Вирок № 141236540, 05.11.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1321/26

1-кп/302/157/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

05.11.2026селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю : секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник адвокат ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з обвинуваченим і прокурором кримінальне провадження ЄРДР № 12026071110000169 від 09.09.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Торунь Міжгірського району Закарпатської області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою (11 класів), не одруженого, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.05.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 185 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, згідно з статтею 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку двох років (справа № 302/241/21); згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.12.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 125 КК України, з призначенням покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин із застосуванням положень ч.1 ст. 71, підпункту «г» пункту 1 ч.1 статті 72 КК України з приєднанням не відбутої частини покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.05.2021 та визначенням остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і 8 днів (справа № 302/1399/21), звільнений з місць відбуття покарання 03.02.2026; зазначені покарання відбуті повністю, судимість не погашена, військовослужбовець Збройних Сил України за призовом під час мобілізації (солдат військової частини НОМЕР_2 ), -

про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 при невстановлених обставинах часу та місця, але не пізніше 09 вересня 2026 року привласнив на свою користь предмет схожий до гранати з маркуванням на важелі УЗГРМ-2 349-2 23-83 (386-166-83), що є залишком бойового припасу, а саме ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 спорядженої засобом ініціювання вибуху запалом УЗГРМ-2.

Надалі, 09 вересня 2026 року умисно, незаконно, без відповідного на те дозволу та відповідних документів зберігав та носив при собі по місцю проживання в с. Лопушне Хустського району Закарпатської області та в порушення вимог законодавства України не здав добровільно правоохоронним органам, маючи при цьому вдосталь часу та можливість, до тих пір як використав її за належністю.

ОСОБА_4 09 вересня 2026 року біля 18.20 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись перед продуктовим магазином «АВС» в с. Лопушне, 145, Хустського району Закарпатської області, в присутності власника магазину та сторонніх осіб, які в той час знаходились в середині та біля продуктового магазину, протиставляючи себе іншим громадянам, почав відкрито демонструвати предмет схожий на гранату з маркуванням на важелі УЗГРМ-2 349-2 23 (386-166-83), що є залишком бойового припасу, а саме ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 спорядженої засобом ініціювання вибуху запалом УЗГРМ-2.

У подальшому, з хуліганських спонукань шляхом демонстративної зневаги норм моральності та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, в присутності осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, звів в бойовий звід гранату та умисно кинув серед вулиці на відстані близько 20 метрів від торгового приміщення та людей, яка і вибухнула, тим самим демонстративно виразив свій винятковий цинізм перед іншими та створив реальну загрозу життю і здоров`ю громадянам. Надалі покинув місце події та заховався в лісовому масиві неподалік від місця скоєння хуліганських дій. У результаті протиправних хуліганських дій ОСОБА_4 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом, із застосуванням заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень.

За згодою всіх учасників кримінального провадження суд постановив застосувати положення частини третьої статті 349 КПК України, зокрема визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши зміст і наслідки застосування цієї норми кримінально-процесуального закону і обмежився таким процесуальними діями щодо з`ясування обставин: допитом обвинуваченого за його згодою надати покази, допитом потерпілого, дослідженням відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів, що стосуються руху речових доказів, судових витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, що надані сторонами в судове кримінальне провадження, досудової доповіді.

ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнав вище встановлені обставини, а також свою вину в учиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296 КК України, і показав таке.

