Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02 листопада 2026 рокуСправа№903/947/25 (157/1055/26)
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕНЕРА ФІНАНС
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 11513,60 грн,
в межах справи № 903/947/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з;
У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
установив:
29.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 заяву було розподілено судді Вороняку А. С.
Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 10.11.2025.
Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, заборонено боржнику ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 16.12.2025.
Ухвалою суду від 17.03.2026, зокрема заяву керуючого реструктуризацією Хомича Р.В. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 - задоволено. Затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі № 903/947/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Хомичем Р.В. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією Хомича Романа Володимировича.
03.06.2026 на адресу Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕНЕРА ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення 11513,60 грн, з них 8000 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 3513,60 грн простроченої заборгованості за відсотками.
В обґрунтуваннях позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №280624 від 10.04.2025 в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03.08.2026 клопотання ОСОБА_1 задовольнити повністю. Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕНЕРА ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано для розгляду до Господарського суду Волинської області, на розгляді якого перебуває справа №903/947/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.09.2026 матеріали справи № 903/947/25 (157/1055/26) передано на розгляд судді Вороняку А. С.
Ухвалою суду від 28.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕНЕРА ФІНАНС залишено без руху; надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліку, а саме: подати письмову заяву із обґрунтованим розрахунком простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 8000 грн, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 3513,60 грн та докази відправлення останньої відповідачу.
02.10.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків з клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 02.10.2026 прийнято справу №157/1055/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕНЕРА ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення 11513,60 грн до розгляду в межах справи №903/947/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено 02.11.2026; запропоновано відповідачу подати суду, в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України, не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.
Позивач у судове засідання 02.11.2026 не з`явився, згідно поданої заяви просив слухати у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання 02.11.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
10.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клай Інвест" (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту №280624, відповідно до умов якого, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За змістом п.п. 1.2., 1.3. договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 08.07.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту з розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід ємною частиною цього Договору.
Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
У додатку № 1 до вищевказаного договору сторони узгодили графік розрахунків та загальну вартість кредиту.
Даний Договір підписаний сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
На підтвердження видачі кредитором кредитних коштів надано інформаційну довідку ТОВ ПрофітГід, відповідно до якої 10.04.2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 8 000 грн.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11 513,60 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 3513,60 грн.
У подальшому, 19.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клай Інвест" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" (Фактор) укладено договір факторингу №19122025/1, у відповідності до якого ТОВ «Клай Інвест» передало (відступило) ТОВ «ФК «Венера Фінанс» належні йому права вимоги до боржників.
Згідно із п. 4.1. вищевказаного договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної у додатку № 1 до цього договору.
Із витягу із Реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Клай Інвест» ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором №280624 від 10.04.2025.
Відповідно до платіжних інструкцій від 22.01.2026 №212, від 18.02.2026 № 236, від 19.12.2025 № 183 ТОВ «Клай Інвест» отримано 2 000 000 грн за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 (п. 3.1.2. договору факторингу).
17.03.2026 позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про погашення існуючої заборгованості в загальній сумі 11 513,60 грн. Зазначену вимогу залишено без відповіді та належного реагування.
Отже, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, доказів на спростування доводів позивача або доказів на підтвердження оплати заборгованості суду не надав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «ФК «Венера Фінанс» з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за договором №280624 від 10.04.2025 у загальному розмірі 11 513,60 грн, з яких: 8000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3513,60 грн прострочена заборгованість за відсотками.
Необхідно також зазначити, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 та від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18).
Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 долучив до заяви список кредиторів, у якому серед кредиторів зазначено також ТОВ «Клай Інвест», вказано суму заборгованості 11 513,60 грн, підставу виникнення заборгованості договір про надання фінансового кредиту №280624 від 10.04.2025, що узгоджується з підставами заявленого позову та позовними вимогами.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору про надання фінансового кредиту №280624 від 10.04.2025.
Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "електронний підпис KL7404".
Вказане підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 виданою ТОВ «Клай Інвест» 10.04.2025.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля - ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій, серед іншого, зазначено, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений).
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про підтвердження факту отримання відповідачем кредиту за договором №280624 від 10.04.2025 в сумі 8 000, 00 гривень.
Доказів повернення позики та заперечень щодо суми основного боргу матеріали справи не містять, доказів сплати процентів, неправильності їх нарахування або припинення відповідного зобов`язання суду не надав.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 перед ТОВ «Клай Інвест» 11 513,60 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 3513,60 грн.
Водночас, як зазначалось вище Товариство з обмеженою відповідальністю "Клай Інвест"
відповідно до договору факторингу від 19.12.2025 №19122025/1, відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" право вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно договору №280624 від 10.04.2025.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).
Згідно положень ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Беручи до уваги наведене, ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс, набувши статусу нового кредитора у договорі про надання фінансового кредиту №280624 від 10.04.2025 отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором.
У зв`язку з тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язань за кредитним договором №280624 від 10.04.2025, суд дійшов висновку, що підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 11 513,60 грн, з них 8000 грн тіло кредиту, 3513,60 грн заборгованості за відсотками.
В силу положень ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 11 513,60 грн, з них 8000 грн тіло кредиту, 3513,60 грн заборгованості за відсотками.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2662,40 грн судового збору.
Щодо заявлених до стягнення представником позивача 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до матеріалів справи, 09.04.2026 між ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс (клієнт, замовник) та Адвокатським бюро "Пархомчук та партнери" укладено договір про надання правової допомоги №09/04/2026.
Пунктом 1.1. договору погоджено, що Клієнт доручає, а Адвокат Адвокатського бюро приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 3.1., п. 3.3. Договору, вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється у розмірі 3000 гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.
Згідно п. 6.2. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
23.06.2026 сторонами складений та підписаний Акт про отримання правової допомоги, за умовами якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв правовому допомогу, а саме:
1) зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" та відповідачем в рамках кредитного договору №280624 від 10.04.2025 (кількість годин 0,5 годин, загальна сума 1 500,00 грн.);
2) складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (кількість годин - 3 години, загальна сума 9000,00 грн.);
3) інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи (кількість годин 1,5 година, загальна сума 4 500,00 грн.).
4) канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції загальна сума 500,00 грн.
Загальна вартість 15500,00 грн без ПДВ.
Як вбачається з платіжної інструкції №3546 від 23.06.2026 на суму 15 500 грн із призначенням платежу "оплата за правничу допомогу згідно рахунку 23.06.2026-14 від 23.06.2026, договору про надання правової допомоги 09.04.2026, ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" здійснило оплату адвокатському бюро наданих останнім послуг на суму 15500 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги 09/04/2026 від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги від 23.06.2026, рахунок №23.06.2026-14 від 23.06.2026, платіжну інструкцію №3546 від 23.06.2026 про оплату за правничу допомогу в сумі 15500,00 грн.
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Також, судом прийнято до уваги, що Верховний Суд прийшов до висновку, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено" (правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).
Таким чином, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.
Враховуючи наведене, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд, вважає, обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу у розмірі 15 500 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" (03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, офіс 703) 11513,60 грн (одинадцять тисяч п`ятсот тринадцять гривень 60 копійок), з них 8000 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 3513,60 грн простроченої заборгованості за відсотками та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору, а також 15500 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 05.11.2026.
Суддя А. С. Вороняк
Судове рішення № 141262402, Господарський суд Волинської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 903/947/25 (157/1055/26). Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: