Рішення № 141250264, 05.11.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2306/26

381/2519/26

Рішення

Іменем України

05 листопада 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

24 квітня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що 13 квітня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНСУС УКРАЇНА» та відповідачкою було укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172.

За умовами договору: сума кредиту (позики) 4 000 гривень, строк кредитування 30 днів, знижена процентна ставка 0,01 % щоденно, стандартна процентна ставка 1,8 % щоденно. Стандартна процентна ставка застосовується у випадку, якщо в межах визначеного строку кредитування не було повернуто позику і сплачено нараховані проценти, якщо відбулась пролонгація строку кредитування шляхом сплати нарахованих процентів і суми неустойки, після визнання заборгованості за позикою проблемною та відновлення нарахування процентів в межах 90-денного строку прострочення. Умовами договору також передбачена можливість нарахування пені та штрафів, однак в загальному розмірі, що не перевищує 50 % від суми, одержаної у позику.

У зв`язку із невиконання умов договору позичальницею виникла заборгованість у сумі 14 424 гривні, з них: 4 000 гривень заборгованість за тілом позики, 8 424 гривні нараховані проценти, 2 000 гривень штрафи і пеня.

В подальшому, у зв`язку із укладенням договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, зі змінами, право вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172 перейшло до позивача, як нового кредитора (його попередня назва ТОВ «ФК «Довіра і гарантія»).

Відповідно, у зв`язку із порушенням умов зобов`язання відповідачкою, позивач просить стягнути з неї заборгованість за договором, а також інфляційні втрати у сумі 2 824,74 гривні та 3 % річних у сумі 1 205,69 гривень, що нараховані за період часу з 13 травня 2019 року до 23 лютого 2022 року.

Окремо позивач просить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 гривень.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та задоволено клопотання про витребування доказів.

Зокрема, за клопотанням позивача було витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію про належність карткового рахунку відповідачці та зарахування коштів на картковий рахунок.

Витребувана інформація АТ КБ «Приватбанк» не надана.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, були повідомлені належним чином, в позовній заяві викладено прохання проводити розгляд справи без участі представників позивача. Відповідачка про причини неявки не повідомила, 27 жовтня 2026 року її представницею адвокатом Ничик А.В. подано заяву до суду.

Зі змісту заяви слідує, що відповідачка долучає копію свідоцтва про шлюб, довідку за формою 5 щодо проходження військової служби її чоловіком, ОСОБА_2 , та просить провести перерахунок заборгованості з урахуванням пільг, встановлених для дружин військовослужбовців.

В силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України неявка учасників справи в цьому випадку не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку із неявкою зазначених осіб фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 05 листопада 2026 року до 11 години 15 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом було встановлено, що 13 квітня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНСУС УКРАЇНА» та відповідачкою було укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172.

За умовами договору: сума кредиту (позики) 4 000 гривень, строк кредитування 30 днів, знижена процентна ставка 0,01 % щоденно, стандартна процентна ставка 1,8 % щоденно. Стандартна процентна ставка застосовується у випадку, якщо в межах визначеного строку кредитування не було повернуто позику і сплачено нараховані проценти, якщо відбулась пролонгація строку кредитування шляхом сплати нарахованих процентів і суми неустойки, після визнання заборгованості за позикою проблемною та відновлення нарахування процентів в межах 90-денного строку прострочення. Умовами договору також передбачена можливість нарахування пені та штрафів, однак в загальному розмірі, що не перевищує 50 % від суми, одержаної у позику.

У зв`язку із невиконання умов договору позичальницею виникла заборгованість. Згідно розрахунку позивача, загальний розмір заборгованості 14 424 гривні, з них: 4 000 гривень заборгованість за тілом позики, 8 424 гривні нараховані проценти, 2 000 гривень штрафи і пеня.

У зв`язку із укладенням договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, з подальшими змінами, право вимоги за цим договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172 перейшло до позивача, як нового кредитора (його попередня назва ТОВ «ФК «Довіра і гарантія»).

Відповідачка, як позичальниця обставини укладення кредитного договору не заперечує, як не заперечує і обставини отримання коштів в борг.

Відповідачкою доказів погашення заборгованості не надано.

Відповідачка не оспорює правомірність переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172.

При цьому, відповідачка просить перерахувати суму заборгованості із застосуванням гарантій, встановлених для неї як для дружини військовослужбовця.

Для підтвердження відповідних обставин нею було надано копія свідоцтва про шлюб від 07 березня 2020 року № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , що підтверджує реєстрацію шлюбу між нею і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також нею надано довідку військової частини № НОМЕР_3 про те, що солдат ОСОБА_2 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в період часу, починаючи з 15 листопада 2024 року. Окремо долучено копію посвідчення учасника бойових дій від 04 березня 2024 року.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що застосуванню підлягають наступні правові норми.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно приписів частини 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно приписів частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату нарахування заборгованості і заходів відповідальності, передбачених статтю 625 ЦК України), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно приписів частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату розгляду справи судом), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З урахуванням встановлених обставин та норм, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що існують підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, сул погоджується з доводами позивача про укладення відповідачкою, як позичальницею договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172 від 13 квітня 2019 року, отримання нею коштів в борг та порушення умов зобов`язання.

Суд також погоджується з доводами позивача щодо переходу до нього, як до нового кредитора, права вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172 від 13 квітня 2019 року.

Суд враховує, що відповідачка визнає обставини укладення договору та не заперечує перехід до позивача, як нового кредитора, права вимоги за цим договором.

Доказів погашення заборгованості відповідачкою не надано.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить з наступного.

Так, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом позики у сумі 4 000 гривень.

Однак, суд вважає, що проценти мають бути нараховані в межах 30 денного строку кредитування, однак за стандартною ставкою 1,8 % щоденно, так як передбачені пунктом 3.3 договору умови для застосування зниженої процентної ставки відповідачкою дотримані не були.

Суд, керуючись приписами статті 1048 ЦК України наголошує на тому, що нарахування процентів можливо виключно в межах погодженого строку кредитування. Доказів того, що відбулась пролонгація строку кредитування матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що нарахування процентів поза межами строку кредитування за стандартною ставкою за правилами пункту 3.6.2 договору можливе лише, як захід відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України. Однак, такі вимоги позивачем не заявлені і в силу приписів статті 13 ЦПК України не розглядаються.

Отже, сума нарахованих процентів становить 2 160 гривень (4 000 гривень х 1,8 % х 30 днів). Саме така сума заборгованості за процентами відображена у витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу (а. с. 16).

Також, у зв`язку із порушення умов договору, беручи до уваги положення пунктів 4.4.1-4.5 договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки неустойку у розмірі 2 000 гривень, що відповідає 50 % від суми позики.

Суд наголошує, що неустойка нарахована за період до 12 березня 2020 року, дати введення карантину згідно Постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 (01 березня 2020 року, дати припинення заходів відповідальності за прострочення виплат за споживчими кредитами згідно пункту 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»), тому приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України та спірні правовідносини не поширюються.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідачки щодо поширення на неї гарантій, як на дружину військовослужбовця, так як, по-перше, шлюб між ними зареєстрований лише 07 березня 2020 року, по друге, згідно із наданими відповідачкою документам, її чоловік був має статус учасника бойових дій з 04 березня 2024 року. В період нарахування заборгованості, пені та заходів відповідальності, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, відповідні гарантії на відповідачку не поширюватись, а норма, якою введені ці гарантії згідно із Законом України № 3633-IX від 11.04.2024, набрала чинності 18 травня 2024 року.

Далі, позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних на суму заборгованості за період часу з 13 травня 2025 року до 23 лютого 2022 року.

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що в силу приписів 6 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній за період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Оскільки нарахування процентів річних і інфляційних втрат є заходом відповідальності для цілей застосування вказаної вище правової норми, суд вважає, що відповідні нарахування можуть бути здійсненими за період часу з 13 травня 2019 року до 28 2020 року.

Позиція щодо поширення гарантій, передбачених пунктом 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на правовідносини, пов`язані із нарахуванням 3 % річних і інфляційних втрат за частиною 2 статті 625 ЦК України висловлена в Постанові від 03 червня 2026 року по справі № 757/8409/22-ц. зазначена правова позиція є релевантною і застосовною.

Суд здійснює окремий розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних для заборгованості за тілом кредиту і процентами та окремий розрахунок для заборгованості за неустойкою. Зазначені розрахунки здійснені з використанням ІАС «Ліга».

Зокрема, оскільки розмір заборгованості за тілом кредиту і процентами складає 6 160 гривень, а період нарахування з 14 травня 2019 року (перший день прострочення у відповідності до графіку платежів) до 28 лютого 2020 року, розмір інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані на цю суму:

Інфляційні втрати 30,05 гривень, 3 % річних 146,77 гривень.

При визначенні розміру неустойки, суд враховує, що згідно із графіком платежів до договору, останнім днем виконання зобов`язання є 13 травня 2019 року, відповідно, перший день прострочення це 14 травня 2019 року.

Згідно з умовами пунктів 4.4.1, 4.4.2 договору, нарахування штрафів і пені розпочинається з 4 дня прострочення, тобто з 17 травня 2019 року і триває до 28 лютого 2020 року. Тому, розмір інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані на цю суму:

Інфляційні втрати не нараховуються (0 гривень), а 3 % річних - 47,32 гривні.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат за період нарахування 30,05 гривень, 3 % річних 194,09 гривень (146,77 гривень + 47,32 гривні).

Загальний розмір заборгованості за процентами, тілом позики та неустойкою становить 8 160 гривень (4 000 гривень + 2 160 гривень + 2 000 гривень).

Загальна сума, що підлягає стягненню становить 8 384,14 гривень (8 160 гривень + 30,05 гривень + 194,09 гривень).

Далі, позивачем заявлені до стягнення 5 000 гривень, як компенсація понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Для підтвердження зазначених витрат ним надано копію договору про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, додаткову угоду до цього договору № 33, акт наданих послуг та детальний опис робіт.

Аналізуючи існування підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

З урахуванням наведених правових норм та доданих документів, суд погоджується х тим, що позивачем надані докази, які підтверджують зазначені витрати.

Однак, в силу приписів статті 141 ЦПК України, суд стягує відповідні витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 250 гривень (5 000 гривень х 45 %).

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 198,08 гривень (2 662,40 гривні х 45 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 789172 у сумі 8 384,14 гривень, що включає: 4 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 2 160 гривень з проценти, 2 000 гривень - пеня, 30,05 гривень інфляційні втрати, 194,09 гривень 3 % річних.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 2 250 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 1 198,08 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.