Рішення № 141257193, 05.11.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2839/26

Провадження №:2/138/2026/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Савкової І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшов вказаний позов, який мотивований тим, що 04.01.2019 між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, та відповідачем було укладено договір оренди землі з кадастровим номером 0522685700:03:000:0054, загальною площею 3,4222 га, в тому числі рілля 3,4222 га, яка розташована в с. Серебрія Могилів-Подільської територіальної громади Вінницької області на 10 років. Умовами договору зокрема встановлено, що орендар зобов`язаний сплатити орендну плату один раз на рік не пізніше до 01 січня наступного року, проте, в порушення вказаних умов договору, відповідач орендну плату за 2022 рік сплатив лише 05.01.2023, а за 2024 рік орендну плату сплатив лише 17.04.2025. Вказане свідчить про систематичну несплату відповідачем орендної плати на умовах, визначених договором, що є істотним порушенням його умов. 16.04.2025 між ПП «Серебрійське» та ТОВ «Летичів Агро» укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо спірної земельної ділянки. Відповідач на момент подання позову до суду є орендарем спірної земельної ділянки та прийняв зобов`язання та умови договору оренди землі від 04.01.2019. За таких підстав, з урахуванням положень ст. 651 ЦК України, п. «д» ст. 141 ЗК України, позивач просить розірвати укладений між сторонами договір оренди землі від 04.01.2019.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.08.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами та надано строк для подання відзиву.

Позивач та її представник, належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавали.

Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

04.09.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав, просив залишити його без задоволення.

Відзив мотивований тим, що позивачем не підтверджені належними і допустимими доказами твердження в частині систематичного не виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором оренди та зазначає, що орендну плату за 2022 рік було перераховано 30.12.2022. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що повномасштабна війна, інфляція цін та несприятливі погодні умови, часті повітряні тривоги, бомбардування, відсутність світла та інтернету вплинули на своєчасність виконання зобов`язань по виплаті орендної плати, тому виплати продовжувалися, однак здійснювалися із незначною затримкою. А також у поданих до позовної заяви додатках відсутні будь які листи, повідомлення, звернення у яких позивач заявляє про бажання достроково припинити договір оренди через нібито систематичну несплату або несвоєчасну виплату орендної плати орендарем. Наголошує, що на даний час у відповідача немає заборгованості за договором оренди землі, а розірвання договору в такій ситуації може призвести до негативних наслідків для обох сторін, що є порушенням принципу збереження договору. Вказує, що для застосування положень ч. 2 ст. 651 ЦК України, суд має встановити не лише факт порушення договору, а й істотність його порушення.

10.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на те, що докази домовленості сторін про сплату орендної плати за 2022 рік та за 2024 рік не у строки, обумовлені договором оренди, відсутні і такі посилання представника відповідача не відповідають дійсним обставинам. Крім того, позивач наголошує, що позов нею обґрунтований систематичною несплатою відповідачем орендної плати у строки, обумовлені договором оренди землі, саме у 2022 та у 2024 роках, що беззаперечно підтверджується, як доданими до позову доказами, так і доказами доданими до відзиву на позовну заяву, та є підставою для розірвання договору оренди землі. А тому позивач просить суд позов задовольнити.

28.09.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де представник відповідача просить залишити без задоволення позов з підстав того, що позивачем не заперечується факт сплати орендної плати та позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання спору, а також те, що станом на теперішній час у ПП «Серебрійське» відсутня заборгованість перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0522685700:03:000:0054, площею 3,422 га, що розташована у с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 363956, виданий 29.09.2008 Відділом земельних ресурсів у Могилів-Подільському районі Вінницької області (а.с. 10).

04.01.2019 між ОСОБА_1 та ПП «Серебрійське» укладено Договір оренди землі (далі договір), терміном на 10 років. Об`єктом договору є земельна ділянка загальною площею 3,422 га, в тому числі рілля 3,422 га, кадастровий номер 0522685700:03:000:0054 (а.с. 8-9).

Право оренди на вказану земельну ділянку зареєстроване за відповідачем рішенням державного реєстратора 34927241 від 26.12.2019, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №440715970 від 25.08.2025 (а.с. 12).

Пунктами 8-10 договору сторони узгодили, що орендна плата вносить орендарем у формі та розмірі 10% вартості земельної ділянки, що складає у грошовій формі: рілля 11381,20 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки один раз на рік не пізніше 01 січня наступного року (а.с. 8).

Тобто наведеними умовами договору сторони узгодили розмір, порядок та строки сплати відповідачем орендної плати.

Як зазначено позивачем в позові, 16.04.2025 між ТОВ «Летичів Агро» та ПП «Серебрійське» укладено договір купівлі продажу майнових прав щодо спірної земельної ділянки відповідно до якого права оренди, по оспорюваному договору оренди землі перейшли до ТОВ «Летичів Агро».

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЗУ «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з положеннями ст.21,22 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17).

Згідно з ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями ст. 24,25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Згідно висновків Великої Плати Верховного Суду викладених у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 (провадження №12-19гс24):

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

З поданих суду представником позивача доказів, встановлено, що орендна плата на виконання умов договору за 2022 рік була зарахована на рахунок позивача 05.01.2023, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 01.01.2025 та 16.04.2025, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку позивача за період з 01.01.2025 по 25.08.2025 (а.с. 13,14).

Разом з тим, відомість про нарахування коштів № 27 від 30.12.2022 передано на виконання надавачу платіжних послуг 30.12.2022 (а.с. 38). Тобто орендар в 2022 році виконав свій обов`язок у строки та в обсязі передбаченому договором оренди землі від 04.01.2019. Вказане свідчить про відсутність винної поведінки орендаря та повної несплати орендної плати за 2022 рік.

Твердження представника позивача про те, що у зв`язку з тим, що при виплаті орендної плати ПП «Серебрійське» у призначенні платежу було зазначено про нарахування коштів на карткові рахунки співробітників, яким не являється ОСОБА_1 , свідчить про те, що така відомість є сфальсифікованою, на думку суду є неспроможними.

При дослідженні відомості про нарахування коштів, встановлено що кошти зараховано на рахунок ОСОБА_1 , який співпадає з рахунком, виписку про рух коштів по якому надано самим позивачем на підтвердження несвоєчасності виплати орендної плати. Тобто, сам позивач не заперечує факт отримання коштів в рахунок оренди за договором але заперечує, що є співробітником ПП «Серебрійське». В даному випадку, мова може йти лише про неналежне оформлення відомості і не спростовує факт отримання коштів позивачем.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Представник відповідача не заперечує несвоєчасну виплату орендної плати за 2024 рік, однак, просив врахувати, що станом на сьогоднішній день заборгованості по орендній платі за землю перед позивачем немає, на затримку з виплатою орендної плати вплинула повномасштабна війна, інфляція цін, несприятливі погодні умови.

Хоча представницею позивача в заперечені вказано на відсутність обґрунтування підстав несвоєчасності сплати оренди за 2022,2024 роки (форс-мажорних обставин), загальновідомим є факт, що 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення росії на суверенну територію України, що стало підставою введення воєнного стану, який продовжується до сьогодні, збройна агресія рф проти України не припиняється.

Згідно листа Торгово-промислової палати України, який був оприлюднений на офіційному сайті за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, Торгово-промислова палата України на підставі ст.14,14-1ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, суд схиляється до переконання, що несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати оренди в суб`єкта господарювання виникло саме через непередбачувані, форс-мажорні обставин, що не можна вважати умисним істотним порушенням договорів оренди.

Суд погоджується з тим, що затримка виплати орендної плати була вимушеною, в тому числі, через збройну агресію російської федерації проти України, проте, ПП «Серебрійське», виконало взяті на себе зобов`язання по оплаті орендної плати. При укладенні Договору 16.04.2025 між ТОВ «Летичів Агро» (новий орендар) та ПП «Серебрійське», заборгованості по орендній платі перед ОСОБА_1 не було.

Необхідно також звернути увагу на те, що відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді дострокового розірвання договорів сторонами у договорі не передбачалось. Натомість, пунктом 12 Договору, сторонами узгоджено відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені, що справляється у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно, права орендодавця захищені вказаним пунктом договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати, за наявності поважних причин - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Правові висновки, які викладені в постанові ВП ВС від 20.11.2024 у справі №918/391/23 (провадження №12-19гс24) та на які посилається представник позивача не є релевантними у даній справі. Оскільки, обставини даного спору є іншими ніж у справі яку переглядав ВС. У справі №918/391/23 мало місце не сплата орендної плати понад 3 роки у повному обсязі та лише після звернення до суду відповідач сплатив оренду плату. Разом з тим, у даній цивільній справі, таких умов немає, оскільки орендна плата позивачу сплачувалась у повному обсязі, однак лише за 2024 рік з простроченням встановлених договором строків і задовго до відкриття провадження у даній справі.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов переконання про відсутність підстав для розірвання договору оренди. Стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення ПП «Серебрійське», а в подальшому ТОВ «Летичів Агро» умов договору оренди та систематичної повної несплати орендної плати.

Зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 141ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд в повному обсязі відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню стороною відповідача.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 4, 12,15-16, 79, 81,141,258-259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» про розірвання договору оренди землі.

Судові витрати у виді судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро», місцезнаходження: вул.Козацька, 36, с-ще Летичів Хмельницького району Хмельницької області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34978673.

Представник відповідача: Горбовий Володимир Анатолійович, адреса для листування: вул. Щекавицька, 34, м. Київ, Київська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя І.М. Савкова