Ухвала суду № 141257137, 04.11.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1454/26

провадження № 1-кп/179/190/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042470000144 від 13.07.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Золоте Луганської області, громадянина України, з неповною середньо освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, в посаді навідник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042470000144 від 13.07.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Прокурором подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що необхідність продовження запобіжного заходу обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- ризик переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п`яти до десяти років, у зв`язку з чим, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у інкримінованому йому злочині, він може вдатися до активних дій для уникнення кримінальної відповідальності, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою, як запобіжним заходом або відбування покарання. Крім того, факт самовільного залишення ОСОБА_4 військової частини вже свідчить про схильність ухилятися від виконання обов`язків та ігнорувати законні вимоги;

- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 має мотив та можливість вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницький дій для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановленому КПК України процедуру отримання показань шляхом їх допиту в судовому засіданні відповідно до положень ст.ст.23, 95 КПК України.

- вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження злочину, у якому він обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 був затриманий поліцією поза межами військової частини, що свідчить про відсутність у нього наміру повернутися на службу добровільно. Його поведінка демонструє стійку схильність ухилятися від військової служби та невиконання наказів командування. В умовах воєнного стану продовження чи повторення таких дій створює пряму загрозу обороноздатності держави, підриває військову дисципліну та може негативно вплинути на інших військовослужбовців. Обвинувачений має можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується репутацією самого ОСОБА_4 , який будучи діючим військовослужбовцем, якщо відносно нього не буде продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що у свою чергу утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 КК України.

Сукупність викладених вище обставин, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання вищевказаним ризикам, прокурор вважає доцільним продовжити обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, посилаючись на наявність вищенаведених ризиків, які на даний час не відпали та продовжують існувати.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для вирішення клопотання, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме - до 05 листопада 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтю 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження, не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, судом встановлено, що доводи прокурора, викладені в клопотанні, є обґрунтованими, а заявлені ризики об`єктивно існують.

Зазначені висновки суду засновані на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі до 10 років, не має зареєстрованого місця проживання, не одружений, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, отже не має сталих соціальних зв`язків та стримуючих факторів, у зв`язку з чим наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану, та до його затримання працівниками правоохоронних органів не здійснював спроб повернутися на службу, що свідчить про те, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду та продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Також не виключається ризик впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, які є військовослужбовцями та проходили з обвинуваченням службу в одній військовій частині, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні судом ще не допитувались.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 є тяжким злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі, враховуючи встановлені ризики, обставини кримінального правопорушення, який вчинено проти порядку несення військової служби, а також встановлені вище дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема особисте зобов`язання або домашній арешт, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межи розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості ухилення від суду.

Враховуючи все вищевикладене, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, йому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 02.01.2027 включно.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 4102-405, 407, 408 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 407 КК України, є дискреційним повноваженням суду.

Отже, вказаною нормою статті КПК України, суд наділений правом, а не обов`язком не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.

З урахуванням зазначених обставин, до обвинуваченого ОСОБА_4 можливо визначити розмір застави, який належним чином гарантуватиме виконання ним процесуальних обов`язків та покласти на нього відповідні обов`язки, визначені ч. 5 ст.194 КПК України.

Частиною четвертою статті 182 КПК встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч 5 ст.182 КПК України розмір застави встановлений щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставини його вчинення, майновий стан обвинуваченого, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає за доцільне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, проходження служби; утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 177, 176-178, 183, 193, 199, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 січня 2027 року.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, як альтернативний запобіжний захід для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн 00 коп.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали протягом строку її дії на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (реквізити: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26239738, банк отримувача: ДКСУ в м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи).

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, проходження служби; утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання таких обов`язків відносно нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1