Рішення № 141237866, 07.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 332/2329/26

Провадження №: 2/336/4323/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участю секретаря судового засідання Єршової Алли Олексіївни, розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області

про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та позиції сторін

Позивач ОСОБА_1 звернулася з зазначеним позовом до Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області з позовними вимогами щодо визнання права власності на спадкове майно, в якому вказала, що після смерті її батька ОСОБА_2 залишився будинок, який розташований у м.Оріхів Запорізької області. При звернення до приватного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через те, що будинок було придбано батьком на біржі та відповідно відсутній правоустановлюваючий документ на будинок, що є перешкодою до реалізації спадкового права. Просить суд визнати право власності на успадкований будинок, оскільки в інший спосіб здійснити захист права (провести реєстраційні дії) є неможливим.

Відповідач Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги поредявлені до неналежного відповідача, оскільки повноваження адміністрації є тимчасовими на період воєнних дій, не є органом місцевого самоврядування, будь-яких порушень прав позивача на володіння успадкованим майном адміністрацією не порушувались, спір виник не з вини адміністрації. Просить позовні вимоги вирішити на розсуд суду, не стягувати судові витрати, справу розглянути без участі представника відповідача.

Приватним нотаріусом відзиву на позовну заяву чи пояснення по суті спору не подавалися, на адресу суду були надіслані матеріали спадкової справи.

Рух справи

Цивільна справа надіслана на розгляд до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя на підставі ухвали Заводського районного суду м.Запоріжжя від 27.04.2026р.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 11.06.2026р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08.07.2026р. закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судом фактичні обставини по справі та правовідносини сторін

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Оріхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 09.07.2021р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відповідно складено актовий запис за №233 від 09.07.2021р.

Приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Демченко Тетяною Миколаївною заведена спадкова справа після померлого ОСОБА_2 за №80/2025 (номер у спадковому реєстрі 74918782). Як свідчать матеріали, спадкова справа заведена на підставі заяви ОСОБА_1 , яка подана нотаріусу 25.11.2025р.

За відомостями Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначеної особи вказані: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_4 , про що відповідно зроблено запис у Книзі реєстрації актів про народження за №171 від 17.08.1989р.

За актовим записом №227 про шлюб (сформований засобами технічного «ДІЯ»), 12.08.2022р. укладено шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дівоче ОСОБА_6 ) з присвоєнням подружжю прізвища « ОСОБА_7 ». Зазначені відомості підтверджено свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 , яке видане Тульчинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький). Зазначений шлюб розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 26.03.2024р. у справі №336/64/24.

На запит нотаріуса Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області повідомила листом від 28.11.2025р. за вих.№01-27/2610, - що на день смерті разом з померлим ОСОБА_2 були зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом досліджено договір купівлі-продажу від 04.11.1996р., який було укладено між продавцем ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_2 щодо купівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці 550 кв.м. Зазначений договір було зареєстровано на підставі ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. в Запорізькій Товарній Біржі «Гілея» на виконання біржового контракту №1520 від 04.11.1996р. (реєстраційний номер 1520/3253).

В подальшому 24.06.1997р. вчинено реєстраційний напис за №2422 МП «Імпульс» щодо реєстрацій права власності на зазначене майно.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Для правильного вирішення спору суд керується та застосовує вимоги Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 №1540-VI, оскільки спірний правочин щодо придбання нерухомого майна було вчинено учасниками цивільних правовідносин в момент чинності зазначеного нормативного акту.

Відповідно до вимог ст.47 ЦК УРСР 1963 року, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Також, за приписами ст.153 ЦК УРСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 224 ЦК УРСР 1963 року визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Разом з тим, за регламентацією чч.1,4 ст.1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Також ч.1,ч.2,ч.4 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Як було встановлено, 04.11.1996р. між продавцем ОСОБА_9 як продавцем з однієї сторони та померлим ОСОБА_2 як покупцем з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений договір укладено на Запорізькій Товарній біржі «Гілея» та зареєстровано за №1520/3253 від 04.11.1996 року.

Суд констатує та зауважує, що вказані правовідносини між учасниками правочину на момент їх виникнення та існування були врегульовані одночасно нормами ЦК УРСР 1963 року та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала колізія норм права.

Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, а також ті обставини, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а ЦК УРСР діяв з 1963 року, суд вважає, що на момент укладення та реєстрації на товарній біржі договору купівлі-продажу житлового будинку, слід було керуватися передусім нормами Закону України «Про товарну біржу», який дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості дії сторін (продавця та покупця) були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Разом з тим, вказаний спірний договір купівлі-продажу не було посвідчено нотаріально, а було укладено та зареєстровано відповідно до діючого на час укладення договору законодавства на товарній біржі.

Щодо переходу права власності в порядку спадкування слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За приписами ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

За правилами ч.ч.1,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.1270 Цивільного кодексу України).

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

ЦК України врегульовано, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Дослідивши матеріали спадкової справи, суд констатує, що позивач ОСОБА_1 як донька померлого ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку відповідно до вимог цивільного законодавства.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Разом з тим, ч.1 ст.321 ЦК України декларовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст.392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо особа не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За таких обставин, з метою ефективного захисту цивільного права позивача щодо легального володіння майном, враховуючи існування перепон для позивача у здійсненні права власності, зокрема, не визнання зазначеного права органами нотаріату, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат за приписами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Оріхівської міської військової адміністрації, тертя особа Приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Демченко Тетяна Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 31,9 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами сарай літ.Б, вбиральня літ.В, погріб літ.п/г огорожа №1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, ЄДРПО:45002317 адреса: 69107 м.Запоріжжя пр.Соброний,164;

Третя особа: Приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Демченко Тетяна Миколаївна, НОМЕР_5 , адреса: 69011 м.Запоріжжя вул.Перша Ливарна,48.

Повний текст рішення підписано 04.11.2026 року.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

07.10.26