Ухвала суду № 141258261, 03.11.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
344/21615/26
Номер документу
141258261
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 344/21615/26

Провадження № 1-кс/344/8007/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026090000000571 від 01.11.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 01.11.2026 близько об 11:40 годині, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлу пору доби знаходився на ділянці дороги заїзду-виїзду до подвір`я прибудинкової території до будинків №11 та №11-а по вул. Миколайчука у м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області.

В цей час позаду вказаного автомобіля, в умовній полосі його руху, рухалась пішохід ОСОБА_7 .

Слідчим у клопотанні вказано, що водій ОСОБА_5 , проявляючи кримінально протиправну недбалість, розпочав рух заднім ходом, при цьому, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, продовжив рух заднім ходом та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 .

При цьому ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 10.1., який вказує, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.9., відповідно до якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

У результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці пригоди.

02 листопада 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Лопушня, Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрованому: АДРЕСА_1 , та жителю АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, одруженому, раніше не судимому, працюючому головним інженером ТОВ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів», повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 01.11.2026 в ході якого зафіксовані розташування автомобіля та пішохода після ДТП, сліди на задній частині автомобіля які вказують на наїзд автомобілем під час його руху заднім ходом та перебування потерпілої в момент наїзду у вертикальному положенні, показаннями свідків які підтвердили механізм розвитку ДТП, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Вказаний ризик обумовлюється насамперед характером та тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також тяжкістю можливого покарання у разі визнання його винуватим, оскільки санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Підозрюваний усвідомлює, що внаслідок його дій настали особливо тяжкі наслідки у вигляді загибелі людини, а також те, що зібрані стороною обвинувачення докази можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. За таких обставин усвідомлення можливості призначення реального покарання у виді тривалого позбавлення волі може спонукати його до вчинення дій, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності.

- п. 3 незаконно впливати на свідків та потерпілого, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, підозрюваний, отримавши дані свідків у додатках вказаного клопотання матиме можливість безперешкодного контакту з ними, а тому може здійснювати на них незаконний вплив шляхом прохань, переконань, умовлянь, використання особистих взаємовідносин або інших способів впливу з метою схилення до зміни показань, відмови від надання показань чи неповідомлення органу досудового розслідування відомостей, які мають значення для кримінального провадження;

- п. 4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обумовлений тим, що досудове розслідування перебуває на початковому етапі, а для повного та всебічного встановлення всіх обставин кримінального правопорушення необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема експертних досліджень, спрямованих на встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди та причин її виникнення. Перебуваючи на волі, підозрюваний може бути зацікавлений у створенні перешкод для належного проведення досудового розслідування, зокрема шляхом узгодження власної позиції з іншими учасниками події, впливу на процес отримання та перевірки доказової інформації або вчинення інших дій, які можуть негативно вплинути на повноту та об`єктивність встановлення обставин кримінального правопорушення

На думку сторони обвинувачення, з огляду на викладені ризики до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам, разом з цим, у разі, якщо слідчий суддя дійде до переконання про необхідність визначення застави підозрюваному ОСОБА_5 , сторона обвинувачення просить застосувати максимальний розмір застави передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поклавши на нього відповідні обов`язки передбачені КПК України.

У зв`язку із вищевикладеним слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із даним клопотанням.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання та просили застосувати менш обтяжливий запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 02 листопада 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Лопушня, Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрованому: АДРЕСА_1 , та жителю АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, одруженому, раніше не судимому, працюючому головним інженером ТОВ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів», повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме: поясненнями самого підозрюваного, протоколом огляду місця події від 01.11.2026 в ході якого зафіксовані розташування автомобіля та пішохода після ДТП, сліди на задній частині автомобіля які вказують на наїзд автомобілем під час його руху заднім ходом та перебування потерпілої в момент наїзду у вертикальному положенні, показаннями свідків які підтвердили механізм розвитку ДТП, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, та з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_5 , в, до інкримінованих йому дій.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні та ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і їх реальність, прокурором не доведено, оскільки не наведено обставин які б свідчили про можливість підозрюваного впливати на потерпілих чи свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В засіданні підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що визнає причетність до інкримінованих йому дій, передбачених ч.2 ст. 286 КК України, та щиро шкодує про те, що відбулося. Надав підтверджуючі документи про оплату ритуальних послуг щодо поховання померлої, та зазначив, що відшкодує потерпілим всю завдану шкоду.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором частково доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні та які слідчий суддя вважає доведеними, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, його особу, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого злочину, характеризуючи особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я, майновий стан, наявність догляду за батьком ОСОБА_8 , в якого наявна 1-ша група інвалідності, відношення підозрюваного до інкримінованих йому дій,- та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

При цьому, слідчий суддя особливо наголошує, що повноваження щодо визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яке визначається при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить виключно слідчому судді, а не прокурору чи слідчому.

Так, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України саме слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Натомість слідчий та прокурор не позбавлені можливості доводити конкретний фінансовий стан підозрюваного, таким чином сприяючи у визначенні слідчим суддею помірного розміру застави у конкретних правовідносинах.

В рамках розгляду даної справи орган досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку пропонує визначити в розмірі 80 (восьмидесяти прожиткових мінімумів).

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, звертаючи увагу на те, що відповідно до вимог процесуального закону таке повноваження щодо визначення конкретного розміру застави є виключною дискрецією сааме слідчого судді, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо визначення слідчими суддями національних судів розміру застави.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» (Заява № 23312/15) Суд зазначив:

25. «Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 154-157, від 04 липня 2019 року), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява № 12050/04, пункти 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).

26. Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року)».

У пунктах 31-32 даного рішення ЄСПЛ дійшов наступного висновку:

«Суд зауважує, що розмір застави, встановлений районним судом, у 125 разів перевищував максимальний розмір, який міг бути визначений для виду злочину, в якому обвинувачувалася заявниця (див. пункт 6). У зв`язку з цим Суд зазначає, що, хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

32. За цих обставин, посилаючись на наведені принципи практики (див. пункти 25 і 26), Суд вважає, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення».

В судовому засідання підозрюваний пояснив, що розмір його щомісячної заробітної плати становить в середньому 30 000,00 грн. Крім того, він здійснює догляд за батьком ОСОБА_8 який є пенсіонером та інвалідом 1 групи.

Основним критерієм визначення розміру застави є принцип помірності, тобто можливість конкретного розміру застави гарантувати дотримання конкретним підозрюваним його процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та не перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження. Розмір застави не може бути прихованим триманням особи під вартою.

ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Відтак, вирішуючи питання щодо визначення запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих його дій, його майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та те, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави оцінюється слідчим суддею залежно від особи підозрюваної, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, вважаю за необхідне визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та відповідає майновому стану підозрюваного ОСОБА_5 .

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 гривень, унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 гривень, оскільки застосування до останнього саме такого запобіжного заходу зможе запобігти вищевказаним ризикам та сприятиме дієвості кримінального провадження на даному етапі.

Слідчий суддя звертає увагу на наступне, що згідно ч. 6. ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім того, відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 01 січня 2027 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської та Тернопільської областей без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Ухвала слідчого судді діє до 01 січня 2027 року включно, та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.11.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141258261 ?

Документ № 141258261 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141258261 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141258261 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141258261 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141258261, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 141258261, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141258261 відноситься до справи № 344/21615/26

Це рішення відноситься до справи № 344/21615/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141258256
Наступний документ : 141258265