Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
05 листопада 2026 рокум. Рівне№460/16889/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі Комунального некомерційного підприємства Демидівська центральна районна лікарня Демидівської селищної ради, Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі Позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач 2), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних 08 серпня 2026 року;
скасувати рішення про повторне взяття ОСОБА_1 на військовий облік, оформлене відповідним записом в обліковій картці та Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 08.08.2026;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.08.2026 №4716 Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 привести відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 у відповідність до правового статусу, який існував до його повторного взяття на військовий облік 08.08.2026;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , Позаштатну ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі Комунального некомерційного підприємства Демидівська центральна районна лікарня Демидівської селищної ради, Військову частину НОМЕР_2 .
05 листопада 2026 року Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.
За приписами пункту 3 частини першої статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Частиною третьою статті 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, оскільки наявності виняткових обставин (коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову) для розгляду заяви з повідомленням учасників справи не установлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
При зверненні до суду з позовом Позивач зазначив, що 08 травня 2008 року за результатами проходження призовної (медичної) комісії він був визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за статтею 82 «а» Розкладу хвороб, про що у його військовому квитку зроблено відповідний запис. Правовим наслідком вказаного рішення стало виключення Позивача з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби. Проте, 08 серпня 2026 року Позивача повторно взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Здолбунів), про що міститься відповідний запис в обліковій картці Позивача. Того ж дня, 08 серпня 2026 року, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №4716 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідно до виписки №26-10892 із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Дубенська міська лікарня» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 19.10.2026 до 26.10.2026.
За результатами проведених обстежень основним діагнозом визначено G055.1 поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та грудного відділів, патологією міжхребцевих дисків, ознаками сирингомієлії, консолідованими компресійними переломами тіл хребців, з стійким тривалим больовим синдромом, вираженими неврологічними проявами та порушенням етатодинамічної функції хребта. У виписці зазначено хронічну вертебробазилярну недостатність із відповідними неврологічними проявами. Медична документація також містить результати додаткових обстежень та консультацій лікарів інших спеціальностей, під час яких встановлено супутні захворювання. В медичній документації мітяться рекомендації лікуючого лікаря, відповідно до яких Позивачу необхідно уникати фізичних навантажень та переохолодження, а також зазначено про потребу звільнення від нарядів і носіння бронежилета. ОСОБА_1 пройшов медичний огляд позаштатної військово-лікарської комісії у КНП «Дубенська міська лікарня», за результатами чого складено довідку ВЛК від 27.10.2026 №2026-1027-1002-3955-0. У зазначеній довідці підтверджено наявність захворювання G055.1 з описом патології хребта. При цьому перелік діагнозів у виписці зі стаціонару та довідці ВЛК не є повністю тотожним. Обидва документи підтверджують наявність захворювань із функціональними порушеннями, а за результатами військово-лікарського огляду встановлено необхідність подальшої реабілітації. На підставі статті 24 графи II Розкладу хвороб військово-лікарська комісія прийняла постанову: «Потребує реабілітації у КНП "Дубенська міська лікарня" на строк не менше 15 календарних днів». Повідомленням КПП «Дубенська міська лікарня» від 27.10.2026 №2536, адресованим командиру Військової частини НОМЕР_1 , підтверджено надходження ОСОБА_1 до реабілітаційного відділення з 27.10.2026. Отже, новими доказами підтверджуються три взаємопов`язані обставини: наявність захворювань із функціональними порушеннями, встановлення медичних обмежень та необхідність проходження реабілітації, визначена постановою ВЛК. При цьому постанова ВЛК визначає мінімальний строк реабілітації, а не встановлює, що після його спливу стан здоров`я Позивача автоматично буде відновлений. Питання завершення реабілітації та можливості повернення до виконання відповідних обов`язків повинно вирішуватися з урахуванням актуального стану здоров`я та належних медичних висновків. На дату подання цієї заяви наявні документи підтверджують початок реабілітації 27.10.2026 та необхідність її проведення протягом визначеного ВЛК мінімального строку. Водночас Позивач не стверджує, що саме переведення до іншої військової частини в усіх випадках обов`язково призводить до припинення медичної допомоги. Однак у конкретних обставинах справи зміна військової частини, кадрового підпорядкування та відповідальних за організацію проходження служби посадових осіб під час реабілітації може створити додаткові організаційні труднощі для забезпечення безперервності необхідних медичних заходів. Тому при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно врахувати не лише загальну можливість кадрового переміщення, а й наявність конкретної постанови ВЛК, яка передбачає проходження реабілітації у визначеному закладі охорони здоров`я. Саме Військова частина НОМЕР_1 визначена Позивачем як суб`єкт владних повноважень, який у разі задоволення позову повинен буде здійснити відповідні дії. На час подання цієї заяви ОСОБА_1 продовжує перебувати у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, існує безпосередній зв`язок між поточним кадровим становищем Позивача та можливістю виконання майбутнього судового рішення в заявлений спосіб. У разі переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 правове становище сторін спору зміниться. Зокрема, Військова частина НОМЕР_1 може втратити повноваження щодо здійснення окремих кадрових дій стосовно Позивача, а відповідні повноваження перейдуть до іншого військового формування. За таких обставин виконання судового рішення, яким обов`язок щодо звільнення та виключення зі списків особового складу буде покладено саме на Військову частину НОМЕР_1 , може потребувати додаткового визначення належного суб`єкта виконання. Будь-яке переведення військовослужбовця автоматично робить судове рішення невиконуваним. Водночас у конкретній справі, де предметом спору є законність призову та усунення його наслідків, зміна суб`єкта кадрового підпорядкування може істотно ускладнити застосування заявленого способу судового захисту. У такому випадку може виникнути необхідність уточнення позовних вимог, вирішення питання про участь іншої військової частини у справі або застосування додаткових правових механізмів для фактичного поновлення порушеного права. Позивач зазначає, що після первинного звернення із заявою про забезпечення позову виникла необхідність стаціонарного лікування, яка підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого. ВЛК 27.10.2026 прийняла постанову про необхідність проходження реабілітації строком не менше 15 календарних днів. Військову частину повідомлено про надходження Позивача до реабілітаційного відділення. Таким чином, станом на дату нового звернення існують документально підтверджені медичні обставини, яких не було під час первинного вирішення питання про забезпечення позову. Зазначені документи мають значення для оцінки співмірності тимчасового збереження існуючого кадрового становища, можливих наслідків його зміни та необхідності забезпечення безперервності реабілітаційних заходів.
Позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
«Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення, переведення або направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з таким переведенням - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №460/16889/26».
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt).
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
За наведених у заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд вважає передчасним і непідтвердженим наявними у справі доказами поза обґрунтованим сумнівом твердження про те, що протиправність вказаних у заяві про забезпечення позову дій Відповідачів, з приводу оскарження яких Позивач подав до суду свій позов, є очевидною.
Правова оцінка оскаржуваним діям повинна надаватися судом при вирішенні спору по суті.
Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що за результатами проведених обстежень основним діагнозом визначено G055.1 поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та грудного відділів, патологією міжхребцевих дисків, ознаками сирингомієлії, консолідованими компресійними переломами тіл хребців, з стійким тривалим больовим синдромом, вираженими неврологічними проявами та порушенням етатодинамічної функції хребта. У виписці зазначено хронічну вертебробазилярну недостатність із відповідними неврологічними проявами. Медична документація також містить результати додаткових обстежень та консультацій лікарів інших спеціальностей, під час яких встановлено супутні захворювання. В медичній документації мітяться рекомендації лікуючого лікаря, відповідно до яких Позивачу необхідно уникати фізичних навантажень та переохолодження, а також зазначено про потребу звільнення від нарядів і носіння бронежилета. ОСОБА_1 пройшов медичний огляд позаштатної військово-лікарської комісії у КНП «Дубенська міська лікарня», за результатами чого складено довідку ВЛК від 27.10.2026 №2026-1027-1002-3955-0. У зазначеній довідці підтверджено наявність захворювання G055.1 з описом патології хребта. На дату подання цієї заяви наявні документи підтверджують початок реабілітації 27.10.2026 та необхідність її проведення протягом визначеного ВЛК мінімального строку.
Позивач вказує, що у конкретних обставинах справи зміна військової частини, кадрового підпорядкування та відповідальних за організацію проходження служби посадових осіб під час реабілітації може створити додаткові організаційні труднощі для забезпечення безперервності необхідних медичних заходів. Тому при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно врахувати не лише загальну можливість кадрового переміщення, а й наявність конкретної постанови ВЛК, яка передбачає проходження реабілітації у визначеному закладі охорони здоров`я.
Щодо таких доводів суд зазначає, що можливе переведення Позивача до іншої військової частини (як ймовірність настання такий подій) не призводить до припинення надання медичної допомоги та можливості подальшого медичного обстеження.
Позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 визначена Позивачем як суб`єкт владних повноважень, який у разі задоволення позову повинен буде здійснити відповідні дії. На час подання цієї заяви ОСОБА_1 продовжує перебувати у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, існує безпосередній зв`язок між поточним кадровим становищем Позивача та можливістю виконання майбутнього судового рішення в заявлений спосіб. У разі переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 правове становище сторін спору зміниться. Зокрема, Військова частина НОМЕР_1 може втратити повноваження щодо здійснення окремих кадрових дій стосовно Позивача, а відповідні повноваження перейдуть до іншого військового формування. За таких обставин виконання судового рішення, яким обов`язок щодо звільнення та виключення зі списків особового складу буде покладено саме на Військову частину НОМЕР_1 , може потребувати додаткового визначення належного суб`єкта виконання. Будь-яке переведення військовослужбовця автоматично робить судове рішення невиконуваним. Водночас у конкретній справі, де предметом спору є законність призову та усунення його наслідків, зміна суб`єкта кадрового підпорядкування може істотно ускладнити застосування заявленого способу судового захисту. У такому випадку може виникнути необхідність уточнення позовних вимог, вирішення питання про участь іншої військової частини у справі або застосування додаткових правових механізмів для фактичного поновлення порушеного права.
Щодо таких доводів Позивача суд зазначає, що доданими до заяви про забезпечення позову доказами не підтверджуються доводи Позивача про те, що відносно нього вчинятимуться дії щодо переміщення чи переведення до іншої військової частини.
Зазначені в заяві доводи Позивача є лише припущенням можливості настання таких обставин, тобто можлива ймовірність у майбутньому настання певних обставин.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наявними у справі матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
У суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів Позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Суд зазначає, що виникнення необхідності уточнення позовних вимог (як зазначає Позивач - у разі переведення до іншої військової частини) та вирішення питання про участь іншої військової частини у справі є визначеним правом та механізмом, передбаченим нормами КАС України.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Пунктом 10 частини 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Суд зазначає, що предметом спору у цій адміністративній справі є протиправність дій і рішення щодо мобілізації Позивача, а також звільнення з військової служби, тоді як заявлений Позивачем захід забезпечення позову спрямований на недопущення його можливого переведення до іншої військової частини.
Зазначені дії самі по собі не є предметом оскарження у цій справі. Відтак, заборона таких дій не спрямована безпосередньо на забезпечення виконання можливого судового рішення у цій справі.
При цьому Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що Відповідачем уже прийнято конкретне рішення про його направлення / переведення до іншої військової частини або іншу зміну місця проходження військової служби, а також не доведено наявності реальної, а не гіпотетичної загрози вчинення таких дій.
Посилання Позивача на можливість його направлення / переведення до іншої військової частини саме по собі не свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам чи про істотне ускладнення або неможливість виконання майбутнього судового рішення. Інститут забезпечення позову не може ґрунтуватися виключно на припущеннях щодо можливого розвитку подій.
Більше того, застосування такого заходу фактично призвело б до втручання суду у здійснення командуванням повноважень щодо визначення місця та порядку проходження військової служби Позивачем до вирішення спору по суті.
Незважаючи на те, що Позивач формально просить застосувати такий вид забезпечення позову, як заборона Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти певні дії щодо переведення до іншої військової частини, суд виходить не лише з формального способу, визначеного заявником, а з фактичного змісту та правових наслідків запропонованого заходу.
У разі його застосування - суд фактично створить умову для заборони виносити накази та розпорядження командиру військової частини щодо визначення місця проходження Позивачем військової служби, що за своїми наслідками може призвести до фактичного зупинення виконання відповідного наказу (розпорядження) командира.
Таким чином, заявлений захід забезпечення позову не відповідає предмету спору, не є співмірним із заявленими позовними вимогами, не обґрунтований належними доказами існування реальної загрози порушення прав Позивача, а його застосування за наведених обставин фактично призвело б до наслідків, які законодавством прямо не допускаються.
Посилання заявника на ризик / факт погіршення стану здоров`я та наявність нових медичних документів, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, адже такі обставини жодним чином не впливають на питання подальшого проходження лікування та медичних обстежень.
З огляду на недоведеність Позивачем існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову.
Тому, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі Комунального некомерційного підприємства Демидівська центральна районна лікарня Демидівської селищної ради, Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 05 листопада 2026 року.
Суддя К.М. Недашківська
Судове рішення № 141234383, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 460/16889/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: