Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 128/4430/25
Провадження 2/127/2927/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Соушко Ю.О.
розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
03.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який мотивувала тим, що 01.10.2025 року була звільнена з посади доцента кафедри акушерства та гінекології № 2 наказом № 662 за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Про вказаний наказ їй стало відомо 02.10.2025 року під час виборів до Вченої ради ВНМУ, до складу якої як самовисуванець вона подала заяву 30.09.2025 року.
Вказаний наказ про звільнення позивач вважає протиправним, таким, що підлягає скасуванню.
Так, позивач ОСОБА_1 працювала у ВНМУ ім. М.І. Пирогова з 1997 року, з 01.06.2011 року на посаді доцента кафедри акушерства та гінекології, а 30.06.2023 року переобрана за конкурсом на ту ж посаду на умовах строкового трудового договору на 5 років.
30.04.2024 року позивач була звільнена, проте рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.07.2025 року у справі № 128/2223/24 поновлена на посаді доцента кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ з 09.05.2024 року. Рішення залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23.10.2025 року.
Рішення про поновлення на роботі виконане відповідачем 07.07.2025 року. Подальші дії відповідача свідчать про небажання фактично допустити її до виконання посадових обов`язків і були спрямовані на переслідування, дискримінацію та підготовку наступного незаконного звільнення. Так, з 30.12.2024 року ОСОБА_1 має статус члена родини викривача корупції, а з 04.07.2025 року позивач набула статусу викривача корупції у кримінальному провадженні № 42025022110000312 (за фактом недостовірного декларування майна ректором ОСОБА_2 за ст. 366-2 КК України), у кримінальному провадженні № 42025022110000315 (за фактом недостовірного декларування майна проректором ОСОБА_3 за ст. 366-2 КК України), тому Законом України «Про запобігання корупції» захищена від незаконного звільнення.
В наказі від 01.10.2025 року підставами для звільнення вказані Акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 26.09.2025 року, акт про відсутність на роботі 29.09.2025 року, Акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень від 29.09.2025 року. Вказані документи позивач вважає сфальсифікованими, оскільки ніхто з посадових осіб ВНМУ фактично перевірку не здійснював, не звертався до неї за наданням письмових пояснень, не дзвонив і не з`ясовував причини відсутності на робочому місці. Через те, що при поновленні на роботі відповідач офіційно не визначив її робоче місце, позивач в ці дні знаходилась в різних корпусах ВНМУ та на клінічних базах кафедр, а по АДРЕСА_1 (гінекологічне відділення КНП «ВМКЛ «Центр матері та дитини»), де проводилась перевірка, вона взагалі не мала права знаходитись через відсутність медичного огляду та через те, що не була включена до переліку осіб, які мають право здійснювати освітню діяльність, навчально-виховну й науково-дослідну роботу, а також надавати медичну допомогу на базі КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «ЦМтД.
Таким чином, відповідачем не була дотримана процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності і порушена ч. 1 ст. 149 КЗпП України.
26.09.2025 року з 8.30 до 14.40 год. позивач ОСОБА_1 працювала в різних приміщеннях ВНМУ (вул. Пирогова, 56) з особистого комп`ютера: у Симуляційному центрі, бухгалтерії, канцелярії, в морфологічному корпусі.
29.09.2025 року з 9.00 год. позивач ОСОБА_1 перебувала в канцелярії ВНМУ по АДРЕСА_2 , де подавала заяви (реєстр. № 262 про забезпечення навчальним навантаженням і № 263 про організацію проведення медичного огляду за рахунок роботодавця), з 9.30 до 11.10 год. перебувала в гінекологічному відділенні ЦМтД (вул. Замостянська, 18), де разом із асистентом кафедри ОСОБА_4 вирішувала питання щодо проходження медичних оглядів співробітниками кафедри, консультувала пацієнтку ОСОБА_5 із призначенням лікування. В подальшому з 11.30 до 12.00 год. позивач ОСОБА_1 перебувала в судовому засіданні Вінницького міського суду за повісткою, де представляла інтереси свого чоловіка, і про свою відсутність попередила асистента ОСОБА_4 . Про те, що виконання обов`язків завідувача кафедри були покладені на доцента ОСОБА_6 позивач не знала, тому і не попередила її про свою відсутність.
Вважає, що доповідна записка доцента ОСОБА_6 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 29.09.2025 року є сфальсифікованою, оскільки доцента ОСОБА_6 самої не було у вказаному місці, а директор Університетського центру Симуляційної медицини ВНМУ доцент ОСОБА_7 , який, як член комісії підписав акт відсутності позивача на робочому місці, також не перебував в приміщенні по вул. Замостянській, 18.
Вказані обставини свідчать про відсутність умислу з боку позивача на порушення трудової дисципліни, а справжнім мотивом звільнення є помста та переслідування позивача за активну позицію як викривача корупції та подання заяви про самовисування до Вченої ради.
Крім того, наказ про звільнення 01.10.2025 року підписаний тимчасово виконуючим обов`язки ректора проректором з науково-педагогічої та лікувальної роботи ОСОБА_8 , який в силу своїх повноважень не міг приймати рішення про звільнення позивача; наказ не був погоджений уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції ВНМУ ОСОБА_9 , зареєстрований в журналі, який не відноситься до реєстрації документації з кадрових питань, не був вручений позивачу ОСОБА_1 для ознайомлення в день звільнення, хоча вона протягом дня перебувала в корпусі по АДРЕСА_2 , подавала письмові звернення і отримувала письмову відповідь, а був відправлений поштою на її домашню адресу 01.10.2025 року лише о 19.22 год. і отриманий нею 07.10.2026 року.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача щодо дискримінації, порушення трудових прав, незаконного звільнення, інших негативних заходів впливу керівника (складення актів про прогул), мають вибірковий характер і пов`язані із наявністю статусу викривача, оскільки протягом липня жовтня 2025 року позивач та її чоловік неодноразово повідомляли НАЗК, МОЗ про факти переслідування, обмеження трудових та професійних прав і можливого звільнення. Статтею 54-4 Закону України «Про запобігання корупції» передбачені гарантії захисту прав викривача, зокрема і поновлення на роботі при звільненні у зв`язку із повідомленнями про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В зв`язку з порушенням відповідачем ст.ст. 29, 47, 149 КЗпП України, Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова № 662 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 01.10.2025 року; поновити ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри акушерства та гінекології № 2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2025 року по дату поновлення на роботі.
27.11.2025 року від ВНМУ ім. М.І. Пирогова надійшов відзив на позов (а.с. 111-117 т.1), згідно якого представник відповідача позов не визнав і повідомив, що 01.10.2025 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади доцента кафедри акушерства та гінекології № 2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, відповідно до наказу № 662. Так, 26.09.2025 року від в.о. завідувача кафедри акушерства та гінекології № 2 Пролигіної І.В. на ім`я ректора надійшла доповідна записка, в якій було вказано, що доцент ОСОБА_1 , відсутня на робочому місці за адресою м. Вінниця, вул.Замостянська, 18 з 8.30 год. до 13.30 год. На підставі резолюції ректора комісією в складі д.м.н, професора Дзісь Н.П., провідного юрисконсульта ОСОБА_10 , помічника ректора з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_11 26.09.2025 року о 14.50 складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 . Комісією також було встановлено, що ОСОБА_1 не повідомляла про причини своєї відсутності та не надавала документів, які б підтвердили поважність причин її відсутності. На підставі викладеного, комісія зробила висновок про те, що ОСОБА_1 26.09.2025 року була відсутня на роботі на клінічній кафедрі акушерства та гінекології № 2 ВНМУ протягом робочого дня, зокрема з 08.30 год. до 14.40 год. без поважних причин. Додатково доцентом ОСОБА_6 26.09.2025 року на ім`я ректора було подано ще одну доповідну, в якій було зазначено, що доцент ОСОБА_1 відсутня на робочому місці, а саме на кафедрі акушерства та гінекології № 2 ВНМУ за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 18, протягом робочого дня 26.09.2025 року і на зазначеній доповідній була поставлена резолюція «Бух.сл.врахувати в роботу».
Крім того, 29.09.2025 року від в.о. завідувача кафедри акушерства та гінекології № 2 Пролигіної І.В. на ім`я ректора надійшла доповідна записка, в якій було вказано, що доцент ОСОБА_1 , відсутня на робочому місці за адресою АДРЕСА_1 з 8.30 год. до 12.00 год. без поважної причини. На підставі резолюції ректора від 29.09.2025 року була проведена перевірка і комісією в складі доцента ОСОБА_6 , доцента ОСОБА_7 , помічника ректора ОСОБА_11 29.09.2025 року о 12.15 год. було складено Акт. Комісією також було встановлено, що ОСОБА_1 не повідомляла керівництво кафедри про причини своєї відсутності та не надала документів, які б підтвердили поважну причину її відсутності на роботі 29.09.2025 року. Таким чином, комісія зробила висновок про те, що ОСОБА_1 29.09.2025 року була відсутня на роботі на клінічній кафедрі акушерства та гінекології № 2 ВНМУ більше трьох годин протягом робочого дня, зокрема з 08.30 год. до 12.00 год. без поважних причин. Додатково доцентом ОСОБА_6 29.09.2025 року на ім`я ректора подано ще одну доповідну, в якій було зазначено, що доцент ОСОБА_1 відсутня на робочому місці протягом робочого дня.
На виконання вимог ст. 149 КЗпП України 29.09.2025 року проректором ОСОБА_12 було запропоновано ОСОБА_1 , яка знаходилась в приміщенні ВНМУ, надати пояснення щодо порушення трудової дисципліни і відсутності на роботі 26.09.2025 року і 29.09.2025 року, але ОСОБА_1 відмовилась і повідомила, що нікому ніякі пояснення вона надавати не буде і залишила приміщення кабінету. Про це членами комісії у складі проректора ОСОБА_12 , ученого секретаря Вченої ради ОСОБА_13 , старшого інспектора ректорату ОСОБА_14 о 13.05 год. складено відповідний акт.
Крім того, 01.10.2025 року від проректора ОСОБА_12 надійшла доповідна записка на ім`я в.о. ректора Погорілого В.В., в якій проректор доповів керівнику про відсутність на робочому місці доцента ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з 8.30. до 14.40 год. 26.09.2025 року та з 8.30 до 12.00 год. 29.09.2025 року та відмову ОСОБА_1 надавати пояснення щодо причин відсутності і на вказаній доповідній проректор ОСОБА_8 01.10.2025 року поставив резолюцію «Сергійчку С.Л., ОСОБА_11 підготувати наказ про звільнення за прогул».
Таким чином, обставини прогулу встановлені відповідачем у спосіб, що визначений трудовим законодавством, акти і доповідні безпосередньо вказують на допущені порушення доцентом ОСОБА_1 трудової дисципліни і Правил внутрішнього трудового розпорядку, тому наказ про звільнення від 01.10.2025 року № 662 прийнятий відповідно до ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України.
Доводи позивачки щодо причин відсутності на робочому місці не є поважними і свідчать про те, що вона свідомо і цілеспрямовано у робочий час займалась особистими справами, а не виконувала посадові обов`язки, до того ж, не повідомляла безпосереднього керівника про свою відсутність.
На виконання вимог ст. 29 КЗпП України наказом від 08.07.2025 року
відповідачем було визначене робоче місце позивача на базі гінекологічного відділення КНП «ВМКЛ «Центр матері та дитини» за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 18, і облаштоване робочим столом і комп`ютером.
Дотримання трудового законодавства при визначенні робочого місця ОСОБА_1 при звільненні, при розробленні посадової інструкції, визначенні навчального навантаження та лікувальної роботи після поновлення на посаді, а також щодо проходження курсів підвищення кваліфікації, доступу до ресурсів Університету (ЄДЕБО, ЕСОЗ, електронних журналів, перепустки, медичного огляду тощо), ознайомлення із правилами внутрішнього трудового розпорядку, про відсутність мобінгу, дискримінації по відношенню до позивача були встановлені Актами Держпраці від 21.10.2025 року № ЦЗ/ВН/20395/02394, від 28.10.2025 року № ЦЗ/ВН/20899/023955.
Наявність у ОСОБА_1 статусу викривача не звільняє її від виконання своїх трудових обов`язків, не надає права безпідставно не з`являтись на роботі без поважних причин та порушувати трудову дисципліну.
Оскільки наказ про звільнення є законним і прийнятим відповідно до норм КЗпП України в зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, представник відповідача просив повністю відмовити в задоволенні позову.
03.06.2026 року від третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли письмові пояснення (а.с. 195-199 т.4), згідно яких представник повідомив, що на виконання вимог ч. 9 ст. 214 КПК України Вінницькою окружною прокуратурою до НАЗК направлене повідомлення від 04.07.2025 року № 50-9970вих25, від 18.09.2025 № 50-13280вих25, від 21.10.2025 № 50-14874вих25та від 24.10.2025 № 50-15047вих25 про внесення відомостей до ЄРДР № 42025022110000312, № 42025022110000315, № 42025022110000398 та № 42025022110000341 про початок досудових розслідувань за участі ОСОБА_1 як викривача. Крім того, ВРУП ГУНП у Вінницькій області до НАЗК направило повідомлення про те, що на підставі повідомлення викривача ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за № 12025020010001325 від 29.09.2025 року. Таким чином, ОСОБА_1 на підставі Закону «Про запобігання корупції» є викривачем. Крім того, ОСОБА_1 є близькою особою викривача у зв`язку з поданням її чоловіком ОСОБА_15 30.12.2024 року повідомлення про вчинення ректором університету правопорушень, пов`язаних з корупцією. Таким чином, на підставі ст.ст. 53-3, 53-4 Закону права і гарантії захисту викривача на ОСОБА_1 поширюються з 30.12.2024 року. Згідно вказаних норм роботодавцем до викривача не можуть бути застосовані негативні заходи впливу, а в разі порушення таких прав гарантується їх поновлення. Проте, імунітет викривача не є абсолютним та має певні межі, для його застосування до викривача або членів його сім`ї повинен бути наявний зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача про порушення вимог Закону іншою особою. Тобто має місце певна послідовність подій та наближеність їх в часі спершу повідомлення про можливі факти порушення Закону, а після застосування заходів негативного впливу.
ОСОБА_1 зверталась до НАЗК про вжиття заходів захисту її трудових прав як викривача у зв`язку з можливим застосуванням до неї негативних заходів впливу, у зв`язку з чим НАЗК здійснювало перевірку для встановлення наявності/відсутності причинно-наслідкового зв`язку і за результатами такої перевірки не встановлено порушень Закону «Про запобігання корупції», допущених роботодавцем, в зв`язку з чим були відсутні правові підстави для вжиття НАЗК заходів реагування, про що ОСОБА_1 поінформовано листом від 19.01.2026 року № 223-05/3041-26. Разом з тим, у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до викривача у зв`язку з повідомленням, обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями викривача, покладено на відповідача. У випадку не доведення зазначених обставин порушені права викривача підлягають обов`язковому відновленню, зокрема в судовому порядку. Таку позицію НАЗК просило врахувати при ухваленні рішення у справі.
Від третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 та представника ОСОБА_16 письмові пояснення не надійшли.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
Ухвалою від 10.11.2025 року Вінницьким районним судом Вінницької області (суддя Васильєва Т.В.) прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 і відкрите спрощене провадження з викликом осіб. В задоволенні клопотання про залучення НАЗК до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог відмовлено.
29.12.2025 року задоволено заяву про відвід судді.
06.01.2026 року справу прийнято до провадження суддею Вінницького районного суду Вінницької області Карпінською Ю.Ф.
02.02.2026 року залучено ОСОБА_8 до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
02.02.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення НАЗК до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог.
05.03.2026 року задоволено заяву про відвід судді.
09.03.2026 року задоволено заяву про самовідвід судді (суддя Шевчук Л.П.).
13.03.2026 року задоволено заяву про самовідвід судді (суддя Бондаренко О.І.).
24.03.2026 року задоволено заяву про самовідвід судді (суддя Саєнко О.Б.).
На підставі розпорядження № 18 Вінницького районного суду Вінницької області і протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Вінницького міського суду Вінницької області справа № 128/4430/25 розподілена судді Вохміновій О.С.
01.04.2026 року справа прийнята до розгляду суддею Вохміновою О.С. за правилами спрощеного провадження з викликом осіб.
01.05.2026 року постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
15.05.2026 року постановлено ухвалу про залучення НАЗК до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
15.05.2026 року постановлено ухвалу про витребування доказів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (а.с. 146-162 т.1), а також додаткових письмових поясненнях (48-59 т.2, а.с. 106-107 т.2, а.с. 158-160 т.1, а.с. 71-81 т.3, а.с. 209-212 т.4, а.с. 225-226 т.4, а.с. 90-94 т.5, а.с. 98-102 т.5, а.с. 116-129 т.5, а.с. 169-175 т.5, а.с. 195-197 т.5). Просила позов задоволити, визнати незаконним і скасувати наказ від 01.10.2025 року № 662 та поновити її на посаді доцента кафедри акушерства та гінекології № 2, яка рішенням Вченої ради від 15.09.2026 року реорганізована у «кафедру акушерства, репродуктології та онкогінекології» шляхом злиття із частиною «кафедри ендокринології з курсом післядипломної освіти ім. Б.О.Зелінського». Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 29.10.2026 року в розмірі 609 439,06 грн. з врахуванням підвищення посадових окладів науково-педагогічних працівників, встановлених постановою КМУ № 1749 від 26.12.2025 року з 01.01.2026 року та постановою КМУ № 1078 від 31.08.2026 року.
В судовому засіданні представник відповідача ВНМУ ім. М.І. Пирогова - Мельник Л.С. позов не визнала, підтримала обставини, викладені у відзиві (а.с. 111-117 т.1) та письмових поясненнях (а.с. 170-172 т.2), просила в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_17 заперечила щодо задоволення позовних вимог, підтримала позицію відповідача, викладену у відзиві, додатково пояснила, що на підставі наказу від 30.09.2025 року на проректора ОСОБА_8 відповідно до Статуту ВНМУ було тимчасово покладено виконання обов`язків ректора в зв`язку з відрядженням ректора. 01.10.2025 року проректор ОСОБА_18 подав доповідну записку, згідно якої була проведена перевірка доповідних доцента ОСОБА_6 щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 26.09.2025 року і 29.09.2025 року без поважних причин і за резолюціями ректора були створені комісії, які встановили вказані обставини і склали відповідні акти. Від надання пояснень 29.09.2025 року ОСОБА_1 відмовилась, тому в.о. ректора Погорілим В.В. було прийняте рішення про застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення, про що на доповідній була поставлена відповідна резолюція про підготовку наказу. Наказ зареєстрований в журналі під № 662 і був направлений ОСОБА_1 за місцем проживання поштою, оскільки на момент підписання наказу її не було в приміщенні ВНМУ. Застосування такого дисциплінарного стягнення не пов`язане із статусом ОСОБА_1 як викривача корупції, а є правомірним наслідком порушення трудової дисципліни. Жодних фактів дискримінації, переслідувань у сфері трудових відносин університетом не вживалось і ні перевірками Держпраці, ні перевіркою НАЗК не встановлено.
В судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_19 при ухваленні рішення просила врахувати надані письмові пояснення (а.с. 195-199 т.4).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що 26.09.2025 року надійшла доповідна записка від ОСОБА_6 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці із резолюцією ректора про проведення перевірки, тому він доручив ОСОБА_11 і ОСОБА_10 перевірити вказану інформацію на кафедрі по АДРЕСА_1 . Комісія повернулась близько 15.00 години і повідомила, що за наслідками перевірки був складений акт 26.09.2025 року, на якому він поставив резолюцію про долучення до матеріалів перевірки. 29.09.2025 року знову до нього надійшла доповідна ОСОБА_6 із резолюцією ректора і він доручив ОСОБА_11 перевірити присутність ОСОБА_1 на робочому місці по АДРЕСА_1 , проте ОСОБА_1 не було і комісія склала відповідний акт. В цей самий день близько 13.00 години він зустрів ОСОБА_1 в ректораті ВНМУ по вул. Пирогова і запросив в свій кабінет для надання пояснень, проте вона сказала, що ніяких пояснень давати не буде і пішла, тому разом із ОСОБА_14 і ОСОБА_13 , які були присутні при цьому, вони склали акт на його робочому комп`ютері.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що 29.09.2025 року після здачі аналізів домовилась про зустріч із лікарем ОСОБА_1 о 10.00 годині в лікарні по вул. Замостянській, 18. Протягом 30-40 хвилин в робочому кабінеті на другому поверсі ОСОБА_1 консультувала її з приводу стану здоров`я, дала свої рекомендації і заповнила консультаційний лист з призначенням лікування. Підтвердила, що і раніше зверталась за медичною допомогою до ОСОБА_1 , була у лікаря 22.09.2025 року, прийом вона вела в ЦМтД по АДРЕСА_1 . Також лікар надавала їй консультації по телефону в жовтні 2025 року, а потім вона дізналась про звільнення ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що працює асистентом кафедри і 29.09.2025 року вона була присутня на роботі з 8.30 до 12.30 год., але ОСОБА_1 не бачила на робочому місці по вул. Замостянській, 18. ЇЇ робоче місце розташоване в лаборантській на другому поверсі гінекологічного відділення, де також були місця інших працівників, в тому числі доцента ОСОБА_6 . Окремий кабінет був лише у зав.кафедрою ОСОБА_21 . Лекції для студентів проходили в навчальних кімнатах. Зазначила, що у ОСОБА_1 був свій робочий стіл із комп`ютером, вона мала працювати над статтею, яку їй доручили підготувати, але вона систематично не ходила на роботу протягом вересня. Студентів у ОСОБА_1 не було, проте ОСОБА_6 говорила їй ходити на роботу.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що працює лаборантом кафедри і в її повноваження входить ведення табеля обліку робочого часу. Табель вона зазвичай заповнює і подає до 20 числа кожного місяця, тому за 26.09.2025 року і 29.09.2025 року у ОСОБА_1 вказаний повний робочий день. Підписує табель також зав.кафедрою ОСОБА_21 . Знає, що коригувальний табель за вересень 2025 року складала ОСОБА_6 , в якому було вказано про прогули ОСОБА_1 . Також повідомила, що 29.09.2025 року в приміщенні по АДРЕСА_1 вона зустріла ОСОБА_11 , проте про роботу комісії їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_23 повідомив, що є членом правління громадської організації «Агрономічне без корупції» і 26.09.2025 року приблизно в обідню пору зустрічався із ОСОБА_1 в парку на території університету по вул. Пирогова, 56. Де було її робоче місце не знає, але в той день вона вийшла з центрального входу головного корпусу.
Свідок ОСОБА_24 суду повідомив, що є членом громадської організації і 26.09.2025 року приблизно о 12.00 годині зустрічався із ОСОБА_1 на території медичного університету, біля пам`ятника, вони обговорювали роботу пологового будинку.
Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що з 25.09.2025 року до 01.10.2025 року виконувала обов`язки зав.кафедрою акушерства та гінекології № 2. 26.09.2025 року на кафедру приїхала комісія з університету і запитала, чи є ОСОБА_1 . Вона показала її робоче місце, стіл, комп`ютер, халат, але ОСОБА_1 не було. Вона написала доповідну. В подальшому присутністю ОСОБА_1 цікавився ОСОБА_18 і вона йому також повідомила по телефону, що ОСОБА_1 немає. Потім він ще раз дзвонив, щоб дізнатись, чи є ОСОБА_1 на місці, але її протягом дня не було, тому вона написала знову доповідну і сама завезла її в головний корпус університету. Просила врахувати, що вона особисто перевіряла присутність ОСОБА_1 , ходила по учбовим кімнатам, проте її речей не було. 29.09.2025 року знову передзвонив ОСОБА_18 і запитав, чи є ОСОБА_1 на роботі, але її також не було. Про причини відсутності ОСОБА_1 не повідомляла, хоча зобов`язана була доповісти. Комісія в складі ОСОБА_7 і ОСОБА_11 приїхала і зафіксувала даний факт, про що склала акт. Вона в той день також написала дві доповідні. Оскільки табель обліку робочого часу був поданий раніше, вона заповнила коригувальний табель, де зазначила прогули ОСОБА_1 за ці дні. Також зазначила, що вона проводила кафедральні збори з метою визначення для ОСОБА_1 навчальних годин, оскільки у неї не було студентів, а також вона рекомендувала ОСОБА_1 більше ходити на роботу, а не займатись вирішенням особистих питань.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Між сторонами виникли трудові правовідносини, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми КЗпП України, Закону України «Про запобігання корупції».
Судом встановлено, що відповідно до наказу № 431к від 30.06.2023 року ОСОБА_1 , доценту кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ ім. М.І. Пирогова було продовжено термін роботи на посаді доцента ЗВО цієї ж кафедри як переобраній за конкурсом терміном на п`ять років, на умовах строкового трудового договору з 30.06.2023 року до 29.06.2028 року (а.с. 64 т.1).
З 04.07.2025 року ОСОБА_1 на підставі Закону «Про запобігання корупції» є викривачем. Крім того, ОСОБА_1 є близькою особою викривача у зв`язку з поданням її чоловіком ОСОБА_15 30.12.2024 року повідомлення про вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.
На виконання рішення суду від 04.07.2025 року у справі № 128/2223/24 наказом від 07.07.2025 року № 442/к/тр ОСОБА_1 , була поновлена на роботі на посаді доцента кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ ім. М.І. Пирогова з 09.05.2024 року (а.с. 143 т.1 зворот).
Наказом від 08.07.2025 року № 443 в.о. ректора ЗВО Вергелеса К. відповідно до розділу 1 статті 2, розділу 6 статті 27, розділу 7 статті 34 Закону України «Про вищу освіту», Статуту ВНМУ ім. М.І. Пирогова, беручи до уваги рішення Вінницького районного суду від 04.07.2025 року у справі № 128/2223/24 ОСОБА_1 було визначене робоче місце на клінічній базі кафедри акушерства та гінекології ВНМУ, зокрема в гінекологічному відділенні КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» по АДРЕСА_1 (а.с. 143 т. 1 зворот).
Цього ж дня, 08.07.2025 року, в кабінеті заступника ректора ЗВО з правових питань Сергійчука С.Л., виконувачем обов`язки ректора Вергелесом К.М. був наданий для ознайомлення ОСОБА_1 наказ № 443 «Про визначення робочого місця ОСОБА_1 » і запропоновано поставити підпис про ознайомлення, однак, ОСОБА_1 , відмовилась це зробити, про що комісією в складі в.о. ректора Вергелеса К., заст. ректора з правових питань Сергійчука С., провідного юрисконсульта Шабатури О. був складений акт (а.с. 131 т.1).
Згідно посадової інструкції доцента закладу вищої освіти кафедри, затвердженої в.о. ректора ЗВО Вергелесом К. 07.07.2025 року, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена 22.09.2025 року (а.с. 144-145 т.1):
розділ 1 загальні положення:
п. 1.4 доцент кафедри безпосередньо підпорядкований, підконтрольний, підзвітний завідувачу кафедри акушерства та гінекології № 2, керівному складу університету;
п. 1.5 доцент кафедри ЗВО звільняється із посади наказом ректора, із дотриманням вимог законодавства про працю України;
розділ 2 завдання та обов`язки доцента, зокрема:
п. 2.1 якісно виконувати навчальну, методичну, наукову, організаційну та виховну роботу відповідно до індивідуального плану, затвердженого на засіданні кафедри;
п. 2.2 нести персональну відповідальність за своєчасність та якість виконання покладених обов`язків у повному обсязі та у терміни, визначені завідувачем кафедри та керівництвом Університету;
п. 2.3 здійснювати навчальну та навчально-методичну роботу по доручених дисциплінах, що викладаються на кафедрі, в тому числі, готувати і читати лекції згідно вказівок завідувача кафедри;
п. 2.4 розробляти методичне забезпечення та робочі навчальні програми дисциплін, що вивчаються, тощо;
п. 2.13 знати та виконувати вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку Університету, Статуту та Кодексу Академічної доброчесності та корпоративної етики ВНМУ ім. М.І. Пирогова, інших нормативно-правових актів, нести персональну відповідальність за їх порушення;
п. 2.19 своєчасно сповіщати керівництво кафедри про неможливість виконання роботи, обумовленої планом і розкладом занять; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди тощо.
Згідно п. 1.5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВНМУ та осіб, що навчаються у ньому, тривалість робочого дня професорсько-викладацького складу становить 7 год. 12хв. (тривалість робочого тижня 36 год.): - початок робочого дня 8:45 год.; - закінчення робочого дня 16:57 год. Обідньою перервою для професорсько-викладацького складу вважати дві перерви по 30 хв. між 1 та 2, 2 та 3 академічними парами.
Пунктом 1.7.1 Правил визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: - догана; - звільнення.
Звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване відповідно до п. п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 КЗпП України.
Дисциплінарні стягнення застосовуються ректором університету шляхом видання наказу (п. 1.7.2). До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У випадку відмови працівника дати письмові пояснення складається відповідний акт (п. 1.7.3).
Дисциплінарні стягнення застосовуються безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше одного місяця від дня її виявлення, не рахуючи часу хвороби працівника або перебування його у відпустці (п. 1.7.3).
Відповідно до п. 1.7.5 Правил дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку протягом трьох робочих днів.
Відповідно до розділу V Статуту ВНМУ ректор ЗВО в межах наданих йому повноважень самостійно вирішує усі питання управління (керівництва) діяльністю ЗВО за винятком тих, які законодавством віднесені до компетенції МОЗ України, Вченої ради, Наглядової ради та конференції трудового колективу ЗВО; накладає на працівників дисциплінарні стягнення та застосовує заохочення відповідно до законодавства України; може делегувати частину своїх повноважень проректорам, заступникам і керівникам структурних підрозділів (а.с. 55-63 т.1). Проректори здійснюють безпосереднє керівництво навчальною, виховною, науковою, лікувально-діагностичною, фінансово-економічною, адміністративно-господарською діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням платних послуг, згідно з посадовими інструкціями, затвердженими ректором, і несуть відповідальність за якісне та своєчасне виконання своїх обов`язків згідно з чинним законодавством.
В судовому засіданні також було встановлено, що 26.09.2025 року на ім`я ректора ВНМУ Петрушенко В.В. надійшла доповідна в.о. зав.кафедрою акушерства та гінекології № 2 доцента ОСОБА_6 про те, що доцент кафедри акушерства та гінекології № 2 ОСОБА_1 відсутня на робочому місці з 8.30 год. до 13.30 год. 26.09.2025 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 140 т. 1 зворот). Ректором ОСОБА_2 була поставлена резолюція проректору ОСОБА_12 провести перевірку і 26.09.2025 року проректором ОСОБА_12 також поставлено резолюцію на доповідній і доручено ОСОБА_11 до перевірки
26.09.2025 року від в.о. зав.кафедрою ОСОБА_6 надійшла ще одна доповідна на ім`я ректора про відсутність доцента ОСОБА_1 на робочому місці, а саме на кафедрі акушерства та гінекології № 2 ВНМУ за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 18, протягом робочого дня 26.09.2025 року (а.с. 140 т. 1 зворот), яка за резолюцією була спрямована ОСОБА_25 для врахування в роботі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердила написання вказаних доповідних 26.09.2025 року.
26.09.2025 року о 14.50 год. комісією в складі д.м.н., професора клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ (голова комісії) ОСОБА_26 , провідного юрисконсульта юридичного відділу ВНМУ (член комісії) Гайдая А.С., помічника ректора з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами ВНМУ (член комісії) ОСОБА_11 був складений Акт (а.с. 139 т.1). Комісією встановлено, що ОСОБА_1 , доцент клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ ім. М.І. Пирогова, 26.09.2025 року не з`явилась на роботі, а саме на клінічній кафедрі акушерства та гінекології № 2 протягом робочого дня, зокрема з 8.30 год. до 14.40 год. за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , не повідомляла про причини своєї відсутності; ОСОБА_1 не надавала документів, які б підтверджували поважну причину відсутності. На підставі вказаних обставин комісія зробила висновок про відсутність ОСОБА_1 , без поважних причин. На акті поставлена резолюція проректора ОСОБА_27 помічнику ректора Кислюку О. про залучення документа до матеріалів перевірки.
В судовому засіданні також було встановлено, що 29.09.2025 року на ім`я ректора ВНМУ ОСОБА_2 надійшла доповідна в.о. зав.кафедрою акушерства та гінекології № 2 доцента ОСОБА_6 про те, що доцент кафедри ОСОБА_1 29.09.2025 року була відсутня на роботі з 8.30 год. до 12.00 год. без поважних причин за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 18 (а.с. 141 зворот). Ректором ОСОБА_2 була проставлена резолюція проректору ОСОБА_12 провести перевірку і 29.09.2025 року проректором ОСОБА_12 також поставлено резолюцію і доручено ОСОБА_11 до перевірки.
29.09.2025 року від в.о. зав.кафедрою ОСОБА_6 надійшла ще одна доповідна на ім`я ректора про відсутність доцента кафедри ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня 29.09.2025 року за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 18 (а.с. 141 т. 1), яка за резолюцією була спрямована ОСОБА_25 для врахування в роботі.
29.09.2025 року о 12.15 год. комісією в складі в.о. зав. кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ (голова комісії) доцента ОСОБА_6 , доцента клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ (член комісії) ОСОБА_7 , помічника ректора з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами ВНМУ (член комісії) ОСОБА_11 був складений Акт (а.с. 139 т.1). Комісією встановлено, що ОСОБА_1 , доцент клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ ім. М.І. Пирогова, 29.09.2025 року не з`явилась на роботі, а саме на клінічній кафедрі акушерства та гінекології № 2, зокрема з 8.30 год. до 12.00 год. за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 18. У ході складання акту встановлено, що ОСОБА_1 не повідомила керівництво кафедри про причини своєї відсутності і не надала документів, які б підтверджували поважну причину відсутності на роботі. На підставі вказаних обставин комісія зробила висновок про відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин більше трьох годин робочого дня. На акті проставлена резолюція проректора ОСОБА_27 помічнику ректора Кислюку О. про залучення документа до матеріалів перевірки.
На виконання вимог ст. 149 КЗпП України, п.п. 1.7.2, 1.7.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку 29.09.2025 року проректором з науково-педагогічної та виховної роботи ВНМУ ОСОБА_12 в приміщенні свого кабінету в головному корпусі ВНМУ по вул. Пирогова, 56, в присутності ученого секретаря Вченої ради ОСОБА_13 , старшого інспектора ректорату ОСОБА_14 було запропоновано доценту ОСОБА_1 надати свої письмові пояснення щодо поважних причин її відсутності на клінічній кафедрі акушерства та гінекології № 2 ВНМУ більше трьох годин протягом робочого дня, зокрема з 8.30 год. до 14.40 год. 26.09.2025 року і з 8.30 год. до 12.00 год. 29.09.2025 р. за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 18. На вказану пропозицію ОСОБА_1 повідомила, що нікому ніякі пояснення вона давати не буде, після чого залишила приміщення кабінету. Комісія зробила висновок, що доцент ОСОБА_1 без поважних причин була відсутньою на роботі на клінічній кафедрі акушерства і гінекології № 2 ВНМУ протягом робочого дня з 8.30 год. до 14.40 год. 26.09.2025 року і з 8.30 год. до 12.00 год. 29.09.2025 року, про що склала Акт 29.09.2025 року о 13.05 год. (а.с. 138 т.1 зворот).
Крім того, 01.10.2025 року виконуючому обов`язки ректора Погорілому В.В. від проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_27 надійшла доповідна записка, згідно якої проректор повідомив про проведення ним перевірки по факту прогулу доцентом ОСОБА_1 , тобто відсутністю на робочому місці більше трьох годин 26.09.2025 року і 29.09.2025 року без поважних причин, про що були складені відповідні акти. Від надання пояснень ОСОБА_1 відмовилась, про що також був складений акт (а.с. 141 т.1).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 підтвердив обставини, встановлені при перевірці і викладені в своїй доповідній записці.
01.10.2025 року в.о. ректора Погорілим В.В. виданий наказ № 662 про звільнення ОСОБА_1 , доцента клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 ВНМУ ім. М.І. Пирогова, з 01.10.2025 року за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підставою стали Акт про відсутність ОСОБА_1 , на роботі від 26.09.2025 року; Акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 29.09.2025 року; Акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень від 29.09.2025 року (а.с. 144 т. 1).
Наказ зареєстрований в журналі реєстрації наказів з особового складу під № 662 (а.с. 190 зворот).
Відповідно до акту, складеного заступником ректора Кислюком О., заступником головного бухгалтера Рашкован В., провідним бухгалтером ОСОБА_28 , 01.10.2025 року о 15.30 год. ОСОБА_1 телефонним зв`язком повідомлено про необхідність з`явитись до відділу кадрів і в бухгалтерську службу ВНМУ для ознайомлення з наказом від 01.10.2025 року про звільнення і отримання розрахункового листа, проте ОСОБА_1 відповіла, що йде в бібліотеку і не прийде до відділу кадрів і бухгалтерської служби (а.с. 180 т. 2).
На виконання вимог п. 1.7.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку наказ від 01.10.2025 року та розрахункові листи за вересень, жовтень 2025 року були відправлені поштовим зв`язком на адресу позивача (а.с. 183 т.2).
В зв`язку із прогулами 26.09.2025 року і 29.09.2025 року був складений коригувальний табель обліку робочого часу ОСОБА_1 за вересень 2025 року (а.с. 143 т.1), в якому в ці дні поставлена відмітка «ПР» (прогул). Кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 у вересні становить 11 днів. Розрахунок ОСОБА_1 проведений в повному обсязі, 01.10.2025 року виплачено 4 177,38 грн. та 08.10.2025 року виплачено 1 011,82 грн. (а.с. 38 т.1).
В судовому засіданні було встановлено, що в період з 08.07.2025 року до 01.09.2025 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці, з 10.09.2025 року до 19.09.2025 року виданий медичний висновок про тимчасову непрацездатність (а.с.39-41 т.1).
Слід зазначити, що табель обліку використання робочого часу (форма П-5) та розрахунково-платіжна відомість є формами статистичної та облікової документації. Вони не відображають та не фіксують факту прогулу, тому посилання позивача на те, що їй в повному обсязі був виплачений заробіток за вересень, тому прогул не доведений відповідачем, є помилковим.
Також судом встановлено, що з наказом ОСОБА_1 була фактично ознайомлена 02.10.2025 року, наказ вручений в приміщенні ВНМУ (а.с. 24 т.1).
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що даний наказ прийнятий з порушенням вимог ст.ст. 29, 47, 149 КЗпП України, Закону України «Про запобігання корупції», оскільки акти про відсутність на робочому місці сфальсифіковані, письмові пояснення у неї не відбирались, наказ виданий особою, яка не мала відповідних повноважень, наказ вчасно не доведений до її відома, а рішення про звільнення прийняте без врахування попередньої роботи; вважає, що застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення має безпосередній причинний зв`язок із її повідомленнями про корупцію, тому ОСОБА_1 просила поновити її на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Таким чином, між сторонами виникли трудові правовідносини з приводу розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми КЗпП України.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі, а основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/8910/18, провадження № 61-2338св21).
Так, у даній справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 не з`явилась на роботі з 08.45 год. до 14.40 год. 26.09.2025 року, тобто, допустила прогул у розумінні положень пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а поважність причин відсутності на робочому місці не довела.
При цьому суд враховує, що Правилами внутрішнього трудового розпорядку робочий день визначений з 8.45 год., а не 8.30 год, як зазначено в доповідних і в акті.
Жодного належного і допустимого доказу, які б підтверджували поважні причини відсутності на роботі і неможливість виконувати посадові обов`язки згідно посадової інструкції доцента закладу вищої освіти в цей період, позивач ОСОБА_1 не надала.
Пояснення позивача, що вранці 26.09.2026 року вона вимушена була залишитись дома, щоб надати медичну допомогу своєму чоловіку ОСОБА_29 , також належними доказами не підтверджено. В матеріалах справи відсутні довідка від лікаря, виписка з медкарти про стан здоров`я ОСОБА_30 26.09.2025 року, натомість, містяться докази звернення ОСОБА_15 за медичною допомогою 07.10.2025 року і перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з 10.10.2025 року до 16.10.2025 року (а.с. 188 т. 1, зворот), проте такі докази не підтверджують надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_31 26.09.2025 року.
До того ж, на виконання вимог п. 1.4, п. 2.19 посадової інструкції, позивач не сповістила безпосереднього керівника - завідувача кафедри акушерства та гінекології № 2 Булавенко О. або доцента ОСОБА_6 , яка в цей день виконувала обов`язки завідувача кафедрою, або будь-кого іншого з керівного складу університету про неможливість виконання роботи і поважні причини відсутності на робочому місці.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомила, що 26.09.2025 року прибула до морфологічного корпусу університету (вул. Пирогова, 56) і зі свого особистого ноутбука складала та подавала в електронній формі скарги до НАЗК, МОЗ про проведення перевірки по факту дискримінації та переслідування як викривача, вжиття заходів захисту як викривача, відновлення порушених трудових прав тощо (а.с. 87-90 т. 4), разом з тим, такі дії позивача носили суб`єктивний, залежний від її волі характер (була відсутня нагальна потреба звертатись з заявами до НАЗК, МОЗ саме в цей день, вона могла скористатись засобами зв`язку для подання заяв у вільний від роботи час). Тому такі докази позивача не є достовірними в розумінні ст. 79 ЦПК України і не свідчать про виконання позивачем трудових обов`язків поза межами безпосереднього робочого місця (зокрема, в іншому корпусі університету чи адмінбудівлі).
Натомість, в матеріалах справи наявна доповідна записка директора Наукової бібліотеки ім. Годія Палія від 29.09.2025 року про те, що в приміщенні бібліотеки ВНМУ доцент ОСОБА_1 протягом робочого дня 26.09.2025 року і 29.09.2025 року не перебувала, літературу не отримувала, не здавала, читальними залами не користувалась (а.с. 176 т.2); акт від 26.09.2025 року, складений комісією в складі к.м.н, доцента кафедри ОСОБА_7 , к.м.н., доцента кафедри ОСОБА_32 , старшого лаборанта ОСОБА_33 , про те, що ОСОБА_1 протягом усього дня не перебувала в приміщенні Університетського центру Симуляційної медицини ВНМУ по вул. Пирогова, 56 (а.с. 178 т.2).
Показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , які повідомили, що бачили ОСОБА_1 в парку на території університету 26.09.2025 року в обідній час суд оцінює критично і не може прийняти як належні і допустимі докази, оскільки дані свідки не є працівниками ВНМУ і не можуть підтвердити або спростувати перебування ОСОБА_1 на роботі і виконання нею трудових функцій в цей день.
Твердження позивача, що їй не було визначене робоче місце на базі клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 в гінекологічному відділенні КНП «ВМКЛ «Центр матері та дитини» по вул. Замостянській, 18 в м. Вінниці, тому вона неодноразово зверталась до роботодавця із письмовими і усними заявами про визначення такого місця, суд вважає безпідставним.
Так, позивач була поновлена на попередній роботі на підставі рішення суду наказом від 07.07.2025 року і наказом від 08.07.2025 року № 443 робоче місце ОСОБА_1 було визначене (а.с. 143 т.1). Позивач відмовилась від ознайомлення з цим наказом, про що складено акт (а.с. 131 т.1), який не спростований іншими доказами. ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з 08.07.2025 року перебувала у відпустці, тому не могла ознайомитись з цим наказом, проте в судовому засіданні позивач також визнала, що 08.07.2025 року була на роботі, оскільки подавала заяву про відпустку.
Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 достовірно знала про визначення їй робочого місця саме на базі клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 в гінекологічному відділенні КНП «ВМКЛ «Центр матері та дитини» по АДРЕСА_1 , оскільки рішенням суду була поновлена саме на посаді доцента кафедри акушерства і гінекології № 2, яка по договору про спільну діяльність між ВНМУ ім.. М.І. Пирогова та КНП «ВМКЛ «ЦМтД» від 29.03.2021 року розміщувалась по АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 , як і у інших представників професорсько-викладацького складу кафедри, був ключ від кабінету (лаборантської), облаштоване робоче місце із столом і комп`ютерною технікою, на своєму робочому місці вона розміщувала особисті речі, медичний халат, консультувала і приймала пацієнтку ОСОБА_34 , яка також підтвердила, що ОСОБА_1 вела прийом в гінекологічному відділенні КНП «ЦМтД».
Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_22 також підтвердили, що саме в приміщенні гінекологічного відділення по вул. Замостянській, 18, ОСОБА_1 працювала на кафедрі і, оскільки для неї не було визначене педагогічне навантаження, завідувачем кафедри їй було надане завдання щодо написання наукової роботи.
Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_22 , які в сукупності з іншими доказами підтверджують обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень. Всі свідки були викликані за клопотанням позивача (а.с. 82-84 т.1), давали показання під присягою і повідомили, що із ОСОБА_1 в конфлікті не перебувають, причин говорити неправду немає, тому твердження позивача щодо неприязних стосунків і щодо необ`єктивності їх показань є надуманим.
Питання дотримання вимог законодавства про працю було предметом позапланової перевірки, проведеної у ВНМУ ім. М.І. Пирогова Центрально-західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (м. Житомир), про що 21.10.2025 року складений акт № ЦЗ/ВН/20395/023954 (а.с. 131-134 т.1). Досліджувались питання, викладені ОСОБА_1 у скарзі про наявність ознак мобінгу, а саме: розроблення «індивідуальної» посадової інструкції з обмеженням академічних прав і свобод, замість типової, яка діє для інших доцентів; позбавлення навчального навантаження та лікувальної роботи після поновлення на посаді; відмови у проходженні курсів підвищення кваліфікації; обмеження доступу до ресурсів університету (ЄДЕБО, ЕСОЗ, електронних журналів, перепустки, медичного огляду); психологічного тиску та приниження (ігнорування заяв, невнесення у розклади, відсутність фото на сайті кафедри); не ознайомлення з інструкціями з охорони праці, пожежної безпеки, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Враховуючи системний та логічний аналіз матеріалів, письмових та усних пояснень, наданих під час перевірки, посадовими особами органу державного нагляду (контролю) встановлена відсутність ознак мобінгу стосовно доцента ОСОБА_1 зі сторони керівництва ВНМУ, оскільки дії роботодавця не були направлені на приниження гідності та честі працівника, його ділової репутації.
Під час проведення перевірки завідувач кафедри акушерства та гінекології № 2 професор Булавенко О.В. надала письмові і усні пояснення, у яких зазначила, що нею було визначене робоче місце ОСОБА_1 на базі гінекологічного відділення по вул. Замостянській, 18 з наданням робочого столу і комп`ютерної техніки, про що було повідомлено ОСОБА_1 особисто. В функціональні обов`язки ОСОБА_1 входило проведення наукової, методичної та консультативно-лікувальної роботи (а.с. 132 т. 1).
Щодо навчального навантаження ОСОБА_21 повідомила, що навчальне навантаження на кафедрі для працівників попередньо з`явилось в кінці серпня 2025 року перед початком навчального року. Кількість навчальних годин була визначена відповідно навантаженню попереднього року, яка була розподілена між працівниками кафедри ще з минулого року. ОСОБА_1 після поновлення судом вимагала надати їй повну ставку, що було неможливим, оскільки на кафедрі 5 працівників працюють по 0,75ставки, 3 на 0,5 ставки, 1 на 0,25 ставки. Окрім того, кафедра здійснює навчання студентів 4 курсу, тому педагогічне навантаження встановлюється виходячи з кількості груп студентів, які в порівняні з попередніми роками зменшились.
ОСОБА_1 доступ до електронних журналів кафедри не надано, оскільки їй педагогічне навантаження не встановлено .
Також перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 внесено до ЄДЕБО в склад науково-педагогічних працівників університету 22.07.2025 року (а.с. 132 т. 1 зворот).
Щодо надання доступу до електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) керівником університету надано лист від 10.07.2025 року № 01/1672 до директора КНП «ВМКЛ «ЦМтД», в якому зазначено, що на підставі договору від 29.03.2021 року між ВНМУ і КНП про спільну діяльність, керівник ЗВО просив рахувати у переліку працівників, які мають право здійснювати освітню діяльність, навчально-виховну й науково-дослідну роботу, а також надавати медичну допомогу на базі КНП, ОСОБА_1 . Доступ до ЕСОЗ надає керівник КНП.
З приводу проходження медичного огляду, то на звернення ОСОБА_1 від 29.09.2025 року (а.с. 26 т.1) проректором ОСОБА_35 01.10.2025 року була надана відповідь, що вона може пройти медичний огляд в зручний час на базі «Університетської клініки» ВНМУ (а.с. 42 т. 1).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що після поновлення на роботі вона фактично не була допущена до роботи.
Разом з тим, питання належного виконання судового рішення вирішується відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», проте до відділу ДВС із виконавчим листом для забезпечення фактичного виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 не зверталась.
Проте, навіть за відсутності медичного огляду для надання лікувально-консультативної роботи та якісної медичної допомоги, відсутності педагогічного навантаження, доступу до електронних журналів, електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) тощо у ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції від 07.07.2025 року були ряд інших завдань та обов`язків, які вона зобов`язана була щоденно виконувати (розділ 2, п.п.2.1-2.23 інструкції).
