Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 645/10810/26
Провадження № 1-кп/645/595/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року місто Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12025220000000893 від 22.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
в с т а н о в и в:
В провадження Немишлянського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025220000000893 від 22.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Ухвалою суду від 30.10.2026 року кримінальне провадження призначене до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
У відношенні ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 06.10.2026 року у справі №953/7426/26 (провадження 1-кс/953/5720/26) продовжено підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування до 09.11.2026, із визначенням розміру застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 грн.
У судовому засіданні 05.11.2026 року прокурором ОСОБА_3 заявлене клопотання, в якому просить продовжити відносно ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів із визначенням розміру застави у сумі 199680 грн.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на обставини встановлені під час досудового розслідування та на наявність ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних
Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання, з підстав викладених вище, просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що наведені прокурором ризики є непідтвердженими. Враховуючи наведене, просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та усуне ризики вказані прокурором. У випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив визначити розмір застави у мінімально встановленому розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор заперечував проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Заслухавши позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього документи, суд приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.307 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від суду на сьогодні на думку суду продовжує існувати, оскільки ймовірна можливість переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
Зважаючи на вказані обставини, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Доводи захисника не спростовують зазначених вище висновків суду.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в цьому конкретному випадку суд дійшов переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов`язків у справі.
Натомість, на думку суду, ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час прокурором не доведено і ґрунтується на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
За вказаних підстав, суд дійшов висновку про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів.
Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Стаття 182 КПК України чітко дає критерії для визначення розміру застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписи КПК України та стала практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності підозрюваного/обвинуваченого під час судового розгляду, а не на відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання її мета суто процесуальна.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 76 рішення у справі "Вренчев проти Сербії").
Суд нагадує, що автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з приписами п. 3 ст. 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п.23-24).
Беручи до уваги вищевказану практику ЄСПЛ, а також приписи ст. 183 КПК України, яка наділяючи суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно визначення застави, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому у даному випадку можливо визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка здатна забезпечити дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у випадку його звільнення з-під варти.
З приводу заявленого стороною захисту клопотання про зменшення обвинуваченому розміру застави, суд зазначає, що обвинуваченому розмір застави визначений у межах, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України, що відповідає тяжкості інкримінованого злочину. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а враховуючи дані, що характеризують обвинуваченого та виходячи з обставин інкримінованого кримінального правопорушення, саме застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у випадку його звільнення з-під варти. Будь-яких даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, наявність осіб на утриманні, які б гарантували належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суду не надано. А тому, запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
У зв`язку з вищенаведеним суд відхиляє клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та зменшення розміру застави.
Згідно зі ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Також в підготовчому судовому засіданні учасники не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Враховуючи наведені вимоги діючого кримінально-процесуального законодавства України, суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду не заявлено, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження у вказаній частині обвинувачення або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.
Відповідно до ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає обвинувальний акт є таким, що відповідає вимогам КПК України, а тому по справі необхідно призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Дане кримінальне провадження підсудне Немишлянському районному суду м. Харкова. Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні суддеою одноособово з викликом зазначених в обвинувальному акті осіб.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 201, 314-316, 369-372, 376 КПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та зменшення розміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор» на 60 днів тобто до 03 січня 2027 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 грн. 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області до сплину строку тримання під вартою.
Застава може бути внесена обвинуваченим або заставодавцем до сплину терміну тримання під вартою обвинуваченого.
Реквізити для внесення застави: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA208201720355299002000006674.
У разі внесення застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) повідомляти прокурора, суд про необхідність зміни свого місця проживання або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України, в разі їх наявності;
4) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у разі невиконання покладених на обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, та до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова на 18 листопада 2026 року о 10 год. 55 хв.
В судове засідання викликати осіб згідно реєстру, доданого до обвинувального акта.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала, в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 05.11.2026 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141255666, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 645/10810/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: