Рішення № 141238120, 26.10.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1908/26 2/441/1350/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

26.10.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати з урахуванням суми індексації, розрахункових при звільненні, компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гриньо М.І. звернувся в суд із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод», просив стягнути в користь позивачки невиплачену заробітну плату із урахуванням індексації в розмірі 441 270 грн. 17 коп., розрахункові (вихідну допомогу) при звільнені за ст.38 КЗпП України в розмірі 20 366 грн. 31 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України в розмірі 40 732 грн. 62 коп., а всього 502 369 грн. 10 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 01.10.1982 по 08.09.2023 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Городоцький механічний завод», де працювала на різних посадах, остання посада з якої звільнена начальник відділу обліку і звітності. На день звільнення ОСОБА_1 з роботи, відповідач не виплатив їй нараховану заробітну плату у розмірі 218 926 грн. 82 коп. Крім цього, у період з 02.11.2023 по 15.08.2024 ОСОБА_1 знову працювала у ПАТ «Городоцький механічний завод», на посаді начальника відділу обліку і звітності та була звільнена з роботи 15.08.2024 і за вищевказаний період їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 21 692 грн. 94 коп. Зазначає, що починаючи з березня 2021 року відповідач припинив виплачувати заробітну платну позивачці ОСОБА_1 . Таким чином, загальна сума заборгованості по заробітній платі на час остаточного звільнення позивачки ОСОБА_1 з ПАТ «Городоцький механічний завод» становить 240 619 грн. 76 коп. Проіндексована сума заборгованості за період із березня 2021 року (з часу припинення виплати заробітної плати) по липень 2026 року включно становить 441 270 грн. 17 коп. Для розрахунку використовується сукупний індекс інфляції за вказаний період, а саме з березня 2021 року по липень 2026 року, який становить 183,389% враховуючи індекси споживчих цін, оприлюднені Державною службою статистики, Індекс інфляції [2026], Індекс споживчих цін в Україні - Мінфін: розрахунок: 240 619 грн.76 коп. ? 183,389% : 100 % = 441 270 грн. 17 коп. Отже заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 із врахуванням сум інфляції становить 441 270 грн. 17 коп. Позивачці заборгована заробітна плата за 65 місяців (з березня 2021 року по липень 2026 року включно). Середньомісячна заборгованість по заробітній платі становить: 441 270 грн. 17 коп. : 65 = 6788 грн. 77 коп. При звільненні за статтею 38 ч.3 КЗПП (не дотримання роботодавцем законодавства про працю, а саме несвоєчасна виплата зарплати) роботодавець зобов`язаний виплатити при звільненні не менше 3-х середньомісячних зарплат, що становить: 6 788 грн. 77 коп. х 3 = 20 366 грн. 31 коп. У разі невиплати всіх належних сум у день звільнення, згідно статті 117 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за 6 місяців, що становить: 6788,77 грн. х 6= 40732,62 грн. Таким чином загальна сума заборгованості становить: 441 270 грн. 17 коп. + 20 366 грн. 31 коп. + 40 732 грн. 62 коп. = 502 369 грн. 10 коп., які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 21.08.2026 відкрито провадження у справі.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, 26.10.2026 представник подав заяву у якій позовні вимоги підтримав, просив про розгляд справи за їх відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі, просив також про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на те, що відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а позивач заперечень проти заочного розгляду справи не висловив, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що у період з 01.10.1982 по 08.09.2023 та з 02.11.2023 по 15.08.2024 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Городоцький механічний завод», де працювала на різних посадах, остання посада - начальник відділу обліку і звітності, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 від 01.08.1971.

Як видно із довідки ПАТ «Городоцький механічний завод» №8 від 20.08.2024, ОСОБА_1 працювала у ПАТ «Городоцький механічний завод» за основним місцем роботи та займала посаду начальника відділу обліку і звітності, звільнена з роботи 08.09.2023 за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №07-ВК від 08.09.2023 року), їй нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 218 926 грн. 82 коп.

Із довідки ПАТ «Городоцький механічний завод» №20 від 03.09.2024 видно, що ОСОБА_1 з 02.11.2023 (наказ №13-ВК від 02.11.2023 року) працювала на ПрАТ «Городоцький механічний завод» за основним місцем роботи та займала посаду начальника відділу обліку і звітності, звільнена з роботи 15.08.2024 за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №14-ВК від 15.08.2024 року), їй нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 21 692 грн. 94 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розміри нарахованих сум.

Однак, в день звільнення позивачки ОСОБА_1 , відповідач ПАТ "Городоцький механічний завод" письмово не повідомив її про нараховані при звільненні суми та не здійснив виплату належних коштів.

Згідно ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку

Відповідно до ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За вимогами ч.6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У статті 2 Закону України № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

В рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України виходив з того, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

До позовної заяви позивачем додано розрахунок боргу станом на 01 серпня 2026 року.

Так, на час звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 240 619 грн. 76 коп. Проіндексована сума заборгованості за період із березня 2021 року (з часу припинення виплати заробітної плати) по липень 2026 року включно становить 441 270 грн. 17 коп. Для розрахунку використовується сукупний індекс інфляції за вказаний період, а саме з березня 2021 року по липень 2026 року, який становить 183,389% враховуючи індекси споживчих цін, оприлюднені Державною службою статистики, Індекс інфляції [2026], Індекс споживчих цін в Україні - Мінфін: 240 619 грн.76 коп. ? 183,389% : 100 % = 441 270 грн. 17 коп. Отже заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 із врахуванням сум інфляції становить 441 270 грн. 17 коп.

Позивачці заборгована заробітна плата за 65 місяців (з березня 2021 року по липень 2026 року включно). Середньомісячна заборгованість по заробітній платі становить: 441 270 грн. 17 коп. : 65 = 6788 грн. 77 коп.

При звільненні за статтею 38 ч.3 КЗПП роботодавець зобов`язаний виплатити при звільненні не менше 3-х середньомісячних зарплат, що становить: 6 788 грн. 77 коп. х 3 = 20 366 грн. 31 коп. У разі невиплати всіх належних сум у день звільнення, згідно статті 117 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за 6 місяців, що становить: 6788,77 грн. х 6= 40732,62 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості становить: 441 270 грн. 17 коп. + 20 366 грн. 31 коп. + 40 732 грн. 62 коп. = 502 369 грн. 10 коп.

Означений розрахунок відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що з відповідача в користь позивачки слід стягнути невиплачену заробітну плату із урахуванням індексації в розмірі 441 270 грн. 17 коп., розрахункові (вихідну допомогу) при звільнені за ст.38 КЗпП України в розмірі 20 366 грн. 31 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України в розмірі 40 732 грн. 62 коп., а всього 502 369 грн. 10 коп.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої-третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати та інші умови визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі ордера серія ВС № 1487719 від 10.08.2026 адвокат Гриньо М.І. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у Городоцькому районному суді Львівської області.

Згідно з детальним описом робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом Гриньо М.І. за договором про надання правової допомоги від 13.08.2026 та квитанцією до прибуткового касового ордера до означеного договору, виконавцем надано послуги з надання юридичної консультації, аналізу матеріалів справи і норм чинного законодавства щодо предмета спору заяви вартістю 1 500 грн. 00 коп., складання та подання до суду позовної заяви вартістю 3 000 грн. 00 коп., підготовки та складання розрахунку сукупного індексу інфляції та розрахунку заборгованості по заробітній платі вартістю 2 500 грн. 00 коп. та представництво інтересів клієнта в суді вартістю 3 000 грн. 00 коп. Загальна вартість наданих послуг становить 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

Беручи до уваги складність справи, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, який є завищеним, обсяг наданих адвокатом послуг, та те, що справа розглядалася у відсутності сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.,

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 83, 115, 116, 117, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 141, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 284, 430 ЦПК України, -

у х в а л и в :

позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» (ЄДРПОУ13813928, юридична адреса м. Городок, вул. Шевченка, 19А Львівського району Львівської області) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої на АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) невиплачену заробітну плату із урахуванням індексації в розмірі 441 270 грн. 17 коп., розрахункові (вихідну допомогу) при звільнені за ст.38 КЗпП України в розмірі 20 366 грн. 31 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України в розмірі 40 732 грн. 62 коп. та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 509 369 (п`ятсот дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 10 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» (ЄДРПОУ13813928, юридична адреса м. Городок, вул. Шевченка, 19А, Львівського району Львівської області) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву чи апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 05.11.2026.

Головуючий суддя Перетятько О.В.