Рішення № 141259893, 05.11.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/6366/26

Провадження № 2/750/3978/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 200452 від 12.09.2025 в розмірі 13775,56 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 12.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 200452. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредитні кошти і зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 13775,56 грн, із яких: 8109 грн заборгованість по тілу кредиту; 5065,56 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн заборгованість по комісії. 10.10.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 200452 від 12.09.2025, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.07.2026 справу за вказаним позовом передано до Деснянського районного суду м. Чернігова за підсудністю.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02.10.2026.

02.10.2026 розгляд справи відкладено на 02.11.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; представник позивача у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

02.11.2026 сторони повторно не з`явились; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

12.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 200452 (далі Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 2.6. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 Договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що сума кредиту становить 8109 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку:

-у розмірі 6000,66 грн на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 ;

-у розмірі 2108,34 грн, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 Договору.

За змістом п.п. 2.3 2.7.1 Договору процентна ставка по кредиту становить 360% річних; комісія за обслуговування кредиту стягується у наступних розмірах: 1 грн (знижений тариф) та 100 грн (стандартний тариф); комісія за надання кредиту становить 2108,34 грн; строк кредитування становить 98 днів з 12.09.2025 по 19.12.2025; періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом один раз на два тижні; денна процентна ставка 0,9036%.

Договір про споживчий кредит № 200452 від 12.09.2025 та додаток до нього (графік платежів) підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «afa89b5b». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписав заяву на видачу кредиту № 100933500 від 12.09.2025 та паспорт споживчого кредиту, використавши одноразовий ідентифікатор «e1bebe65».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, кредитний договір № 200452 від 12.09.2025 укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 12.09.2025 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п.п. 2.2.1, 2.5 Договору сума кредиту надається позичальнику частинами, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 6000,66 грн на картковий рахунок останнього № НОМЕР_1 та погашення заборгованості позичальника по комісії за видачу кредиту в сумі 2108,34 грн.

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» від 09.04.2026 № 1670/09-04 кошти за кредитним договором № 200452 від 12.09.2025 перераховано ОСОБА_1 12.09.2025 на його картковий рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 6000,66 грн.

При відкритті провадження у справі судом задоволено клопотання представника позивача щодо витребування в АТ «СЕНС БАНК» доказів, а саме інформації щодо карткового рахунку № НОМЕР_3 , його належності відповідачу та про рух коштів по рахунку.

25.08.2026 до суду надійшла інформація з АТ «СЕНС БАНК» № 14466-БТ-32.3/2026 від 20.08.2026, згідно з якою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , є клієнтом Банку; на його ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_5 (маска картки № НОМЕР_1 ), та відповідно до наданої банком виписки щодо руху коштів по вказаному картковому рахунку 12.09.2025 о 16 год. 16 хв. на цей рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 6000,66 грн.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 6000,66 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 200452 від 12.09.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання зі сплати заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200452 від 12.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював жодних платежів по кредиту.

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 200452 від 12.09.2025 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

10.10.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200452 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» позивачем надано витяг з реєстру боржників до цього договору факторингу № 5 від 03.02.2026, в якому зазначено вказаний кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості, акт приймання-передачі реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026 та копію платіжної інструкції в національній валюті від 10.02.2026 № 920, за змістом якої ТОВ «Юніт Капітал» здійснило платіж на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» на виконання умов договору факторингу № 10102025, про що зазначено в графі платіжної інструкції «призначення платежу».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

З огляду на викладене, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200452 від 12.09.2025.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, останньому нараховано заборгованість у сумі 15175,56 грн. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200452 від 12.09.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 15175,56 грн, яких: 8109 грн заборгованість по тілу кредиту; 5065,56 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601 грн заборгованість по комісії; 1400 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вказана заборгованість, за виключенням заборгованості за штрафами, є предметом позову.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Умови кредитного договору № 200452 від 12.09.2025 цілком відповідають зазначеним вище законодавчим обмеженням, зокрема, денна процента ставка за Договором становить 0,9036% (п. 2.7.1 Договору); розрахунок заборгованості за цим кредитним договором в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту та по процентах за користування кредитними коштами здійснено правильно, з урахуванням строку кредитного договору та його умов.

Отже, нарахована ОСОБА_1 заборгованість за Договором за тілом кредиту в розмірі 8109 грн та за відсотками в сумі 5065,56 грн є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

Водночас щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Умовами Договору передбаченого нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту (п. 2.4 Договору) і комісію за надання кредиту (п. 2.5 Договору), яка є складовою заборгованості за тілом кредиту.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд зазначив наступне: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що заборгованість відповідачу нараховувалась саме за комісією за управління та обслуговування кредиту.

У Договорі в графі «терміні та визначення», зокрема, зазначено, що комісія за управління та обслуговування кредиту це комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Разом з тим, у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням кредитом, що надавались відповідачу, та за які кредитодавцем встановлена щомісячна комісія. Крім того, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх первісним кредитором зі споживачем при укладенні кредитного договору, у зв`язку із чим положення кредитного договору щодо нарахування відповідачу щомісячної комісії за управління кредитом є нікчемними згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, слід задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася внаслідок невиконання ним умов кредитного договору № 200452 від 12.09.2025 в сумі 13174,56 грн, з яких: 8109 грн заборгованість за тілом кредиту; 5065,56 грн заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на відповідача.

Правничу допомогу позивачу надавало адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 та додаткової угоди до цього договору від 20.04.2026.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, згідно з яким складено опис наданих адвокатом послуг, вартістю 7000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 3000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 13174,56 грн, що становить 95,64% (13174,56 : 13775,56 ? 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме стягнути 2546,32 грн (2662,40 грн ? 95,64%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2869,20 грн (3000 ? 95,64%) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 200452 від 12.09.2025 в розмірі 13174,56 грн (тринадцять тисяч сто сімдесят чотири гривні 56 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2546,32 грн (дві тисячі п`ятсот сорок шість гривень 32 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2869,20 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять гривень 20 коп.) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул. вул. бульвар лесі Українки, 34, оф. 333, м. Київ; код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Б.В. Крапивний