Рішення № 141258506, 28.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/4051/14-ц

Провадження № 2/947/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року

.Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Жекової А.О.

представників позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа КП « Бюро Технічної Інвентаризації та Реєстрації Об`єктів Нерухомого майна» про визначення фактичних часток співвласників нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою, виділ в натурі частки майна, що є у спільній частковій власності та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Одеська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа КП «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомого майна, та згідно уточнених вимог, остання від 02.02.2021, просить визначити ідеальні частки співвласників нерухомого майна, визначити можливість розподілу будинку та порядок користування земельною ділянкою, виділ в натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, а саме: визначити ідеальні частки співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 на 25.07.2006 рік, виділити в натурі належну частку ОСОБА_3 у будинку, що є у спільній частковій власності , зазначений у технічному паспорті будинку АДРЕСА_1 під літерою А кв. АДРЕСА_2 , а саме: літ. 2-1 житлова кімната пл.13,3 кв/м, літ. 2-2 житлова кімната пл. 20,4 кв/м, літ. 2-3 житлова кімната пл.. 15,5 кв/м, літ 2-4 житлова кімната пл. 9,0 кв/м, літ 2-5 коридор пл. 8,2 кв/м, літ. 2-6 санвузол пл.4,5 кв/м ; літ. 2-7 кухня пл.8,6 кв/м; літ. 2-8 коридор пл.5,7 кв/м ; літ. 2-9 житлова кімната пл.9,8 кв/м ; літ. 2-10 житлова кімната пл.20.3 кв/м ; літ. 2-11 санвузол пл.7,1 кв/м ; літ. 2-12 житлова кімната пл.18.7 кв/м; = 141.1 кв/м + мансарда пл. 16.9 кв/м та підвальне приміщення, виділити в натурі частку ОСОБА_4 , у будинку, що є у спільній частковій власності зазначеній у технічному паспорті будинку АДРЕСА_1 під літерою А кв. АДРЕСА_3 , а саме: Літ. 1-1 житлова кімната пл.21,8 кв/м; літ. 1-2 житлова кімната пл.14,2 кв/м ; літ. 1-3 кухня пл.7,7 кв/м ; літ. 1-4 веранда пл.7.7 кв/м літ. 1-5 коридор пл.7.2 кв/м = 58.6 кв/м; розподілити в натурі земельну ділянку площею 1602 кв/м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : - згідно зі склавшимся з 17.08.1964 р. порядком користування та виходячи з ідеальних часток співвласників: виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 990 кв; виділити ОСОБА_4 земельну ділянку 612 кв/м ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 15 000 гривень; покласти на ОСОБА_4 усі судові витрати ОСОБА_3 .

В свою чергу, заперечуючи проти первісного позову ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому просить усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,07885 га при домоволодінні АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,07885 га при домоволодінні АДРЕСА_1 .

22.12.2020 року ОСОБА_4 уточнив зустрічні позовні вимоги та просить суд усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0799 га при домоволодінні АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_3 , не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0799 га при домоволодінні АДРЕСА_1 ; визначити порядок користування та розподілити в натурі земельну ділянку площею 1609 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 810 кв/м.; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 799 кв/м; виділити в натурі ОСОБА_3 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , яка складається з зазначених у технічному паспорті будинку АДРЕСА_1 під літерою А кв. АДРЕСА_2 , а саме: літ. 2-1 житлова кімната пл.13,3 кв/м, літ. 2-2 житлова кімната пл. 20,4 кв/м, літ. 2-3 житлова кімната пл.. 15,5 кв/м, літ 2-4 житлова кімната пл. 9,0 кв/м, літ 2-5 коридор пл. 8,2 кв/м, літ. 2-6 санвузол пл.4,5 кв/м ; літ. 2-7 кухня пл.8,6 кв/м; літ. 2-8 коридор пл.5,7 кв/м, «Л» - вбиральню, «Г» - погріб, «Д», «Е» - літні кухні, «И» - гараж; виділити в натурі ОСОБА_4 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , яка складається з зазначених у технічному паспорті будинку АДРЕСА_1 , яка складається з: літ «А»: 1-1 житлова кімната площею 21,8 кв/м; 1-2 житлова кімната площею 14,2кв.м; 1-3 кухня площею 7,7кв.м; 1-4 житлова кімната 7,7 кв/м; 1-5 коридор площею 7,2кв.м; загальною площею 58,6 кв/м житловою площею 43,7кв.м; літ. «Б» - сарай площею 12,6кв.м, літ. «В» - вбиральня площею 1 кв/м.

