Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 675/541/26
Провадження № 2/675/713/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" листопада 2026 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
позивача: не з`явився,
представника позивача: не з`явився,
відповідача: не з`явився,
представника відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (по тексту рішення ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до приватного акціонерного товариства «СТАХОВА ГРУПА «ТАС», ОСОБА_2 по тексту рішення ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення з приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» відшкодування заданої матеріальної шкоди в розмірі 86809,93 грн., що складає: - 79857,01 грн. матеріального збитку; - 6952,92 грн. витрат на оплату послуг з проведення експертизи; про стягнення із ОСОБА_2 , відшкодування заданої моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн.
Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29.04.2026 відкрито провадження у даній цивільній справі та визначено її розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22.06.2026 було закрито провадження у справі №675/541/26 в частині позовних вимог до приватного акціонерного товариства «СТАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування заданої матеріальної шкоди, в зв`язку з відмовою від позову і прийняттям відмови від позову.
З урахування уточнення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача відшкодування заданої моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн. та 3476,46 грн. витрат на оплату послуг з проведення експертизи, позовні вимови обгрунтовані наступними обставинами.
Так, вказує, що 01.05.2025 о 16 год. 20 хв. в м. Ізяслав по вул. Шевченка, 73, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN TOURAN», д.н.з. НОМЕР_1 , при здійсненні виїзду з узбіччя та здійснюючи маневр розвороту на перехресті вулиць Шевченка-Козацька не надав перевагу в русі автомобілю «PEUGEOT 308», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність по ст. 124 КУпАП.
Зазначає, що ОСОБА_3 являється матір`ю позивача, а автомобіль «PEUGEOT 308», д.н.з. НОМЕР_2 , належить позивачу на праві власності.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24.09.2025 у справі №675/746/25, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На переконання представника позивача наявність вини у діях відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню. Так, з вини відповідача ОСОБА_2 сталося зіткнення із автомобілем «PEUGEOT 308», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , котра є матір`ю позивача і останній дуже гостро переживав за її здоров`я та життя, що не могло не позначитись на його моральному стані, адже вказані обставини викликали значні душевні переживання, сильний емоційний стрес, змінили звичайний порядок життя позивача та його родини. Разом з тим, протиправними діями відповідача ОСОБА_2 було завдано значних клопотів у зв`язку із неможливістю експлуатації належного йому автомобіля та організацією заходів щодо проведення оцінки завданого збитку та майбутнім проведенням відновлювальних робіт. Покликається і на те, що обсяг завданої позивачу моральної шкоди внаслідок ДТП за участі його матері ОСОБА_3 важко оцінити у грошовому еквіваленті.
Разом з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 200000,00 (двісті тисяч) гривень відшкодування завданої моральної шкоди. Також просив вирішити питання стягнення 3476, 46 грн. витрат на оплату послуг з проведення експертизи та 10000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідачем через представника 17.09.2026 подано письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що заявлений позов визнається частково, а саме в частині відшкодування моральної шкоди в розмі 5000, 00 грн.
Як вказує представник відповідача, ОСОБА_2 не оспорює факт ДТП під його керуванням та автомобіля «PEUGEOT 308», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та встановлене постановою Ізяславського районного суду від 24.09.2025 у справі №675/746/25 порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху та його причинний зв`язок із зіткненням.
Як вбачається з таких письмових пояснень відповідач не заперечує належності автомобіля «PEUGEOT 308» ОСОБА_1 та того, що ОСОБА_3 є його матір`ю. Пошкодження автомобіля та переживання за матір, як вказує представник відповідача, дійсно могли спричинити позивачу особисті душевні страждання. Однак, звертає увагу, що частина шоста статті 82 ЦПК України визначає обов`язковість постанови про адміністративне правопорушення лише щодо того, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони цією особою. За покликання представника відповідача, постанова від 24.09.2025 не встановлює глибини і тривалості особистих страждань ОСОБА_1 та не визначає їх грошової компенсації.
Заявлені 200000,00 грн. моральної шкоди вважає неспівмірними з оціненим матеріальним збитком. За висновком експерта від 06.02.2026 № СЕ-19/123-26/220-АВ матеріальний збиток від пошкодження автомобіля ОСОБА_1 з урахуванням фізичного зносу становить 79 857,01 грн. Заявлена моральна шкода перевищує його на 120 142,99 грн, тобто приблизно у 2,50 раза.
