Єдиний державний реєстр судових рішень 463/7002/26
2-о/463/287/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Нора Н.В.
при секретарі Заверусі О.Б.
представника заявника Прімєрової Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львів цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Песійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив :
Представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 звернулась із з заявою до суду в якій просить встановити факт належності заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступних правовстановлюючих документів: трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.09.1978р., та архівних довідок № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р., в яких ім`я заявника замість « ОСОБА_3 » помилково зазначено « ОСОБА_4 ».
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
Подану заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09 червня 2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням 13 травня 2026 року пенсійного 65-річного віку. За результатами розгляду його вищевказаної заяви за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії № 134650014531 від 16 червня 2026 року. Відмова мотивована тим,, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 не менше 28 років. За відсутності страхового стажу роботи 28 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 року, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 15 до 23 років. Страховий стаж особи становить 02 роки 00 місяців 17 днів. Метою встановлення факту належності правовстановлюючих документів є оформлення документів для призначення заявнику пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та подання документів про трудовий стаж заінтересованій особі, оскільки такі документи були оформлені з помилкою у його імені.
Представником заінтересованої особи було подано відзив, який мотивує наступним. Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту необхідне йому для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а, саме, права на пенсію. Враховуючи наведене, вважаємо, що заява про встановлення фактів повинна бути залишена без розгляду.
Представником заявника подано відповідь на відзив, який мотивує тим, у даній справі заявник просив встановити належність йому трудової книжки, у якій ім`я не співпадає з ім`ям, вказаним у паспорті та свідоцтві про народження. Прізвище та по батькові вказані правильно. Встановлення належності трудової книжки заявнику надасть йому право на включення певних періодів навчання та роботи до трудового стажу. Архівні довідки № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р., є іншими документами про трудовий стаж, які підтверджують факт перебування заявника у трудових відносинах з даним роботодавцем (ЗАТ «Львівська хутрова фабрика») та розмір заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії і суд може встановлювати факт належності заявникові даних довідок. При цьому, питання щодо права особи на призначення (перерахунок) пенсії з врахуванням відомостей, викладених у вищевказаних документах, судом у цій справі не вирішується.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Нора Н.В.
Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 31.08.2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Песійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2026 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про залишення заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів без розгляду відмовлено.
У судове засідання з`явилась представник заявник, ОСОБА_2 , надала суду пояснення аналогічні тим, які нею були викладені в письмових заявах.
Представник заінтересованої особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у судове засідання не з`явився, у своєму відзиві просив суд здійснювати розгляд заяви за відсутності їх представника.
У судове засідання сторони не з`явились, представником позивача було подано заяву в якій вона просить слухання у справі проводи за її відсутності та відсутності її довірительки, позов підтримує, просить задоволити.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірний правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09 червня 2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням 13 травня 2026 року пенсійного 65-річного віку.
За результатами розгляду його вищевказаної заяви за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії № 134650014531 від 16 червня 2026 року, яка мотивован тим, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано: трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 14.09.1978, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено ім`я « ОСОБА_4 » (російською мовою) не відповідає імені « ОСОБА_3 » (російською мовою) згідно паспортних даних; періоди роботи в ЗАТ «Львівська хутрова фабрика» згідно архівних довідок, оскільки в архівних довідках зазначено ім`я « ОСОБА_4 » не відповідає імені « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львів, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 01.07.1961р. в якому заявник записаний українською мовою як « ОСОБА_1 ».
У паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданому Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 05 жовтня 1999 року заявник записаний українською мовою як « ОСОБА_1 » та російською мовою як « ОСОБА_5 ». У довідці про присвоєння ідентифікаційного номера від 13.04.2000р. ім`я заявника зазначене українською мовою як « ОСОБА_3 ».
З довідки № 94 від 04.06.2026р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено, що довідка видана про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проходив строкову службу у ЗС СРСР з 16.05.1979р. по 02.06.1981р.
З трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.09.1978р. ім`я заявника записане як « ОСОБА_4 ».
З архівних довідок № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р. вбачається, що у документах ЗАТ «Львівська хутрова фабрика» ім`я заявника замість « ОСОБА_3 » зазначено « ОСОБА_4 », натомість прізвище заявника « ОСОБА_6 » та по батькові « ОСОБА_7 » відповідає його свідоцтву про народження та паспортним даним.
Українським бюро лінгвістичних експертиз заявнику було надано експертний висновок № 056/1238-m від 13 липня 2026р., в якому зазначено, що з практики лінгвістичних експертиз відомі численні випадки сплутування в мовній практиці та фіксації в документах однієї особи різних кодифікованих варіантів особових імен спільного етимологічного походження (на зразок, ОСОБА_8 , Опанас / Панас / Афанасій; ОСОБА_9 ; Ксенія / Оксана тощо). Найчастіше такі розбіжності виникають через змішування варіантних пар імен, що виникають внаслідок регіональних особливостей засвоєння імені в українській системі особових імен або розбіжностей зумовлені взаємовпливом ономастичних практик контактних мов. Ідентифікація документальних записів таких варіантів особових імен базується на їх співвіднесенні з типовими явищами в межах відповідних антропонімних парадигм. З урахуванням зазначеного особові імена ОСОБА_10 (паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтво про народження, довідка з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, записи ОСОБА_1 ), рос. ОСОБА_10 (паспорт, запис російською мовою ОСОБА_5 ) та ОСОБА_11 (архівна довідка із ЗАТ «Львівська хутрова фабрика», записи ОСОБА_1 ), рос. ОСОБА_11 (трудова книжка, військовий квиток, записи російською мовою ОСОБА_5 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.
З показів свідка ОСОБА_12 наданих під присяго вбачається, що на ЗАТ «Львівській хутровій фабриці», свідок працював з ОСОБА_3 з 14.08.1984 року по 16.11.1987 року, заявник там працював до армії і коли свідок звільнявся, він ОСОБА_3 ще працював. На роботі заявника всі називали « ОСОБА_13 ». На фабриці ще працював однофамілець ОСОБА_14 , але особа з ім`ям ОСОБА_3 був один.
З показів свідка ОСОБА_15 наданих під присягою вбачається, що вона працювала на хутровій фабриці в період з 1984-1988 роки. Заявник працював ще до того, як свідок прийшла на роботу, після її звільнення, він ще продовжував працювати. На роботі колеги заявника кликали «Стьопа». Свідок впізнала по фото з паспорта, який належить заявнику, свого колегу ОСОБА_1 .
Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнято рішення.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що мають юридичне значення.
Метою встановлення факту належності правовстановлюючих документів є оформлення документів для призначення заявнику пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та подання документів про трудовий стаж заінтересованій особі, оскільки такі документи були оформлені з помилкою у його імені.
За положенням пункту 6 частини 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, в тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно листа ВСУ 01.01.2012р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з п.2.12 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено в судовому порядку.
В даному випадку заявник позбавлени можливості офрмити пенсію за віком оскільки правовстановлюючих документах: трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.09.1978р., та архівних довідкахк № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р., ім`я заявника замість « ОСОБА_3 » помилково зазначено « ОСОБА_4 ».
Згідно ч. 3 ст. 48 Кодексу законів про працю України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав заявник у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу заявника, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.
Судом встановлено, що метою встановлення факту належності заявника трудової книжки є необхідність в оформленні передбаченого законом державного пенсійного забезпечення.
Приймаючи до уваги те, що заявник позбавлений можливості в іншому, ніж у судовому порядку, встановити факт належності трудової книжки, та архівних довідок № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р., суд приходить до висновку, що надані заявником докази є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для задоволення даної заяви.
На підставі викладеного, суд вважає, що належність трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.09.1978р., та архівних довідок № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р., в яких ім`я заявника замість « ОСОБА_3 » помилково зазначено « ОСОБА_4 »., доведена.
Керуючись ст.ст. 89, 95, 247, 265, 273, 293-294, 315-316, 319, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву задоволити.
Встановити факт належності заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступних правовстановлюючих документів: трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.09.1978р., та архівних довідок № Я-2451/07-12(1) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(2) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(3) від 04.06.2026р., № Я-2451/07-12(4) від 04.06.2026р., в яких ім`я заявника замість « ОСОБА_3 » помилково зазначено « ОСОБА_4 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Нор Н.В.
Судове рішення № 141239027, Личаківський районний суд м.Львова було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 463/7002/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: