Рішення № 141244361, 04.11.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
208/5654/26
Номер документу
141244361
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

справа № 208/5654/26

провадження № 2/208/4987/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 208/5654/26 за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Касицька Людмила Миколаївна про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовом до Кам`янської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Касицька Людмила Миколаївна, про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, який за життя склав заповіт, яким заповів позивачці квартиру загальною площею 68,6 кв. м, житловою площею 45 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Касицької Л. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену квартиру. Однак 06 квітня 2026 року нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що наданий оригінал документа, який посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна, був зареєстрований на товарній біржі «Дніпродзержинська», що не відповідало вимогам законодавства, чинного на час укладення договору.

Позивачка зазначає, що квартира належала її батькові на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від власного імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 . Договір було зареєстровано на товарній біржі «Дніпродзержинська». Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації та внесено до реєстрової книги № 196 за реєстровим № 22692 від 1 жовтня 1997 року.

Позивачка не погоджується з відмовою нотаріуса та зазначає, що відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на час укладення біржової угоди, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. При цьому загальна норма законодавства, чинного на той час, а саме стаття 227 ЦК УРСР, не встановлювала обов`язкової вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартир, натомість така вимога стосувалася виключно житлових будинків.

З огляду на викладене позивачка просить суд:

-визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 001/211-Н від 26.09.1997 року, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє і за себе і за неповнолітню доньку ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець), зареєстрованого на товарній біржі «Дніпродзержинська».

-визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на наступне нерухоме майно в порядку спадкування за законом: квартиру загальною площею 68,6 (шістдесят вісім і шість) кв.м., жилою площею 45,5 (сорок п`ять і п`ять) кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.05.2026 року відкрито провадження у справі № 208/5654/26 за правилами загального позовного провадження та призначена підготовче судове засідання, витребувано у Приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Касицької Л.М. копію спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_2 та витребувана з КП "Кам`янське РБТІ" відомості щодо реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна № 001/211 від 26.09.1997 року.

19.06.2026 на адресу суду від приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Касицької Л.М. надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи, яка заведена після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

13.08.2026 року на адресу суду від Комунального підприємства «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради надійшли відомості щодо зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 14.09.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №208/5654/26 та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом отримання судових повісток в особистих кабінетах "Електронного суду".

14 вересня 2026 року від представника Кам`янської міської ради надійшла заява, у якій він просив розглянути справу без участі представника відповідача та ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Представник позивача - адвокат Машошина А.О. 20.10.2026 року надала суду заяву в якій просила розгляд справи провести за відсутності позивача та представника позивача, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26 вересня 1990 року.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 вересня 1997 року, зареєстрованим на товарній біржі «Дніпродзержинська» за реєстраційним № 001/211-Н, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка діяла від власного імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , як продавці, з однієї сторони, та ОСОБА_2 як покупець, з іншої сторони, уклали договір купівлі-продажу трикімнатної квартири житловою площею 45,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У договорі зазначено, що на момент його укладення продавці та покупець були членами біржі, а відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року договір зареєстровано на товарній біржі «Дніпродзержинська» без нотаріального посвідчення. На договорі міститься реєстраційний напис бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на зазначену квартиру за реєстровим № 22692 від 01 жовтня 1997 року.

07 серпня 2015 року ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 у зв`язку з укладенням шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

19 вересня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,8 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Труханом А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1312.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно з довідкою ТОВ «Абонент ХХІ» № 00137-0043, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 11 червня 1998 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до довідки № 00137-0044 за зазначеною адресою разом із ним ніхто інший зареєстрований не був.

26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Касицької Л.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

06 квітня 2026 року позивачка подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену квартиру після смерті ОСОБА_2 .

Підставою для відмови зазначено те, що відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, здійснюється після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I зазначеного Порядку.

Нотаріус зазначила, що наданий оригінал правовстановлюючого документа - договору купівлі-продажу нерухомого майна - зареєстрований на товарній біржі «Дніпродзержинська», що, на її думку, не відповідало вимогам законодавства, чинного на час укладення договору. Зокрема, відповідно до статті 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу квартири за участю громадянина підлягав нотаріальному посвідченню, а недотримання цієї вимоги мало наслідком недійсність договору. Також у постанові наведено пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15, відповідно до якого з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними лише угоди, які згідно з чинним законодавством підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

12 березня 2026 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з експлікацією загальна площа квартири становить 68,6 кв. м, житлова площа - 45,5 кв. м.

19 червня 2026 року на виконання ухвали Заводського районного суду міста Кам`янського про витребування доказів від приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Касицької Л.М. надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 26 березня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, а 06 квітня 2026 року - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену квартиру. У видачі свідоцтва відмовлено постановою нотаріуса від 06 квітня 2026 року.

13 серпня 2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради надійшла інформація, згідно з якою за даними підприємства право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 1997 року, зареєстрованого на товарній біржі «Дніпродзержинська» за № 001/211-н. Відомості про право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна перевірено за паперовими носіями станом на 31 грудня 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на зазначені норми та враховуючи, що правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинним на момент його укладення, у справі, що переглядається, мають бути застосовані положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно статті 47 ЦК України в редакції 1963 року, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

За змістом статей 128, 153 ЦК України 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 224 ЦК України 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 227 ЦК України 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про товарну біржу», чинного на час виникнення спірних правовідносин, товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

У статті 9 Закону України «Про товарну біржу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що член товарної біржі має право сам або через свого представника здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду.