Просив врахувати, що частина четверта статті 23 ЦК України передбачає незалежність відшкодування моральної шкоди від майнової та відсутність прив`язки до її розміру, саме співвідношення сум не визначає допустимої компенсації. Проте у сукупності з характером пошкоджень, заявленими побутовими незручностями та недостатнім підтвердженням істотних і тривалих наслідків особисто для позивача воно підсилює довід про завищеність вимоги про стягнення 200000,00 грн. Просив визначити компенсацію за вимогами розумності і справедливості відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України.
На думку представника відповідача, за встановлених у цій справі обставин 5000,00 грн становлять достатню та співмірну компенсацію. Підстав для стягнення ще 195000,00 грн позивач не обґрунтував.
Також просив врахувати, що висновок від 06.02.2026 № СЕ-19/123-26/220-АВ складено для визначення вартості автомобіля, відновлювального ремонту та матеріального збитку.
У первісному позові його повну вартість заявлено до страховика, а тому саме зменшення чи зміна вимог до страховика, а також арифметичний поділ рахунку навпіл не створюють обов`язку сплати для відповідача. Вважає, що необхідно розмежувати матеріально-правову вимогу щодо компенсації вартості оцінки та процесуальний розподіл витрат на експертизу.
З огляду на спрямованість експертизи на визначення майнової вимоги до страховика, просив відмовити у стягненні з відповідача 3476,46 грн., як витрат понесених на експертизу.
У судове засідання 01.10.2026 позивач та його представник не з`явилися, однак останнім подано письмову заяви про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник відповідача підтримав свої доводи, викладені у письмових поясненнях та просив позов задовольнити частково.
У судовому засіданні 01.10.2026 судом постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами і проведено судові дебати.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01.10.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. У зв`язку зі складністю справи відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 15 год. 45 хв. 09.10.2026 в залі судових засідань Ізяславського районного суду Хмельницької області.
У судове засідання 09.10.2026 сторони та їх представники не з`явилися.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09.10.2026 поновлено судовий розгляд цивільної справи №675/541/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так, під час стадії ухвалення рішення встановлено, що виникає потреба з`ясувати необхідність вчинення певної процесуальної дії, зокрема пов`язаної з обов`язком оплати позивачем судового збору за заявлену вимогу майнового характеру про відшкодування заданої моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн.
У судове засідання 29.10.2026 сторони та їх представники не з`явилися, останніми подано заяви про розгляд справи без їх участі.
При цьому представником позивача до початку судового засідання подано квитанції про сплату судового збору за вимогу майнового характеру, що було підставою поновлення судового розгляду.
У судовому засіданні 29.10.2026 зважаючи, що проведено з`ясування обставин, що потребували додаткової перевірки, судом постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, судові дебати з огляду на неявку в судове засідання сторін та їх представників, не проводилися.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29.10.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. У зв`язку зі складністю справи відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 15 год. 45 хв. 04.11.2026 в залі судових засідань Ізяславського районного суду Хмельницької області.
У судове засідання 04.11.2026 сторони та їх представники не з`явилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи представника позивача, викладені у позовній заяві з урахуванням поданих уточнень, заперечень відповідача у поданих письмових поясненнях, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як судом встановлено, постановою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24.09.2025 (справа № 675/746/25, провадження №3/675/553/2025), яка набрала законної сили 07.10.2025, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
У даному провадженні установлено, що 01.05.2025 о 16 год. 20 хв. в м. Ізяслав по вул. Шевченка, 73, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN TOURAN», н.з. НОМЕР_1 , при здійсненні виїзду з узбіччя та здійснюючи маневр розвороту на перехресті вулиць Шевченка-Козацька не надав перевагу в русі автомобілю «PEUGEOT 308», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність по ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, що позивач по справі є сином ОСОБА_3 .
Як визначає ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та не заперечується сторонами по справі ОСОБА_1 є власником автомобіля «PEUGEOT 308», д.н.з. НОМЕР_2 .
У частині позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 200000 гривень, суд враховує наступне.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання моральної шкоди іншій особі.
Тлумачення статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Обов`язок відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду покладається на відповідача, за наявності його вини, як на особу, яка її завдала, що відповідає вимогам статті 1167 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд враховує також наступне.
Так, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно приписів частини п`ятої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз частини п`ятої статті 23 ЦК України свідчить, що за загальним правилом компенсація моральної шкоди відбувається одноразово. Виключення щодо одноразової компенсації моральної шкоди може бути передбачено таким універсальним регулятором як договір або ж нормою закону.
Зокрема, частиною першою статті 1168 ЦК України допускається компенсація моральної шкоди періодичними платежами, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 10.08.2022 у справі № 210/5096/19.
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути:
1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди;
2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 в справі № 180/1735/16-ц ).
Матеріали справи не містять будь-яких обставин, які виключали б компенсацію моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №752/17832/14-ц від 15.12.2020).
Суд костатує, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягаря доказування відсутні підстави стверджувати, що відповідачем доведено відсутність протиправності та вини в завданні моральної шкоди позивачу.
Матеріалами справи є доведеним той факт, що неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу були спричинені моральні страждання, які призвели до погіршення його здоров`я, а тому, враховуючи конкретні обставини справи, зокрема характер та обсяг душевних, психічних та фізичних страждань, яких зазнав позивач, враховуючи переживання за стан здоров`я та життя матері як учасника ДТП, пережитий стрес, порушення звичайного життєвого укладу, вимушені зміни в організації побуту у зв`язку із неможливістю експлуатації належного йому автомобіля та організацією заходів щодо проведення оцінки завданого збитку та майбутнім проведенням відновлювальних робіт, а також ступінь та тривалість строку порушення законних прав позивача, суд вважає, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 12000,00 гривень є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Тим самим заявлена позивачем позовна вимога про стягнення моральної шкоди у сумі 200000,00 грн. підлягає до часткового задоволення.
На переконання суду, особисті переживання позивача через пошкодження належного йому автомобіля, пов`язані з цим незручності та хвилювання за матір не свідчать про стійкий розлад його здоров`я чи незворотні зміни у його житті.
При цьому компенсація моральної шкоди у розмірі 12000,00 гривень, на думку суду, не сприятиме очевидному безпідставному збагаченню позивача.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п. 113, 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 522/9893/17).
Враховуючи викладене, з огляду на предмет та підстави позову, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 120, 00 грн (6, 00 %).
При цьому судом враховано також і наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3328 грн.
Тим самим, виходячи із заявлених позовних вимог, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру (200000,00 грн.) в розмірі 2000, 00 грн., однак ним сплачено було судовий збір в розмірі 3328, 00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Частина 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначає і те, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
У частині вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2025 між ОСОБА_1 як клієнтом, з однієї сторони та ОСОБА_4 , як адвокатом, з іншої сторони, було укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2.1.1 даного договору, адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору.
Згідно п.п. 2.2.2, 2.3.2 договору, адвокат має право вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат на надання правової допомоги в розмірі та в порядку, передбаченому договором, а клієнт сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк окремо погоджені між ними.
У відповідності додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 08.04.2026, розрахунку суми гонорару (вартості послуг) за надану правничу допомогу ОСОБА_1 , акта приймання виконаних робіт, квитанції про оплату послуг, квитанції прибуткового касового ордера №1 від 08.04.2026, вартість послуг адвоката з надання професійної правничої допомоги становить 20000 грн., який станом на 08.04.2026 позивачем сплачено адвокату.
При цьому, аналізуючи заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у даній справі на дотримання вимог співмірності, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, суд вважає, що заявлений розмір в 10000, 00 грн (уточнений згідно про уточнення позовних вимог від 24.06.2026), попри заперечення представника відповідача об`єктивно відповідає вимогам співмірності.
Тим самим, з урахування часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 600,00 грн. (6,00 %), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог
У частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 3476,46 грн. витрат на оплату послуг з проведення експертизи, суд звертає увагу на наступне.
Згідно квитанцієї AT «A-Банк» від 26.01.2026 ОСОБА_1 дійсно сплатив Хмельницькому НДЕКЦ МВС 6952,92 грн., однак необхідно врахувати, що висновок від 06.02.2026 № СЕ-19/123-26/220-АВ складено для визначення вартості автомобіля, відновлювального ремонту та матеріального збитку, і аж ніяк не пов`язаний з вимогою про відшкодування позивачу моральної шкоди.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, що необхідно розмежувати матеріально-правову вимогу щодо компенсації вартості оцінки та процесуальний розподіл витрат на експертизу.
З огляду на спрямованість експертизи на визначення саме майнової вимоги до страховика, яка вже не є предметом судового розгляду, то на переконання суду є відсутніми законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої ним половини витрат на судову експертизу в розмірі 3476,46 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 83, 89, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 120 (сто двадцять) грн 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600 (шістсот) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.11.2026.
Суддя Олександр Король
Судове рішення № 141241121, Ізяславський районний суд Хмельницької області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 675/541/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: