Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №345/5569/26
Провадження № 2/345/3687/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.10.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Сирка Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
30.09.2026 ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі Товариство) звернулося до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.03.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачкою цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку договір із ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та отримано на свій банківський картковий рахунок грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника такий пройшов однозначне встановлення особи. Грошові кошти за договором позики № 1261439 від 05.03.2021 надано строком на 29 днів зі сплатою процентів встановленого розміру. Кінцева дата повернення кредиту з процентами 03.04.2021. Проте відповідачкою не виконані кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 19 574,71 грн, яка є документально підтвердженою та складається з тіла кредиту розміром 5 964,99 грн та нарахованих, але несплачених процентів, в сумі 13 609,72 грн. В добровільному порядку відповідачка не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач як новий кредитор у зобов`язанні після набуття права вимоги просить позов задовольнити.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.10.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Однак 23.10.2026 ОСОБА_2 надіслала до суду заяву про застосування загального строку позовної давності до вимог Товариства в цій справі, у задоволенні яких просить відмовити.
В запереченні від 27.10.2026 представник Товариства, адвокат Ткаченко Ю.О., наголосила на помилковості твердження відповідачки щодо нібито пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, адже відповідний строк безперервно зупинявся внесеними до законів України змінами в період з 02.04.2020 до 04.09.2025.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.
Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачка уклала договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 1261439 із ТзОВ «ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в алфавітно-цифровій послідовності (eTEuumhJ33). Грошові кошти в сумі 6 000,00 грн перераховані 05.03.2021 о 22:15 на банківську платіжну картку відповідачки, що емітована під № НОМЕР_1 . Зазначені обставини у повній мірі підтверджуються змістом наданої на виконання ухвали суду від 05.10.2026 про витребування доказів письмовою інформацією АТ «Універсал Банк» від 09.10.2026 № БТ/Е-44624 та по суті не оспорюються відповідачкою.
Крім того, до матеріалів справи Товариством надано копію платіжної інструкції про перерахування кредитних коштів позичальнику, довідку про ідентифікацію позичальника.
Істотні умови кредитного договору: строк кредитування 29 календарних днів. Датою повернення позики є день 03.04.2021; проценти за договором позики нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.3); нарахування процентів позичальнику здійснюється за ставками: базовою (стандартною) процентною ставкою 1,99%, знижена процентна ставка 0,69% за день. За понадстрокове користування позикою проценти нараховуються за ставкою 2,70% від залишку позики.
Із розрахунку первісного кредитора ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» вбачається, що позичальнику ОСОБА_1 нараховано щоденно проценти за користування кредитними коштами від суми залишку неповернутої суми кредиту, а саме: за зниженою процентною ставкою розміром 0,69% від залишку позики щоденно, тобто 41,16 грн, в межах погодженого строку користування позикою. Надалі, нарахування процентів за ставкою 2,70% продовжено до 06.09.2021. Після цієї дати нарахування позичальнику процентів не здійснювалося.
Розрахунок показує, що в період з 04.04.2021 до 14.05.2021, тобто після закінчення визначеного у договорі строку користування позикою, ОСОБА_1 сумарно сплачено на користь позикодавця 2 974,41 грн, з яких 35,01 грн зараховано в рахунок повернення основної суми (тіла) позики.
Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 05.03.2021 №1261439 суд виходить із таких мотивів.
Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №444/9519/12-ц викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
Припис абз.2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а, отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд виснував раніше, що згідно з п. 3 договору позики від 05.03.2021 проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. При цьому п.2 договору дата повернення суми позики чітко визначена 03.04.2021.
З буквального тлумачення відповідних положень договору вбачається, що усі проценти, передбачені договором позики, нараховуються винятково до дати повернення позики.
Суд додатково зазначає, що згідно з п.1 відповідного договору за його положеннями позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Тому, починаючи з 04.04.2021 та без повернення позики позичальник вважався таким, що порушив умови договору, а в діях останнього мало місце прострочення, тобто неправомірна поведінка.
Відтак нараховані первісним кредитором у цій справі суми процентів за понадстрокове користування позикою є мірою відповідальності позичальника за неналежне виконання останнім своїх грошових зобов`язань з повернення позики та нарахованих процентів згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, проте не можуть виступати платою за користування кредитом (його частиною) понад встановлений договором строк, тобто платою за правомірне утримання позичальником грошових коштів у себе після закінчення строку кредитування.
У цій справі Товариство вимог про стягнення з відповідача процентів за прострочення грошових зобов`язань не заявлено.
Крім того, відповідно до приписів п.6 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України Про споживче кредитування від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі - Закон № 1734), доповнено Законом № 533-IX від 17.03.2020, із змінами, внесеними Законом № 591-IX від 13.05.2020 у редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон №3498), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498 (24.12.2023), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Позичальником сплачено загалом 2 939,40 грн процентів (2 974,41-35,01) замість належних до сплати 1 200,60 грн (6 000,00х0,069=41,40грнх29 кд.).
Надмірно сплачена сума процентів розміром 1 738,40 грн підлягає зарахуванню в рахунок простроченого тіла (основної суми) кредиту, який становитиме 4 226,59 грн (6 000,00-35,01-1 738,40).
Доводи відповідачки щодо нібито пропуску Товариством визначеного нормами ЦК України (ст. 257) загального трирічного строку позовної давності судом відхиляються як очевидно безпідставні.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, відповідно до змісту якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк дії карантину дійсно неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений лише з 24:00 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ, введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України також неодноразово продовжувався.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.04.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Лише Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2023 виключено п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо призупинення строків позовної давності з 04.09.2025.
Таким чином, у період з 02.04.2020 по 04.09.2025 строки позовної давності були зупинені, Товариство звернулося до суду 30.09.2026, тобто в межах визначеного законом строку позовної давності.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у рачі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі (21,59% від ціни заявленого позову) з відповідача на користь Товариства підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 996,80 грн та 1 295,40 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 263-265, 268,354 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість за договором позики №1261439 від 05.03.2021, яка включає основну суму (тіло) позики розміром 4 226,59 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» сплачений судовий збір в розмірі 574,81 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1 295,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено та підписано 04.11.2026.
Суддя
Судове рішення № 141258376, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 345/5569/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: