Ухвала суду № 141263249, 03.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

03.11.2026м. ДніпроСправа № 904/3300/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗУРРО ФІНАНС», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Ісаєнко Івана Олександровича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Погосян Д.А.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЗУРРО ФІНАНС звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ісаєнко Івана Олександровича, в якому просить суд стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу № 22042024/1 від 22.04.2024 у розмірі 189 200,12 грн, яка складається з: 114 422,64 грн - прострочена заборгованість за сумою, 29 105,04 грн - прострочена заборгованість за процентами, 45 672,44 грн - строкова заборгованість за штрафами та пенею та заборгованість за договором фінансового лізингу № 18112024/1 від 18.11.2024 у розмірі 400 804,02 грн, яка складається з: 247 892,98 грн - прострочена заборгованість за сумою, 77 772,72 грн - прострочена заборгованість за процентами, 75 138,32 грн - строкова заборгованість за штрафами та пенею.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3300/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

19.06.2026 від Фізичної особи-підприємця Ісаєнко Івана Олександровича надійшов до суду відзив на позовну заяву.

22.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю АЗУРРО ФІНАНС надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2026.

22.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю АЗУРРО ФІНАНС надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України, ухвалою суду від 07.08.2026 залишено позовну заяву без руху з підстав її подачі без додержання вимог п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України. Зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, що заявлена до стягнення; уточнити підстави виникнення штрафних санкцій із посиланням на пункт договору.

14.08.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.08.2026 продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду від 09.09.2026 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 06.10.2026. Позивача зобов`язано надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій (пені/штрафу), що заявлені до стягнення по кожному договору окремо з посиланням на пункт договору, який передбачає нарахування конкретної штрафної санкції (пені/штрафу) за конкретне порушення зобов`язань за спірними договорами.

В підготовче засідання 06.10.2026 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Позивач вимог суду, які викладені в ухвалі від 09.09.2026 не виконав.

Ухвалою суду від 06.10.2026 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання в режимі відеконференції на 03.11.2026. Зобов`язано позивача надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій (пені/штрафу), що заявлені до стягнення по кожному договору окремо з посиланням на пункт договору, який передбачає нарахування конкретної штрафної санкції (пені/штрафу) за конкретне порушення зобов`язань за спірними договорами. Також роз`яснено позивачу наслідки не подання витребуваних судом доказів передбачених п. 4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

15.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю АЗУРРО ФІНАНС надійшло клопотання про підтвердження участі представника позивача в судовому засіданні призначеному на 03.11.2026 в режимі відеоконференції.

В підготовче засідання 03.11.2026, яке проводилось в режимі в режимі відеоконференції, повноважні представники позивача та відповідач явку не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Крім того, позивачем без поважних причин не надано витребуваних ухвалою суду від 06.10.2026 доказів, необхідні для вирішення спору.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Учасники справи мають право, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 2, 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України).

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу. Сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

За приписами частин першої - третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 1-3 ст. 120 ГПК України).

У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (ч.1 ст.185 ГПК України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч.2 ст.185 ГПК України).

За змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Частина перша статті 202 ГПК передбачає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження (ч.2 ст.202 ГПК України).

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 4 ст. 202 ГПК).

Пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору

Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

По-перше суд зазначає, що правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, статті 202, 226 ГПК передбачають подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (такий правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 та від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №910/15226/19, від 09.11.2022 у справі №925/1376/21, від 28.06.2024 у справі №916/2316/23, від 06.05.2025 №916/718/24).

Господарський суд звертає увагу, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Неявка позивача або його представника у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у позивача наміру брати участь у її розгляді.

Як вбачається із матеріалів справи, у підготовчі засідання 06.10.2026 та 03.11.2026 , які проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням позивача, його представник не з`явився.

Суз звертає увагу, що належне повідмлення позивач про дату та час розгляду справи, в тому числі свідчить подане 15.10.2026 клопотання про участь представника позивача в режимі відеоконференції в підготовчому засіданні 03.11.2026.

Станом на 03.11.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю АЗУРРО ФІНАНС не надходило будь-яких клопотань та заяв про розгляд справи за його відсутності, що вочевидь унеможливлює подальший всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи.

По-друге, суд вирішуючи питання про можливість застосування при вирішенні даного спору положень п. 4 частини ст. 226 ГПК України зауважує, що наведеними приписами встановлено обов`язок суду залишити позовну заяву (заяву) без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Таким чином, достатньою та самостійною правовою підставою для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 4 частини першої ст. 226 ГПК України, є безпосередньо сам факт не подання позивачем без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

Враховуючи невиконання позивачем ухвал суду від 09.09.2026 та від 06.10.2026 щодо надання детального та обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій (пені/штрафу), що заявлені до стягнення по кожному договору окремо з посиланням на пункт договору, який передбачає нарахування конкретної штрафної санкції (пені/штрафу) за конкретне порушення зобов`язань за спірними договорами, а також повторну неявку представника позивача в підготовче засідання та не відсутність повідомлення про причини його неявки, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

До схожих висновків Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21.

