Ухвала суду № 141245032, 26.10.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
26.10.2026
Номер справи
203/1685/23
Номер документу
141245032
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 203/1685/23

Провадження № 2/0203/38/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебуває вищезазначена цивільна справа.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язання з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» вказує, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після останнього поновлення провадження по справі, в судові засідання, що призначались на 29.09.2026 року та 26.10.2026 року не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, явку свого представника не забезпечив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав.

З урахуванням вищенаведеного, позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

В наданій заяві представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Стасовська Є.А., просила стягнути з позивача на користь відповідачки понесені витрати на правову допомогу в сумі 48312 грн. та поштові витрати в сумі 136 грн.

Частиною 3 ст.257 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно ч.ч.5,6 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини десятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №761/27076/19).

Згідно з частинами першою та другою ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Виходячи із системного тлумачення положень ч.ч.5,6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26.07.2024 року в справі №736/1209/20).

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними права не допускається.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право квартирою АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації, був обізнаний, що на момент такого звернення в провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська вже перебувала на розгляді цивільна справа №203/4726/21 за позовом ОСОБА_2 до нього про поділ майна подружжя та визнання права власності на частку вказаної вище квартири, як набутої у шлюбі.

Тобто, за наявності невирішеного спору, що перебував на розгляді в суді, щодо визнання права власності на частки квартиру, як спільного сумісного майна подружжя, позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про визнання її такою, що втратила право користування квартирою та зняття з реєстрації, обгрунтовуючи це не проживання останньої в квартирі.

Вказана обставина, а також повторна неявка позивача в судові засідання після набрання законної сили рішенням суду у справі №203/4726/21, яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на частку вказаної вище квартири, дають підстави для кваліфікації дій позивача як необгрунтованих в розумінні ч.5 ст.141 ЦПК України та, відповідно, покладення на нього судових витрат, понесених по справі відповідачкою.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).

Також суд враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд приймає до уваги, що в рамках даної справи інтереси відповідачки представляла адвокат Стасовська Є.А. на підставі договору про надання правової допомоги від 28.04.2023 року та ордеру, якою під час розгляду справи було подано: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлювався з останніми в приміщенні суду; відзив на позовну заяву, клопотання про виклик свідка та долучення доказів, клопотання про зупинення та поновлення провадження по справі.

Також представник відповідачки приймала участь в п`яти судових засіданнях по справі, загальною тривалістю в приймав участь в судових засіданнях, загальною тривалістю 1 год. 9 хв., також з`являлась в судове засідання, що призначалось на 09.10.2025 року та було знято з розгляду, в зв`язку із зайнятістю судді в іншому процесі.

При цьому, суд враховує, що представник відповідачки, як адвокат має зареєстрований електронний кабінет та могла знайомитись з матеріалами справи в електронному кабінеті, а також направляти документи з використанням системи «Електронний суд».

Крім того, суд враховує, що в задоволенні заявленого представник відповідачки клопотання про залучення третьої особи, судом було відмовлено.

В зв`язку з цим, судом не визнаються обгрунтованими, необхідними та вимушеними витратами, заявлені до стягнення витрати на правову допомогу у вигляді приїзду до суду для ознайомлення із матеріалами справи; витрати щодо підготовки клопотання про залучення третьої особи; поштові витрати.

Також суд вважає завищеними заявлені витрати на підготовку клопотань про ознайомлення з матеріалами справи, виклик свідка, долучення доказів, підготовка яких не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи; а також завищеними витрати на приїзд та участь в судових засіданнях, які не відповідають кількості судових засідань. В яких адвокат фактично приймав участь та є завищеними з огляду на їх тривалість.

За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, складності справи та обсяг і складності виконаної адвокатом роботи, критерієв необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені стороною відповідача витрати на правничу допомогу є завищеними та підлягають зменшенню до 20000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,12,43,44,128,131,134,137,141,211,223,247,257,258-261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали складено 30 жовтня 226 року.

Суддя С.Ю.Казак

Часті запитання

Який тип судового документу № 141245032 ?

Документ № 141245032 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141245032 ?

Дата ухвалення - 26.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141245032 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141245032 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141245032, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 141245032, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141245032 відноситься до справи № 203/1685/23

Це рішення відноситься до справи № 203/1685/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141245029
Наступний документ : 141245035