Рішення № 141241254, 04.11.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
155/1379/26
Номер документу
141241254
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №155/1379/26

Провадження №2/155/1060/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 23672,50 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 вересня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №442668203 на суму 8250,00 гривень. Даний кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV64Y3W.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згодом укладено додаткові угоди, якими продовжено строк договору та відповідно до умов яких перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року.

28 жовтня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №2810/24/Е, за результатами якого право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року становить 23672,50 гривні, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8250,00 гривень та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 15422,50 гривні.

З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року в розмірі 23672,50 гривні, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Згідно з відповіддю Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області №1145/01-09/2-26 від 24 серпня 2026 року встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України (ID) №008848785 від 03 березня 2023 року, дійсний до 03 березня 2033 року, орган, що видав: 0719.

Відзив на позов

17 вересня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» в якому остання зазначає, що з позовом не погоджується, вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними доказами факт переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «Ейс». Також вказала, що відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проценти за кредитом нараховані відповідачці поза межами строку договору №442668203. Кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 20 жовтня 2020 року, однак проценти нараховані поза межами строку договору, а саме до 24 листопада 2020 року, що є неправомірним. Тому представник відповідача вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом необхідно відмовити. З огляду на наведене, просить в задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Відповідь на відзив

18 вересня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що сторона відповідача неправильно трактувала положення договору факторингу та дійшла хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Представник позивача зазначила, що позивачем документально підтверджено законність набуття права вимоги за кредитним договором.

Щодо нарахування відсотків представник позивача зазначила, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору. За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1) за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; 2) за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення. Представник позивача вказала, що сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п. 4.3. Кредитного договору). Відтак, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України). З огляду на наведене, представник позивача просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року в розмірі 23672,50 гривні, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали. Судове засідання призначено на 04 листопада 2026 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року витребувано від Акціонерного товариства «Укрексімбанк» письмові докази.

Позиція учасників судового розгляду

Представник позивача Сахарова О.І. в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила розгляд цивільної справи проводити за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації. Причину неявки в судове засідання остання не повідомила, будь-яких клопотань не подала.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 20 вересня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_2 уклали договір №442668203 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV64Y3W.

Відповідно до п. 1.1. договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 8250,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п. 1.3., 1.4. або п. 1.5. цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

Згідно з п. 1.3. договору на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Згідно з п. 1.4. договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Згідно з п. 1.5. договору базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору.

Згідно з п. 1.6. договору позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_2 ознайомлена та згідна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Уклавши договір, підтвердила, що ознайомилася повністю, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримувались Правил надання грошових коштів позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua.

Згідно з копією заяви на отримання грошових коштів в кредит від 20 вересня 2020 року, відповідачка ОСОБА_2 , зазначила свої персональні дані з номером карти 4402-71ХХ-ХХХХ-2835.

Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стверджується, що заявку на отримання кредиту подано 20 вересня 2020 року об 11:22, цього ж дня договір відправлено позичальнику, акцепт оферти позичальника (підписання договору одноразовим ідентифікатором) MNV64Y3W та перераховано грошові кошти позичальнику 20 вересня 2020 року об 11:25:40, а також зазначено паспортні дані і номер телефону позичальника.

Крім того, згідно з відповіддю АТ «Укрексімбанк» за №БТ/0025800/5229-26 від 14 вересня 2026 року, наданою на виконання ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року, стверджується, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був відкритий рахунок до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Номер телефону НОМЕР_3 за період з 20 вересня 2020 року по 25 вересня 2020 року був зазначений як фінансовий номер телефону та знаходився в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Також АТ «Укрексімбанк» надало виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 за період з 20 вересня 2020 року по 25 вересня 2020 року, відповідно до якої підтверджується факт зарахування 20 вересня 2020 року коштів в сумі 8250,00 гривень на вищевказану картку.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №109 від 24 листопада 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року у розмірі 17361,25 гривень, яка складається з 8250,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 9111,25 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01.

Згідно з п. 1.3. Договору факторингу право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №7 від 28 жовтня 2021 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року у розмірі 23672,50 гривень, яка складається з 8250,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 15422,50 гривні - заборгованість за нарахованими відсотками.

28 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №2810/24/Е. За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №2810/24/Е від 28 жовтня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року у розмірі 23672,50 гривень, яка складається з 8250,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 15422,50 гривні - заборгованість за нарахованими відсотками.

Як вбачається розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №442668203 від 20 вересня 2020 року, станом на 24 листопада 2020 року (перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»), ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 17221,00 гривень, яка складається з 8250,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 9116,25 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками. Відповідачка ОСОБА_2 здійснила часткову оплату в розмірі 5,00 гривень, яку первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зарахував на сплату відсотків.

Як вбачається розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за договором №442668203 від 20 вересня 2020 року, станом на 28 жовтня 2021 року (перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 23672,50 гривні, яка складається з 8250,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 15422,50 гривні - заборгованість за нарахованими відсотками.

З виписки з особового рахунку ТОВ «Ейс» за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року вбачається, що станом на 15 червня 2026 року заборгованість відповідачки ОСОБА_2 становить 23672,50 гривні гривень, з яких: 8250,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15422,50 гривні - заборгованість за відсотками.

Отже, позивач ТОВ «Ейс» набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №442668203 від 20 вересня 2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 .

Загальна сума заборгованості за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року, яку позивач просить стягнути, становить 23672,50 гривні, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8250,00 гривень та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 15422,50 гривні.

Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (ст. 1047 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 20 вересня 2020 року ОСОБА_2 договір №442668203 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 20 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 договору №442668203 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку права вимоги до відповідачки за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надала доказів сплати нею зазначеної суми в повному розмірі.

Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 8250,00 гривень, яка нею не сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачкою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки 8250,00 гривень тіла кредиту.

Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ст. 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за №910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №442668203 від 20 вересня 2020 року вбачається, що проценти за ставкою 1,66% в день нараховані відповідачці за період з 20 вересня 2020 року до 20 жовтня 2020 року включно на суму 4108,50 гривень. Надалі, з 24 жовтня 2020 року до 24 листопада 2020 року проценти нараховувались за відсотковою ставкою 1,70% в день на суму 5007,75 гривень. Загальна сума нарахованих відсотків становить 9116,25 гривень. Відповідачка сплатила 5,00 гривень на погашення відсотків, тому залишок становить 9111,25 гривень.

Надалі ТзОВ «Таліон Плюс» нарахувало відповідачці відсотки за користування кредитом за період з 25 листопада 2020 року по 08 січня 2021 року за відсотковою ставкою 1,70% в день на суму 6311,25 гривень. Загальна сума нарахованих відсотків становить 15422,50 гривні.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань відсотків за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку позивачем відповідачу нараховано проценти за користування кредитом поза строком кредитування, які відповідно до п. 4.3. договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому суд зауважує, що нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування - 20 жовтня 2020 року, відповідно до умов договору. Тому суд вважає правомірною позовну вимогу про стягнення відсотків у розмірі 4108,50 гривень за період з 20 вересня 2020 року по 20 жовтня 2020 року включно.

При цьому, відсотки, нараховані з 24 жовтня 2020 року до 24 листопада 2020 року та з 25 листопада 2020 року до 08 січня 2021 року, за своїм характером є річними процентами, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не заявляло вимоги про стягнення відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відтак, відсотки, нараховані у період з 24 жовтня 2020 року до 24 листопада 2020 року та з 25 листопада 2020 року до 08 січня 2021 року до задоволення не підлягають.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ТОВ «Таліон Плюс» після набуття ним у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за договором №442668203 від 20 вересня 2020 року до ОСОБА_2 , не мало права нараховувати відсотки за кредитом, оскільки строк кредитування закінчився 20 жовтня 2020 року.

Відтак, борг за кредитним договором становить 12358,50 гривень (8250,00 гривень - тіло, 4108,50,43 гривень - відсотки).

Отже, відповідачка не виконала повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачкою суду не надано.

Будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка в судове засідання не з`явилася, не надала суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково у розмірі 12358,50 гривень.

Щодо судових витрат у справі

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-01, додаткову угоду №25770348830 від 19 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року. Відповідно до поданих письмових доказів вартість правничої допомоги становить 7000,00 гривень.

Сторона відповідачки заявила про неспівмірність витрат зі складністю справи.

Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 52,21% (12358,50 х 100 / 23672,50), тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1390,04 гривень (2662,40 х 52,21 / 100).

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 207, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 598, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором в розмірі 12358 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 1390 (одна тисяча триста дев`яносто) гривень 04 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами у справі є:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141241254 ?

Документ № 141241254 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141241254 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141241254 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141241254 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141241254, Горохівський районний суд Волинської області

Судове рішення № 141241254, Горохівський районний суд Волинської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141241254 відноситься до справи № 155/1379/26

Це рішення відноситься до справи № 155/1379/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141241253
Наступний документ : 141241255