Крім того, питання дотримання вимог законодавства про працю відповідно до ст.ст. 10, 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та припинення трудових відносин в межах питань, які стали підставою для здійснення заходу, було предметом позапланової перевірки, проведеної у ВНМУ ім. М.І. Пирогова Центрально-західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (м. Житомир), про що 28.10.2025 року складений акт № ЦЗ/ВН/20899/023955 (а.с. 134 зворот 139 т.1). Відповідно до наданих під час перевірки документів, порушення порядку звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, з урахуванням вимог ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, не встановлено.
Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що визначальним фактором для звільнення за прогул є відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі загалом. Якщо працівник виконує свої трудові функції на території підприємства (навіть в іншому корпусі чи адмінбудівлі), це не може вважатись прогулом (постанова ВС від 05.11.2025 року у справі № 191/3186/23).
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш як двома працівниками. В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом певного часу або робочого дня.
Робоче місце це конкретна зона виконання обов`язків, де працівник перебуває і працює. Трудова діяльність може здійснюватись не лише на фіксованому місці, а й в іншому просторі для виконання обов`язків. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (постанова ВС від 26.07.2021 року у справі № 643/10816/17).
Враховуючи наведені обставини і норми закону, судом було достовірно встановлено, що позивач не надала належних і допустимих доказів поважності причин відсутності на робочому місці 26.09.2025 року з 8.45 год. до 14.40 год. на кафедрі акушерства і гінекології № 2, яка розміщувалась по вул. Замостянській, 18, а також не надала доказів виконання завдань та обов`язків доцента кафедри, визначених посадовою інструкцією (п.п. 2.1-2.23) не в кабінеті, а в іншому місці (кафедрі, корпусі) ВНМУ ім. М.І. Пирогова, натомість відповідач довів факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 26.09.2025 року понад три години без поважних причин. Відсутність письмових пояснень ОСОБА_1 не є самостійною підставою для скасування дисциплінарного стягнення, оскільки факт порушення трудової дисципліни підтверджений сукупністю доказів.
Разом з тим, суд дійшов висновку про визнання незаконною підставу звільнення ОСОБА_1 за прогул 29.09.2025 року, що зазначена в наказі № 662 від 01.10.2025 року.
У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
В судовому засіданні було встановлено, що 29.09.2025 року з 9.00 год. позивач ОСОБА_1 перебувала в канцелярії головного корпус ВНМУ по АДРЕСА_2 , що підтверджується штампом реєстрації її заяви від 29.09.2025 року про забезпечення навчальним навантаженням в обсязі 600 годин (повна ставка) в зв`язку з поновленням на роботі (а.с. 25 т.1), штампом реєстрації заяви від 29.09.2025 року про забезпечення медичного огляду (а.с. 26 т.1); з 10.00 год. позивач перебувала безпосередньо на робочому місці на кафедрі акушерства і гінекології № 2, яка розміщувалась в гінекологічному відділенні КНП «ЦМтД» по вул. Замостянській, 18, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_34 в судовому засіданні, журналом обліку лікувальної роботи доцента кафедри ОСОБА_1 , оглянутим в оригіналі в судовому засіданні, в якому міститься запис за 29.09.2025 року про проведену консультацію ОСОБА_34 (а.с. 29 т.1), перепискою у месенджері між ОСОБА_1 і пацієнтом ОСОБА_34 , зі змісту якої вбачається домовленість про прийом о 10.00 годині (а.с. 27 т.1), консультаційним листом к.м.н. доцента ОСОБА_1 пацієнта ОСОБА_5 від 29.09.2025 року (а.с. 31 т.1); в період з 11.34 год. до 11.44 год. ОСОБА_1 перебувала в судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області як представник заявника ОСОБА_15 (а.с. 37 т.1); з 12.45 год. до 12.51 год. ОСОБА_1 перебувала в приміщенні головного корпусу університету по вул. Пирогова, 56, що підтверджується відеозаписом з камер спостережень, оглянутим в судовому засіданні.
Судом були витребувані відеозаписи з камер спостереження в гінекологічному відділенні КНП «ВМКЛ «ЦМтД» за 29.09.2025 року, проте надана відповідь, що такі відеозаписи відсутні (а.с. 222 т.4).
Таким чином, обставини, викладені в доповідних доцента ОСОБА_6 від 29.09.2025 року про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 8.30 до 12.00 год. не були належним чином перевірені роботодавцем. В акті від 29.09.2025 року комісія зробила висновок про відсутність ОСОБА_1 без поважної причини більше трьох годин робочого дня, разом з тим, на підставі наявних доказів судом достовірно встановлено протилежне: в судовому засіданні 29.09.2025 року позивач перебувала на законних підставах і мала статус представника заявника, який вимагає обов`язкову присутність; решту робочого часу 29.09.2025 року позивач перебувала на роботі (на кафедрі по вул. Замостянській, 18 і в головному корпусі університету по вул. Пирогова, 56), проводила лікувально-консультативну роботу.
У справах про поновлення на роботі суд перевіряє законність саме тієї підстави звільнення, яка зазначена в наказі.
У п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер.
Оскільки судом було встановлено, що звільнення позивача відбулось за прогул 26.09.2025 року і 29.09.2025 року, проте відповідач не довів факт прогулу 29.09.2025 року, що у даній справі було його процесуальним обов`язком, суд вважає необхідним визнати незаконною підставу звільнення ОСОБА_1 за прогул 29.09.2025 року.
В іншій частині наказ № 662 від 01.10.2025 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул 26.09.2025 року відповідає вимогам ст.ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 також зазначила, що наказ від 01.10.2025 року прийнятий з порушенням Закону України «Про запобігання корупції», а застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення має безпосередній причинний зв`язок із її повідомленнями про корупцію відносно посадових осіб університету.
Згідно абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» викривач це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (ст. 53-3 ч. 1 Закону).
Захист трудових прав викривача передбачений ст. 54-4 Закону.
Так, викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
Відповідно до ч. 3 цієї статті викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено в укладенні чи продовженні договору, трудового договору (контракту), наданні адміністративних та інших послуг у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Забороняється створювати перешкоди викривачу, його близьким особам у подальшому здійсненні ними їх трудової, професійної, господарської, громадської, наукової або іншої діяльності, проходженні ними служби чи навчання, а також вживати будь-яких дискримінаційних заходів у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Викривачу, його близьким особам, права яких порушені всупереч положенням частин першої - третьої цієї статті, гарантується поновлення їх порушених прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 53-3 Закону викривач, його близькі особи, звільнені з роботи у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення викривача, його близької особи на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Разом з тим, імунітет викривача не є абсолютним та має певні межі. Для його застосування до викривача або членів його сім`ї повинен бути наявний зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача про порушення вимог закону іншою особою.
Так, про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини:
1)певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки);
2)наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції);
3)наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції;
4)відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
Тобто, має місце певна послідовність подій та наближеність їх в часі спершу повідомлення про можливі факти порушення Закону, а після застосування заходів негативного впливу.
Відповідна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 15.08.2029 року у справі № 815/2074/18, в постанові від 11.06.2020 у справі № 816/1874/17.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є викривачем з 04.07.2025 року і близькою особою викривача (чоловіка ОСОБА_15 ) з 30.12.2024 року.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Національного агентства з питань запобігання корупції про вжиття заходів захисту її трудових прав як викривача у зв`язку з можливим застосуванням до неї негативних заходів впливу: 12.07.2025 року (а.с. 35-38 т.4), 02.09.2025 року (а.с. 14-15 т.4), 17.09.2025 року (а.с. 46-47 т.4), 26.09.2025 року (а.с. 87-88, 89-90 т.4), 07.10.2025 року (а.с. 23-26 т.4, а.с. 27-28 т.4), 15.10.2025 року (а.с. 48-49, 50 т.4), 18.10.2025 року (а.с. 51-71 т.4), 21.10.2025 року (а.с. 72-73, 79-80 т.4), 18.12.2025 року (а.с. 81-82 т. 4), 27.12.2025 року (а.с. 92 т.4), 03.01.2026 року (а.с. 29-31 т. 4), 06.01.2026 року (а.с. 33-34 т.4).
Всі звернення були належним чином розглянуті НАЗК і позивачу ОСОБА_1 надані відповіді (а.с. 93, 94, 95, 95-96 , 98, 103-104, 105-106, 107-109, 110, 111 т.4).
В листі від 17.11.2025 року НАЗК дало повну відповідь на всі питання ОСОБА_1 щодо обставин, які вона вважає такими, що порушують її трудові права як викривача, а саме: затягування поновлення на посаді відповідно до рішення суду від 04.07.2025 року у справі № 128/2223/24; не ознайомлення з робочим місцем та графіком роботи після поновлення на посаді; розроблення посадової інструкції, відмінної від посадових інструкцій інших доцентів кафедри акушерства та гінекології № 2; несвоєчасне ознайомлення з посадовою інструкцією; ненадання посвідчення працівника університету; не проведення інструктажу з охорони праці та не ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку; незабезпечення проходження медичного огляду; ненадання доступу до електронної системи охорони здоров`я, Єдиної державної електронної бази з питань освіти, електронних журналів; не визначення місця лікувальної роботи; невнесення відомостей як працівника до медичних баз; незабезпечення навчального навантаження в обсязі 600 годин; ненадання відпустки та невиплата матеріальної допомоги на оздоровлення; здійснення мобінгу у різних формах його прояву; безпідставне звільнення (а.с. 95-96 т.4). При розгляді даних питань на підставі отриманої від заявника і роботодавця інформації НАЗК дійшло висновку про відсутність підстав для вжиття заходів реагування.
Позивачу також було роз`яснено, що імунітет викривача не є абсолютним та має певні межі. Насамперед, має бути зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про можливі факти вчинення корупційних правопорушень іншою особою.
Тому НАЗК здійснювало перевірку інформації для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між повідомленнями про корупцію і звільненням 01.10.2025 року і встановило відсутність порушень Закону «Про запобігання корупції» університетом, тому правових підстав для вжиття заходів реагування не було, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 19.01.2026 року № 223-05/3041-26 (а.с. 204 т.4).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.
Відповідна позиція щодо застосування вказаної норми права також викладена Верховним Судом в постанові від 9 жовтня 2024 року у справі №759/13330/22.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що рішення про звільнення було прийнято у зв`язку з набуттям позивачем статусу викривача. Не встановлено жодних дій роботодавця, в тому числі тиску, погроз, які б створювали негативний вплив та додаткові перешкоди для виконання функціональних обов`язків позивачкою.
Про відсутність порушень при звільненні, відсутність дискримінації та мобінгу (цькування) також було вказано в актах Держпраці № ЦЗ/ВН/20395/023954 від 21.10.2025 року, № ЦЗ/ВН/20899/023955 від 28.10.2025 року.
Натомість, на підставі наданих доказів в судовому засіданні було встановлено, що звільнення відбулось на законних підставах, прогул 26.09.2025 року підтверджений належними доказами, а звільнення є наслідком порушення позивачем трудової дисципліни і не пов`язане з діяльністю позивача як викривача.
Також суд приймає до уваги, що повідомлення до НАЗК від 04.07.2025 року, за яким ОСОБА_1 визнано викривачем, було направлене Вінницькою окружною прокуратурою в зв`язку із внесенням до ЄРДР відомостей № 42025022110000312 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України за фактом умисного внесення ОСОБА_2 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» (а.с. 22 т. 1). Також за повідомленнями викривача ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за № 42025022110000312, № 42025022110000315, № 42025022110000398, № 42025022110000341, № 12025020010001325, проте станом на день розгляду даної справи інформації, що факти, викладені в повідомленнях, знайшли своє підтвердження, немає.
Рішення про звільнення за прогул було прийняте в.о. ректора Погорілим В.В. на підставі аналізу матеріалів, отриманих в результаті опрацювання доповідних записок, а не ректором ОСОБА_2 .
Таким чином, відповідач довів відсутність мотиву застосування негативних заходів впливу до позивачки як викривача. Також відповідач довів відсутність причинно-наслідкового зв`язку між набуттям позивачкою статусу викривача та її звільненням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 також зазначала, що рішення про звільнення було прийняте особою, яка не мала належних повноважень діяти як керівник закладу вищої освіти, оскільки станом на 01.10.2025 року проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи ОСОБА_8 не був призначений виконувачем обов`язки ректора рішенням засновника - МОЗ України, не набув статусу одноосібного виконавчого органу юридичної особи, не був зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб як особа, яка має право діяти від імені ВНМУ без довіреності тощо.
Так, 30.09.2025 року ректор ВНМУ ім. М.І. Пирогова Петрушенко В. видала наказ № 660/к/тр, згідно якого відбуває у відрядження в м. Київ на робочу зустріч ректорів «Досвід інтеграції програми ВООЗ mhGAP у вищу медичну освіту в Україні: перші підсумки та подальші кроки» з 01 до 04 жовтня 2025 року. Відповідно до п. 2 наказу на час відрядження виконання обов`язків ректора ЗВО поклала на проректора ЗВО з науково-педагогічної та лікувальної роботи ОСОБА_36 (а.с. 104 т.1).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень організовує діяльність закладу вищої освіти; видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; призначає на посаду та звільняє з посади працівників; відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів тощо.
Відповідні повноваження ректора також визначені Статутом ВНМУ ім. М.І. Пирогова (а.с. 55-63 т.1).
Згідно пунктів 3 та 13 розділу V Статуту ВНМУ ректор закладу вищої освіти видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами ЗВО доручення; самостійно вирішує усі питання управління (керівництва) діяльністю закладу за винятком тих, які законодавством віднесені до компетенції МОЗ України, Вченої ради, Наглядової ради та конференції трудового колективу закладу вищої освіти.
Статутом і Законом України «Про вищу освіту» не визначено, що тимчасове покладення на проректора виконання обов`язків ректора під час відрядження ректора підлягає погодженню з МОЗ України.
Також тимчасове покладення обов`язків (тимчасове заступництво) не є призначенням виконувача обов`язків керівника закладу вищої освіти в розумінні ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», оскільки повноваження ректора не припинялись, не зупинялись, не переходили до іншої особи.
Підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під час тимчасового покладення виконання обов`язків ректора немає, оскільки відомості про керівника юридичної особи не змінились.
У листі Мінсоцполітики від 21.07.2011 №590/13/84-11 зазначено, що виконання службових обов`язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов`язано з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому самому підприємстві, в установі, організації, є тимчасовим замісництвом (заступництвом). Зазвичай застосовується у разі потреби заміщення тимчасово відсутнього (у зв`язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю, відрядженням тощо) працівника, що обіймає вищу посаду, тобто йдеться про заміщення керівників усіх рівнів підприємств, виробництв, цехів, відділів, дільниць тощо.
Тимчасове виконання обов`язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по установі.
Будь-яких обмежень на визначення повноважень, що делегуються ректором іншим особам, ні Закон України «Про вищу освіту», ні Статут ВНМУ ім. М.І. Пирогова не містять.
Відповідні обставини щодо повноважень проректора ОСОБА_8 також були встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2026 року у справі № 128/19/26 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, треті особи без самостійних вимог Національне агентство з питань запобігання корупції, Міністерство охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування наказу від 30.09.2025 року № 660/к/тр, тому в силу ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
Станом на день розгляду даної справи інформації про оскарження рішення у справі № 128/19/26 немає, а ухвала Вінницького апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження в доступних реєстрах відсутня, тому рішення набрало законної сили.
Відповідно до вимог частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи наведені обставини і норми закону, надаючи оцінку доказам в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити частково та визнати незаконною підставу звільнення доцента клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 за прогул 29.09.2025 року в наказі № 662 від 01.10.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 », а в задоволенні решті вимог відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Оскільки при зверненні до суду з позовом в системі «Електронний суд» позивач була звільнена від сплати судового збору, проте позов задоволено частково в частині вимоги немайнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 968,96 грн. за ставками 2025 року із врахуванням коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст.ст. 40, 147-149, 235 КЗпП України, Законом України «Про запобігання корупції», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
позов задоволити частково.
Визнати незаконною підставу звільнення доцента клінічної кафедри акушерства та гінекології № 2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 за прогул 29.09.2025 року в наказі № 662 від 01.10.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на користь держави судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1
- відповідач Вінницький національний медичний університет ім. М.І Пирогова, 21018 м. Вінниця, вул. Пирогова, 56, ЄДРПОУ 02010669
- третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, 01103 м. Київ, бульвар М.Міхновського, 28, ЄДРПОУ 40381452
Повне рішення складене 04.11.2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141251171, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 128/4430/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: