Ухвала суду № 141239883, 03.11.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/14942/26

№ 3/755/5566/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши справу, що надійшла з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, інваліда 3-ї групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 4220, ОСОБА_1 , 04 вересня 2026 року, о 13 годині 00 хвилин, в офісі за адресою: м. Київ, пр-т Тичини, 18, вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО та не видача розрахункового документу, чим порушено п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі змінами та доповненнями, що зафіксовано в акті фактичної перевірки, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, яке мотивував тим, що він є керівником ТОВ «РЕАЛЬ» за адресою: м. Київ, пр-т Тичини, 18, товариство, маючи у власності триповерхову будівлю, здійснює здачу в оренду приміщень різним фізичним особам-підприємцям та організаціям, оплати проходять офіційно на рахунок у банку, жодних платежів, крім як за здачу в оренду приміщень, товариство не проводить, а тому, порушення порядку проведення розрахунків з його боку бути не може.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, ознайомившись з клопотанням ОСОБА_1 , приходжу до наступного.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Диспозиція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до законодавчо встановленого порядку проведення розрахунків у певній сфері.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, адміністративному стягненню за порушення вимог вказаної статті підлягають особи, які здійснюють розрахункові операції та посадові особи.

Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» дає підстави дійти висновку, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, є суб`єкти господарювання (посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг) та особи, які здійснюють розрахункові операції відповідно до своїх функціональних обов`язків.

Накладення стягнення за порушення порядку проведення розрахункових операцій на інших осіб не передбачено, внаслідок чого, порушення порядку проведення розрахункових операцій з боку інших осіб не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Як вбачається з акта фактичної перевірки № 72374/Ж5/26/15/07/31458351 від 04.09.2026 року, перевірку офісу за адресою: м. Київ, Дніпровський район, пр-т Павла Тичини, буд. 18, розпочато 04.09.2026 року о 12 годині 30 хвилин. Згідно з п. 2.20 акта, перед початком перевірки проведено контрольну розрахункову операцію з придбання послуги автопаркування за ціною 1000,00 грн., розрахунок за якою в готівковій формі, без застосування РРО/ПРРО, проводив паркувальник ОСОБА_2 .

Таким чином, контролюючий орган сам зафіксував, що приймання готівкових коштів здійснював не ОСОБА_1 , а паркувальник ОСОБА_2 , тобто, ОСОБА_1 не є особою, яка проводила вказану розрахункову операцію. Акт перевірки не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 особисто приймав кошти, надавав вказівки щодо його проведення без застосування РРО/ПРРО чи запровадив такий порядок розрахунків.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки суперечать між собою та не дають змоги встановити час і місце вчинення правопорушення, які, відповідно до ст. 256 КУпАП, мають бути зазначені у протоколі. Так, у протоколі часом вчинення правопорушення зазначено 13 годин 00 хвилин, тоді як, згідно з актом, перевірку розпочато о 12 годині 30 хвилин, а контрольну розрахункову операцію проведено перед її початком, при цьому, час проведення цієї операції в акті не зазначено. Також, у протоколі ОСОБА_1 поставлено в провину порушення п. п. 1, 2 ст. 3 вказаного Закону, тоді як у висновку акта (п. 3.1) зазначено порушення лише п. 1 ст. 3 цього Закону.

Додатки до акта, перелічені у його п. 4.5, а саме: пояснення працівника, повідомлення про прийняття з квитанцією та фото працівника, зазначених обставин не спростовують. Повідомлення про прийняття працівника, квитанція до нього та фото працівника, як і зазначені в акті відомості про оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 , стосуються лише особи працівника та оформлення трудових відносин, а не порядку проведення розрахунків, і не свідчать про вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій чи бездіяльності щодо проведення вказаної розрахункової операції.

Зазначені в акті порушення щодо несвоєчасного подання повідомлення про прийняття працівника та неподання відомостей про об`єкт оподаткування не стосуються порядку проведення розрахунків, у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не ставляться, а тому предметом розгляду у цій справі не є.

Та обставина, що в п. 4.1 акта перевірки за підписом ОСОБА_1 зазначено про відсутність зауважень, не є доказом його вини, не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести обставини, викладені у протоколі, та не позбавляє ОСОБА_1 передбаченого ст. 268 КУпАП права давати пояснення, подавати докази і заявляти клопотання при розгляді справи.

Сам факт перебування ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «РЕАЛЬ» не є достатньою підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, оскільки відповідальність посадової особи можлива лише за умови доведення того, що порушення порядку проведення розрахунків допущено саме суб`єктом господарювання, посадовою особою якого він є, та що таке порушення є наслідком його винних дій чи бездіяльності. Таких доказів матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв`язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, ознайомившись з клопотанням ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, а, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 155-1, 245, 247, 251-252, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: