Рішення № 141258905, 06.11.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3365/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"06" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 24.03.2025 року ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» уклало з ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №250620968.

Відповідно до договору ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 360 днів з дня надання, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 19 березня 2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним за пільговою процентною ставкою у розмірі 0,8 % за кожен день користування коштами (нарахування здійснюється протягом перших 30 календарних днів кредитування), а також проценти за стандартною ставкою у розмірі 0,96 % за кожен день користування кредитом (нарахування здійснюється протягом періоду, у якому не застосовується пільгова процентна ставка), а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 900 грн.

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити штраф у розмірі 10 % від суми кредиту (у разі прострочення на 10 календарних днів штраф у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту).

Проте позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 30175,20 грн, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 6 000 грн, прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 20275,20 грн, прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 900 грн, нарахований штраф 3 000 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, проте у позові просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача у позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та на підставі поданих доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 24 березня 2025 року ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» уклало з ОСОБА_1 . Договір про споживчий кредит №25060968.

Відповідно до договору ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 360 днів з дня надання, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 19.03.2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним за пільговою процентною ставкою у розмірі 0,8 % за кожен день користування коштами (нарахування здійснюється протягом перших 30 календарних днів кредитування), а також проценти за стандартною ставкою у розмірі 0,96 % за кожен день користування кредитом (нарахування здійснюється протягом періоду, у якому не застосовується пільгова процентна ставка), а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 900 грн.

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити штраф у розмірі 10 % від суми кредиту (у разі прострочення на 10 календарних днів штраф у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З копії повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 20.04.2026 року вбачається, що ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» повністю виконало взяті на себе зобов`язання перед позичальником шляхом перерахування кредиту у загальному розмірі 6 000 грн на зазначену у кредитному договорі банківську картку позичальника.

У той же час, позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 18.03.2026 року йому нараховано заборгованість у загальному розмірі 30175,20 грн, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 6 000 грн, прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 20275,20 грн, прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 900 грн, нарахований штраф 3 000 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив наступне.

Суд погоджується із нарахованою заборгованістю за кредитом (тілом кредиту), договірними процентами, які нараховувалися позивачем відповідно до умов кредитного договору та комісією за надання кредиту, яка також нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору.

Умови кредитного договору щодо встановленого розміру процентів за користування кредитом не суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу, то в цій частині слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за порушення умов кредитного договору (зокрема сплати штрафу) під час дії воєнного стану в Україні.

За встановленого, вказаний штраф не підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» (згідно розміру задоволених вимог 90%) також слід стягнути 2397,70 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 02 липня 2025 року №0207, укладеного між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», про надання правової (правничої) допомоги з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 8 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 43561909) заборгованість за Договором про споживчий кредит №25060968 24.03.2025 від 24 березня 2025 року у розмірі 27175,20 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6 000 грн, простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 20275,20 грн, простроченої заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 900 грн, а також судові витрати в розмірі 5397,70 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М.М. Ротар