Ухвала суду № 141251212, 03.11.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
127/38882/26
Номер документу
141251212
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №127/38882/26

Провадження №1-кс/127/14886/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваної ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління у Вінницькій області ОСОБА_6 , про застосування в рамках кримінального провадження №12026020010001341 від 01 листопада 2026 року, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Вінниці, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 28 -ч. 2 ст. 350 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12026020010001341 від 01 листопада 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 28 -ч. 2 ст. 350 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01 листопада 2026 року близько 10 годин 49 хвилин поруч з будинком АДРЕСА_2 , під час несення служби оперуповноваженими СКП ВП 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спільно із військовослужбовцями ОМТЦК та СП ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , щодо здійснення заходів оповіщення населення та перевірки військово-облікових документів, був зупинений ОСОБА_12 , який йшов спільно зі своєю дружиною ОСОБА_4 .

Оперуповноважені СКП ВП 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу та підлягають захисту, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», представившись та пред`явивши службові посвідчення ОСОБА_12 , попросили останнього пред`явити документи, що посвідчують особу. Однак, ОСОБА_12 виконувати законні вимоги працівників поліції, щодо пред`явлення документів що посвідчують особу, відмовився та почав втікати.

У подальшому ОСОБА_7 наздогнав останнього та почав утримувати за руку. Після чого, коли підійшов військовослужбовець ОМТЦК та СП ОСОБА_11 , до них відразу підійшла ОСОБА_4 , яка достовірно знаючи, що вищевказані особи є працівниками правоохоронного органу та військовослужбовцями ОМТЦК та СП, яка діючи без попередньої змови з ОСОБА_12 , приєдналась до неправомірних дій останнього, маючи на меті умисно заподіяти працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень.

В подальшому, реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, нехтуючи законною вимогою працівників поліції, діючи спільно, умисно здійснили розпилення речовин сльозогінної та подразнювальної дії в обличчя лейтенанту поліції ОСОБА_7 та військовослужбовцю ОСОБА_11 .

В наслідок чого, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, у вигляді «Хімічний опік кон`юнктиви обох очей І-ІІ ступеня».

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Крім того, 01 листопада 2026 року близько 10 годин 49 хвилин поруч з будинком АДРЕСА_2 , під час несення служби оперуповноваженими СКП ВП 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спільно із військовослужбовцями ОМТЦК та СП ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , щодо здійснення заходів оповіщення населення та перевірки військово-облікових документів, був зупинений ОСОБА_12 .

Військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.10.2026 виконували службові обов`язки у складі групи оповіщення військовозобов`язаних громадян.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, військовослужбовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів виконують покладені на них службові обов`язки.

Оперуповноважені СКП ВП 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу та підлягають захисту, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», представившись та пред`явивши службові посвідчення ОСОБА_12 , попросили останнього пред`явити документи що посвідчують особу. Однак, ОСОБА_12 виконувати законні вимоги працівників поліції, щодо пред`явлення документів що посвідчують особу, відмовився та почав втікати.

У подальшому ОСОБА_7 наздогнав останнього та почав утримувати за руку. Після чого, коли підійшов військовослужбовець ОМТЦК та СП ОСОБА_11 , до них відразу підійшла ОСОБА_4 , яка достовірно знаючи, що вищевказані особи є працівниками правоохоронного органу та військовослужбовцями ОМТЦК та СП, яка діючи без попередньої змови з ОСОБА_12 , приєдналась до неправомірних дій останнього, маючи на меті умисно заподіяти працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень.

В подальшому, реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, нехтуючи законною вимогою працівників поліції, діючи спільно, умисно здійснили розпилення речовин сльозогінної та подразнювальної дії в обличчя лейтенанту поліції ОСОБА_7 та військовослужбовцю ОСОБА_11 .

В наслідок чого ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, у вигляді «Хімічний опік кон`юнктиви обох очей І ступеня».

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 350 КК України умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, вчинене групою осіб.

02 листопада 2026 встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст.ст. 42, 276, 277 та 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Вінниці, громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму, про те, що вона підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 28 - ч. 2 ст. 350 КК України.

Разом з тим слідчий в клопотанні вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме:

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;

Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;

Протоколом пред`явлення для впізнання з потерпілим;

Протоколом допитів свідків;

Протоколом пред`явлення для впізнання з свідками;

Протоколом огляду місця події;

Протоколом огляду документу;

Протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України;

та іншими матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи те, що у підозрюваної ОСОБА_4 відсутнє постійне місце роботи та джерела доходів, вину не визнає, отже на думку органу досудового розслідування відсутні соціально стримуючі фактори, тому існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що вона може продовжити свою протиправну діяльність та впливати на свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Також відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншу особу, причетну до скоєного кримінального правопорушення та вчиняти інше кримінальне правопорушення, ухилятись від проведення слідчих дій.

Враховуючи вище наведене слідчий за погодженням з прокурором просив слідчого суддю застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав викладених у клопотанні. Разом з тим, підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зазначила, вважає, що характер злочину дозволяє застосувати варту без застави.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог клопотання, вважає ризики передбаченні ст. 177 КПК України необґрунтованими. Разом з тим звертала увагу суду, що ОСОБА_4 є раніше не судимою особою та підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, тому підстави для застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Враховуючи наведене просила визначити підозрюваній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.

Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засідання підтримала позицію свого захисника. На запитання суду повідомила, що вона не судима, одружена, має двох повнолітніх дітей, працює продавцем у ФОП « ОСОБА_13 », отримує заробітну плату в сумі 10 тис. грн., фактичні обставини підозри визнає, депозитів та кредитів не має.

Дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12026020010001341 від 01 листопада 2026 року, заслухавши думку прокурора, підозрюваної та її захисника, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять наданні сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що слідчими слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12026020010001341 від 01 листопада 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України.

02 листопада 2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 28 -ч. 2 ст. 350 КК України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України обґрунтована.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк (ч. 2 ст. 345 КК України) та у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк (ч. 2 ст. 350 КК України), а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваної, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрювана ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Однак, прокурором в ході розгляду даного клопотання не доведено, що вказані обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки ОСОБА_4 зареєстрована та має постійне місце проживання, не судима, одружена, має двох повнолітніх дітей, працює продавцем у ФОП « ОСОБА_13 », зі слів отримує заробітну плату в сумі 10 тис. грн., фактичні обставини підозри визнає, депозитів та кредитів не має, що свідчить про наявність у останньої достатніх соціальних зв`язків та стримуючих факторів.

Разом з тим суд звертає увагу на ту обставину, що слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні просили суд, застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави.

Натомість, суд констатує, як зазначалось вище, підозрювана ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як зазначалось вище (та зазначено у підозрі) підозрювана ОСОБА_4 раніше не судима, перебуваючи на волі, не переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, не перешкоджала кримінальному провадженню та їй не повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, її дії органом досудового розслідування кваліфіковано як нетяжкий злочин.

Таким чином, з огляду на кваліфікацію дій підозрюваної, Кримінальний процесуальний кодекс України не допускає застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вона підозрюється у вчиненні нетяжких злочинів, санкції яких передбачають максимальне покарання, яке не перевищує 5 років позбавлення волі.

З огляду на вище викладені обставини, суд вважає, що відсутні визначені законом як матеріальні так і процесуальні підстави для застосування до ОСОБА_4 найсуворішого, визначеного КПК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, оцінюючи в сукупності усі вищенаведені обставини, беручи до уваги наявність постійного місця проживання, наявність родини, слідчий суддя дійшов висновку про достатніcть підстав для переконання про можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі.

Виходячи із практики Європейського суду з прав людини, суди, перевіряючи законність та обґрунтованість продовження тримання заявниці під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (справа «Мамедова проти Росії»).

Так, на думку суду, та обставина, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до нетяжких злочинів (має місце ідеальна сукупність), розуміючи, що за скоєне їй може загрожувати міра покарання у виді позбавлення волі, має значення при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, а відтак слідчий суддя дійшов до переконання про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини першої та другої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи вимоги статті 181 КПК України, вважає за можливе та необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та фактичного проживання (одна адреса), так як даний запобіжний захід зможе запобігти ризикам зазначеним у ст. 177 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 179, 181, 184, 186, 193, 196, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 січня 2027 року.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії ухвали, в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 січня 2027 року.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Негайно доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити останню з-під варти.

Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання ОСОБА_4 для негайної постановки на облік підозрюваної, про що повідомити слідчого і прокурора.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління у Вінницькій області ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя

Часті запитання

Який тип судового документу № 141251212 ?

Документ № 141251212 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141251212 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141251212 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141251212 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141251212, Вінницький міський суд Вінницької області

Судове рішення № 141251212, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141251212 відноситься до справи № 127/38882/26

Це рішення відноситься до справи № 127/38882/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141251209
Наступний документ : 141251215