У липні 2026 року його мобілізовано на військову службу, яку він відбував у військовій частині НОМЕР_2 в Тернопільській області і не брав участі в бойових діях. На території військової частини він знайшов гранату, яка зазначена в обвинувальному акті, про що не повідомив командира. Опісля ОСОБА_4 прийняв рішення самовільно залишити військову частину і прибув до місця проживання в село Лопушне Хустського району Закарпатської області. 09.09.2026 він вдома вживав спиртне (біля 150 горілки і кілька пляшок пива). Перебуваючи в стані сп`яніння, він підійшов до магазину «АВС», де придбав пляшку пива, а потім відійшов від приміщення магазину і зняв запал з гранати та кинув її на дорогу від магазину на кілька десятків метрів від себе (точну відстань повідомити не може). Вибуховий пристрій гранати спрацював вибухом, однак ніхто не постраждав, бо граната виявилась навчальною. ОСОБА_4 визнав, що під час військової служби мав навички використання навчальних гранат. Свої дії пояснив тим, що вжив спиртне. Просить узяти до уваги, що біля магазину було не більше двох, трьох людей, однак ніхто не постраждав. ОСОБА_4 просить призначити йому умовне покарання та повідомив, що бажає продовжити військову службу.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні від 02.11.2026 показав таке. 09.09.2026 в зазначеному в обвинувальному акті часі та місці він зустрівся на терасі біля магазину «АВС» з обвинуваченим, якого знав як односельчанина, який раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за кримінальні правопорушення. При цьому ОСОБА_6 не знав про те, що ОСОБА_4 був мобілізований і перебуває в статусі «СЗЧ». Присівши за столик, щоб випити придбане пиво, він звернув увагу, що обвинувачений перебуває в стані алкогольного сп`яніння і раптово вийняв з кишені гранату. Потерпілий ОСОБА_6 , будучи колишнім військовослужбовцем, який два роки перебував на військовій службі в період повномасштабного вторгнення РФ проти України, маючи бойовий досвід і статус учасника бойових дій та ушкодження здоров`я, відразу ж зауважив ОСОБА_4 , що з цим не треба жартувати. На це ОСОБА_4 відійшов від магазину на 15-20 метрів і витягнув запал з вибухового пристрою (гранати), яку ОСОБА_6 сприйняв як бойову і рефлекторно сховався під дерев`яний стіл в альтанці біля магазину, щоб не бути ураженим від вибуху. Натомість ОСОБА_4 кинув її в напрямку дороги від приміщення магазину на кілька десятків метрів. Граната спрацювала специфічним вибухом, і виявилось, що це навчальний вибуховий пристрій, бо осколків від вибуху не було. Опісля обвинувачений відразу ж перейшов містком через річку і покинув місце події в невідомому напрямку. Потерпілий наголосив, що біля приміщення магазину у момент події перебував односельчанин ОСОБА_7 , а також ще один чоловік, який не запам`ятався. Інші громадяни перебували в приміщенні магазину і вийшли на подвір`я разом з продавчинею після вибуху гранати. Постраждалих від дій ОСОБА_4 не було.

Потерпілий повідомив, що не має матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, не буде заявляти цивільного позову. Вважає, що обвинувачений повинен подати прохання про отримання дозволу для відбуття на військову службу і захищати України та брати участь у бойових діях.

Оцінивши встановлені обставини, які відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, покази і позицію обвинуваченого, потерпілого, інші матеріали справи - суд дійшов висновку, що обвинувачений є винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, які мали місце, за такими кваліфікуючими ознаками :

- носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч.1 статті 263 КК України);

- хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень (ч.4 статті 296 КК України).

За вчинені кримінальні правопорушення обвинувачений підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання за кожне вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення та остаточне покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, суд зважає на таке.

Статтею 50 ч.2 Кримінального кодексу України передбачено: покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає:

- вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння (стаття 67 ч.1 пункт 13 КК України). Адже саме ця обставина стала однієї з причин вчинення злочинів;

- рецидив кримінальних правопорушень. Адже ОСОБА_4 вчинив два нових умисних кримінальних правопорушень, маючи непогашену судимість за умисні кримінальні правопорушення (стаття 34 КК України), що зазначено у вступній частині цього вироку.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає те, що він під час судового кримінального провадження повністю визнав вину, розкаявся.

Суд констатує, що вчиненні кримінальні правопорушення відповідно до класифікації, яка передбачена статтею 12 КК України, віднесені кримінальним законом до тяжких кримінальних правопорушень, які характеризується умисною формою вини. Тяжких, шкідливих та непоправних наслідків від вчинених кримінальних правопорушень не має.

Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який з місця проживання старостою Торунського старостинського округу Міжгірської селищної ради характеризується без позитивних ознак. Зокрема, як особа, що не працює, не бере участі в громадському житті села, схильна до дрібних крадіжок.

Згідно з довідкою керівника КНП ЛПУ «Міжгірська районна лікарня» ОСОБА_4 не перебуває на диспансерному лікарському обліку в психіатра, нарколога та фтизіатра.

Згідно із досудовою доповіддю органу пробації оцінено ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення як високий, а ризик небезпеки його для суспільства як дуже високий. За змістом досудової доповіді ОСОБА_4 під час інтерв`ю з інспектором органу пробації висловився, що жалкує за вчиненим, згідний виправити поведінку та не вчиняти в майбутньому кримінальних правопорушень. Досудова доповідь містить підсумковий висновок інспектора пробації, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе тільки із застосуванням покарання у виді реального позбавлення волі.

Суд вважає, що ОСОБА_4 з урахуванням обставин справи, відомостей про його особу, наявних двох обтяжуючих покарання обставин, заслуговує покарання, яке передбачено санкціями статей 263 ч.1, 296 ч.4 КК України у виді реального позбавлення волі. Обираючи строк цього покарання за кожне вчинене кримінальне правопорушення, суд зважає на те, що в справі є одна пом`якшуюча покарання обставина, а також на те, що вчинені кримінальні правопорушення не призвели до настання явно негативних наслідків для суспільства чи потерпілого чи інших осіб.

Отже, достатнім, співмірним до вчиненого та до особи обвинуваченого є покарання у виді позбавлення волі на строки, що передбачені статтями 263 ч.1, 296 ч.4 КК України, що є близькими до мінімального строку у межах санкції зазначених норм кримінального закону. За вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень слід призначити такі строки позбавлення волі: за ч.1 статті 263 КК України - три роки, за ч.4 статті 296 КК України три роки і три місяці.

Суд вважає з огляду на наявність в особи попередніх непогашених судимостей, а також з урахуванням того, що після звільнення від відбування покарання з місць позбавлення волі (установи відбування покарання) ОСОБА_4 в короткий строк (через 7 місяців) вчинив два умисних тяжких кримінальних правопорушення, - при застосуванні положень статті 70 ч.1 КК України щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень слід застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

Суд дійшов переконання, що не має підстав для застосування положень статті 75 КК України, тобто для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку. Це обґрунтовується судом таким.

ОСОБА_4 неодноразово в минулому вчиняв умисні, зокрема й тяжкі кримінальні правопорушення, після відбуття покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_4 через незначний проміжок часу повторно вчинив два умисні тяжкі кримінальні правопорушення. Окрім цього, соціальні зв`язки обвинуваченого є не міцними. Він не одружений, не має утриманців, не працює. Повідомив суду, що самовільно залишив військову службу, тобто без дозволу керівництва покинув військову частину. З обставин справи видно, що ОСОБА_4 діяв з особливою зухвалістю, у стані алкогольного сп`яніння, в громадському місці, тобто поблизу торгового закладу, в житловій і громадській частині забудови села, тобто носив при собі вибуховий пристрій (гранату), який умисно застосував з хуліганських спонукань, нехтуючи безпекою громадян. Обвинувачений повинен був усвідомлювати, що цей вибуховий пристрій є небезпечним, може спрацювати не тільки від його застосування, а й внаслідок необережності (детонації, падіння тощо). Місце вчинення кримінальних правопорушень є громадським, де в будь-який момент можуть перебувати громадяни, зокрема й діти у великій кількості.

Отже, прохання обвинуваченого та його захисника щодо застосування м`якшого покарання, суд визнає необґрунтованим і таким, що не відповідає як обставинам справи, так і особі обвинуваченого та суперечить меті покарання, що передбачена положеннями статті 50 КК України.

Цивільного позову в справі не має.

Судові витрати у виді витрат на проведення в справі призначених судових криміналістичних експертиз, за відомостями про вартість цих експертиз, зазначених в обвинувальному акті, а також згідно з довідками експертної установи Закарпатського НДЕКЦ, наданих стороною обвинувачення, слід покласти на обвинуваченого із стягнення у користь держави на відповідні рахунки органу Державного Казначейства України. Це передбачено статтею 124 ч.2 КПК України.

Речові докази, відповідно до положень статті 100 КПК України, підлягають такому вирішенню:

- важіль з маркуванням «УЗГРМ-2 349-2 23-83 (386-166-83), що упакований до спец. пакету МВС Експертна служба 6613286 та уламки, упаковані до спец. пакету МВС Експертна служба 6613287, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів у ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області (квитанція номер 935), - доцільно знищити в установленому порядку;

- змив з металевого важеля гранати на якому містяться клітини з ядрами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування і зберігаються в процесуального прокурора, - залишити в цих матеріалах.

Запобіжний захід, який обирався на досудовому розслідування слідчим суддею до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою з визначенням строку дії до 07.11.2026, не має підстав змінювати чи скасовувати до набрання вироком законної сили. Клопотання щодо цього не порушувалось сторонами під час судового провадження. Натомість суспільна небезпека особи і ризики щодо забезпечення кримінального провадження не минули. Адже судом установлено, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, раніше допускав неодноразово вчинення умисних кримінальних правопорушень, зокрема за які має непогашену судимість. ОСОБА_4 в умовах воєнного стану самовільно покинув військову службу і відбув до місця свого проживання без дозволу військового керівництва. Отже, ризики повторного вчинення кримінальних правопорушень, переховування від суду, зокрема з урахуванням суворості призначеного судом покарання, - дають підстави констатувати, що інші альтернативні і більш м`які запобіжні заходи не забезпечать кримінальне провадження до набрання вироком законної сили.

Рішеннями ЄСПЛ «Кучеренко проти України», «Ігнатов проти України» констатовано, що строк дії найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили має бути визначений з відповідним строком його дії. З огляду на висновок, що «будь-яке продовження тримання під вартою не може бути автоматичним». Натомість пункт 1-а статті 5 Європейської конвенції передбачає положення про «законне ув`язнення особи після засудження компетентним судом».

З огляду на викладене обґрунтування та на виконання положень абзацу 12 пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК України, забезпечення верховенства права та права на справедливий суд з недопущення порушення основоположних прав та свобод людини строк дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили слід визначити зі строком дії цього заходу протягом 60 днів з дня ухвалення вироку до 03.01.2027.

У строк відбування покарання, яке призначено судом обвинуваченому у виді реального позбавлення волі, слід зарахувати строк перебування його під вартою на досудовому розслідування та під час здійснення судового розгляду кримінального провадження, а тому строк відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі слід рахувати з моменту затримання, а саме з 09.09.2026.

Керуючись статтями 373, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачені частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання :

- за ч.1 ст. 263 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 296 КК України три роки і три місяці позбавлення волі.

Згідно з статтею 70 ч.1 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування призначеного остаточного покарання термін перебування його під вартою на досудовому розслідуванні і під час судового провадження і обчислювати строк відбуття призначеного остаточного покарання з 09 вересня 2026 року.

Запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_4 , визначений ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8 від 11.09.2026, з урахування ухвали про виправлення описки від 24.09.2026 (справа №302/1238/26 провадження 1-кс/302/228/26, 1-в/302/36/26) зі строком дії на 60 днів (до 07.11.2026 включно), - залишити без змін до набрання вироком законної сили з визначенням строку дії цього запобіжного заходу до 03.01.2027 (включно).

Речові докази :

- важіль з маркуванням «УЗГРМ-2 349-2 23-83 (386-166-83), що упакований до спец. пакету МВС Експертна служба 6613286 та уламки, упаковані до спец. пакету МВС Експертна служба 6613287, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів у ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області (квитанція номер 935), - знищити в установленому порядку;

- змив з металевого важеля гранати, на якому містяться клітини з ядрами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування і зберігаються в процесуального прокурора, - залишити в цих матеріалах.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати у виді витрат на проведення судових криміналістичних експертиз Закарпатським НДЕКЦ за висновками: № КСЕ-19/107-26/11524 від 17.09.2026 в розмірі 6257,68 гривень згідно з довідкою; № СЕ-19/107-26/11770-БД від 28.09.2026 в розмірі 18059, 78 гривень згідно з довідкою, - всього стягнути на загальну суму 24317 гривень 46 копійок на р/р UA658999980313070115000007493, код ЄДРПОУ 37975895 ГУ ДКСУ в Закарпатській області.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Оскарження вироку з питань дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, згідно з частиною третьою статті 349 КПК України, не допускається.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Повний вирок складено 05.11.2026 року.

СуддяОСОБА_1