Крім того, об`єднана палата звернула увагу на те, що в постанові ОП КГС ВС від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.

В постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 29.09.2026 у справі №920/346/26 суд зауважив, що, ініціювавши судовий розгляд справи, саме позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що право на доступ до суду та право на отримання судового захисту не звільняють учасника справи, зокрема позивача, від обов`язку добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Звернення особи до суду з позовом передбачає її зацікавленість у вирішенні спору, а тому саме позивач як ініціатор судового провадження повинен виявляти належну процесуальну активність, необхідну для розгляду заявлених ним вимог. Застосування судом першої інстанції пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України у цій справі не свідчить про необґрунтоване обмеження права позивача на доступ до суду. Залишення позову без розгляду за встановлених у цій справі обставин не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з відповідним позовом (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.09.2026 у справі №910/3606/25).

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 17.09.2026 у справі №910/3606/25 зазначено, що місцевий суд правильно застосував наведені норми статей 202, 226 ГПК України з урахуванням наведених висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та залишив позов без розгляду.

Натомість, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і направляючи справу для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд: не визнавав явку позивача обов`язковою; не визначив, яким саме чином неявка позивача у судове засідання 10 червня 2026 року перешкоджала вирішенню цього спору по суті; не вказав про неможливість або наявність істотних перешкод для розгляду спору по суті заявлених вимог відповідно, тобто за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки апеляційного суду здійснені з неправильним застосуванням наведених вище норм частини четвертої статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, без урахування наведених висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2026 у справі №920/346/26 Верховний Суд зазначив, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і направляючи справу для розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції фактично виходив з того, що суд першої інстанції:

- не встановив неналежний інтерес позивача до перебігу розгляду справи та послідовне неналежне виконання позивачем свого процесуального обов`язку сприяти якнайшвидшому її розгляду;

- не з`ясував з яких причин представник Грачов Є.О. не зміг приєднатися до відеоконференції; хто саме мав брати участь у судовому засіданні як інший представник позивача; чи були технічні або безпекові обставини, які перешкодили такому представнику підключитися до судового засідання; де фактично перебував представник, який мав брати участь у засіданні дистанційно; чи діяла в місці його перебування повітряна тривога; чи існувала реальна загроза життю та здоров`ю представника у зв`язку з обстрілами;

- не надав позивачу можливості невідкладно подати письмові пояснення щодо причин неприєднання до відеоконференції, не оголосив перерву для з`ясування цих обставин, не відклав підготовче засідання;

- не з`ясував та не оцінив, чи діяла повітряна тривога за місцем перебування представника позивача, який мав брати участь у засіданні дистанційно.

Колегія суддів вважає, що такі висновки апеляційного суду здійснені з неправильним застосуванням наведених вище норм частини четвертої статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, без урахування наведених висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21, від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, та є занадто "гнучким" тлумаченням процесуальних норм, з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства (стаття 2 ГПК України), права та обов`язки учасників справи (стаття 42 ГПК України), змагальність сторін (стаття 13 ГПК України), участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (стаття 197 ГПК України).

Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених процесуальними нормами засобів щодо належного повідомлення позивача, представника позивача про час, місце та дату судового засідання, з`ясування причин неявки і непідключення до відеоконференцзв`язку

Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин п`ятої, шостої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Тобто, з наведеного випливає, що з моменту відкриття провадження у справі, з огляду на прецедентну практику Європейського суду, позивач був зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

При цьому, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд враховує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п. 4).

З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 7 080, 05 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 846 від 03.06.2026 поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЗУРРО ФІНАНС до Фізичної особи-підприємця Ісаєнко Івана Олександровича про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 22042024/1 від 22.04.2024 у розмірі 189 200, 12 грн, яка складається з: 114 422,64 грн - прострочена заборгованість за сумою, 29 105,04 грн - прострочена заборгованість за процентами, 45 672,44 грн - строкова заборгованість за штрафами та пенею та заборгованість за договором фінансового лізингу № 18112024/1 від 18.11.2024 у розмірі 400 804,02 грн, яка складається з: 247 892,98 грн - прострочена заборгованість за сумою, 77 772,72 грн - прострочена заборгованість за процентами, 75 138,32 грн - строкова заборгованість за штрафами та пенею залишити без розгляду.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю АЗУРРО ФІНАНС, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст 06.11.2026

СуддяВ.І. Ярошенко