Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 135/703/26
Провадження № 2/135/869/26
РІШЕННЯ
Іменем України
29.10.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,
з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 12.09.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №556062-КС-002 про надання кредиту. Кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору Товариство надає позичальнику грошові кошти у розмірі 36 000 грн із процентною ставкою 1% за кожен день користування кредитом.
ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 13 770 грн. Таким чином визнавав умови договору.
У відповідача ОСОБА_1 станом на 07.04.2026 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 91 384,20 грн, яка складається з: 25 650 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 42 514,20 грн - суми прострочених платежів по процентах; 18 000 грн суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ; 5 220 грн - суми прострочених платежів за комісією.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором №556062-КС-002 в розмірі 91 384,20 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести за відсутності їх представника, не заперечують проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.10.2026 не з`явився. Згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи в його відсутність. Будучи присутнім в судовому засіданні 20.10.2026 вказав, що позов визнає частково. Зазначив, що брав кошти в кредит відповідно до укладеного договору. Визнає заборгованість за тілом кредиту в сумі 25650 грн. Вказав, що сплатив ще додатково 5650 грн. Зазначив, що на погашення кредиту 10.09.2026 заплатив частину коштів. Не визнає позов в частині стягнення комісії та процентів за кредитом та відсотків за ст. 625 ЦК України, оскільки він є військовослужбовцем, тому відповідно до закону штрафні санкції, пеня та відсотки за кредитом не повинні нараховуватись. Про перебування його на службі він повідомляв позивача, однак вони самостійно не зробили перерахунок.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.09.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №556062-КС-002, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), містить реквізити та підписи сторін.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 36 000 грн, строком на 24 тижні, із стандартною процентною ставкою в день 1%, та з комісією за видачу кредиту 7 200 грн, дата повернення кредиту 27.02.2026 (п.2.1, 2.3., 2.4., 2.5., 2.14. Договору).
Відповідно до п.2.4. Договору стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована.
Відповідно до п.2.5. Договору комісія за видачу кредиту: 7 200 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.
Позивачем надано кредитні кошти відповідачу, шляхом перерахування коштів на платіжну картку, номер якої зазначено позичальником у кредитному договорі. Що підтверджується відповідною довідкою ТОВ «Профіт Гід».
Крім того, з відповіді АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7 від 12.06.2026 на запит суду та виписки з особового рахунку за період з 12.09.2025 по 13.09.2025 видно, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , була емітована платіжна картка НОМЕР_2 , на яку 12.09.2025 здійснено переказ коштів на суму 36 000 грн.
Проте відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, не сплачував кошти на погашення тіла кредиту і проценти за користування кредитом згідно кредитного договору.
Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством в розмірі 91 384,20 грн, яка складається з: 25 650 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 42 514,20 грн - суми прострочених платежів по процентах; 18 000 грн суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ; 5 220 грн - суми прострочених платежів за комісією.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору №556062-КС-002 від 12.09.2025.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором №556062-КС-002 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно заборгованості відповідача за неповерненим тілом кредиту та комісією.
При цьому, сума заборгованості відповідача по процентах в розмірі 42 514,20 грн та по відсотках відповідно ст. 625 ЦК України в розмірі 18 000 грн стягненню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором суд виходить з такого.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась і триває до теперішнього часу.
Згідно з положеннями ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 Верховний Суд щодо застосування відповідної права дійшов висновку про те, що відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року, статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, військовослужбовцям, які зокрема, під час дії особливого періоду брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України проценти за користування кредитом банком не нараховуються в силу наведеної вище норми закону.
Згідно довідки Форми 5 виданої військовою частиною НОМЕР_3 від 16.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 з 14 вересня 2020 року по теперішній час.
Згідно довідки виданої військовою частиною НОМЕР_3 від 28.11.2025 року вбачається, що головний сержант ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Встановивши, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України проти держави-агресора Російської Федерації, тому має право на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже має право на звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом на період проходження військової служби
Відтак, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо правовідносин, які склались між кредитодавцем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем. Тому за кредитним договором не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування даним кредитом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у період несення ним служби відсутні. Відтак, нарахована позивачем заборгованість відповідача за нарахованими процентами в сумі 42 514,20 грн стягненню з нього на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» не підлягатиме.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по комісії суд виходить з такого.
ОСОБА_1 не оспорює у судовому порядку дійсність окремих умов договору із посиланням на невідповідність його Закону України «Про захист прав споживачів».
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як було зазначено вище, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме звільнення від сплати штрафні санкції, пені за невиконання зобов`язань та процентів за користування кредитом.
Разом з тим, положення норм вказаного закону не звільняють військовослужбовця від сплати комісії за кредитним договором.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до змісту частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за надання, обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до умов договору кредиту (п.2.5.) комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту і становить 7200 грн.
Відповідно до змісту п. 2.6 кредитного договору передбачено, що всі суми платежу, що вносяться позичальником способом оплати, визначеним кредитодавцем, здійснюються без стягнення комісійної винагороди. В іншому випадку позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги.
Перед укладенням договору відповідач ознайомився з його умовами, зокрема з умовою щодо комісії за надання кредиту, погодився на ці умови, зокрема і на передбачену договором комісію за видачу кредиту, отримав кредитні кошти, тому повинен сплатити комісію відповідно до умов договору.
Отже, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: щодо сплати коштів позичальником у спосіб, визначений кредитодавцем, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Отже, нарахування комісії, та стягнення заборгованості з її сплати, що становить 5220 грн, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.
Щодо стягнення з відповідача відсотків відповідно до ст.625 ЦКУ слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Даним пунктом також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, а саме неправомірним користуванням кредитом, кредитодавцем ТОВ «Бізнес Позика» нараховано відсотки відповідно до ст.625 ЦКУ в сумі 18 000 грн, що за своєю суттю є процентами, які передбачені ч.2 ст.625 ЦК України.
Оскільки проценти відповідно до ст.625 ЦКУ нараховані в період дії воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ «Бізнес Позика».
Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №556062-КС-002, станом на 07.04.2026, в розмірі 30 870 грн, що складається з 25 650 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 5 220 грн - суми прострочених платежів за комісією (25 650 + 5 220 = 30 870).
Щодо посилання відповідача про те, що він 10.09.2026 сплатив частину коштів на погашення заборгованості, суд вважає, що це жодним чином не спростовує висновок суду про те, що станом на 07.04.2026 розмір заборгованості був 30 870 грн.
При цьому підлягає врахуванню й те, що відповідачем не доведено належними доказами розмір заборгованості, який ним було сплачено. Так, надана відповідачем фотокопія, із усними поясненнями про те, що вона зроблена із особистого кабінету сайту позивача, не є належним доказом сплати коштів на рахунок позивача на виконання умов кредитного договору.
Виписка з карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк», надана відповідачем, є належним доказом того, що ОСОБА_1 10.09.2026 було здійснено переказ коштів на різні рахунки. Однак, відсутні докази того, що певні рахунки належали саме ТОВ «Бізнес Позика», і яка сума була зарахована на рахунок кредитодавця. При цьому, суд враховує, що вказані у виписці АТ КБ «Приватбанк» суми не збігаються із тією, що за твердженням відповідача була зарахована у його кабінеті на сайті позивача.
Відтак, із наданих позивачем доказів суд не може достеменно встановити чи було сплачено позичальником на погашення кредитної заборгованості кошти ТОВ «Бізнес Позика» і в якому розмірі.
Однак, слід відмітити, що визначення судом до стягнення суми боргу станом 07.04.2026 жодним чином не порушує право відповідача на зарахування в цей борг суми сплаченого 10.09.2026 платежу на користь позивача, зокрема, вже в порядку виконання судового рішення. Оскільки очевидно, що навіть після винесення судом даного рішення позичальник може добровільно здійснювати сплати на користь кредитодавця.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Бізнес Позика» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №556062-КС-002 підлягають частковому задоволенню в розмірі 30 870 грн., визначеній станом на 07.04.2026.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір має бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач пред`явив позов на загальну суму 91 384,2 грн. Позов задоволено на суму 30 870 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 899,37 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №556062-КС-002 від 12.09.2025, станом на 07.04.2026, у розмірі 30 870 грн, що складається з 25 650 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 5 220 грн - суми прострочених платежів за комісією.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 899,37 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 03.11.2026.
Суддя
Судове рішення № 141250920, Ладижинський міський суд Вінницької області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 135/703/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: