з 05.10.2005 та до сьогодні земельна ділянка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Женевській, 17/2, кадастровий номер 1211000000:04:499:0002 перебуває у користуванні АТ «Укрнафта», будь які інші акти приймання-передачі (повернення) щодо даної земельної ділянки між сторонами не складалися. В позовній заяві прокурор визнає відсутність заборгованості з плати за землю згідно умов вказаного договору та нараховує додаткову плату за землю в порушення умов договору оренди земельної ділянки № 2021334 від 03.06.2021 з розрахунку іншого цільового призначення земельної ділянки - « 12.11. «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» замість обумовленого в договорі - « 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». При цьому вказані цільові призначення є зовсім різними і безпосередньо впливають на нормативну грошову оцінку земельної ділянки 1211000000:04:499:0002 площею 0,7780. Лист ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.02.2026 № 376-299-26, не містить інформації щодо того, що цільові призначення земельної ділянки « 12.11. «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» та « 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» мають однакову нормативну грошову оцінку. Прокурором не додано витягу з нормативно грошової оцінки на дану земельну ділянку з цільовим призначенням 12.11 за 2021-2026 роки, тоді як прокурор посилається на нормативно грошову оцінку земельної ділянки при цільовому призначенні останньої 03.07.

Не погоджуючись з позицією прокурора, Криворізька міська рада вважає, що на теперішній час відсутні законодавчі підстави визначити та використовувати для здійснення розрахунку нормативну грошову оцінку земельної ділянки з іншим цільовим призначенням, ніж це встановлено Державним земельним кадастром для будівництва та обслуговування будівель торгівлі « 03.07», а відтак здійснити розрахунок недоотриманих коштів за користування АТ «Укрнафта» земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,7780 га по вул. Женевська, 17/2 не вбачається можливим, про що зазначено в листі Криворізької міської ради від 05.03.2026 за № 12/18/1474. Вказані дії прокурора, порушують принципи юридичної визначеності, втручаються у договірні відносини суб`єктів господарювання - Криворізької міської ради та АТ «Укрнафта» та фактично протирічать висновкам Криворізької міської ради, яка вказує на відсутні законодавчі підстави визначити та використовувати для здійснення розрахунку нормативну грошову оцінку земельної ділянки з іншим цільовим призначенням, ніж це встановлено Державним земельним кадастром для будівництва та обслуговування будівель торгівлі « 03.07».

Відповідач вказує на те, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Спірна земельна ділянка за цільовим призначенням та видом цільового призначення відноситься до земель громадської забудови, для обслуговування інших будівель громадської забудови. Законодавством України не визначено виключного переліку «інших об`єктів загального користування», які можуть розміщуватись на земельних ділянках, що належать до земель житлової та громадської забудови. Враховуючи положення Українського класифікатора цільового використання землі затвердженого листом Спірна земельна ділянка мала цільове використання під кодом 1.11.3 - Роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що відносилось до коду класифікацій 1.11 Комерційне використання та відноситься до земель населених пунктів. Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру «Інформування з питань ведення Державного земельного кадастру» від 09.08.2017 №22-28-0.21-1076/20-17 впорядковано відомості Державного земельного кадастру щодо відповідності кодів Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) кодам класифікації видів цільового призначення земель (КВЦП), згідно з яким код УКЦВЗ 1.11.3 (роздрібної торгівлі та комерційних послуг, земель населених пунктів) відповідає зокрема коду КВЦПЗ 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, земель Секція B Землі житлової та громадської забудови). Таким чином, АТ «Укрнафта» діяло правомірно при розрахунку та сплаті розміру орендної плати з дотримання законодавства України, з урахуванням законодавства України в редакції діючій на момент формування земельної ділянки.

Відповідач вказує на те, що в позові не містяться належні і допустимі докази, які визначають порушення положень законодавства при укладанні договору оренди земельної ділянки та/або порушення істотних умов договору. Відповідачем в повному обсязі у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки № 2021335 від 03.06.2021 у період з 2021 по 2026 сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1211000000:04:499:0002 з цільовим призначенням « 03.07» у загальній сумі: 1 760 107, 93 грн, а саме: за 2021 рік 640 754,9 6 грн; за 2022 рік 896 375, 03 грн; за 2023 рік 1 083 118, 37 грн; за 2024 рік 1 138 345, 48 грн; за 2025 рік 1 274 998,84 грн; за 2026 рік 1 376 973,60 грн (за рік), 114 747,80 грн (за три місяці, станом на день подання позову). Оскільки цільове призначення 12.11 не відповідає затвердженій у 2005 році Технічній документації, не відповідає інформації наявній Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а також не відповідає цільовому призначенню зазначеному в Додатку 1 до рішення Криворізької міської ради .від 31.03.2021 №412 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам» - Товариство не мало законодавчо визначених підстав на застосування % від нормативно грошової оцінки для земельних ділянок з цільовим призначенням « 12.11».

Відповідач зазначає, що АТ «Укрнафта» з моменту отримання земельної ділянки в оренду завжди вчасно, у відповідності до вимог норм законодавства (чинних на дату звернення) та відповідних заяв повідомлень зверталася до Криворізької міської ради з приводу поновлення договору оренди земельної ділянки. При розробленні технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:499:0002 у травні серпні 2005 року такого коду цільового призначення, як 12.11 - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу не існувало. Технічна документація на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:499:0002 сформована і затверджена у червні 2005 року, перед цим вказана АЗС прийнята в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 05.10.1999, тобто розміщення АЗС саме по собі передбачало відповідне цільове використання земельної ділянки в подальшому. Таким чином, позовна заява не містить належних і допустимих доказів, які визначають порушення положень законодавства при укладанні між Криворізькою міською радою та ПАТ «Укрнафта» договору оренди земельної ділянки № 2021335 від 03.06.2021 та/або порушення істотних умов договору, а тому застосування положень ст. 651 Цивільного кодексу України є неаргументованим та безпідставним. Стаття 141 Земельного кодексу України містить перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою (в тому числі і оренда), до якого не входять підстави визначені позивачем.

Відповідач вважає, що прокурор не довів наявності виключного випадку для представництва інтересів держави, не спростував відсутність бездіяльності Криворізької міської ради та не навів доказів неможливості самостійного захисту Криворізькою міською радою своїх інтересів, підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави у даній справі відсутні. Зміни власника АЗС з 2005 року не відбувалося, законодавчо визначених підстав для розроблення нової технічної документації із землеустрою не виникало, земельна ділянка безперервно використовується відповідачем протягом більш ніж 20 років, і жодних заперечень щодо цільового призначення з боку Криворізької міської ради ніколи не висловлювалось, а договори оренди, зокрема і оспорюваний, підписувались та реєструвались без зауважень. Криворізька міська рада є власником спірної земельної ділянки, і саме до її повноважень (ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») належить прийняття рішень про зміну цільового призначення земель комунальної власності. Однак прокурор не звертається до Криворізької міської ради з жодними вимогами щодо зміни цільового призначення, не вимагає від неї прийняття відповідного рішення, не оскаржує її бездіяльність. Постанова Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23, на яку прокурор посилається у позовній заяві як на підтвердження своєї правової позиції, не підтримує вимогу про визнання договору оренди недійсним у подібних правовідносинах. Таким чином, визнання договору оренди недійсним у подібних правовідносинах не є належним та ефективним способом захисту, а відтак позовна вимога прокурора про визнання договору недійсним у справі № 904/1529/26 не підлягає задоволенню.

Відповідач посилається на те, що вимоги Криворізької міської ради ініціювати описану зміну мають враховувати викладене й враховувати повноваження органу місцевого самоврядування, передбачені законодавством. Зобов`язання орендаря самостійно проводити роботи з ініціювання зміни цільового призначення прямо не випливає з законодавчих норм без відповідного погодження сторін та/або без передбачення таких робіт у договорі. Самостійно процедуру зміни цільового призначення деяких земельних ділянок на яких розміщені АЗС, які належать АЗС за станом на дату подання даних пояснень міською радою у справі не розпочато. Криворізькою міською радою не вживає заходів у вигляді прийняття відповідних рішень, щодо зміни цільового призначення, розроблення технічної документації, тощо земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:499:0002 на підставі того, що жодних порушень щодо даної земельної ділянки останніми не виявлено. Криворізька міська рада правомірно та у відповідності до норм чинного на момент прийняття рішення законодавства ще 25.05.2005 прийняла рішення № 3220 «Про розірвання договору оренди, вилучення та передачу земельних ділянок в оренду для розміщення автозаправних станцій на вулицях Каховській, 36а, Женевській, 17/2, Леоніда Бородича, 9а. Твердження Криворізької міської ради щодо наявності розбіжностей декларування податкових зобов`язань з плати за землю за 2022 та 2023 роки по земельній ділянці кадастровий номер 1211000000:04:499:0002 є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені жодним доказом. Рішенням VIII сесії VIII скликання Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу»): затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг Дніпропетровської області розроблену Державним підприємством «Український державний науководослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» (п.1 рішення); рішення введене в дію вводиться в дію з 01.01.2022. (п.3 рішення). Тобто з 01.01.2022 діючою технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг Дніпропетровської області є технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, що розроблена Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», і затверджена Рішенням VIII сесії VIII скликання Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу». На сьогодні вищезазначена технічна документація не спростована, не оскаржена. Відповідач зазначає, що в березні-червні 2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Укрнафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2022 рр., за результатами якої порушень щодо декларування орендної плати за землю по м. Кривий Ріг встановлено не було. Викладеними пунктами укладених договору оренди землі, нормами Податкового Кодексу України, а також враховуючи лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 №6-28-0.222-323/2-23 ПАТ «УКРНАФТА» було здійснено індексацію НГО земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:499:0002 та відповідно до неї, декларовані податкові зобов`язання з плати за землю у 2023 році.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 є Криворізька міська рада, що підтверджується відомостями Національної кадастрової карти та Державного реєстру речових прав.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулась до Криворізької міської ради з метою укладання договору оренди земельної ділянки.

22.07.2025 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» змінилось свою назву на Акціонерне товариство «Укрнафта».

Криворізька міська рада винесла рішення «Про розгляд звернень суб`єктів господарювання щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок» від 24.12.2015 № 170.

На підставі вказаного рішення Криворізької міської ради укладено договір оренди земельної ділянки від 15.03.2016 № 2016046 між органом місцевого самоуправління та АТ «Укрнафта».

Згідно з договором оренди, орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 24.12.2015 № 170 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення автозаправної станції, яка знаходиться по вул. Женевська, 17/2, в Покровському районі міста Кривого Рогу.

Об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002, площею 0,7780 га.

Зазначений договір оренди земельної ділянки укладено між сторонами строком на 1 рік.

Криворізькою міською радою прийнято рішення № 1556 від 29.03.2017 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок», згідно з яким укладено договір оренди земельної ділянки між міською радою та АТ «Укрнафта» від 06.06.2017 № 2017270.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 від 06.06.2017 № 2017270 укладено до 15.03.2019.

04.04.2019 на підставі рішення Криворізької міської ради від 27.02.2019 № 3572 між міською радою та АТ «Укрнафта» укладено договір оренди земельної ділянки № 2019149, терміном до 15.03.2021.

03.06.2021 на підставі рішення Криворізької міської ради від 31.03.2021 № 412 між міською радою та АТ «Укрнафта» укладено договір оренди земельної ділянки № 2021335, строком на 2 роки, з автоматичним продовженням дії договору.

Як зазначає прокурор, на даний час АТ «Укрнафта» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002, площею 0,778, з цільовим призначенням 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.06.2021 № 2021335, згідно з яким ставка орендної плати складає 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з договором від 03.06.2021, категорія земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га відноситься до землі житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», вид користування для розміщення автозаправної станції.

Прокурор зазначає, що Криворізькою міською радою приймались рішення щодо встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу, а саме № 4799 від 30.06.2020 (на 2021 рік), а також № 506 від 26.05.2021 (набрав чинність з 01.01.2022 року).

Відповідно до рішення Криворізької міської ради «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році» від 30.06.2020 № 4799, що набрало чинності 01.01.2021, для земель з цільовим призначенням 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» ставка орендної плати за землю становить 0,9%; для земель з цільовим призначенням 12.11 «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» ставка орендної плати за землю становить 2,5%.

Згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу», яке набрало чинності 01.01.2022, для земель з цільовим призначенням 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» ставка орендної плати за землю становить 0,9%; для земель з цільовим призначенням 12.11 «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» ставка орендної плати за землю становить 3%.

У рішенні Криворізької міської ради «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» від 27.06.2023 № 2015, ставка орендної плати, % від нормативної грошової оцінки земель міста - ставку орендної плати за землю для юридичних і фізичних осіб у підрозділах « 03.0103.17» розділу 03 «землі громадської забудови» з « 1,200%» замінити на « 0,900%».

З обставин справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 перебуває у комунальній власності Криворізька міська рада та використовується Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» для розміщення автозаправної станції на підставі договору оренди № 2021335 від 03.06.2021 зі ставкою орендної плати 0,9 % від нормативної грошової оцінки.

Водночас, правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23, а також у постановах від 08.05.2018 у справі № 521/4789/17, 04.02.2020 у справі № 915/47/17, та від 07.09.2022 у справі № 620/6024/20, свідчать про те, що розміщення автозаправних станцій повинно здійснюватися на землях із цільовим призначенням, що належить до земель автомобільного транспорту (зокрема, « 12.11» для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу), а не на землях житлової та громадської забудови (« 03.07» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Таким чином, фактичне використання земельної ділянки для розміщення автозаправної станції за наявності цільового призначення 03.07 є таким, що не відповідає її функціональному призначенню. Неправильне визначення виду цільового призначення безпосередньо вплинуло на застосування заниженої ставки орендної плати (0,9 % замість 2,5 3 %), встановленої рішеннями міської ради для земель з кодом « 12.11», що призвело до системного недоотримання коштів місцевим бюджетом.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність порушення інтересів держави та територіальної громади м. Кривого Рогу, яке полягає у нераціональному використанні земель комунальної власності та заниженні розміру орендної плати та, як наслідок, недоотримання доходів бюджету у розмірі 3 388 232, 55 грн.

Прокурор вказує на те, що вказана земельна ділянка використовується не відповідно до її правового режиму; застосовується занижена ставка орендної плати; місцевий бюджет системно недоотримує кошти; порушується принцип платності використання землі. Таким чином, використання земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 для розміщення автозаправної станції за наявності цільового призначення 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) є порушенням вимог земельного законодавства та умов договору оренди, у зв`язку з чим договір оренди № 2021335 від 03.06.2021 має бути розірваний судом.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.

Представництво інтересів держави в суді є заходом реагування, направленим на реальне поновлення конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим порушених прав та інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається в інтересах держави в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1- 1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається в інтересах держави в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1- 1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Аналізом судової практики встановлено, що судами використовується наступне тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави: Нездійснення захисту - має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином - має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

З урахуванням викладеного, прокурор при зверненні до суду повинен, наряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає Нездійснення захисту або Здійснення захисту неналежним чином, як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідну правову позицію з цього приводу висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

Прокурор зазначає, що спірні правовідносини виникли щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002, власником якої є Криворізька міська рада.

Вказаний орган одночасно є орендодавцем за договором оренди земельної ділянки від 03.06.2021 № 2021335, укладеним із Акціонерним товариством «Укрнафта».

Зазначеним договором земельній ділянці визначено категорію земель житлової та громадської забудови (код 03.07) із встановленням ставки орендної плати 0,9%, тоді як фактичне використання земельної ділянки - для розміщення автозаправної станції, відповідно до ст. ст. 67, 71 Земельного кодексу України та правових висновків Верховного Суду повинно здійснюватися на землях транспорту з цільовим призначенням (код 12.11) «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу», для яких рішенням міської ради встановлена ставка орендної плати у розмірі 3%.

Таким чином, неправильне визначення категорії земельної ділянки призвело до істотного заниження розміру орендної плати (більш ніж утричі) та, як наслідок, до системного недоотримання доходів місцевим бюджетом. Це безпосередньо порушує охоронювані законом інтереси держави, що полягають у забезпеченні ефективного, раціонального та законного використання земель комунальної власності, а також у гарантуванні повного і своєчасного надходження обов`язкових платежів до бюджету територіальної громади міста Кривого Рогу.

Криворізькою міською радою прийнято рішення, яким визначено ставки орендної плати залежно від цільового призначення земель, а також уклала спірний договір оренди із визначенням відповідного виду цільового призначення.

Станом на момент звернення Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області з цим позовом до суду, Криворізька міська рада продовжує отримувати орендну плату за заниженою ставкою, не вжила заходів щодо приведення правового режиму земельної ділянки у відповідність до вимог закону та правових позицій Верховного Суду, у тому числі не ініціювала внесення змін до договору оренди та не звернулася до суду з метою захисту інтересів територіальної громади міста.

Отже, уповноважений орган фактично не здійснює належного захисту інтересів держави, а перебуває у правовідносинах, у межах яких саме його рішення та дії стали передумовою виникнення порушення.

Про виявлені порушення та наявність підстав для вжиття заходів, направлених на припинення незаконного права володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:499:002, Криворізька північна окружна прокуратура повідомляла Криворізьку міську раду листом від 10.02.2026 № 58-956вих-26.

Вказаним листом повідомлено про встановлені обставини щодо ненадходження до бюджету територіальної громади міста Кривого Рогу економічно обґрунтованої орендної плати за надання земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 в оренду ПАТ «Укрнафта».

З наданої відповіді Криворізької міської ради від 05.03.2026 за № 12/18/1474 вбачається, зокрема орган місцевого самоврядування вважає, що на теперішній час відсутні законодавчі підстави визначити та використовувати для здійснення розрахунку нормативну грошову оцінку земельної ділянки з іншим цільовим призначенням, ніж це встановлено Державним земельним кадастром для будівництва та обслуговування будівель торгівлі « 03.07», а відтак здійснити розрахунок недоотриманих коштів за користування АТ «Укрнафта» земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,7780 га по вул. Женевська, 17/2 не вбачається можливим.

Таким чином, Криворізька міська рада не скористалась наданими йому законом повноваженнями щодо захисту прав та інтересів територіальної громади, у тому числі шляхом пред`явлення позову, оскарження спірних рішень чи вжиття інших заходів представницького або контрольного характеру.

Відсутність будь-яких активних дій з боку органу місцевого самоврядування свідчить не лише про формальний підхід до розгляду звернення, а й про фактичне небажання реалізовувати надані законом інструменти правового захисту.

Криворізька міська рада належним чином повідомлена про виявлені порушення, мала об`єктивну можливість відреагувати на них у межах своєї компетенції, однак жодних реальних заходів не вжила. Така бездіяльність свідчить про невиконання покладених на орган місцевого самоврядування обов`язків щодо захисту інтересів територіальної громади та створює правові підстави для втручання уповноважених суб`єктів у порядку, визначеному законом.

У пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 911/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 80 Постанови).

Велика Палата Верховного Суду у п. 81 вищезазначеної постанови зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу розумного строку для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 зауважив, що суди у першу чергу зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до Кабінету Міністрів України, та поданням позову в цій справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Критерій розумності, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Отже, у даному випадку, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, тобто діє в межах дискреційних повноважень.

Враховуючи те, що Криворізька міська рада неналежно здійснює захист порушених інтересів держави, зокрема, тривалий час не звертається до суду з відповідним позовом, є обґрунтовані підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, з метою захисту майнових інтересів держави.

Звернення керівника Криворізької північної окружної прокуратура Дніпропетровської області до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернення до суду для відновлення порушених інтересів держави.

Таким чином, окружною прокуратурою встановлено достатні підстави для представництва в суді інтересів держави.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні приписи містить ст. 1 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом та визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у ст. 38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано ст. 39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач на отриманій в оренду земельній ділянці експлуатує автозаправочну станцію.

Суд звертає увагу на те, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконувався, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи тлумачення вказаних норм права, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 фактично уточнила висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, а Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч.ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Відтак, недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Суд звертає увагу на те, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а також не спричиняти порушення/обмеження законних прав та інтересів відповідача, тобто бути адекватним наявним обставинам, і призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків). Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Суд вважає за необхідне наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначено, що за змістом абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

При цьому позовна вимога повинна відповідати безпосередній меті, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілювати спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу. Водночас позовна вимога не повинна спричиняти порушення/обмеження законних прав та інтересів відповідача(ів).

Суд зауважує, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

З урахуванням принципів приватного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Суд враховує, що якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об`єкті нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об`єктів. При цьому, відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об`єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об`єктами. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22 (п. 6.20) та від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23 (п. 4.23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоч безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, але знаходить вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства [див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37, 38)]. Згідно з указаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття [див. постанову від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)].

Таким чином, оскільки на ділянці комунальної власності розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві приватної власності, а тому така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника такого об`єкта, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки у цьому спорі призведе до позбавлення відповідача права користування відповідною земельною ділянкою, яке він має в силу положень законодавства.

При цьому прокурор не оспорює самого факту законності такого права відповідача, а лише не погоджується з розміром ставки орендної плати, яка передбачена відповідним пунктом договору, внаслідок протиправного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови (« 03.07» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Визнання недійсним такого договору в цілому вимагатиме від сторін оформлення користування земельною ділянкою в порядку, встановленому земельним законодавством, що фактично призведе до скасування правової підстави користування відповідачем такою земельною ділянкою і поставить його у становище, відповідно до якого він буде користуватися нею певний час без належної правової підстави, і поставить останнього у невигідне становище, оскільки у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції).

Водночас за загальним правилом ст. 20 ЗК України встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється рішенням відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або власника земельної ділянки приватної власності. Сторони договору не вправі встановлювати чи змінювати категорію цільового призначення земельної ділянки договором, зокрема договором оренди землі.

Відтак, в такий спосіб вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в цілому, з урахуванням обставин цієї справи, не є об`єктивно виправданою та адекватною наявним у ній обставинам, оскільки спричинить порушення/обмеження законних прав та інтересів відповідача за відсутності його протиправної поведінки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції і застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішеннях у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004,/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого Протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 Стретч проти Сполученого Королівства визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04, п.70 ) суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2 від 03.06.2021 № 2021335, укладений між АТ Укрнафта та Криворізькою міською радою

Щодо стягнення орендної плати

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "УКРНАФТА" користується земельною ділянкою 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2, для розміщення автозаправної станції.

Оскільки категорія цільового призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, то держава має публічний інтерес у правомірному визначенні категорії цільового призначення земельної ділянки і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Згідно з даними Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 за Класифікатором видів цільового призначення земель - 03.07 "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

Прокурор в позовній заяві зазначає, що з урахуванням судових рішень у справі № 904/186/23 земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 належить до земель автомобільного транспорту, відповідно, застосована відповідачем ставка орендної плати (0,9%) є неправомірною та призводить до недоотримання міським бюджетом орендної плати.

За розрахунками прокурора плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 становить: за 2021 рік 640 754,96 грн; за 2022 рік 896 375,034 грн; за 2023 рік 1 083 118,37 грн; за 2024 рік 1 138 345,48 грн; за 2025 рік 1 274 998,84 грн; за 2026 рік 1 376 973,60 грн (за рік), 114 747,80 грн (за три місяці, станом на день подання позову). Таким чином, сума орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 у даному випадку з цільовим призначенням «12.11» за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та три місяці 2026 року становить: 5 148 340,48 грн.

Як зазначає прокурор, загальна сума орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 у даному випадку з цільовим призначенням « 03.07» за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та три місяці 2026 року становить: 1 760 107, 93 грн, що не заперечується відповідачем.

Прокурор наполягає на тому, що відповідачем не доплачено до міського бюджету орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 у загальному розмірі 3 388 232, 55 грн.

Заявлена прокурором до стягнення сума недоплачених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 дорівнює різниці між орендною платою, розрахованою за ставкою 3%, та орендною платою, розрахованою за ставкою 0,9%.

В той же час, суд наголошує на тому, що правовідносини у справі № 904/186/23 не є подібними з правовідносинами у справі № 904/1529/26

Подібність правовідносин у судових рішеннях визначається за низкою критеріїв, які включають схожість предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, фактичних обставин та матеріально-правового регулювання, роз`яснення надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19.

Згідно зміст постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23 недоотримання міським бюджетом орендної плати стало наслідком оспорюваного п. 1.14.1 рішення Криворізької міської ради № 85 від 23.12.2020. Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради, у зв`язку з яким фактично безпідставно вдвічі зменшено ставку орендної плати (зі ставки орендної плати 2,5% за використання земель транспорту на ставку 0,9% за землі житлової та громадської забудови у 2021 році та зі ставки 3% на ставку 1,2% у 2022 році), тому суд послався на п. 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц та вказав, що належним способом захисту буде звернення до суду (в тому числі прокурором з визначенням в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах) з позовом до орендаря з вимогою про сплату недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати в розмірі, визначеному відповідно до належної ставки орендної плати.

За загальним правилом статті 20 Земельного кодексу України встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється рішенням відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або власника земельної ділянки приватної власності. Сторони договору не вправі встановлювати чи змінювати категорію цільового призначення земельної ділянки договором, зокрема договором оренди землі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідно до наявної у АТ «УКРНАФТА» технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ВАТ «УКРНАФТА» для розміщення автозаправної станції на вул. Женевській, 17/2 у м. Кривому Розі, земельна ділянка під автозаправною станцією на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.04.1993 № 149 перебувала у постійному користуванні ВАТ «Дніпронафтопродукт».

На час прийняття зазначеного рішення порядок надання земельних ділянок у користування визначався Земельним кодексом України від 18.12.1990 №561-XII.

При первинному наданні земельної ділянки у 1993 році код УКЦВЗ 1.11.3 не міг застосовуватися, оскільки Український класифікатор цільового використання землі, яким передбачено цей код, було запроваджено лише у 1998 році.

Станом на 25.05.2005 код УКЦВЗ 1.11.3 «Роздрібної торгівлі та комерційних послуг» уже застосовувався щодо спірної земельної ділянки, що безпосередньо зафіксовано у рішенні Криворізької міської ради від 25.05.2005 №3220. Цим рішенням земельну ділянку передано ВАТ «УКРНАФТА» без зміни цільового призначення для розміщення автозаправної станції. 22.06.2005 при внесенні відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи ведення міського земельного кадастру її категорію визначено як «землі житлової та громадської забудови», а використання автозаправна станція.

Отже, у 2005 році документально зафіксовано: землі житлової та громадської забудови код УКЦВЗ 1.11.3 автозаправна станція.

Після запровадження КВЦПЗ код 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» також віднесено до земель житлової та громадської забудови. При цьому чинний Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок прямо зазначає код УКЦВЗ 1.11.3 серед кодів, співвіднесених із видом цільового призначення 03.07. У документах 2021 року та актуальних відомостях Державного земельного кадастру щодо цієї самої земельної ділянки зафіксовано: землі житлової та громадської забудови код КВЦПЗ 03.07 автозаправна станція.

Натомість код 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» було запроваджено лише у 2017 році. У чинному Класифікаторі з ним співвіднесено коди УКЦВЗ 1.14, 1.11.1 та 3.2.10, тоді як код 1.11.3 серед них відсутній.

При цьому нормативний акт, яким у 2017 році запроваджено код 12.11, не встановив обов`язку змінити цільове призначення раніше сформованих земельних ділянок, на яких розміщені автозаправні станції, на код 12.11 та не передбачив автоматичної зміни їх цільового призначення у зв`язку із самим запровадженням такого коду.

Отже, поява у КВЦПЗ у 2017 році нового виду цільового призначення 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» не є підставою для висновку, що з цього моменту спірна земельна ділянка, яка вже була сформована та обліковувалася як землі житлової та громадської забудови, повинна була бути переоформлена саме за кодом 12.11 атоматично.

Таким чином, документи щодо спірної земельної ділянки свідчать про незмінність її категорії землі житлової та громадської забудови та використання для розміщення автозаправної станції, тоді як у документах різних періодів вид її цільового використання (цільового призначення) відображався за кодами різних систем класифікації: за УКЦВЗ 1.11.3, за КВЦПЗ 03.07.

Відображення щодо спірної земельної ділянки коду 03.07 узгоджується з нормативним співвідношенням кодів різних систем класифікації в межах тієї самої категорії земель житлової та громадської забудови.

Натомість нормативне співвідношення кодів не відносить раніше застосовуваний щодо цієї земельної ділянки код УКЦВЗ 1.11.3 до виду цільового призначення 12.11.

Відповідач посилається на те, що ним з метою отримання офіційної інформації безпосередньо від органу, до повноважень якого належить ведення Державного земельного кадастру, представником АТ «УКРНАФТА» адвокатом Кшижевською Катериною Олександрівною 07.10.2026 направлено до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області адвокатський запит вих. №АЗ-071026/1.

У зазначеному адвокатському запиті, зокрема, порушувались питання щодо того, коли, ким та на підставі якого документа щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 до кадастрових відомостей внесено код виду цільового призначення 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» замість раніше зазначеного коду УКЦВЗ 1.11.3, а також чи було внесення коду 03.07 наслідком зміни цільового призначення земельної ділянки або здійснювалося у зв`язку з приведенням (перекодуванням) раніше наявних відомостей у відповідність до Класифікації видів цільового призначення земель.

15.10.2026 представником відповідача отримана відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вих. № 29-4-0.222-6718/2-26. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що 05.10.2005 Криворізьким міським відділом Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» у Державному реєстрі земель здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера 1211000000:04:499:0002, площею 0,7780 га, категорія земель землі житлової та громадської забудови, цільове призначення 1.11.3, на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої ТОВ НВП «Укргеопроект» у 2005 році на підставі рішення Криворізької міської ради від 25.05.2005 № 3220.

Крім того, у відповіді зазначено, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 у 2013 році перенесено з Державного реєстру земель до автоматизованої системи Державного земельного кадастру його Адміністратором в автоматизованому порядку з кодом виду цільового призначення 1.11.3. Також Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено, що в період включення відповідного функціоналу у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру Національна кадастрова система не сприймала коди цільового призначення земельних ділянок, визначені згідно з Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), що за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку унеможливлювало автоматичну видачу витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У період функціонування відповідного програмного забезпечення через електронний сервіс Держгеокадастру подано онлайн-заяву про надання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002. У зв`язку з цим Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у своїй відповіді прямо зазначило, що з 07.03.2023, з метою розгляду поданої онлайнзаяви та недопущення надання відмови у замовленій адміністративній послузі, код виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» є приведеним у відповідність до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, з урахуванням матеріалів формування земельної ділянки, для можливості автоматичної видачі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Таким чином, відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підтверджує послідовність відображення відомостей про вид цільового призначення спірної земельної ділянки: її державну реєстрацію у 2005 році з кодом 1.11.3, автоматизоване перенесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру у 2013 році з тим самим кодом 1.11.3, а також подальше приведення з 07.03.2023 коду виду цільового призначення у відповідність до Порядку ведення Державного земельного кадастру 03.07 з урахуванням матеріалів формування земельної ділянки.

Отже, господарський суд зазначає, що у нього відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення земельної ділянки, це є дискреційними повноваженнями місцевої Ради (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати № 712/10864/16-а від 11.09.2018).

Нарахування орендної плати за ставкою, передбаченої для іншої категорії земель, суперечить чинному законодавству.

Суд зазначає, що прокурор не звернувся з вимогами про визнання недійсними рішення Криворізької міської ради, яким визначено цільове призначення земельної ділянки « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», та не заявляв вимог про внесення змін до договору договорів оренди земельної ділянки, укладених між Криворізькою міською радою та Акціонерним товариством "УКРНАФТА".

Тому суд позбавлений можливості встановити іншу ставку і вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог щодо стягнути з Акціонерного товариства Укрнафта на користь Криворізької міської ради недоотримані кошти у вигляді орендної плати у розмірі 3 388 232, 55 грн за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З аналізу вищевикладеного слідує, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність позивача як ініціатора позову не може ставити під сумнів здійснення судочинства господарським судом відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Так, слід зазначити, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. зі справи Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

04.11.2026 від Криворізької північної окружної прокуратурою Дніпропетровської області надійшло до суду клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства Укрнафта на користь Криворізької міської ради недоотримані кошти у вигляді орендної плати у розмірі 3 388 232, 55 грн за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2.

Згідно з нормами п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачають, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 01.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.07.2026.

За положеннями ч. 3 ст. 201 ГПК України розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим.

Враховуючи викладене та те, що заява про залишення позову без розгляду подана позивачем після початку розгляду справи по суті, відповідно така заява вважається поданою після закінчення процесуального строку на її подачу, а тому не підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за прокуратурою.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Криворізької північної окружної прокуратура Дніпропетровської області про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства Укрнафта на користь Криворізької міської ради недоотримані кошти у вигляді орендної плати у розмірі 3 388 232, 55 грн за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2 відмовити.

У задоволенні позову Криворізької північної окружної прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення з Акціонерного товариства Укрнафта на користь Криворізької міської ради недоотримані кошти у вигляді орендної плати у розмірі 3 388 232, 55 грн за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:499:0002 площею 0,778 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/2 від 03.06.2021 № 2021335, укладений між АТ Укрнафта та Криворізькою міською радою відмовити.

Судові витрати за подачу позову понесені Дніпропетровською обласною прокуратурою залишити за прокуратурою.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 06.11.2026

Суддя В.І. Ярошенко