Рішення № 141255759, 05.11.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1769/25

провадження № 2/691/546/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № СL-177624 від 14.03.2019 у сумі 86954 грн. 63 коп., судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 14.03.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № СL-177624, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 52090 грн. та зобов`язався його повернути шляхом перерахування щомісячних платежів по 2519 грн. протягом 60 місяців, згідно графіка платежів строком до 13.03.2024, та сплати відсотки за користування кредитом за процентною ставкою - 52,99 % річних.

ОСОБА_1 був ознайомлений та прийняв усі умови договору, та зобов`язався їх виконувати.

25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу № 250621/1, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги, у тому числі за кредитним договором № СL-177624.

ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання та не здійснив погашення заборгованості, у зв`язку з чим його заборгованість становить 86954 грн. 63 коп., з якої заборгованість за кредитом 49160 грн. 03 коп., заборгованість по відсотках 37794 грн. 60 коп.

Всупереч умов договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позивач звернувся до суду.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений поштовим повідомленням за встановленим місцем реєстрації, що підтверджується витягом із реєстру поштових відправлень.

Будь-якого роду клопотань від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За правилами з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом установлено, що 14.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Кредобанк» із анкетою-заявою на отримання готівкового кредиту № СL-177624.

14.03.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір № СL-177624, за умовами якого, ОСОБА_1 отримав кредит на поточні потреби у сумі 52090 грн., строком на 60 місяців до 13.03.2024.

Відповідно до п. 2.1 договору, позичальник зобов`язався забезпечити наявність коштів у сумі не меншій розміру щомісячного платежу на поточному рахунку у сумі, зазначеній у графіку платежів додаток № 1 договору, у розмірі 2519 грн., для щомісячного списання грошових коштів з 07 по 14 число кожного місяця.

За умовами п. 4.1 договору, позичальник сплачує відсотки банку за процентною ставкою 52,99 % річних, тип процентної ставки фіксована.

Умовами п. 4.4 договору передбачено загальні витрати позичальника за кредитом, які становлять 99332 грн. 27 коп.

Відповідно до умов п. 4.6 договору, загальна вартість кредиту для позичальника становить 151422 грн. 27 коп.

До договору про споживчий кредит № СL-177624, позивачем долучено паспорт споживчого кредиту, в якому викладено інформацію щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, яка становить 151422 грн. 27 коп.

Відповідно меморіального ордеру № 14607078 від 14.03.2019, ОСОБА_1 було перераховано кошти за кредитним договором у сумі 52090 грн. 00 коп.

Згідно виписок по особовим рахункам з 14.03.2019 по 24.06.2021, складених АТ «Кредобанк» та розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 частково погашав заборгованість за кредитним договором та сплатив заборгованість за кредитом у загальній сумі 2929 грн. 97 коп. і за відсотками у сумі 9158 грн. 03 коп. Однак станом на 24.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № СL-177624 складає 86954 грн. 63 коп., з якої заборгованість за кредитом 49160 грн. 03 коп., заборгованість по відсотках 37794 грн. 60 коп.

25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредітплюс» передає, а ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» приймає за плату право грошової вимоги за кредитними договорами згідно портфеля заборгованостей.

Згідно додатку № 1 до договору факторингу № 250621/1 від 25.06.2021, до фактора перейшло право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № СL-177624, у сумі становить 86954 грн. 63 коп., з якої заборгованість за кредитом 49160 грн. 03 коп., заборгованість по відсотках 37794 грн. 60 коп.

Розрахунок між сторонами за договором факторингу № 250621/1 від 25.06.2021 підтверджується платіжним дорученням № 2 від 25.06.2021.

Таким чином, позивач довів перехід права грошової вимоги за вище указаним кредитним договором.

Відповідач не подав своїх заперечень щодо нарахованої суми заборгованості, тому позовній вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020, справа № 199/3939/18-ц, провадження № 61-15441св19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, розмір вказаних витрат позивач не зазначив. До позовної заяви надав у копіях: довіреність № 623 від 02.12.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та договір про надання правової допомоги № 07/10/2021 від 07.10.2021, зі строком дії до 07.10.2022.

Оскільки позивачем документально не доведено понесення витрат на правничу допомогу, зокрема на час подачі позовної заяви строк наданого договору № 07/10/2021 від 07.10.2021 припинено та відсутні докази, що підтверджують оплату послуг адвоката, а також відсутній розрахунок відповідних витрат, тому у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити.

При цьому повноваження на подання представником Кізко Л.С. позовної заяви до суду підтверджується відповідною довіреністю юридичної особи.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», код ЄДРПОУ 37356981, заборгованість за кредитним договором № СL-177624 від 14.03.2019 у сумі 86954 грн. (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 63 коп. та судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЛ. В. Подорога