Рішення № 141234473, 05.11.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

612/849/26

2/612/602/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Масло С.П., за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 101966 від 08.02.2024 року у розмірі 17 588,20 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.02.2024 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» кредитний договір № 101966, згідно умов якого отримала кредит в розмірі 4 000,00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 803% річних, який не повернула в строки визначені умовами цього договору.

23.12.2024 було укладено договір факторингу № 231222024, відповідно до якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101966 від 08.02.2024.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до Договору факторингу № 231222024 від 23.12.2024, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 588,20 грн., з яких: 4 000,00 грн. сума боргу по тілу кредиту; 5 719,20 грн. сума боргу по відсотках; 7 869,00 пеня.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 500,00 грн заборгованості за відсотками та заборгованості за пенею у розмірі 7 869,00 грн., зменшити заявлений ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн. та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що нарахування Позивачем пені у розмірі 7 869,00грн. є безпідставним та таким, що прямо суперечить вимогам законодавства, тому у цій частині позовна заява задоволенню не підлягає, оскількице суперечить наведеним положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Відповідно до умов договору Відповідачка сплатила на користь Позивача 1 000,00 грн. комісії начебто за якісь інші послуги. Договором про споживче кредитування дійсно можуть бути встановлені умови про оплату споживачем комісії. З аналізу положень розділу 4.2 Договору, якими визначені обов`язки кредитодавця, можна зробити висновок, що у Договорі відсутній перелік конкретних додаткових та супутніх послуг Кредитодавця, які б виходили за межі його звичайних, законодавчо обумовлених обов`язків і за надання яких обґрунтовано встановлюється комісія у розмірі 25% від суми кредиту. Таким чином, положення пункту 1.4 Кредитного договору № 101966 від 08.02.2024, яким встановлена комісія за інші послуги кредитодавця, які у самому договорі не конкретизовані, є нікчемними в силу прямих приписів закону. Верховний Суд дійшов висновку, що у разі нікчемності положень кредитного договору щодо сплати комісії кошти, які були фактично сплачені позичальником як комісійні платежі, підлягають зарахуванню в рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором. Тобто кошти у розмірі 1 000,00 грн. мають бути розподілені між простроченою до повернення сумою кредиту(тіло кредиту) та прострочені проценти за користування кредитом по 500,00 грн. Таким чином, обґрунтована заборгованість Відповідачки за тілом кредиту становить 3 500,00 грн., а по відсоткам 5 219,20 грн. Щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, що викликає обґрунтовані сумніви необхідність окремого включення до вартості правничої допомоги усної консультації щодо обставин справи, письмової консультації щодо спірних правовідносин та окремого правового аналізу обставин цих же правовідносин. Фактично зазначені послуги стосуються одного і того самого аналізу обставин спору і підготовки позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, незрозумілим є включення до складу витрат окремої послуги «формування додатків до позовної заяви (письмові докази)» вартістю 500,00 грн. Отже, враховуючи вищенаведене обґрунтованою та співмірною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. за складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості. Враховуючи, що Договором про надання правової (правничої) допомоги, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатом встановлено фіксований розмір гонорару, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, в матеріалах справи наявні всі відповідні докази надання Адвокатом послуг та представлення інтересів Позивача, суд має стягнути з Позивача на користь Відповідача понесені витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі, який становить 5 000,00 грн.

Представник позивача подав письмові заперечення на відзив, в яких вважає відзив необґрунтованим та таким, який не спростовує підстави, які зазначені в позовній заяві, та таким, що не підлягає взяттю до уваги. Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн, що безпосередньо підтверджується змістом відзиву на позовну заяву. Таким чином, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн є визнаною відповідачем обставиною, яка відповідно до положень ст. 82 ЦПК України не потребує додаткового доказування. Крім того, укладаючи Договір про надання фінансового кредиту № 101966 від 08.02.2024, Відповідач була належним чином ознайомлена із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення кредиту, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання Договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. На виконання умов Договору Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував Клієнту грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, тоді як Відповідач свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк не виконала. При цьому нарахування процентів здійснювалось відповідно до погодженої сторонами фіксованої процентної ставки 2,2% на день на залишок заборгованості за кожний день фактичного користування, що прямо передбачено умовами Договору та Внутрішніми правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. Заперечення відповідача щодо стягнення комісії у розмірі 1 000,00 грн також є необґрунтованими. Відповідно до п. 1.4 Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, а також юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Відтак розмір комісії був визначений сторонами безпосередньо при укладенні Договору та становить: 4000,00 грн * 25 % = 1 000,00 грн. Таким чином, сума комісії у розмірі 1 000,00 грн є не довільно визначеною позивачем сумою, а безпосередньо передбаченим Договором платежем, з яким відповідач погодився шляхом підписання Договору. Щодо правомірності нарахування та стягнення неустойки (пені) в умовах воєнного стану. У відповідності до п. 5.3 Договору міститься обмеження, відповідно до якого сукупна сума неустойки та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за договором. Також Позивач наголошує на пріоритеті принципів свободи договору та добросовісності цивільних правовідносин, закріплених у статтях 6 та 627 ЦК України. Органами державної влади воєнний стан в Україні було введено з 24 лютого 2022 року. Оскільки Договір про надання фінансового кредиту № 101966 був укладений сторонами значно пізніше 08.02.2024 року, Відповідач діяла усвідомлено, перебуваючи в чинному правовому полі воєнного стану, та добровільно взяв на себе підвищені зобов`язання і фінансові ризики на випадок дефолту. Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копія додаткової угоди № 101966 від 29 червня 2026 року до договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 29 червня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 29 червня 2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковською Анастасією Володимирівною. Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволення.

Представник відповідача надав заперечення, в яких зазначив наступне. Наведені Позивачем доводи про погодження Відповідачем умови про пеню не спростовують застосування імперативної норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та не ґрунтуються на приписах законодавства. Також, доводи Відзиву щодо нікчемності умови п. 1.4 Договору залишаються неспростованими Позивачем.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти прийняття рішення на підставі наявних у справі документів.

Відповідач та її представник у судове засідання, не з`явилися, просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.02.2024 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» кредитний договір № 101966. Згідно кредитного договору, визначені умови надання кредиту у розмірі 4 000,00 грн. Строк кредиту 90 днів з кінцевим терміном повернення 07.05.2024. Тип процентної ставки фіксована, процентна ставка 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% на добу.

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» перерахував 08.02.2024 кошти у розмірі 4 000,00 грн., згідно кредитного договору № 101966.

23.12.2024 було укладено договір факторингу № 231222024, відповідно до якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101966 від 08.02.2024.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до Договору факторингу № 231222024 від 23.12.2024, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 588,20 грн., з яких: 4 000,00 грн. сума боргу по тілу кредиту; 5 719,20 грн. сума боргу по відсотках; 7 869,00 пеня.

Матеріали справи містять виписку з особового рахунку кредитної карти відповідача, з якої вбачається рух коштів за виданою кредитною карткою.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість за Кредитним договором у розмірі 17 588,20 грн., з яких: 4 000,00 грн. сума боргу по тілу кредиту; 5 719,20 грн. сума боргу по відсотках; 7 869,00 пеня.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Щодо заборгованості за наданим тілом кредиту, суд зазначає наступне.

На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн.

Крім того, на підтвердження позову банком була надана виписка по картці.

Отже, надана позивачем виписка з банківського рахунку відповідача є належним доказом отримання ним коштів, оскільки відображає рух коштів та доводить користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором

Виписка з особового карткового рахунку відповідача свідчить, що умови укладеного сторонами кредитного договору позивачем були виконані, відповідач активно користувався кредитними коштами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 активно користувалася грошима, здійснювала погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн.

Щодо заборгованості за нарахованими відсотками, суд зазначає наступне.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У кредитному договорі № 101966 від 08.02.2024 визначені розмір процентів: процентна ставка 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% на добу.

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком до договору № 101966 від 08.02.2024, проценти визначені у розмірі 7 920,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків, відповідач не надав свого розрахунку, тобто не спростував розмір заборгованості за відостками за користування кредитними коштами, який визначений у розрахунку.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 5 719,20 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 7 869,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 7 869,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки це суперечить наведеним положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а не пункт 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" як на цьому наполягає позивач. В цій частині доводи позивача зводяться до довільного тлумачення норм права, на власну користь.

Доводи представника відповідача щодо необхідності зарахуваня 1 000,00 грн. в тіло кредиту та в заборгованість по процентам, які сплачені як комісія, суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.4 Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, а також юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Відтак розмір комісії був визначений сторонами безпосередньо при укладенні Договору та становив 1 000,00 грн. Таким чином, сума комісії у розмірі 1 000,00 грн є не довільно визначеною позивачем сумою, а безпосередньо передбаченим Договором платежем, з яким відповідач погодився шляхом підписання Договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню (55, 26%), а саме підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 9 719,20 грн, а в іншій частині позову слід відмовити.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, заявленого представником позивача в позові, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесених судових витрат представником позивача до матеріалів справи було надано: копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копія додаткової угоди № 101966 від 29 червня 2026 року до договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 29 червня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 29 червня 2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, з яких вбачається, що послуги адвоката визначені у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд звертає увагу на те, що з урахування характеру правовідносин та положень закону, які регулюють такі відносини, наявність усталеної практики у подібних справах щодо стягнення заборгованості за кредитами, об`єм нормативного-правового обґрунтування не потребував тривалого пошуку та аналізу чинного законодавства і судової практики. Тобто, з огляду на складність справи, кількість правових норм, які застосовані у позові, наявність документів, що не потребували зусиль щодо їх пошуку, відсутність будь-яких математичних розрахунків чи обчислень, не виправдовує ту суму витрат, яка попередньо визначена представником позивача.

Отже, суд вважає, що попередній розрахунок витрат позивача в цій частині є неспівмірним зі складністю справи та наданих об`ємом послуг, є завищеним, невиправданим.

Отже, суд з урахуванням заперечень відповідача, частково задоволення позовних вимог, зменшує витрати на правничу допомогу, які належить стягнути з відповідача до 4 000,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно (55,26%) задоволеним позовним вимогам, а саме 1 471,24 грн.

Щодо вимог представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з урахуванням заяви представника відповідача, яка міститься у відзиві на позов про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 2 ст. 246 ЦПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відтак, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 101966 від 08.02.2024 у розмірі 9 719 (дев`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 24 коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., а всього 5 471 (п`ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 24 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Призначити у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, за заявою представника відповідача заявленої у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, на 03 грудня 2026 року на 13 годину 30 хвилин.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 05.11.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄРДПОУ 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.П. Масло