Рішення № 141252252, 05.11.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
949/444/26
Номер документу
141252252
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №949/444/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

05 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Оболонкової Ю.В. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 04.08.2025-100000563. Договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Під час укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України та підписав документи за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний ним як фінансовий.

Відповідно до умов укладеного Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4000 грн строком на 98 днів з датою повернення 09 листопада 2025 року. Процентна ставка є фіксованою та визначена у розмірі 1 % за один день користування кредитом, комісія за надання кредиту становить 800 грн. Видача коштів відбулася шляхом безготівкового перерахування на електронний платіжний засіб відповідача.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором він виконав у повному обсязі. ОСОБА_1 сплатив 90 грн 23 серпня 2025 року, 1479,62 грн 29 серпня 2025 року та 1609,62 грн 13 вересня 2025 року, після чого своїх зобов`язань не виконував. У зв`язку з цим утворилася заборгованість у загальному розмірі 13393,01 грн, яка складається з: 3740,76 грн - тіло кредиту, 2652,25 грн - заборгованість за процентами, 7000 грн - відсотки, нараховані за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Щодо відсотків за статтею 625 ЦК України позивач зазначив, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким споживачів було звільнено від відповідальності за прострочення в період дії воєнного стану, виключено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після набрання чинності вказаними змінами, кредитодавець має право нараховувати такі платежі. На думку позивача, Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним щодо норм Цивільного кодексу України, а тому має пріоритет у застосуванні.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13393,01 грн та покласти на відповідача судові витрати. У позовній заяві позивач також зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що включає судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 6000 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У своєму позові представник позивача просить розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судових засідань відповідач повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 04 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 04.08.2025-100000563.

Договір укладено в електронній формі шляхом ідентифікації відповідача в особистому кабінеті на вебсайті позивача, прийняття ним пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та підписання Заявки, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) і Додатку до кредитного договору (інформаційного повідомлення позичальника) електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зі сторони кредитодавця документи підписано кваліфікованим електронним підписом.

Перед укладенням договору відповідач пройшов електронну ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України через АТ «ПУМБ», за результатами якої позивачем отримано дані позичальника: прізвище, ім`я, по батькові - ОСОБА_1 , його РНОКПП, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання.

Позичальником документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «E321», який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний ним як фінансовий, - НОМЕР_4. Вказаний номер збігається з номером телефону позичальника, отриманим із Системи BankID Національного банку України.

Відповідно до умов Заявки до кредитного договору сума кредиту становить 4000 грн, строк кредитування - 98 днів з дати надання кредиту, дата надання кредиту - 04.08.2025, дата повернення кредиту - 09.11.2025.

Процентна ставка є фіксованою та встановлена у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Комісія за надання кредиту становить 20 % від суми кредиту, або 800 грн. Денна процентна ставка становить 0,93 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 7627,37 грн, загальні витрати за споживчим кредитом - 3627,37 грн. Графіком платежів передбачено платежі кожні 14 днів.

Згідно з пунктом 11 Заявки проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (її залишку) на кількість днів користування ним та на процентну ставку. Пунктом 4.4 Договору визначено, що проценти нараховуються щоденно, включаючи день надання кредиту. Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу черговість погашення вимог встановлюється законом.

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності шляхом перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28XX-XXXX-2353.

Надання послуг з переказу коштів забезпечувалося ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» відповідно до Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, укладеного з позивачем.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 4000 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» вих. № 67-0903 від 09 березня 2026 року про успішний переказ 04 серпня 2025 року коштів у сумі 4000 грн на платіжну картку № 5355-28XX-XXXX-2353 (номер транзакції в системі iPay.ua 822528159) із зазначенням призначення платежу «Видача за договором кредиту №04.08.2025-100000563». Реквізити платіжної картки, на яку здійснено переказ, узгоджуються з реквізитами електронного платіжного засобу позичальника, зазначеними у Заявці.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також законом України «Про електронну комерцію» та законом України «Про споживче кредитування».

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що підписання кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора свідчить про укладення між сторонами правочину в електронній формі. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Суд установив, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.08.2025-100000563 в електронній формі, який з боку позичальника підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. З матеріалів справи вбачається, що з метою укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію в Системі BankID Національного банку України, а волевиявлення відповідача на укладення договору підтверджується акцептом пропозиції та використанням електронного підпису. Позивач належним чином довів факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 4000 грн та належне виконання своїх зобов`язань за договором.

Разом із тим, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач виконав лише частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 7000 грн, з огляду на таке.

У позовній заяві цю суму визначено як відсотки за статтею 625 ЦК України, а в довідці-розрахунку як неустойку. Періоду нарахування позивач не зазначив. Сума 7000 грн відповідає 175 дням прострочення по 40 грн на день, тобто нарахуванню за пунктом 15 Заявки. Перший платіж за графіком мав бути сплачений 17 серпня 2025 року, тому все прострочення мало місце в період дії воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії."

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на договори позики, кредитні договори та договори про споживчий кредит. У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 Верховний Суд підтвердив висновок про звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з виключенням Законом України № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець набув права нараховувати платежі за прострочення за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, суд відхиляє, оскільки Законом України № 3498-IX жодних змін до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України внесено не було. Зазначена норма є чинною та за своїм змістом поширюється на будь-які договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, у тому числі на договори про споживчий кредит, незалежно від дати їх укладення.

Посилання позивача на пріоритет спеціального закону та на Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 є безпідставним. Зазначені принципи застосовуються до суперечливих норм. Виключений пункт 6-1 і пункт 18 ЦК України мали однаковий напрям, а виключення першого з них не створило норми, яка суперечить другому. Сам пункт 18 є спеціальною та тимчасовою нормою, що діє на період воєнного стану. Частина третя статті 1054 ЦК України, відповідно до якої особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом, не виключає застосування до цих відносин положень Цивільного кодексу України, який відповідно до частини другої статті 4 цього Кодексу є основним актом цивільного законодавства України.

За таких обставин відповідач як позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану, а тому у задоволенні вимоги про стягнення 7000 грн слід відмовити.

Перевіряючи правомірність нарахування процентів, суд виходить з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %..

Денна процентна ставка за договором становить 0,93 %, а процентна ставка 1 % на день. Вказані показники не перевищують граничного розміру, встановленого законом. Нарахування процентів за фіксованою ставкою на фактичний залишок кредиту відповідає пункту 11 Заявки.

Згідно з довідкою-розрахунком проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, з 04 серпня 2025 року по 09 листопада 2025 року. Після спливу цього строку проценти за користування кредитом не нараховувалися, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, в якому зазначено, що припис ч.1 ст.1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування позикою може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у разі прострочення виконання грошового зобов`язання охороняються положеннями ст.625 ЦК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність з`ясування правової природи процентів, які відповідно до умов договору нараховуються після закінчення строку кредитування, зокрема, чи встановлюють відповідні умови договору розмір процентів як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач наданого позивачем розрахунку не спростував, доказів інших платежів суду не надав.

Оцінюючи докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт передачі відповідачу кредитних коштів та факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 6393,01 грн, з яких 3740,76 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2652,25 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00086264 від 10 березня 2026 року. Позовні вимоги задоволено на суму 6393,01 грн із заявлених 13393,01 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1270,87 грн. (2662,40 грн ? 6393,01 / 13393,01).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки позивач заявив про подання таких доказів після ухвалення рішення, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню після їх подання в порядку статей 246, 270 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 526, 530, 534, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 82, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.08.2025-100000563 від 04 серпня 2025 року в розмірі 6393,01 грн (шість тисяч триста дев`яносто три гривні 01 коп.), яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3740,76 грн (три тисячі сімсот сорок гривень 76 коп.) та заборгованості за процентами в розмірі 2652,25 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят дві гривні 25 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1270,87 грн (одна тисяча двісті сімдесят тисяч гривень 87 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вулиця Саксаганського, буд. 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор

Часті запитання

Який тип судового документу № 141252252 ?

Документ № 141252252 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141252252 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141252252 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141252252 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141252252, Дубровицький районний суд Рівненської області

Судове рішення № 141252252, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141252252 відноситься до справи № 949/444/26

Це рішення відноситься до справи № 949/444/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141252251
Наступний документ : 141252253