Рішення № 141252762, 05.11.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ №712/8216/26

Провадження №2/712/4573/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути на його користь заборгованість за Договором № 772636 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2020 у сумі 16 718,39 грн., та судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 грн.

У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 22.05.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №772636 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній було надано кредит у сумі 4 000,00 грн. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №015-220221, згідно якого право вимоги за договором №772636 про надання споживчого кредиту від 22.05.2020 перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс».

21.10.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/2, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за Договором №772636 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2020.

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, в результаті чого розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 16 718,39 грн., з яких: заборгованість за кредитом 4 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 10 260,00 грн., інфляційне збільшення 2 458,39 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 16 вересня 2026 року, яке відкладено на 27 жовтня 2026 року за клопотанням відповідача.

Протокольною ухвалою від 27 жовтня 2026 року відкладено проголошення рішення до 05 листопада 2026 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов, проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме заборгованість по тілу кредиту, щодо стягнення відсотків за користування кредитом та інфляційних втрат просила відмовити. Також просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Заслухавши думку відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 22.05.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» (далі Товариство) та ОСОБА_1 (далі Клієнт) було укладено договір №772636 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 4 000,00 гривень. (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору строк кредиту становить 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору знижена процентна ставка становить 0,95% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів.

Положеннями п. 1.4.2. Договору визначено стандартну проценту ставку, що складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Як вбачається з відповіді ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.09.2025 Вих. №1-1609 22.05.2020 о 18:02:03 на номер картки НОМЕР_2 перераховано 4 000,00 грн.

Крім того, 21.06.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» (далі Товариство) та ОСОБА_1 (далі Клієнт) було укладено Додатковий договір до договору №772636 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого продовжено строк користування кредитом на 30 днів.

Згідно п. 3.1. Додаткового договору строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п.1.3. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 22.07.2020.

Пунктом 3.2. Додаткового договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1 цього Додаткового договору: 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №772636 від 22.05.2020, наданого ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 4 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 22.05.2020 по 26.07.2020, становить 3 420,00 грн.

За указаний період відповідачем сплачено 1 140,00 грн., які враховано у сплату відсотків за користування кредитом.

Відповідно до договору факторингу №015-220221 від 22 лютого 2021 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (Фактор), Фактор зобов`язується передати грошові кошти в погодженій відповідно до умов цього Договору сумі в розпорядження Клієнта, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог.

Згідно витягу з акту прийому-прийняття реєстру прав вимог №015-220221/01 від 22.02.2021 ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №772636 від 22.05.2020 на загальну суму 14 260,00 грн., з яких 4 000,00 грн. основний борг, 10 260,00 грн. проценти за користування кредитом.

Згідно договору факторингу №20241021/2 від 21 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (Фактор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт), Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 2.1.3. Договору факторингу перехід від клієнта до Фактора Прав Вимог відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог.

З витягу з реєстру прав вимог №20241021/2 від 11.06.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №772636 від 22.05.2020 на загальну суму 14 260,00 грн., з яких 4 000,00 грн. основний борг, 10 260,00 грн. проценти за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», заборгованість ОСОБА_1 за договором №772636 від 22.05.2020 становить 16 718,39 грн., з яких 4 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 10 260,00 грн. заборгованість по відсотках, 2 458,39 грн. інфляційне збільшення за період з 23.07.2020 по 23.02.2022.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Матеріалами справи та відповідачем у судовому засіданні підтверджено отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 4 000,00 грн.

З розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, вбачається, що відповідач належним чином умови договору не виконувала, кредитні кошти позивачу не повернені, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума заборгованості за договором №772636 від 22.05.2020 у сумі 4 000,00 грн., яка визнана відповідачем.

З розрахунку заборгованості за договором №772636 від 22.05.2020 вбачається, що відповідачем за період з 22.05.2020 по 26.07.2020 нараховані відсотки за користування кредитом у сумі 4 560,00 грн., за указаний період відповідачем сплачено відсотків у сумі 1 140,00 грн., залишок заборгованості по процентах за користування кредитом складає 3 420,00 грн.

Щодо визначення суми відсотків, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, умовами договору визначено строк кредиту 30 днів (п. 1.3. Договору).

За умовами Додаткового договору, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 21.06.2020, продовжено строк користування кредитом до 22.07.2020 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, 21.06.2020 відповідачем сплачені відсотки у сумі 1 140,00 грн., що нараховані за період з 22.05.2020 по 20.06.2020, чим продовжено строк користування кредитом на 30 днів до 22.07.2020, що передбачено умовами Додаткового договору від 21.06.2020.

Отже кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).

Суд зазначає, що нарахування первісним кредитором відсотків у період, починаючи з 23.07.2020 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором.

Первинний кредитор мав право нараховувати відсотки з 22.05.2020 по 22.07.2020.

Ураховуючи, що первісним кредитором нараховані відсотки за користуванням кредиту за межами строку дії кредиту, то у задоволенні вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитом, які нараховані починаючи з 23.07.2020, слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

У зв`язку з викладеним належним розміром відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, є 2 280,00 грн. (4 000,00 грн.*30 днів*1,90%).

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 2 458,39 грн., суд зазначає таке.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, що наданий ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», позивач нарахував ОСОБА_1 інфляційне збільшення за період з 23.07.2020 по 23.02.2022 у сумі 2 458,39 грн.

Як встановлено у судовому засіданні позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №772636 від 22.05.2020 на підставі Договору факторингу №20241021/2 від 21.10.2024.

Відповідно до ст. 512 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Указаним договором факторингу позивачу передані вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 14 260,00 грн., з яких 4 000,00 грн. основний борг, 10 260,00 грн. проценти за користування кредитом, тобто ані первісний кредитор ТОВ «»Лінеура Україна», ані ТОВ «Сіроко Фінанс» не здійснювали нарахування інфляційних втрат на заборгованість відповідача.

Суд зазначає, що позивач не мав права нараховувати інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання у період з 23.07.2020 по 23.02.2022, оскільки отримав право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 21.10.2024 і саме з цієї дати у нього виникло право вимоги до відповідача, а отже саме з 21.10.2024 набув право на нарахування інфляційних втрат.

На підставі зазначеного, вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 2 458,39 грн. задоволенню не підлягає.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу у повному обсязі не повернуті, вимоги позову частково визнані відповідачем, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №772636 від 22.05.2020 у сумі 6 280,00 грн., з яких 4 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2 280,00 грн. заборгованість за відсотками.

У решті вимог позивача слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Позивач заявив до стягнення витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №2211100115 від 09.06.2026, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем, Рахунок №1 від 09.06.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2026, платіжну інструкцію №3130 від 10.06.2026, з яких вбачається, що вартість послуг, наданих адвокатом ТОВ «Фінасова компанія «Артеміда-Ф» складає 7 000,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ст. 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandispimeniw ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»npoTH України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі №917/1071/18).

Судом вбачається, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до 2 000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 6 280,00 грн., що становить 37,56% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, заборгованість за кредитним договором №772636 від 22.05.2020 у сумі 6 280,00 грн., судовий збір у сумі 1 000,00 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн., всього 9 280,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, місце знаходження за адресою: вул. С. Бандери, буд. 87, офіс 54, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.11.2026.

Суддя О.С. Стеценко