Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 208/4414/26
провадження № 2/208/4429/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд м. Кам`янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/4414/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «Деал Фінанс Груп» - Ткаченко Ю.О. звернулась до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначила, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договори про надання коштів у кредит, зокрема:
Договір №71177684 від 04.09.2025 року;
Договір №8334568 від 25.06.2025 року.
В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів » та ТОВ « Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 71177684 від 04.09.2025 року в сумі 3103,96 грн. з яких
1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу,
3,96 грн. - сума заборгованості за відсотками,
100 грн. - сума заборгованості за комісією,
2 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8334568 від 25.06.2025 року в сумі 20001,50 грн. з яких
8 760,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу,
6 241,50 грн. - сума заборгованості за відсотками,
5 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» суму заборгованості за Договором позики №71177684 в розмірі 3 103,96 грн та суму заборгованості за Договором позики №8334568 в розмірі 20 001,50 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із відповідідю№2614316 від 16.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 17.04.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 208/4414/26 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд.
17.05.2026 року від відповідача через "Електронний суд" надійшов відзив в якому відповідач просить відмовити частково у задоволенні позовних вимог, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», заявлену до стягнення суму вважає великою, зазначає що має борги в інших банках.
18.05.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначила, що вимоги визначає частково, готова сплатити тіло кредиту, нараховані відсотки просить списати відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
20.05.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначив, що положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюються виключно на мобілізованих позичальників а не на членів їх сімей, а також звернув увагу на те, що чоловік відповідачки є військовослужбовцем за контрактом.
20.05.2026 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач росить стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором позики №71177684 в розмірі 1 103,96 грн., з яких:
1 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;
3,96 грн. сума заборгованості за процентами;
100 грн. сума заборгованості за комісією;
за Договором позики № 8334568 в розмірі 15001,50 грн., з яких:
8 760,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;
6 241,50 грн. сума заборгованості за процентами.
Також стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
09.07.2026 року відповідачем подано заяву з якій остання просить задовольнити позов частково стягнути заборгованість у розмірі 11000 грн, що є тілом кредиту, та судовий збір. Також просить суд розстрочити виконавче провадження на період 3-х місяців на підставі тяжкого матеріального становища.
Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі.
Відповідач в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
04.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 71177684, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 1000 грн строком на 11 днів, із фіксованою процентною ставкою 0,036 % за день. Комісія за надання кредиту 10%. Від суми кредиту. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) становить 4 % за день.
До договору позики позивачем долучено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком до договору.
Вказаний договір позики та додаток до нього - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту - підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 30707.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач підписав договір № 71177684 одноразовим ідентифікатором 30707. Час відправлення ідентифікатора позичальнику 04.09.2025 о 10:28:06.
Відповідно до довідки ТАСкомбанк за договором позики № 71177684 здійснено платіж у розмірі 1000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , дата оплати 04.09.2025 року.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71177684 заборгованість за тілом кредиту 1000 грн, заборгованість за відсотками 3,96 грн, заборгованість за пенею - 2000 грн, комісія 100 грн.
25.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8334568, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 364 днів, комісія за надання кредиту 17,25%, дата повернення кредиту 23.06.2026 року, процентна ставка 0,95%.
До договору позики позивачем долучено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком до договору.
Вказаний договір позики та додаток до нього - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту - підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 337284.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач підписав договір № 8334568 одноразовим ідентифікатором 337284. Час відправлення ідентифікатора позичальнику 25.06.2025 о 09:55:47.
Відповідно до платіжної квитанції ТАСкомбанк ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснено платіж у розмірі 10000 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , дата оплати 25.06.2025 року. Також позивачем надано довідку ТОВ «Европейська платіжна система» про перерахування 25.06.2025 року 10000 грн отримувачу Синицька Ірина ЕПЗ № НОМЕР_2 .
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8334568 заборгованість за тілом кредиту 8760 грн, заборгованість за відсотками 6241,5 грн, неустойка 5000 грн.
До правовідносин у цій справі суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитта сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
Суд зауважує, що факт укладення кредитних договорів та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується, остання визнає частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредитів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем належним чином підписано та погоджено всі істотні умови спірних договорів та отримано кредитні кошти.
Щодо відступлення права вимоги то суд зазначає.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
16.09.2025 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 16/09/25.
Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором щодо Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги.
Згідно з п. 4.2 договору факторингу Фактор сплачує Клієнту 100 % ціни придбання протягом 30 робочих днів з дати підписання відповідного Реєстру шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Клієнта.
З Реєстру прав вимог № 23/12/25-02 від 23.12.2025 року, вбачається, що позивачу відступлена право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 71177684 від 04.09.2025 року. Сума заборгованості за тілом кредиту становить 1000 грн, заборгованість за процентами 3,96 грн, заборгованість за комісією 100 грн, заборгованість за пенею 2000 грн, загальний розмір заборгованості 3103,96 грн.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 23/12/25-01 від 23.12.2025 року позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8334568 від 25.06.2025 року в сумі 20001,50 грн. з яких 8 760,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 241,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Відповідно до платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 579937984.1 та №579937994.1 від 24.12.2025 року та 06.01.2026 року відповідно ТОВ «Деал Фінанс Груп» здійснило оплату на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за реєстрами прав вимоги №23/12/25-01 від 23.12.2025 року № 23/12/25-02 від 23.12.2025 року.
Відповідачем факт набуття позивачем права вимоги за кредитними договорами не заперечується, тому враховуючи надані позивачем докази, суд вважає доведеним перехід до позивача прав вимоги за спірними кредитними договорами.