Згідно з частин другої, четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року у справі № 661/3706/17 (провадження № 61-37644св18).

У постанові від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23) об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що «устатті 227 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку. ЦК Української РСР не передбачалося обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 березня 2018 року в справі № 904/4573/16, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 вересня 2019 року в справі № 903/729/16, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 183/900/17 (провадження № 61-9101св21))».

Крім того, у вказаній постанові об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виклала висновок про те, що «на рівні ЦК Української РСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК Української РСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина другастатті 15 Закону України «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина другастатті 15 Закону України «Про товарну біржу»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі».

У постанові від 11.02.2026 року у справі № 200/16086/16-ц Верховний Суду зазначив, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК Української РСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, а недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Проте згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають у подальшому наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК Української РСР 1963 року), а відповідно до статті 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положення статті 227 ЦК Української РСР 1963 року спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу жилого будинку. Тобто правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржевою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер, тобто закон спеціальний переважає закон загальний.

Отже, на час укладення договору купівлі-продажу квартири - 26 вересня 1997 року - був чинним Закон України «Про товарну біржу», статтею 15 якого передбачалося, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Посилання нотаріуса у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії на положення статті 227 ЦК УРСР 1963 року суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначена норма передбачала обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу житлових будинків, тоді як предметом договору купівлі-продажу від 26 вересня 1997 року була квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони договору купівлі-продажу виконали його умови, претензій щодо передачі майна одна до одної не мали. Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 у бюро технічної інвентаризації. Останній протягом тривалого часу користувався квартирою проживав у ній, та перед смерню заповів її.

При цьому реєстрація бюро технічної інвентаризації права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру, придбану на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 1997 року, зареєстрованого на товарній біржі, а не посвідченого нотаріально, не суперечила законодавству, чинному на той час.

Згідно з інформацією КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 1997 року, зареєстрованого на товарній біржі «Дніпродзержинська» за № 001/211-Н.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири від 26 вересня 1997 року був укладений за взаємною згодою сторін, які виконали його умови, а право власності покупця зареєстровано в бюро технічної інвентаризації. Отже, на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР та статті 49 Закону України «Про власність» ОСОБА_2 набув право власності на зазначену квартиру.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно з довідкою ТОВ «Абонент ХХІ» № 00137-0043, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 11 червня 1998 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки № 00137-0044 за зазначеною адресою разом із ним ніхто інший зареєстрований не був.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкодавцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 . Доказів визнання заповіту недійсним матеріали справи не містять.

Завертаючись до суду позивач просила суд визнати за нею право власності за законом на квартиру загальною площею 68,6 (шістдесят вісім і шість) кв.м., жилою площею 45,5 (сорок п`ять і п`ять) кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак мотивувала вимоги тим, що звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

У судовому засіданні 20.10.2026 року представник позивача адвокат Машошина А.О. зазначачила, що в прохальній частині заяви допущено технічну помилку в частині прохання визнати право власності за законом, обгрунтування позовної заяви та докази додані до заяви свідчать про те що позивач просить визнати за нею право власності за заповітом.

Суд зазначає, що відповідно до принципу jura novit curia (суд знає закон), правова кваліфікація спірних правовідносин є обов`язком суду. Позивач у позовній заяві наводить фактичні обставини справи (наявність заповіту, подання заяви про прийняття спадщини за заповітом) та формулює кінцеву вимогу - захистити майнові права шляхом визнання права власності в порядку спадкування.

Посилання позивача на спадкування "за законом" за одночасного обґрунтування позову наявністю оформленого заповіту не змінює предмета спору (визнання права власності на квартиру у порядку спадкування). Суд також враховує, що відповідно до завдань цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) та усталеної практики Європейського суду з прав людини, судовий захист має бути ефективним і забезпечувати відновлення порушеного права без надмірного затягування процесу.

Суд зобов`язаний надавати пріоритет сутності спору над формальними недоліками правової кваліфікації, здійсненої позивачем, що забезпечує справедливий баланс інтересів та остаточне вирішення правової визначеності щодо спірного майна.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи у сукупності зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, не зачіпають прав та законних інтересів третіх осіб, разом з тим, вразовуючи наведене, підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1220, 1223, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Косіцька Людмила Миколаївна про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 001/211-Н від 26.09.1997 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє і за себе і за неповнолітню доньку ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець), зареєстрованого на товарній біржі «Дніпродзержинська».

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом: квартиру загальною площею 68,6 кв.м., жилою площею 45,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Кам`янська міська рада: місцезнаходження 51900 Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, буд. 2, код ЄДРПОУ 24604168

Третя особа: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Косіцька Людмила Миколаївна адреса: вул. Михайла Грушевського,буд.23, прим.4, Кам`янський р-н, м.Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51922

Суддя В.Г. Гречана

Часті запитання

Який тип судового документу № 141244361 ?

Документ № 141244361 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141244361 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141244361 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141244361 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141244361, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Судове рішення № 141244361, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141244361 відноситься до справи № 208/5654/26

Це рішення відноситься до справи № 208/5654/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141244360
Наступний документ : 141244363