Судом встановлено що ОСОБА_3 03.03.1998 року на підставі договору пожиттєвого утримання прийняла у власність належну ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку., загальною площею 118,8 кв/м, надвірних будівель та споруд: сараю лі. «Б», вбиральні літ. «В,Л», погребу літ «Г», літньої кухні літ. «Д,Е», сараю літ «Ж», літнього душу літ «З», гаражу літ «И», огородження 1-6, мостіння I, II шахта III, що розташовані на земельної ділянці площею 1577 кв/м , по АДРЕСА_1 (т.1 а/с 37).

Відповідно ОСОБА_5 вказана частина будинку належала на підставі Договору купівлі-продажу , посвідченого Шостою Одеською нотаріальною конторою 17.08.1964 року , відповідно до якого було придбано частина незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а/с 31).

21.08.1968 року рішенням виконавчого комітету Київської районної ради депутатів трудящих м. Одеси №340 було затверджено акт приймання в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , якій має 7 житлових кімнат загальною площею 109,8 кв/м , кухні площею 21,1 кв/м, самочинно зведеної літньої кухні площею 39 кв/м, що розташований на земельній ділянці загальною площею 1577 кв/м (т.1 а/с 35).

Власником іншої частини житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 який придбав вказану частину будинку 21.07.2006 у ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу , посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Пашичевою Г.Л., з реєстрацією за №8-3006 ( т.1 а/с 132).

За змістом договору житловий будинок , складається з одного житлового будинку , означеного в технічному плані літерою «А» , житловою площею 118,8 кв/м та надвірних споруд «Б»-сарай, «В» та «Л» - вбиральні, «Г»-погріб, «Д», «Е» - літні кухні, «И» - гараж, №2-7 огорожа, I, III мостіння, II - шахта, розташованих на земельній ділянці розміром 1577 кв/м.

Вказана частина будинку належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2005, згідно якого він придбав її у ОСОБА_7 ( т1 а/с 227).

За угодою яка була укладена 28.03.1996 між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , до якої додано план розділу земельної ділянки, сторонами було узгоджено порядок користування земельною ділянкою виходячи з рівності часток співвласників , про що свідчить розмір розподілених часток 0,788 га у користуванні ОСОБА_8 та 0,0789 га у користуванні ОСОБА_7 , а також визначено що подальші зміни пов`язані із добудовою або перебудовою не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування та розпорядження земельною ділянкою та ця згода є обов`язковою для осіб, які придбали частину у спільної власності на житловий будинок та надвірні споруди ( т.1 а/с 196).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2008 року у справі №2-45/2008 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Одеського міського філіалу державного підприємства « Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним , визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом по фактичної площі та зобов`язання видати державний акт на земельну ділянку» вимоги були частково задоволені та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0788 га на ім`я ОСОБА_3 , виданий Одеською міською радою 03 червня 2004 року. В іншій частині вимог було відмовлено та судом встановлено, що загальна площа земельної ділянки при домоволодінні АДРЕСА_1 , яка зазначена у 1577 кв/м фактично складає 1628 кв/м а у фактичному користуванні позивача знаходилась земельна ділянка площею 852 кв/м.

Інші обставини пов`язані із змінами загальних розмірів земельної ділянки , взаємовідносини між колишніми співвласниками та сусідами, проведення експертних досліджень під час інших спорів , а також порядок користування земельної ділянки визначений співвласниками у 1991 року , судом як обставини , які мають значення для даного спору не приймається так як наявна письмова угода від 1996 року змінила всі домовленості які могли існувати до цього та є останньою домовленістю щодо користування земельною ділянкою узгодженою співвласниками а крім того при визначенні фактичного розміру земельної ділянки судом приймаються висновки експертів які були надані суду при розгляду цієї справи в частині яка буде викладена судом нижче при визначенні варіанту розподілу домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами третьою-п`ятою статті 357 ЦК України врегульовано, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Частинами першоютретьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У постанови від 09 березня 2023 року у справі № 296/1402/20 Верховний Суд зазначив наступне: « за змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна.

Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася».

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України

(далі ЗК України) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 296/1402/20 також зазначив : « Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів потрібно брати до уваги цю угоду.

Відтак, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є усталений порядок користування майном, розмір часток співвласників, технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників».

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних спорів» судам роз`яснено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. Суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується і тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

У постанові від 26 червня 2023 року у справі № 127/14275/18 Верховний суд підкреслив, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель і споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо.

При вирішенні такого спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном (постанова Верховного Суду від 21 червня 2022 року в справі № 585/3475/17).

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У практиці Європейського суду суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, по даної справі, судом вирішується питання про поділ спільної часткової власності виходячи з технічної можливості відокремлення двох частин житлового будинку з найближчим дотримання як часток кожного з власників так і встановлення порядку користування будинком.

Для визначення розміру часток які належать кожному з співвласників будинку АДРЕСА_1 судом визначається що ОСОБА_3 отримала у власність саме частку у домоволодінні , тобто до цього моменту співвласниками не були визначені інші частки кожного з них враховуючи здійснення добудов або перебудов належних їм часток.

Також під час придбання частки будинку ОСОБА_4 співвласник ОСОБА_3 надавала письмову згоду на вказане відчуження співвласником ОСОБА_6 саме як відчуження ( і відповідне придбання ОСОБА_4 ) частки домоволодіння, тобто визнавала існуючий на той час розмір частки у домоволодінні яка належала ОСОБА_6 і відповідно була придбана ОСОБА_4 .

Приймаючи до уваги вказані обставини суд критично ставиться до вимог ОСОБА_3 про те що поліпшення ( добудови і перебудови) які були здійснені минулим власником зі згодою іншого співвласника повинні враховуватись за для визначення нового розміру часток житлового будинку.

Після вказаних подій жодних домовленостей щодо зарахування поліпшення частки ОСОБА_3 як підставу для збільшення належної їй частки з іншим співвласником не відбувалось , а тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 357 ЦК України суд при вирішенні питання поділу спільної часткової власності виходить з рівності часток, незважаючи що згідно технічних даних наданих експертами розмір приміщень частини домоволодіння якою фактично володіє ОСОБА_3 є більшим ніж у ОСОБА_4 - згідно висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №3904 від 21 березня 2022 року проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз ( скорочене ЛНДІСЕ) ( судовий експерт ОСОБА_9 ) ( т.6 а/с 197) а також висновку судової будівельно-технічної та комісійної земельно-технічної експертизи №24-2142 складеної 29.05.2026 судовими експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ( скорочене ОНДІСЕ) В. Ярован та С. Стець ( т. 7 а/с 149) , у фактичному володінні ОСОБА_3 знаходиться 73/100 частин домоволодіння та у володінні ОСОБА_4 відповідно 27/100 частин домоволодіння.

Як зазначено вище , законодавцем визначено у ст. 357 ЦК України що всі добудови та перебудови частки у спільної часткової власності можуть бути враховані для визначення збільшення такої частки ( відповідно зменшення часток інших співвласників) виключно при наявної згоді на таке поліпшення від інших співвласників , а у всіх інших випадках технічні зміни розміру не змінюють ідеальних часток , які належать кожному з співвласників.

При визначення можливості фактичного поділу домоволодіння , виходячи з порядку користування який склався між співвласниками, як у висновках експертизи ОНДІСЕ №24-2142 від 29.05.2026 так і у висновках ЛНДСІ №3904 від 21 березня 2022 року технічно можливого варіанту розподілу домоволодіння запропонований однаковий, виходячи з приміщень зазначених у технічному паспорті, складеному станом на 27.07.2021 та фактичному порядку який склався на 1991 рік у вигляді двох фактично та технічно відокремлених частин нерухомого майна:

ОСОБА_3 пропонується виділити в натурі частину домоволодіння, яка складається з приміщень зазначених у технічному паспорті під літерою А кв. АДРЕСА_2 , а саме: літ.2-1 житлова кімната площею 13,3 кв/м., літ. 2-2 житлова кімната площею 20,4 кв/м, літ. 2-3 житлова кімната площею 15,5 кв/м, літ.2-4 житлова кімната площею 9,0 кв/м , літ.2-5 коридор площею 8,2 кв/м, літ. 2-6 санвузол площею 4,5 кв/м, літ. 2-7 кухня площею 8,6 кв/м , літ. 2-8 коридор площею 5,7 кв/м, на мансарді літ. 3-1 житловою площею 16,9 кв/м. а всього виділити по літері «А» кв.№2 загальної площі 102,1 кв/м та житлової 75,1 кв/м; і господарські будівлі: літ. «Л» - вбиральня , літ. «Г» - погріб, літ. «Д», «Е» - літні кухні, літ. «И» - гараж.

ОСОБА_4 пропонується виділити в натурі частину домоволодіння, яка складається з приміщень зазначених у технічному паспорті Одесі під літерою А кв. АДРЕСА_3 , а саме: літ. 1-1 житлова кімната площею 21,8 кв/м, літ. 1-2 житлова кімната площею 14,2 кв/м, літ.1-3 кухня площею 7,7 кв/м, літ.1-4 житлова кімната площею 7,7 кв/м, літ. 1-5 коридор площею 7,2 кв/м, а всього виділити по літ «А» кв. АДРЕСА_4 ; і господарські будівлі: літ. «Б1»- сарай, літ. «В1» -вбиральня.

Вказаний варіант розподілу відповідає як існуючому порядку користування так і вимогам самих сторін , а тому визначається судом є такий що підлягає застосуванню, із визначенням його документальної основи висновку ЛНДСІ №3904 від 21 березня 2022 року .

В даному випадку судом приймається факт що користування будинком склався саме у 1991 році , так як угода від 1996 року відносилась саме до земельної ділянки , а крім того такий порядок користування будинком не заперечується сторонами як існуючий та такий що дозволить відокремити дві частини в окремі об`єкти нерухомості.

При визначені варіанту порядку користування земельною ділянкою суд виходить з наявної угоди укладеної 28.03.1996 між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

При розгляд справи ОСОБА_3 не було доведено що вказана угода про порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками ущемляє її законні права , як нового співвласника, користуватися своєю частиною будинку, чи виключає її з числа користувачів спільної земельної ділянки, чи суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Вказана угода не була визнане недійсною, на думку суду факт невідповідності у даній угоді фактичного розміру земельної ділянки не змінює істотні волевиявлення співвласників про порядок користування земельною ділянкою саме виходячи з рівності часток кожного з них , угода має обов`язковий характер і для всіх нових власників даних часток як в частині визначення порядку користування так і в частині того що всі інші добудови або перебудови проведені в кожної з частин домоволодіння не впливатиме на вказаний порядок користування.

Згідно висновку ЛНДСІ №3904 від 21 березня 2022 року запропоновано єдиний варіант порядку користування з урахуванням угоди від 28.03.1996 року та визначення загальної площі земельної ділянки у розмірі 1609 кв/м, а також існуючим входам до варіанту запропонованому кожному з співвласників задля запобіганню складнощів у потраплянні до власної частини земельних ділянок та даними Технічної документації по землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 від 16.10.2015 , у вигляді: виділення у користування ОСОБА_3 частини даної земельної ділянки, площею 810 кв/м, виділеної на план-схемі синім кольором та позначеної точками 20-30-29-18-17-34-14-13-12-11-10-9-8-7-6-20 ( додаток №1 експертизи №3904 від 21 березня 2022 року), зі збереженням існуючого входу з боку АДРЕСА_1 , через металеві ворота №7, що знаходяться поруч з літ. «И» гаражем; а також виділення у користування ОСОБА_4 частини даної земельної ділянки , площею 799 кв/м, виділеної на план-схемі зеленим кольором та позначеної точками 6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-1-2-3-4-5-6 ( додаток №1 експертизи №3904 від 21 березня 2022 року), із збереженням входу існуючого з боку АДРЕСА_1 , через хвіртку №6.

У висновку ОНДІСЕ №24-2142 від 29.05.2026 експертами запропоновано два варіанта розподілу земельної ділянки, загальна площа якої визначена експертами у 1602 кв/м, один з яких пропонується виходячи з ідеальних часток співвласників актуальних на 1991 рік , по якому ОСОБА_3 запропоновано виділення земельної ділянки 801 кв/м з залишенням існуючого входу через металеві ворота з АДРЕСА_1 ОСОБА_4 пропонується виділення земельної ділянки площею 801 кв/м з збереженням існуючого входу через металеву хвіртку; а іншим варіантом, на підставі користування домоволодінням який фактично склався між співвласниками н 1991 рік, пропонується виділення ОСОБА_3 земельної ділянки у розмірі 990 кв/м виходячи з розміру її частки у домоволодінні яка дорівнює 62/100, а ОСОБА_4 виділення земельної ділянки розміром 612 кв/м що відповідає 38/100 частин домоволодіння.

Суд , приймаючи до уваги що під час розгляду справи визначено що поділ спільного майна повинен відбуватись на підставі рівності часток співвласників у домоволодіння та наявної угоді від 1996 року, якою співвласники самі узгодили порядок користування земельною ділянкою виходячи саме з рівності часток, не приймає як достовірний доказ висновок судової будівельно-технічної та комісійної земельно-технічної експертизи №24-2142 складеної 29.05.2026 судовими експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ( скорочене ОНДІСЕ) В. Ярован та С. Стець, так як він суперечить іншим обставинам справи та доказам, прийнятим судом.

Таким чином судом , при визначенні порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , приймається висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №3904 від 21 березня 2022 року проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз ( судовий експерт ОСОБА_9 ), як такий що відповідає встановленим судом обставинам та є сприйнятим варіанту поділу домоволодіння.

Що стосується вимогам заявленим ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 15 000 грн та моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., суд вважає вказані вимоги недоведеними та необґрунтованими а тому визнає їх такими що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У даному випадку , суд приходить до висновку , що під час розгляду справи стороною позивача по первісному позову не було доведено самого факту заподіяння їй збитків неправомірними діями відповідача , так як само по собі незгода із діями позивачки або намагання доведення власної правоти не може бути фактором матеріальних збитків а витрати які несе сторона при розгляді цивільних справ не відносяться до матеріальної шкоди і є видами судових витрат.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У даному випадку належними та допустимими доказами не було доведено факт заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди діями або бездіяльністю ОСОБА_4 , так як само по собі наявність спору щодо розподілу спільного часткового майна не можу визнаватись підставою для стягнення моральної шкоди.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) , третя особа КП « Бюро Технічної Інвентаризації та Реєстрації Об`єктів Нерухомого майна» ( код ЄДРПОУ 03350290, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 25) , Одеська міська рада ( код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: м. Одеса, площа Думська, буд 1) про визначення ідеальних часток співвласників житлового будинку; виділу в натурі належної частки ОСОБА_3 у будинку , що є спільній часткової власності; виділу в натурі частки ОСОБА_4 у будинку що є спільній часткової власності; розподілу в натурі земельної ділянки; стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Одеська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до угоди між співвласниками домоволодіння від 28 березня 1996 року.

Визначити розподіл співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі висновків комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №3904 від 21 березня 2022 року проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз ( судовий експерт Чайка О.В.) , оригінал якої міститься у т.6 а/с 197 цивільної справи №520/4051/14ц, наступним шляхом:

Виділити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в натурі, частину будинку АДРЕСА_1 , яка складається з зазначених у технічному паспорті, складеному станом на 27.07.2021, будинку АДРЕСА_1 під літерою А кв. АДРЕСА_2 , а саме: літ.2-1 житлова кімната площею 13,3 кв/м., літ. 2-2 житлова кімната площею 20,4 кв/м, літ. 2-3 житлова кімната площею 15,5 кв/м, літ.2-4 житлова кімната площею 9,0 кв/м , літ.2-5 коридор площею 8,2 кв/м, літ. 2-6 санвузол площею 4,5 кв/м, літ. 2-7 кухня площею 8,6 кв/м , літ. 2-8 коридор площею 5,7 кв/м, на мансарді літ. 3-1 житловою площею 16,9 кв/м. а всього виділити по літері «А» кв.№2 загальної площі 102,1 кв/м та житлової 75,1 кв/м; і господарські будівлі: літ. «Л» - вбиральня , літ. «Г» - погріб, літ. «Д», «Е» - літні кухні, літ. «И» - гараж.

Виділити ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_2 ), в натурі, частину будинку АДРЕСА_1 , яка складається з зазначених у технічному паспорті, складеному станом на 27.07.2021, будинку АДРЕСА_1 під літерою А кв. АДРЕСА_3 , а саме: літ. 1-1 житлова кімната площею 21,8 кв/м, літ. 1-2 житлова кімната площею 14,2 кв/м, літ.1-3 кухня площею 7,7 кв/м, літ.1-4 житлова кімната площею 7,7 кв/м, літ. 1-5 коридор площею 7,2 кв/м, а всього виділити по літ «А» кв. АДРЕСА_4 ; і господарські будівлі: літ. «Б1»- сарай, літ. «В1» -вбиральня.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 1609 кв/м, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , з урахуванням угоди щодо порядку користування земельною ділянкою від 28 березня 1996 року яка укладена між співвласниками домоволодіння, на підставі висновків комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №3904 від 21 березня 2022 року проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз ( судовий експерт Чайка О.В.) , оригінал міститься у т.6 а/с 197 цивільної справи №520/4051/14ц та додаток №1 до якої, з графічним варіантом порядку користування, є невід`ємною частиною рішення, наступним шляхом:

Виділити у користування ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) частину даної земельної ділянки, площею 810 кв/м, виділену на план-схемі синім кольором та позначену точками 20-30-29-18-17-34-14-13-12-11-10-9-8-7-6-20 ( додаток №1 експертизи №3904 від 21 березня 2022 року).

Вхід на ділянку зберегти існуючий з боку АДРЕСА_1 , через металеві ворота №7, що знаходяться поруч з літ. «И» гаражем.

Виділити у користування ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частину даної земельної ділянки , площею 799 кв/м, виділену на план-схемі зеленим кольором та позначену точками 6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-1-2-3-4-5-6 ( додаток №1 експертизи №3904 від 21 березня 2022 року).

Вхід на ділянку зберегти існуючий з боку вулиці Тимірязєва, через хвіртку №6.

Стягнення судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05.11.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко