Ухвала суду № 141257643, 30.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

30.10.2026

Справа № 331/8334/26

Провадження № 1-кс/331/2160/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб слідчого відділу СБУ в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого суддя із скаргою на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України)

В обґрунтування скарги, ОСОБА_3 зазначив, що 30.09.2026 він направив до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області заяву про вчинення кримінального правопорушення щодо належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 у тимчасово окупованому м. Бердянську Запорізької області. Заява надіслана поштовим відправленням за Експрес-накладною № 59001791612167 оформлено 30.09.2026. Відповідно до офіційного повідомлення оператора поштового зв`язку ТОВ «Нова пошта», відправлення має статус «Отримано» 02.10.2026 о 09:08.

У заяві повідомлено, що орієнтовно 19.09.2026 невстановлена особа незаконно проникла до квартири, самовільно вселилася до неї та користується житлом і майном без мого дозволу. 28.09.2026 під час розмови через WhatsApp знайомі, які проживають у тимчасово окупованому Бердянську, повідомили, що побачили на балконі моєї квартири чоловіка в камуфляжному одязі, схожому на військову форму окупаційних формувань. За повідомленнями мешканців будинку, ця особа виносила одяг, настінний стилізований дерев`яний тризуб і настільний прапорець України, а також завантажувала до автомобіля речі, за зовнішніми ознаками схожі на аудіоколонки, ноутбук, комп`ютер і пилосос.

Вид, належність, фактичний стан і характер речей, які перебувають в квартирі потребують перевірки в межах досудового розслідування. У квітні 2022 року на його прохання вхідні металеві двері квартири частково заварено електрозварюванням для протидії незаконному проникненню. Дозволу на проживання, користування житлом чи розпорядження майном він нікому не надавав. До заяви долучено документи на право власності й Додаток № 4 орієнтовний перелік 56 позицій майна загальною попередньою вартістю 2 118 876 грн. Ця сума не заявляється як остаточно встановлений розмір шкоди.

Зважаючи на бланкетний характер статті 438 КК України, у первісній заяві від 30.09.2026 він послався на статті 46 і 47 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (додаток до IV Гаазької конвенції 1907 року), а також статті 33 і 53 IV Женевської конвенції 1949 року щодо захисту приватної власності цивільного населення, заборону пограбування, знищення та незаконного привласнення майна на окупованій території. Зазначені положення міжнародного гуманітарного права охоплюються міжнародними договорами, згода на обов`язкість яких надана Верховною Радою України і мають значення для встановлення змісту можливого порушення законів і звичаїв війни. Це дозволяє за наявності передбачених законом ознак повною мірою кваліфікувати незаконне заволодіння, пограбування чи знищення цивільного майна на окупованій території у зв`язку зі збройним конфліктом як воєнний злочин за ст. 438 КК України. У заяві також зазначено, що йому відомо про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачену статтею 383 КК України. 13.10.2026 об 11:14 на електронну пошту надійшов лист начальника слідчого відділу Управління СБУ в Запорізькій області ОСОБА_4 без дати та вихідного номера.

Із листа слідує, що заяву долучено до матеріалів кримінального провадження № 22024080000000855 від 27.05.2024 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, а повідомлені ним обставини планується дослідити під час досудового розслідування у цьому провадженні. Отже, заява була переслана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області до слідчого відділу Управління СБУ в Запорізькій області. Про дату направлення заяви ГУНП і дату її фактичного отримання УСБУ його не повідомили. Водночас зазначений лист начальника слідчого відділу Управління СБУ в Запорізькій області має інформаційний характер і не є процесуальним рішенням, прийнятим у формі постанови відповідно до вимог КПК України. Із його змісту вбачається, що за результатами розгляду заяви від 30.09.2026 її долучено до матеріалів раніше відкритого кримінального провадження № 22024080000000855 від 27.05.2024, однак не наведено відомостей про внесення до ЄРДР повідомлених ним обставин кримінальних правопорушень, дату їх внесення та попередню правову кваліфікацію. Витяг з ЄРДР йому не надано.

Таким чином, предметом цієї скарги є не зазначений інформаційний лист, а бездіяльність начальника слідчого відділу Управління СБУ в Запорізькій області щодо незабезпечення виконання вимог частини першої статті 214 КПК України стосовно належної реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань повідомлених мною обставин кримінальних правопорушень.

У заяві наведено конкретну адресу, орієнтовний час початку протиправного захоплення житла та вселення до нього, відомості про відсутність його згоди, подолання перешкоди у вигляді заварених вхідних дверей, дії з речами та джерела інформації. Персональні дані знайомих, які перебувають на окупованій території, не зазначено у відкритому тексті з міркувань їхньої безпеки, що пояснено в заяві. Встановлення особи правопорушника, його посади та приналежності до воєнних формувань чи окупаційних органів влади держави-агресора, допит свідків, перевірка способу проникнення, стану майна та зв`язку діянь зі збройним конфліктом є завданнями досудового розслідування. Існують підстави перевіряти ознаки ст. 162 КК України (порушення недоторканності житла) незалежно від підтвердження військового статусу правопорушника. Дії з майном можуть також мати ознаки правопорушень проти власності. Правова кваліфікація на етапі реєстрації є попередньою.

Незалежне значення можливого воєнного злочину та помилковість його поглинання злочином агресії Збройна агресія російської федерації проти України та тимчасова окупація м. Бердянська є встановленими фактичними обставинами. Однак злочин агресії (ст. 437 КК України) і воєнні злочини (ст. 438 КК України) мають різні юридичні ознаки. Те, що можливе протиправне зайняття житла стало можливим в умовах окупації, саме по собі не означає поглинання конкретного діяння складом злочину агресії. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.02.2024 у справі № 415/2182/20 (провадження № 13-15кс22, ЄДРСР № 117555176) розмежувала особливості злочину агресії та порушень законів і звичаїв війни. Зокрема, у пунктах 45 і 140 постанови Велика Палата дійшла висновку, що діяння за статтею 437 КК України здатні вчиняти особи, які через службові повноваження або фактичне суспільне становище спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями, керувати ними та/або істотно впливати на відповідні процеси чи керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій. Натомість, як роз`яснено в пункті 63 цієї постанови, стаття 438 КК України стосується порушень законів і звичаїв війни під час уже триваючого збройного конфлікту незалежно від правомірності або протиправності війни як такої. Відповідні обов`язки, заборони й обмеження поширюються на учасників бойових дій, зокрема військовослужбовців регулярних армій і членів інших збройних формувань, незалежно від їхнього посадового становища.

Провадження № 22024080000000855, як зазначено в листі УСБУ, стосується дій військово-політичного керівництва російської федерації та командування її збройних формувань щодо ведення агресивної війни. Його заява стосується безпосередніх дій невстановленої особи щодо незаконного вселення до житла і неправомірного розпорядження майном. У наявних матеріалах відсутні фактичні дані про належність цієї особи до кола суб`єктів злочину агресії, визначених Великою Палатою Верховного Суду. Її особу, статус і характер вчинених діянь належить установити під час досудового розслідування. Отже, зазначена постанова Великої Палати є релевантною і має безпосереднє значення для оцінки недостатності наведених УСБУ мотивів. Під час перевірки можливих ознак статті 438 КК України слід урахувати відповідні норми міжнародного гуманітарного права про захист приватної власності цивільних осіб, зокрема статті 46 і 47 Гаазького положення 1907 року та статті 33 і 53 IV Женевської конвенції 1949 року, а також установити зв`язок конкретних діянь зі збройним конфліктом. У заяві не стверджувалося, що всі ці ознаки вже доведені: повідомлено фактичні обставини, що потребують перевірки слідчим.

Отже, сама обставина існування розслідування за ст. 437 КК України не становить достатнього пояснення, чому повідомлені відомості про конкретне посягання на цивільне житло та майно не потребують належного відображення в ЄРДР. Обов`язкове об`єднання чи роз`єднання проваджень: це окремі питання процесуального розсуду в межах КПК України.

У відповіді УСБУ зазначено про недостатність відомостей щодо статусу особи, способу дій і зв`язку зі збройним конфліктом для кваліфікації за статтею 438 КК України. Проте з`ясування цих обставин є завданням досудового розслідування. Вимога встановити їх у повному обсязі до початку розслідування фактично підміняє передбачену КПК процесуальну перевірку позапроцесуальною оцінкою повідомлення. Тим більше він - заявник об`єктивно обмежений у можливості отримання додаткових відомостей про події на тимчасово окупованій території. Він не заперечує проти можливості розслідування відповідного епізоду в межах раніше відкритого провадження, якщо відомості про нього належно внесені до ЄРДР та реально розслідуються. Проте механічне долучення заяви до матеріалів провадження за ст. 437 КК України без підтвердження відображення повідомлених подій у ЄРДР не може вважатися належною реалізацією ст. 214 КПК України. УСБУ як орган, що фактично прийняв заяву до розгляду, не повідомило його про належну реєстрацію або іншу процесуальну підставу відсутності нового запису. У первісній заяві від 30.09.2026 він також просив забезпечити його права потерпілого за ст. 5556 КПК та надати пам`ятку. Відповідь не містить вирішення цього питання.

Отже, начальник слідчого відділу Управління СБУ в Запорізькій області, який повідомив про долучення заяви до матеріалів раніше відкритого кримінального провадження, має передбачені законом повноваження забезпечити виконання вимог статті 214 КПК України щодо повідомлених обставин кримінальних правопорушень.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_3 просить суд постановити ухвалу, якою зобов`язати начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, як керівника органу досудового розслідування, наділеного повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 39 КПК України, особисто або шляхом організації виконання відповідного обов`язку підпорядкованим слідчим забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 30.09.2026, відповідно до вимог частини першої статті 214 КПК України.

Скаржник ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд скарги за його відсутності на підставі наявних матеріалів, в якій зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі.

Уповноважена особа СВ Управління СБУ в Запорізькій області у судове засідання не з*явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Слідчий суддя, вивчивши скаргу, дослідивши надані матеріали, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 30.09.2026 направив до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області заяву про вчинення кримінального правопорушення щодо належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 у тимчасово окупованому м. Бердянську Запорізької області. Заява надіслана поштовим відправленням за Експрес-накладною № 59001791612167 оформлено 30.09.2026. Відповідно до офіційного повідомлення оператора поштового зв`язку ТОВ «Нова пошта», відправлення має статус «Отримано» 02.10.2026 о 09:08.

13.10.2026 об 11:14 ОСОБА_3 отримав лист начальника СВ Управління СБУ в Запорізькій області в якому зазначено, що його заяву долучено до матеріалів кримінального провадження № 22024080000000855 від 27.05.2024 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, а повідомлені ним обставини планується дослідити під час досудового розслідування у цьому провадженні.

Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Частиною 1 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Отже, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, наступає після спливу 24 годин з моменту подання заяви про кримінальне правопорушення та отримання такої заяви слідчим.

За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об`єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення).

Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв`язку з положеннями ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298). Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.

Аналіз зазначених вище положень законодавства дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають заяви чи повідомлення, в яких заявником порушено перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, тобто ініційовано здійснення дій, визначених КПК України.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 30 вересня 2021 року (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20) наголосив: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення».

Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв зазначених вище.

Викладене дає підстави вважати, що внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатньо відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.

Відповідно бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.

Також, слідчий суддя зобов`язаний дотримуватися засади судочинства (загальної засади кримінального провадження) як диспозитивність, що, серед іншого, передбачає свободу сторін в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України), зокрема, в обов`язку скаржника довести слідчому судді обґрунтованість своєї скарги.

Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).

Із заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що невстановлені особи ймовірно заселилися у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить заявнику на праві власності, про що йому стало відомо зі слів сусідів (анкетні та контактні дані відсутні), які помітили відчинені вікна та особу ймовірно одягненого у військову форму.

Згідно з ч.1 ст. 438 КК України, кримінальна відповідальність передбачена за жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, незаконне переміщення або депортація дитини, невиправдана затримка репатріації дитини, вербування або використання дитини для участі у збройному конфлікті, воєнних (бойових) діях, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Однією з форм найбільш тяжкого міжнародного злочину є акт агресії, яке визначено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) «Визначення агресії» та прийнято 14.12.1974 Генеральною Асамблеєю ООН.

Положення вищевказаної Резолюції втілено у ст. 8 bis Римського Статуту, де визначено, що злочин агресії означає планування, підготовку, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту Організації Об`єднаних Націй.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/ES-11/L.1 «Агресія проти України» від 2 березня 2022 р. встановлено факт агресії РФ проти України та визначено цю агресію протиправним діянням.

Враховуючи вищезазначене, для кваліфікації дій за ст. 437 КК України (Злочин агресії) необхідним є наявність конкретних дій проти міжнародного миру, зокрема планування, підготовки або розв`язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, та ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Згідно з положеннями ст. 8 bis (2) (а) Римського Статуту, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави чи будь-яка військова окупація, незалежно від її тимчасового характеру, що є результатом такого вторгнення або нападу, чи будь-яка анексія із застосуванням сили на території іншої держави або її частини становить склад злочину агресії.

Під час роботи Нюрнберзького та Токійського трибуналів визначено саме державу потерпілою стороною за злочин агресії, оскільки факти агресії визначено як найвищий міжнародний злочин, адже спрямовані вони безпосередньо проти суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості держав, порушують фундаментальні права потенційно незліченної кількості людей, які можуть постраждати або померти через агресивну війну. У зв`язку з цим саме потерпіла держава в особі її уповноважених представників є позивачем у справах щодо злочину агресії, що унеможливлює визнання потерпілим конкретної фізичної чи юридичної особи, яким злочином нанесено моральну та/або матеріальну шкоду.

Слідчий суддя зауважує, що для кваліфікації дій за статтею 438 КК України (Воєнні злочини) є необхідним встановлення конкретних дій, що становлять порушення законів та звичаїв війни, зокрема незаконного захоплення, привласнення, знищення або використання майна всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, а також встановлення зв`язку таких дій із діяльністю держави-окупанта чи підконтрольних їй структур. Сам по собі факт пошкодження або втрати майна за невстановлених обставин не є достатнім для висновку про вчинення саме воєнного злочину. За відсутності відомостей щодо конкретних обставин події, способу та характеру протиправного впливу на майно, осіб, причетних до його вчинення, а також інших обставин, необхідних для правової оцінки.

Тобто, з урахуванням того, що м.Бердянськ на теперішній час є тимчасово окупованим, фактично неможливо встановити слідчим шляхом ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 438 КК України, або визначити, чи містять наведені у заяві обставини ознаки іншого кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого ст.162 КК України (порушення недоторканності житла громадян).

Начальником СВ Управління СБУ в Запорізькій області повідомлено скаржнику ОСОБА_3 про те, що ймовірне заселення невстановлених осіб у квартиру, що належить йому на праві приватної власності та розміщену у м. Бердянськ Бердянського району Запорізької області, є результатом фактичної військової окупації армією держави-агресора території Запорізької області та становить елемент злочину агресії Російської Федерації проти України. Слідчим відділом Управління вже здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024080000000855 від 27.05.2024 за ознаками вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України, за фактом того, що починаючи з 24.02.2022 і до теперішнього часу вище військово-політичне керівництво російської федерації, а також командування збройних сил та інших військових формувань російської федерації, діючи умисно, за попередньою змовою ведуть агресивну війну на території Запорізької області, у ході якої шляхом застосування збройної сили та активних наступальних дій забезпечили окупацію території Мелітопольського та Бердянського районів, а також частини території Пологівського та Василівського районів, та продовжують ведення агресивних воєнних дій.

У зв`язку з викладеним, заява ОСОБА_3 долучена до матеріалів вказаного кримінального провадження, а обставини, викладені у ній, будуть досліджені під час досудового розслідування шляхом проведення слідчих (розшукових) дій.

Долученням уповноваженою особою СВ Управління Служби безпеки України в Запорізькій області заяви ОСОБА_3 до матеріалів кримінального провадження № 22024080000000855 від 27.05.2024, на переконання слідчого судді, належним чином дотримано реалізацією дотримано права скаржника, передбачених ст. 214 КПК України.

Таким чином, скаржником не наведено достатніх та переконливих обґрунтувань на підтвердження необхідності внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 30.09.2026 з огляду на здійснення СВ Управління Служби безпеки України в Запорізькій області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024080000000855 від 27.05.2024 за ознаками вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України.

Керуючись ст. ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб слідчого відділу СБУ в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1