Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №949/838/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
04 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») в особі представника Кудіної А.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання коштів у кредит № 45792317 від 07 листопада 2025 року в загальному розмірі 23 098,60 гривень, що складається з: 7 000,00 гривень - заборгованості за основною сумою боргу; 978,60 гривень - заборгованості за відсотками; 0,00 гривень - заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом; 14 000,00 гривень - заборгованості за пенею; 1 120,00 гривень - комісії за надання кредиту, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено в електронній формі договір надання коштів у кредит № 45792317, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 7 000,00 гривень. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, кредит не повернув, проценти та комісію не сплатив, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.
18 березня 2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 18/03/26, на підставі якого згідно з Реєстром боржників № 2 від 18 березня 2026 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 45792317 від 07 листопада 2025 року в сумі 23 098,60 гривень. Позивач наголошує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві позивач просить розгляд справи здійснювати без участі його представника, а у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 07 листопада 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45792317. Вказаний правочин укладено в електронній формі з використанням мобільного застосунку MyCredit (пункт 11.3 договору).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).
Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно з пунктами 5.6, 5.12 договору він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису кредитодавця, електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника та з додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Відповідно до пункту 4.4 договору позичальника ідентифіковано та верифіковано за допомогою Системи BankID НБУ.
Матеріали справи містять докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «46456», а паспорта споживчого кредиту - одноразовим ідентифікатором «64706». У реквізитах договору зазначено паспортні дані відповідача, його РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Таким чином, вимоги статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину сторонами дотримано.
За умовами договору (пункти 2.1, 2.2, Додаток № 1) кредитодавець зобов`язався передати позичальнику кредит у сумі 7 000,00 гривень шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу строком на 30 днів з 07.11.2025 по 06.12.2025 за фіксованою процентною ставкою 0,466 % на день, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти та комісію за надання кредиту одним платежем у сумі 9 098,60 гривень, з яких 7 000,00 гривень - сума кредиту, 978,60 гривень - проценти, 1 120,00 гривень - комісія за надання кредиту (16,00 % від суми кредиту), в останній день строку кредиту - 06.12.2025. Сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про те, що відповідач погодився на укладення договору на таких умовах.
Згідно з пунктом 2.3 договору денна процентна ставка становить 0,999 %.
Судом встановлено, що погоджена сторонами денна процентна ставка не перевищує граничного розміру 1 %, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Перевірка дотримання цієї межі здійснюється судом незалежно від заперечень сторін, оскільки вказана норма є імперативною, згідно із висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25.
Факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 7 000,00 гривень 07.11.2025 підтверджується довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000065960 від 22.04.2026, згідно з якою 07.11.2025 завершено платіжну операцію на суму 7 000,00 гривень, отримувач - ОСОБА_2 , електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , тобто той самий, що зазначений у договорі та заявці-опитувальнику відповідача.
Розрахунок заборгованості за договором № 45792317, сформований та підписаний первісним кредитором 19.03.2026, відображає видачу кредиту 07.11.2025 в сумі 7 000,00 гривень, а також відсутність будь-яких платежів відповідача.
Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів неотримання коштів чи їх повернення не надав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).
Судом також встановлено факт переходу права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.
18 березня 2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнтом) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактором) укладено договір факторингу № 18/03/26, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а фактор - прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (пункт 1.1). Перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо боржників (пункт 1.2).
18 березня 2026 року сторонами підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників № 2.
Ціну продажу, визначену пунктом 3.4 договору факторингу, сплачено фактором згідно з платіжною інструкцією № 23967 від 23.03.2026.
Згідно з Реєстром боржників № 2 від 18.03.2026 (позиція 569) до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 45792317 від 07.11.2025 в загальній сумі 23 098,60 гривень, з яких: 7 000,00 гривень - основна сума боргу, 978,60 гривень - проценти, 14 000,00 гривень - пеня, 1 120,00 гривень - комісія за надання кредиту.
Укладаючи кредитний договір, позичальник був попереджений про право кредитодавця без додаткової згоди відступити право вимоги за договором (підпункти 9.2.6, 11.1.10 договору).
Доказів надсилання відповідачу повідомлення про заміну кредитора матеріали справи не містять, однак за частиною 2 статті 516 ЦК України така обставина лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків і не звільняє боржника від виконання зобов`язання. Доказів виконання зобов`язання первісному кредитору відповідач не надав.
Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у встановлений договором строк 06.12.2025 кредит не повернув і проценти не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість. Наявність заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7 000,00 гривень підтверджується довідкою про перерахування коштів та розрахунком заборгованості, які відповідачем не спростовані.
Тому вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 7 000,00 гривень є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір у частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 978,60 гривень, суд виходить з такого.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що припис ч.1 ст.1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування позикою може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у разі прострочення виконання грошового зобов`язання охороняються положеннями ст.625 ЦК України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність з`ясування правової природи процентів, які відповідно до умов договору нараховуються після закінчення строку кредитування, зокрема, чи встановлюють відповідні умови договору розмір процентів як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно з підпунктом 2.2.2 договору строк кредитування та строк договору становить 30 днів. Відповідно до розрахунку заборгованості проценти нараховано за період з 07.11.2025 по 06.12.2025 включно, тобто лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, по 32,62 гривні на день, що становить 978,60 гривень, що відповідає Додатку № 1 до договору та паспорту споживчого кредиту.
Оскільки проценти в сумі 978,60 гривень нараховано в межах строку кредитування відповідно до умов договору, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір у частині стягнення пені в розмірі 14 000,00 гривень, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
З розрахунку заборгованості вбачається, що пеню нараховано первісним кредитором на підставі підпункту 2.2.4 та підпункту 10.7.2 договору за ставкою 4 % на день від суми кредиту (280,00 гривень на день) за період з 07.12.2025 по 25.01.2026, що становить 14 000,00 гривень.
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який діє на час ухвалення цього рішення.
Оскільки кредитний договір № 45792317 укладено 07 листопада 2025 року, а прострочення виконання зобов`язання і нарахування пені мали місце в період дії воєнного стану, до спірних правовідносин застосовуються імперативні положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Ця норма не містить обмежень за датою укладення договору, є нормою прямої дії, спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану та має пріоритет над умовами договору.
За таких обставин первісний кредитор не мав законних підстав нараховувати пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у вказаний період, а нараховані суми підлягали списанню. Позивач як новий кредитор набув право вимоги в обсязі, що існував на момент переходу прав (стаття 514 ЦК України), тобто без права на стягнення такої пені.
Тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 14 000,00 гривень задоволенню не підлягають.
Вирішуючи спір у частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 120,00 гривень, суд виходить з такого.
Підпунктом 2.2.4 договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 16,00 % від суми наданого кредиту, що складає 1 120,00 гривень. Згідно з пунктом 6.2 договору вона нараховується в день надання кредиту і підлягає сплаті в останній день користування кредитом.
Пунктом 1.12 договору таку комісію визначено як кошти, які позичальник сплачує «за надання та користування Кредитом». У паспорті споживчого кредиту та Додатку № 1 до договору вона віднесена до платежів за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Разову комісію в розмірі 1 120,00 гривень сторони погодили в договорі, Додатку № 1 та паспорті споживчого кредиту, вона врахована у денну процентну ставку 0,999 %, що не перевищує межі, встановленої частиною п`ятою статті 8 України «Про споживче кредитування».
Ця умова не встановлює плати за інформацію, яка за статтею 11 Закону надається безоплатно, і не передбачає щомісячної плати за обслуговування.
Тому позовні вимоги в цій частині стягнення комісії у розмірі 1120,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач в порушення умов договору своєчасно не повернув кредит та не сплатив проценти за користування ним. Поданий позивачем розрахунок заборгованості в частині основного боргу та процентів відповідачем не спростований, доказів погашення заборгованості на рахунки первісного кредитора чи позивача не надано.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором надання коштів у кредит № 45792317 від 07.11.2025 в загальній сумі 9 098,60 грн гривень, з яких 7 000,00 гривень - основна сума боргу, 978,60 гривень - проценти за користування кредитом, 1 120,00 грн. - комісія за надання кредиту.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 153697 від 28 квітня 2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Позовні вимоги заявлено на суму 23 098,60 гривень, задоволено - на суму 9098,60 гривень. Враховуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 048,73 гривень (9098,60 ? 2 662,40 / 23 098,60 = 919,63 грн).
Доказів понесення інших судових витрат, зазначених у попередньому (орієнтовному) розрахунку, позивач не надав, тому підстави для їх розподілу відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 45792317 від 07 листопада 2025 року в загальному розмірі 9098,60 грн (дев`ять тисяч дев`яносто вісім гривень 60 копійок), з яких: 7 000 грн (сім тисяч гривень) - заборгованість за основною сумою боргу, 978,60 грн (дев`ятсот сімдесят вісім гривень 60 копійок) - заборгованість за відсотками, 1 120 грн (одна тисяча сто двадцять гривень) - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 048,73 гривень (одна тисяча сорок вісім гривень 73 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор
Судове рішення № 141252236, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 949/838/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: