Рішення № 141253180, 04.11.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14905/26

пр. № 2/759/11182/26

04 листопада 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Жиглій Є.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року позивач ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 35272064, на підставі якого ТОВ «ФК «ІРБІС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, визначених договором, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «ФК «ІРБІС» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 9 680 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 680 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ТОВ «ФК «ІРБІС» було укладено договір факторингу № 01092025/1, на підставі якого ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 35272064 від 25.06.2021.

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «Позика» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.06.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. справа передана судді (а.с. 58-59).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 62).

13.08.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2026 року витребувано докази по справі.

Позивач, самостійно відправив примірник позовної заяви разом з додатками до неї, відповідачу на останню відому адресу її зареєстрованого місця проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення (а.с. 39-41)

Про розгляд даної справи ОСОБА_1 була повідомлена шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити без участі представника.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 25.06.2021 відповідач авторизувалась в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС». Після надання своїх персональних даних та здійснення товариством ідентифікації і верифікації особи відповідача остання з використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи подала заявку на отримання кредиту.

У відповідь на зазначену заяву ТОВ «ФК «ІРБІС» направило в особистий кабінет відповідача пропозицію укласти договір про надання фінансового кредиту № 35272064 від 25.06.2021. Ця пропозиція була підписана відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 617086, що сторонами прирівняно до акцептування пропозиції укласти кредитний договір. Перед підписанням пропозиції на укладення кредитного договору відповідач ознайомилась з умовами цієї пропозиції, умовами договору та правилами кредитування. Підписанням пропозиції ОСОБА_1 засвідчила факт згоди з положеннями цих документів.

За результатами вищезазначених взаємопов`язаних, цілеспрямованих, добровільних та усвідомлених дій 25.06.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 35272064 від 25.06.2021 (а.с. 26-31).

Згідно з п. 3.1 кредитного договору № 35272064 від 25.06.2021, за цим договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 8 000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховуються в наведеному графіку в п. 3.1.1 (далі за тексом також - "пс") та становить 3% відсотків за день від суми наданого кредиту, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти.

3.1.1 Графік процентів за кожен день користування кредитом: кількість днів користування - 7, проценти за кожен день в грошовому та процентному значенні - 3%, загальна сума процентів за весь період користування кредитом та річна процентна ставка - 1 680 (1 080%).

Додатком до кредитного договору є графік платежів, який містить інформацію щодо порядку повернення кредиту та сплати процентів за його використання (а.с. 31).

Положення кредитного договору № 35272064 від 25.06.2021 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається відповідачу на підставі цього договору, зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо.

Таким чином, судом встановлено, що 25.06.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту листа Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3152_251023172450 від 23.10.2025 вбачається, що 25.06.2021 ТОВ «ФК «ІРБІС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 8 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який вказаний в довідці по ідентифікацію клієнта (а.с. 22;38).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ІРБІС» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 35272064 від 25.06.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 9 680 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 680 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 44).

За результатами дослідження договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, укладеного між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ТОВ «ФК «ІРБІС» (а.с. 32-36); платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025 (а.с. 42); акту від 01.09.2025 приймання-передачі реєстру прав вимоги за цим договором факторингу (а.с. 16); витягу з цього реєстру прав вимоги, - судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ФК «ІРБІС» до відповідача за кредитним договором № 35272064 від 25.06.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Позика» (а.с. 20).

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «Позика» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а відповідач не погашала виниклу заборгованість.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Суд, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не виконані зобов`язання за кредитним договором, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Що стосується судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду першої інстанції, ТОВ «Він Фінанс» у позовній заяві заявило вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 тис. грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.01.2026 року був укладений договір про надання правової допомоги № 39493634/01 (а.с. 23-25).

08.05.2026 була укладена додаткова угода № 35272064 до договору про надання правової допомоги (а.с. 37).

Відповідно до детального опису робіт та акту надання послуг № 35272064, загальна вартість робіт склала 5 500,00 грн (а.с. 17; 21).

Разом з тим, у постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, визначений адвокатом є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 9 680,00 грн, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн є непропорційною щодо ціни позову, тому сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 2 тис. грн.

Також відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які понесені позивачем при зверненні до суду по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 35272064 від 25.06.2021 у розмірі 9 680 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн, а всього 4 662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 копійок.

За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ: 39493634; місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення виготовлений та підписаний 04.11.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб