Рішення № 141262557, 06.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5300/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи

за позовом Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, пл. молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388

до Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ",50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Двінська, буд. 23, код ЄДРПОУ 30001663

про стягнення коштів за користування земельною ділянкою

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ" безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 за період з 13.01.2025 по 31.12.2025 у розмірі 588 747,83 грн та судового збору у розмірі 7 064,98 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 справу № 904/5300/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

22.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог Криворізької міської ради Криворізької міської ради до Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ" про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 за період з 13.01.2025 по 31.12.2025 у розмірі 588 747,83 грн та судового збору у розмірі 7 064,98 грн в повному обсязі. Відповідач посилається на те, що згідно з доданим позивачем до позовної заяви листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.05.2026 року № 17868/5/04-36-04-15-11 вбачається, що ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" за 2025 рік задекларувало податкові зобов`язання з плати за землю щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 в розмірі 608 373,84 грн, ця інформація також підтверджується Податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2025 рік, поданою 12.02.2025 ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" до Державної податкової служби України. Таким чином, позивач вимагає стягнення коштів, які вже є податковим зобов`язанням ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" перед бюджетом.

24.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги Криворізької міської ради до ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" в повному обсязі. Посилається на те, що ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" не є власником чи постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001, а відтак не є суб`єктом сплати земельного податку, земельний податок не є предметом розгляду в рамках даної судової справи. більш того, долучена до відзиву податкова декларація не підтверджує обставину декларування відповідачем саме земельного податку, так як заповненим в ній є розділ ІІ "Розрахунок орендної плати".

23.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких просить суд зупинити провадження у справі №904/5300/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/160/31391/26 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ" про стягнення податкового боргу.

Розглянувши клопотання представника про зупинення провадження у даній справі, суд доходить висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

У своєму клопотанні представник відповідача - Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ" просить зупинити провадження у справі №904/5300/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/160/31391/26 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ" про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначає, що рішення адміністративного суду у справі № 160/31391/26 безпосередньо впливає на кваліфікацію спірних правовідносин, якщо податковий борг зі сплати за землю за 2025 рік буде стягнуто (або підтверджено судом), це означатиме відсутність "безпідставного збереження" коштів ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України. Представник відповідача вважає, що без остаточного вирішення питання про стягнення саме цієї суми як податкового боргу, господарський суд у справі № 904/5300/26 не може повною мірою оцінити наявність або відсутність підстав для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, крім того існує реальний ризик подвійного стягнення однієї й тієї ж суми.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення з Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ" безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 за період з 13.01.2025 по 31.12.2025 у розмірі 588 747,83 грн.

Відповідно до пункту п`ять частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з`ясувати, як пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Водночас наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду справи 904/5300/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/160/31391/26.

Отже, відсутні підстави для зупинення провадження у справі, а тому таке клопотання не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Земельна ділянка площею 1,5194 га з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001, яка розташована по вулиці Двінській, 23/1;2;3 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області є сформованою з 12.01.2010, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.08.2026 № НВ-0001497662026 (а.с.20-25).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по вулиці Двінській, 23/1;2;3 у м. Кривому Розі розташований комплекс, який з 03.09.2013 на праві власності належить Приватному підприємству "ПЛАЗІС-ЄМ" (а.с.13-19).

З 03.09.2013 Приватне підприємство "ПЛАЗІС-ЄМ" є власником комплексу, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Двінська, 23/1;2;3 та користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001.

Обставина розміщення належного ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" комплексу на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 була встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 у справі №904/5845/25 за позовом Криворізької міської ради до ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" про стягнення орендної плати у період з 01.01.2022 до 12.01.2025, а відтак в силу частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягає доказуванню під час розгляду даного спору.

23.01.2020 між Криворізькою міською радою та Приватним підприємством "ПЛАЗІС-ЄМ", на підставі рішення Криворізької міської ради від 24.12.2019 №4408, був укладений Договір оренди земельної ділянки №2020045 (дата проведення державної реєстрації права оренди 23.01.2020), за пунктами 1-6 якого Криворізька міська рада надала, а ПП "ПЛАЗІСЄМ" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 1,5194 га, з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001, для розташування виробничих приміщень, які знаходяться на вулиці Двінській, 23/1;2;3, міста Кривого Рогу. Договір укладено терміном до 12.01.2025.

По закінченні терміну дії вказаного договору, новий укладений не був.

Позивач покликається на те, що у період з 13.01.2025 до 31.12.2025 між Криворізькою міською радою та Приватним підприємством "ПЛАЗІС-ЄМ" не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001, у зв`язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 588 747,83 грн.

Листом від 10.03.2026 вих. № 17/04-01-02-08/909 Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради пропонував Приватному підприємству "ПЛАЗІС-ЄМ" добровільно у тридцятиденний термін з дня одержання даної претензії сплатити заборгованість з плати за землю у розмірі 588 747,83 грн, який був залишений відповідачем без відповіді (а.с.33-34).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правовстановлюючих документів.

Предметом доказування у даній справі є обставини фактичного користування земельною ділянкою, сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки), період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно зі статтями 7, 14 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив правову позицію щодо того, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: - фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; - площу земельної ділянки; - суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); - період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Як вбачається з матеріалів справи, площа земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 - 1,5194 га.

Це відображено у Витязі з Державного земельного кадастру, копія якого міститься в матеріалах справи. При цьому, самостійне (самовільне) зменшення розміру площі земельної ділянки для цілей оплати не допускається.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); - за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. (частини 1-5 статті 79-1 Земельного кодексу України).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі:

- земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 - 12.01.2010; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.05 - для розміщення підрозділів 11.01-11.04, 11.06-11.08 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Як вже зазначалося вище, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001, яка розташована по вул. Двінська, 23/1;2;3 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, розміщен комплекс.

З наведеного вбачається, що відповідач є власником комплексу, що розташована по вул. Двінська, 23/1;2;3 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001.

Отже, відповідач повинен був належним чином оформити право користування земельною ділянкою протягом всього строку її використання.

Використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення у спірний період позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідач за земельну ділянку не сплачує кошти.

Фактичне землекористування відповідача презюмується в силу статей 181 Цивільного кодексу України, 120 Земельного кодексу України, якими закріплюється загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Ніхто інший не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна відповідача.

У зв`язку з користуванням відповідачем його нерухомим майном, розташованим на сформованій земельній ділянці презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок міситься в постанові Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №922/1646/20.

В постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського констатує, що Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом "в" статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані сплачувати земельний податок або орендну плату.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно, безпідставно збережені відповідачем кошти дорівнюють розміру орендної плати.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (підпункти 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").

У відповідності до статті 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу", яке набрало чинності з 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Відповідно до пункту 4 рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 з моменту набрання чинності зазначеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.02.2023, сформована Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 17 227 716,90 грн.

За розрахунком Криворізької міської ради за період з 13.01.2025 по 31.12.2025 (а.с.9) розмір плати за землю, що залишається збереженою відповідачем без достатньої правової підстави, як фактичним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001, складає 588 747,83 грн.

За результатами перевірки розрахунку позивача судом порушень не встановлено.

Поряд з цим, в силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (стаття 10, підпункт 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розмір ставки орендної плати в місті Кривому Розі для земель з відповідним кодом (11.05) відповідно до рішень Криворізької міської ради становив - 3,000% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.05 в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506).

Згідно з приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Подібні положення закріплює і Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до змісту частини першої статті 73 якого акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

З урахуванням викладеного, у період з 13.01.2025 по 31.12.2025 (включно) відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти за користування земельною з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001, у розмірі 588 747,83 грн, які до цього часу ним не сплачені.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідачем за вказану земельну ділянку у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 задекларовано 608 373,84 податкове зобов`язання, проте не сплачено.

На час розгляду справи доказів сплати позивачеві безпідставно збережених коштів в розмірі 588 747,83 грн відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Щодо посилання відповідача за те, що відповідно до податкової декларації, підприємством до сплати протягом 2025 року було задекларовано 608 373,84 грн податкових зобов`язань з плати за землю, а задекларований розмір плати за землю в 2025 році повністю співпадає з розміром розрахунку, викладеному позивачем в позовній заяві, який становить 608 373,84 грн, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є не визначення податкового зобов`язання та не вирішення питання про повернення чи зарахування переплати з відповідного бюджетного платежу, а стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без належної правової підстави. Відтак для врахування будь-якої сплаченої суми при визначені розміру кондикційного стягнення має бути встановлено, що така сума фактично надійшла до відповідного місцевого бюджету саме як плата за користування конкретною спірною земельною ділянкою у спірний період.

Саме наявність такого зв`язку між сплаченими коштами, конкретною земельною ділянкою, відповідним періодом користування та бюджетом територіальної громади має вирішальне значення для висновку про недопустимість повторного стягнення відповідної суми.

При цьому, відповідачем було задекларовано, проте не сплачено кошти за 2025 рік.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд доходить висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою відповідачем є достатньо вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 за період з 13.01.2025 по 31.12.2025 у розмірі 588 747,83 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (588 747,83грн), позивач сплатив судовий збір у розмірі 7 064,98 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 28.08.2026 № 117.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 7 064,98 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Криворізької міської ради до Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ" про стягнення коштів за користування земельною ділянкою задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "ПЛАЗІС-ЄМ",50066, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Двінська, буд. 23, код ЄДРПОУ 30001663 на користь Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388 безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:577:0001 за період з 13.01.2025 по 31.12.2025 у розмірі 588 747,83 грн (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок сім гривень 83 копійки) та судовий збір у розмірі 7 064,98 грн (сім тисяч шістдесят чотири гривні 98 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 06.11.2026

Суддя О.В. Перова