Ухвала суду № 141263259, 06.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

06.11.2026м. ДніпроСправа № 904/6636/26

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" (ідентифікаційний код 40357739; Бульвар Зоряний, будинок 1А, м. Дніпро, 49107)

про вжиття заходів забезпечення позову (до його подання)

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" (ідентифікаційний код 40357739; Бульвар Зоряний, будинок 1А, м. Дніпро, 49107)

відповідач: Фізична особа - підприємець Кошелєва Марина Володимирівна (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

про стягнення

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, в якій просить:

- накласти арешт на грошові кошти Фізичної особи підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, та усе рухоме майно, а саме товар та торгівельне обладнання Фізичної особи - підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, бульвар Зоряний 1 Л, лот 905 в межах суми 838 542,05грн;

- визначити, що передання арештованого майна на зберігання здійснюється виконавцем відповідачці - Кошелєвій Марині Володимирівні або її уповноваженому представнику під розписку відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2026 справу №904/6636/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" обґрунтовує необхідність вжиття заходів до подання позову таким.

Між Товариством та ФОП Кошелєвою Мариною Володимирівною укладено договір суборенди нерухомого майна № АД-23/01/2025-905 від 23.01.2025. Об`єкт суборенди належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ", що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав індексний номер 404633662 від 20.11.2024, та перебуває в орендному користуванні Заявника на підставі Договору оренди № АД-23/01/2025-905-01 від 22.01.2025 та Акта приймання-передачі Приміщення від 23.01.2025. Право Заявника передавати Об`єкт оренди в суборенду передбачено пунктом 2.4 Договору.

01 лютого 2025 року ТОВ "Трейд Ф" (Орендарем) та ФОП Кошелєвою М.В. (Суборендарем) підписано Акт приймання-передачі Приміщення для проведення оздоблювальних робіт (за формою додатка № 2 до Договору суборенди) та з цього часу у ФОП Кошелєвої М.В. виникло право користування Приміщенням (лот 905) площею 81,7 кв.м., за адресою: місто Дніпро, бульвар Зоряний 1Л, та проведення оздоблювальних робіт.

За умовами договору суборенди (п.9.1.) орендна плата нараховується починаючи з 01.05.2025.

За період із 01.05.2025 по 31.12.2025 включно її розмір становить 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. на місяць, а з 01.01.2026 1 000,00 (одна тисяча гривень 00 коп.) грн за один квадратний метр приміщення на місяць. Отже, з урахуванням площі Приміщення 81,7 кв.м щомісячна орендна плата з 01.01.2026 становить 81 700,00 грн (вісімдесят одна тисяча сімсот грн 00 коп.).

Пунктом 9.4. Договору суборенди передбачено, що плата за суборенду не включає оплату комунальних послуг, та додаткових експлуатаційних витрат в Приміщенні. Вищевказані послуги сплачуються (компенсуються) додатково до плати за суборенду у відповідності до показників лічильників, які фіксуються представниками обох Сторін сумісно та/або розрахунків об`єму споживання, та/або відповідних тарифів: (1.) Компенсація витрат за електропостачання розраховуються на підставі окремо встановленого на Приміщення пристрою обліку та у відповідності з тарифами постачаючої організації; (2.) Компенсація витрат за водопостачання (холодна та гаряча вода)/водовідведення розраховуються на підставі окремо встановлених на Приміщення пристроїв обліку та у відповідності з тарифами постачаючої організації.

ТОВ "Трейд Ф" зазначає, що у ФОП Кошелєвої М.В. існує заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 689300,00грн за період з січня 2026 року по вересень 2026 року та комунальних послуг, спожитих у серпні-вересні 2026 року на суму 8676,58грн. Загальна сума заборгованості складає 697876,58грн.

Крім того, ТОВ "Трейд Ф" нарахував на підставі пункту 20.1. Договору пеню у розмірі 99843,24грн, а на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 9743,01грн та інфляційні втрати у розмірі 30979,22грн.

02.09.2026 ТОВ "Трейд Ф" вручив ФОП Кошелєвій М.В. лист № 01/09/2026-01 від 01.09.2026 про погашення заборгованості та односторонню відмову від Договору.

Загальна сума заявлених до стягнення грошових вимог становить 838 542,05грн, в межах якої Товариство і просить вжити заходів до забезпечення позову.

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду внаслідок відчуження Відповідачкою належного їй рухомого майна. У Приміщенні площею 81,7 кв. м, лот № 905, за адресою: АДРЕСА_2 , залишаються торговельне обладнання та товар, які використовувалися Відповідачкою для здійснення підприємницької діяльності.

Ухилення ФОП Кошелєвої М.В. від погашення простроченої заборгованості, подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості, також наявна прострочена дебіторська заборгованість зумовлює об`єктивно негативний вплив на фінансово-господарську діяльність позивача, що створює передумови неможливості виконання позивачем власних грошових зобов`язань перед контрагентами та податкових зобов`язань перед бюджетами різних рівнів.

На підставі інформації, яка наявна на сайті судової влади відносно ФОП Кошелєвої М.В. відкрито справи про стягнення заборгованості, що свідчить про наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, та існування реальної загрози арешту рахунків Відповідачки, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього, а отже про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Окрім того, можливість ФОП Кошелєвої М.В. в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на її рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

З огляду на викладене, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У заяві про забезпечення позову ТОВ "Трейд Ф" просить визначити, що передання арештованого майна на зберігання здійснюється виконавцем Кошелєвій Марині Володимирівні або її уповноваженому представнику під розписку відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

ТОВ "Трейд Ф" вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Правові висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, а також у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24 та від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo та запобігання втраті активів або перешкоджання виконанню майбутнього судового рішення, поки суд розглядає справу по суті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини"). Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечити продовження існування стану, який є предметом спору.

Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (п. 23).

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (п. 24).

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (п. 31).

Окрім того, у постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 Верховний Суд вказав, що:

- у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (п. 32);

- наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо діяльності та фінансового стану товариства (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності товариства, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки товариства та проведені за ними операції) у розумінні статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, тобто інформацією з обмеженим доступом, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі про задоволення позову в разі невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми (п. 33).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде вимога про стягнення з Фізичної особи - підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни заборгованості за Договором суборенди нерухомого майна № АД-23/01/2025-905 від 23.01.2025 у розмірі 838524,05грн.

Указані матеріально-правові вимоги позивач просить забезпечити шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи - підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, та усе рухоме майно, а саме: товар та торгівельне обладнання Фізичної особи - підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, бульвар Зоряний 1 Л, лот 905, що відповідає змісту п. 1 ч. 1 ст.137 ГПК України, оскільки фактично є забороною відповідачу розпоряджатися своїм майном шляхом його відчуження, обтяження чи іншого припинення права власності.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

З огляду на те, що позивач має намір звернутися до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якого вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах

Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18, від 22.01.2021 у справі № 910/5550/19.

Так, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його доступі. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження відповідачем наявного у нього на час звернення з позовом до суду майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Вказана правова позиція викладена також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Таким чином, в умовах вільного володіння Фізичної особи - підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни є достатні можливості для розпорядження рухомим майном, а саме товаром та торгівельним обладнанням, в тому числі шляхом подальшого укладення правочинів, спрямованих на відчуження майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову ТОВ "Трейд Ф", що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 138 ГПК України для забезпечення позову до його пред`явлення.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

У заяві про забезпечення позову ТОВ "Трейд Ф" просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках відповідача та усе рухоме майно, а саме товар та торгівельне обладнання, яке знаходиться за адресою: місто Дніпро, Бульвар Зоряний, 1Л, лот 905, в межах суми 838542,05грн.

З огляду на викладене, врахувавши майбутні предмет і підстави позову у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" просить визначити, що передання арештованого майна на зберігання здійснюється виконавцем відповідачці - ОСОБА_1 або її уповноваженому представнику під розписку відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт, врегульовано положеннями статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до частини першої статті 58 Закону про виконавче провадження майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Таким чином, Законом про виконавче провадження надано право виконавцю обирати кому передавати на зберігання майно, на яке накладено арешт, - боржнику або іншій особі. Єдиний випадок передачі майна, на яке накладено арешт, боржнику на зберігання, - це виконання рішення про забезпечення позову (п.91 постанови Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 916/2100/20).

Аналогічні за змістом приписи містяться в пункті 12 та абзаці другому пункту 13 розділу VIII Інструкції від 02.04.2012 № 512/5: якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то постанова про опис та арешт майна (коштів) складається в чотирьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, а інші - вручаються зберігачеві майна та сторонам виконавчого провадження під підпис.

З огляду на те, що приписами ч.1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" установлено обов`язок виконавця передати арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику під час виконання рішення про забезпечення позову, суд не вбачає підстав задовольнити вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" щодо визначення в ухвалі суду, що передання арештованого майна на зберігання здійснюється виконавцем відповідачці - ОСОБА_1 або її уповноваженому представнику.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в частині накладення арешту на грошові кошти ФОП Кошелєвої Марини Володимирівни, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, та усе рухоме майно, а саме товар та торгівельне обладнання ФОП Кошелєвої Марини Володимирівни, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, бульвар Зоряний 1 Л, лот 905, в межах суми 838 542,05грн.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Керуючись статтями 73, 74, 136 - 144, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" про вжиття заходів забезпечення позову до його подання задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти Фізичної особи підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, та усе рухоме майно, а саме товар та торгівельне обладнання Фізичної особи - підприємця Кошелєвої Марини Володимирівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , лот 905 в межах суми 838 542,05грн, до набрання рішенням по справі законної сили.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Ф" (ідентифікаційний код 40357739; Бульвар Зоряний, будинок 1А, м. Дніпро, 49107)

Боржник: Фізична особа-підприємець Кошелєва Марина Володимирівна (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Дата набрання ухвалою законної сили 06.11.2026.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки - до 07.11.2029.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяН.М. Євстигнеєва