Рішення № 141238100, 03.11.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 725/7058/26

Провадження №2/726/874/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03.11.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В.,

за участю секретаря судових засідань Колісник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позову.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилаються на те, що 10.04.2025 року між ТОВ «Слон Крдит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2217461. Відповідно до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Слон Кредит» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні вказаного кредитного договору, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб- сайті Кредитодавця.

Згідно з Договором про надання споживчого кредиту № 2160537 від 13.03.2025 року відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Таким чином, ОСОБА_1 уклала Кредитний договір № 2217461 від 10.04.2025 року із ТОВ «Слон Крдит» та на підставі платіжного документу відповідачці були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.

28.11.2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу № 28112025, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2217461 від 10.04.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором № 2217461, в сумі 44 340 гривень, що складається з: 8000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 20 340 гривень заборгованість за відсотками; 0 гривень заборгованість за комісіями; 16 000 гривень заборгованість за пенею.

Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 2217461 від 10.04.2025 року у розмірі 44 340 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень, в рахунок сплаченого позивачем судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Від відповідачки ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою суду від 13.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання. . Також ухвалою суду витребувані докази у справі в Банка-емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Витребувані докази надійшли до суду 31.08.2026.

13.10.2026 року ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці у вищевказаній справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути в його відсутності та задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду та смс повідомленням на номер мобільного телефону у додатку «Viber». У встановлений законом строк відзив, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, відповідачка не надіслала, зустрічний позов не пред`явила. Жодних клопотань від відповідачки не надходило, поважних причин неявки суду остання не повідомила.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню доданих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що 10.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2217461 по продукту «Зручний», який підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора В596.

За умовами вказаного договору, ТОВ «Слон Кредит» надає ОСОБА_1 кредит у гривні у розмірі 8 000,00 грн. на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, а відповідачка зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.п. 1.2 1.4 Договору).

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит). Стандартна процентна ставка становить 3,00 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 09.05.2025 включно. Знижена процентна ставка становить 1,2 % в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до визначених умов. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 10.05.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Положеннями п. 1.7 Договору передбачена денна процента ставка у розмірі 0,971 % в день (якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії) та 0,826 % в день (якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії).

У п.п. 1.9, 1.10 Договору сторонами погоджена орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору та орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 10.04.2025 або 11.04.2025 (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

У розділі 3 Договору № 2217461 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» сторони угодили порядок обчислення (нарахування), економічну сутність та базу розрахунку процентів, порядок зміни процентів.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 800,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 160,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Підпунктом 1 п. 4.4 Договору встановлений обов`язок споживча у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4.Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2 Договору).

Додатком №1 до Договору № 2217461 від 10.04.2025 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка розрахована за умови, що споживач буде належним чином виконувати свої зобов`язання та з урахування застосування зниженої процентної ставки. Строк повернення кредиту визначений 04.04.2026.

Договір № 2217461 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 10.04.2025, Графік платежів, а також Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг ОСОБА_1 підписала електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «В596».

Факт виконання ТОВ «Слон Кредит» свого зобов`язання з перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн. підтверджується листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. № 20251210-105 від 10.12.2025 з якого вбачається, що між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Слон Кредит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 31.10.2024, на підставі якого 10.04.2025 ТОВ «Слон Кредит», за посередництвом ТОВ «ПЕЙТЕК», здійснило відповідне перерахування.

Окрім того, АТ КБ «ПриватБанк» у своєму листі підтвердило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) Банком було емітовано картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до Виписки за договором б/н за період 10.04.2025 10.04.2025 на картку № НОМЕР_2 здійснено зарахування коштів у розмірі 8 000,00 грн.

28 листопада 2025 року ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 28112025, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Додатку до договір факторингу № 28112025 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2217461 від 10.04.2025 року на загальну суму 44 340,00 грн, у тому числі тіло кредиту 8 000,00 грн, проценти 20 340,00 грн, заборгованість за пенею 16000 грн.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що ТОВ «Слон Кредит» належним чином виконало своє зобов`язання із перерахування кредитних коштів на платіжний засіб відповідача.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що відповідач має зобов`язання, які виникли як наслідок укладння договору про споживчий кредит № 2217461 від 10.04.2025 року, який був укладений між ТзОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З огляду на викладене, факт підписання ОСОБА_2 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору № 101217291 узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, зазначений договір недійсним не визнано.

В ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

Наявність у позивача Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту разом з усіма додатками, з урахуванням наданих договорів факторингу та реєстрів права вимоги, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачкою виконав в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Слон Кредит» не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача, утворилась заборгованість.

Щодо нарахованих штрафних санкцій, суд зазначає, що таке нарахування є необгрунтованим та суперечить п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, де зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, який триває до нині, тому в частині стягнення штрафу необхідно відмовити.

Отже, враховуючи вище наведене, вимога позивача про стягнення суми заборгованості за пенею з відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2217461 від 10.04.2025 року у сумі 3941 грн, не підлягає задоволенню.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості на загальну суму 28 340,00 грн., яка складається із: 8 000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, прострочена заборгованість за відсотками 20 340,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, а саме на 63,92 % (28 340,00 грн х 100 / 44 340,00= 63,92% ), з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1 701,81 грн. (2662,40 * 63,92 %).

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Представник позивача Романенко М.Е. як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подала копію договору про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, додаткову угоду № 2217461 від 03.07.2026; детальний опис виконаних робіт.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 63,92 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 3 835 ,20 грн (6000 грн * 63,92 %).

Керуючись ст.4,5,12,81,89,141,258-259,263-265,268,280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, р/р НОМЕР_5 у АТ «ПУМБ»), заборгованість за кредитним договором №205436 від 11.09.2021 року у розмірі 28 340 (двадцять вісім тисяч триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, р/р НОМЕР_5 у АТ «ПУМБ») понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 701 (одна тисяча сімсот одна) гривня 81 копійка та 3 835 (три тисячі вісімсот тридцять п`ять) гривень 20 копійок понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 05.11.2026 року.

Головуючий суддяС. В. Мілінчук