Оскільки, судом встановлено, що відповідач отримані кошти у визначений договорами строк не повернула, зазначені обставини відповідач не заперечує та позов визнає в цій частині, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу є обґрунтованими, доводів щодо погашення заборгованості або неправильного розрахунку матеріали справи не містять, відповідачем у відзиві розмір заборгованості за тілом кредиту не заперечувався, тому вимоги про стягнення за Договором позики № 71177684 суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 1000 грн. та за Договором позики № 8334568 суми заборгованості за основною сумою боргу 8760 грн підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих відсотків.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову щодо нарахованих відсотків посилаючись на положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин (укладення кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Зазначені гарантії поширюються на виключне коло осіб.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів для підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року
Відповідно до роз`яснення Міністерства оборони України про порядок застосування кредитних канікул для військовослужбовців та членів їх сімей від 18.02.2026 року, право на таку пільгу та умови її отримання залежать від виду військової служби. Якщо призвали під час мобілізації або як резервіста, кредитні канікули починають діяти з першого дня призову і тривають аж до моменту звільнення. При цьому, для закону абсолютно не має значення, де саме ви несете службу на лінії фронту чи в тиловій частині.
Для військовослужбовців за контрактом та тих, хто перебуває на інших видах служби, підхід інший. Тут ключовим є факт безпосередньої участі у захисті країни: чи то в часи АТО та ООС, чи під час повномасштабного вторгнення після 24 лютого 2022 року. Якщо брали участь у бойових діях або заходах з оборони хоча б один день, то отримує право на списання відсотків і штрафів. Це право активується з першого дня такої участі і зберігається на весь подальший час служби під час дії особливого періоду.
Якщо військовий-контрактник увесь час перебував у тилу і жодного разу не залучався до згаданих заходів оборони, скористатися цією пільгою він не зможе. Також її дія не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять службу в лавах ЗСУ.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції: військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" видами військової служби є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Поширення гарантії, передбачених пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на дружину військовослужбовця залежить не лише від факту перебування особи у шлюбі та факту проходження її чоловіком військової служби, а й від наявності визначених законом підстав проходження відповідної військової служби.
На підтвердження обставин поширення на відповідачку положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як дружини військовослужбовця нею надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , копію військового квитка серії НОМЕР_4 , копію довідки про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15 січня 2026 року № 2067 відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_2 в період з 21.04.2022 по 01.10.2022, з 18.10.2022 по 09.08.2023, з 08.09.2023 по 18.02.2024, та з 02.03.2024 по 24.12.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Донецькій області: Авдіївській територіальній громаді, Лиманській територіальній громаді, Новогродівський територіальній громаді, Покровській територіальній громаді, Луганській області: Лисичанській територіальній громаді, Кременській територіальній громаді, а також довідку від 12.02.2026 року № 91 відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 .
Суд зауважує, що згідно військового квитка серії НОМЕР_4 06.04.2022 року ОСОБА_2 призваний на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року.
Згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Отже чоловік відповідачки призваний на військову службу за мобілізацією, що підтверджується наявними у справі доказами.
Враховуючи, що чоловік належить до категорії військовослужбовців, на яку поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є підстави для застосування пільг передбачених вказаною статтею, тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд не вбачає.
Посилання представника позивача у відповіді на відзив на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19, щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключно на мобілізованих позичальників суд вважає помилковим, оскільки відносини у цій справі не є релевантними. Зокрема у справі № 426/4264/19 правовідносини щодо нарахування відсотків за користування кредитом виникли з 2016 року, тому Верховним Судом застосовано вказану норму саме в редакції станом на час виникнення правовідносин. У цій справі судом застосовано редакцію закону на час виникнення спірних правовідносин (дату укладення кредитних договорів вересень 2025 року).
Щодо стягнення комісії за договором № 71177684 від 04.09.2025 року суд зазначає, що положенням договору, а саме п. 2.2.4 передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 10% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 100 грн).
Враховуючи що умови щодо сплати комісії погоджено відповідачем, суд вважає обґрунтованими підстави для її стягнення з відповідача.
Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог та часткового визнання відповідачем позову з останньої підлягає стягненню заборгованість за Договором позики №71177684 в розмірі 1100 грн., з яких:
1 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;
100 грн. сума заборгованості за комісією;
за Договором позики № 8334568 в розмірі 8760 грн, з яких:
8 760,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Щодо зазначення в заяві відповідача про розстрочення виконавчого провадження на період 3-х місяців на підставі тяжкого матеріального становища, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення вирішується судом у порядку ст. 435 ЦПК, якою визначено порядок подання та розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суд.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.
У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту №4-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжна інструкція переказу коштів за договором про надання правничої допомоги № 579938008.1 від 16.01.2026 року.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.
За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, часткове задоволення позовних вимог та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (61,22 %) в розмірі 1629,92 грн, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1, 2, 12, 13, 81, 141, 174, 263-265 ЦПК України суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33 офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974, банківські реквізити НОМЕР_7 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банка 300528) заборгованість за Договором позики № 71177684 від 04.09.2025 року в розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень, з яких: 1000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 100 грн сума заборгованості за комісією; за Договором позики № 8334568 dsl 25/06 в розмірі 8760 (вісім тисяч сімсот шістдесят) гривен сума заборгованості за основною сумою боргу.
Всього за кредитними договорами стягнути 9860 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33 офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974, банківські реквізити НОМЕР_7 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банка 300528) витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1629 (одна тисяча шістсот двадцять дев`ять) гривень 92 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33 офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974, банківські реквізити НОМЕР_7 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банка 300528.
Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г. Гречана
Судове рішення № 141244316, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 208/4414/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: