Ухвала суду № 141243978, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10176/14-ц

Провадження № 6/201/106/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

за участю секретаря Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі № 201/10176/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПСІС ЛІГАЛ», Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (далі ТОВ «ДЕБТ ФОРС», заявник) звернулося до суду з вказаною заявою, в якій просить замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на його правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому листі № 201/10176/14-ц щодо боржника ОСОБА_1 та видати дублікат виконавчого листа у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням суду у справі № 201/10176/14-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/139141/3161/73. Ухвалою суду від 07.10.2019 року стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» за договором № 19-01/23 від 19.01.2023р., а ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» за договором № 18-05/23 від 18.05.2023р.

Заявник також зазначає, що 24.09.2019р. у виконавчому провадженні № 50339489 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу), однак виконавчий документ стягувачем не отримано і у заявника він відсутній, що свідчить про його втрату. На думку заявника, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання після його повернення сплинув би 24.09.2022р., проте з урахуванням положень пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» цей строк перервався у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану і на час звернення до суду не є пропущеним.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце засідання повідомлялися належним чином.

Заявник у заяві просив розглядати справу за відсутності його представника.

За таких обставин, на підставі ч. 2 ст. 247, ч. 3 ст. 442 ЦПК України, пункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд вважає за можливе розглядати заяву за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, перевіривши наведені заявником доводи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2014р. у справі № 201/10176/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/139141/3161/73 від 29.10.2007р. 16 836,34 доларів США, що еквівалентно 200 218,81 грн, яка складається з: 8 915,20 доларів США заборгованості за кредитом; 1 948,15 доларів США заборгованості за відсотками; 5 972,99 доларів США суми пені, а також 2 002,19 грн судового збору.

Згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження (результат пошуку станом на 21.01.2026р.) виконавче провадження № 50339489, у якому боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відкрито 29.02.2016р.; стан виконавчого провадження «Завершено».

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07.10.2019р. замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у цивільній справі № 201/10176/14-ц.

19.01.2023р. між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» (новий кредитор; найменування згодом змінено на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ») укладено договір № 19-01/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі реєстру боржників від 19.01.2023р., акт зарахування зустрічних однорідних вимог та витяг від 30.10.2023р. з Додатку № 3 до вказаного договору, у якому щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 014/139141/3161/73 зазначено загальну суму заборгованості 150 115,43 доларів США, у тому числі пеню в розмірі 132 625,66 доларів США.

18.05.2023р. між ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» укладено договір № 18-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. На підтвердження набуття права вимоги до ОСОБА_1 заявником надано витяг від 27.05.2024р. з Додатку № 3 до вказаного договору з аналогічною сумою заборгованості 150 115,43 доларів США, а також платіжну інструкцію № 393670003 від 26.10.2023 року на суму 158 923,61 грн.

Відповідно до відповіді Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вих. № 50339489/3 від 20.10.2026 року, наданої на виконання ухвали суду від 11.05.2026р., у відділі перебувало виконавче провадження № 50339489 з виконання виконавчого листа № 201/10176/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 200 218,81 грн. 24.09.2019 року виконавче провадження завершено відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 20.10.2026р. матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого листа суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, видача дубліката виконавчого документа можлива за одночасної наявності двох умов: втрати виконавчого документа та звернення із заявою в межах строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 та від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, на які посилається і сам заявник.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім випадків, передбачених цією статтею. Відповідно до частини четвертої цієї статті строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються в разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Частиною п`ятою статті 12 цього Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Отже, новий перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання з дня його повернення законодавець пов`язує саме з поверненням виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість закінчення виконавчого провадження (стаття 39 зазначеного Закону) та повернення виконавчого документа стягувачу (стаття 37 Закону) є різними підставами завершення виконавчого провадження, які мають різні правові наслідки, визначені статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а згідно зі статтею 41 Закону виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця, зокрема, у разі визнання судом постанови про закінчення виконавчого провадження незаконною або її скасування в установленому порядку.

Пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи сторони виконавчого провадження, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника, якщо виконання їхніх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Як встановлено судом з відповіді органу державної виконавчої служби, виконавче провадження № 50339489 з виконання виконавчого листа № 201/10176/14-ц 24.09.2019р. було закінчене на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а не завершене поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі статті 37 цього Закону.

Таким чином, доводи заявника про повернення виконавчого листа стягувачу 24.09.2019р. та про перебіг з цієї дати нового трирічного строку його пред`явлення до виконання спростовуються наявними у справі доказами. Будь-яких доказів на підтвердження винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу заявник, всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суду не надав.

Оскільки після закінчення виконавчого провадження 24.09.2019р. новий строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не розпочинав свого перебігу, посилання заявника на положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо переривання строків на період дії воєнного стану є безпідставними. Ці положення стосуються строків, перебіг яких тривав на момент запровадження воєнного стану, і не відновлюють право на пред`явлення виконавчого документа, яке на той час вже не могло бути реалізоване.

Крім того, виконавчий лист у цьому випадку стягувачу не повертався, а знищення органом державної виконавчої служби матеріалів закінченого виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строку їх зберігання не свідчить про втрату виконавчого документа в розумінні пункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, оскільки видача дубліката має на меті забезпечення можливості пред`явлення виконавчого документа до виконання, а така можливість щодо закінченого виконавчого провадження відсутня.

Відомостей про оскарження чи скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 24.09.2019р. матеріали справи не містять.

За таких обставин підстави для видачі дубліката виконавчого листа у справі № 201/10176/14-ц відсутні.

Щодо вимоги про заміну стягувача його правонаступником суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) зазначила, що в разі, якщо виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржено в судовому порядку, і лише в разі задоволення такої скарги може вирішуватися питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником.

Як встановлено судом, виконавче провадження № 50339489 закінчене 24.09.2019р. на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; постанова про закінчення виконавчого провадження в установленому порядку не скасована; матеріали виконавчого провадження знищено; виконавчий лист стягувачу не повертався, а строк для його повторного пред`явлення до виконання не розпочинав свого перебігу. За таких обставин заміна стягувача у виконавчому листі не може призвести до відновлення виконання судового рішення та не забезпечить заявнику реальної можливості пред`явити виконавчий документ до виконання, а тому не має правового сенсу.

Окрім того, суд звертає увагу на недоліки поданих заявником доказів. Так, витяг від 27.05.2024р. з Додатку № 3 до договору № 18-05/23 від 18.05.2023р., яким заявник підтверджує набуття права вимоги саме до ОСОБА_1 , підписаний від імені ТОВ «ДЕБТ ФОРС» директором Костюченко Марією Ігорівною. Водночас згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ДЕБТ ФОРС» № 19-08/24 від 19.08.2024р. та витягом з наказу № 37/к/тр від 19.08.2024р. ОСОБА_2 призначена на посаду директора товариства лише з 20.08.2024р. Таким чином, на дату, зазначену у витязі, вказана особа не мала повноважень директора ТОВ «ДЕБТ ФОРС», що ставить під сумнів достовірність цього доказу в розумінні статті 79 ЦПК України.

Також зазначена у витягах з реєстрів боржників загальна сума заборгованості в розмірі 150 115,43 доларів США, з яких 132 625,66 доларів США становить пеня, не узгоджується з розміром заборгованості, стягнутої рішенням суду від 17.09.2014р., яке підлягає виконанню (16 836,34 доларів США).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ТОВ «ДЕБТ ФОРС» як у частині заміни стягувача його правонаступником, так і в частині видачі дубліката виконавчого листа, а тому у її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 260, 261, 353, 442 ЦПК України, пунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 12, 15, 37, 39, 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі № 201/10176/14-ц.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів. Повний текст ухвали буде складений впродовж 5 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева