Рішення № 141234381, 05.11.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
460/11382/26
Номер документу
141234381
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2026 рокум. Рівне№460/11382/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській областіпро визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплатити за період з 04 вересня 2025 року по 23 червня 2026 року середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні та зобов`язання відповідача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, за період з 04 вересня 2025 року по 23 червня 2026 року нарахувати та виплатити за шість місяців середню заробітну плату за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвала суду від 29.06.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області та був звільнений зі служби у вересні 2025 року. Вказує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/18447/25, яке набрало законної сили 05.06.2026, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди проходження служби. На виконання зазначеного рішення суду відповідачем лише 23.06.2026 здійснено виплату грошових коштів у загальному розмірі 287061,35 грн, однак не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. Вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить вимогам статей 116, 117 КЗпП України, оскільки належні йому суми грошового забезпечення виплачені несвоєчасно. З огляду на викладене просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2025 по 23.06.2026 з урахуванням установленого законом шестимісячного обмеження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту наказом від 02.09.2025 №429, при цьому на момент звільнення скарг щодо неповного проведення розрахунку від нього не надходило. Вказав, що спір щодо належних позивачу сум грошового забезпечення виник після його звільнення та був вирішений рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/18447/25, яке набрало законної сили 05.06.2026. На виконання зазначеного рішення 23.06.2026 відповідачем добровільно здійснено виплату позивачу коштів у загальному розмірі 287061,35 грн. Наголосив, що затримка виплати була зумовлена наявністю судового спору та особливостями бюджетного фінансування Головного управління, а не умисними діями відповідача. Посилаючись на положення статті 117 КЗпП України та правові висновки Верховного Суду, зазначив, що відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні обмежується шестимісячним періодом, а його розмір має визначатися з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, розміру заборгованості, тривалості затримки й обставин її виникнення. Вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим просить відмовити в їх задоволенні повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з листопада 2017 року по 03 вересня 2025 року проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, що підтверджується відомостями про проходження служби та наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області від 02.09.2025 №429.

Відповідно до зазначеного наказу позивача звільнено зі служби цивільного захисту у відставку за підпунктом 3 пункту 176 (за станом здоров`я), виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення. При цьому в матеріалах справи дата звільнення зазначена як 03.09.2025, тоді як у відзиві відповідача вказано про зняття позивача з усіх видів забезпечення з 02.09.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за окремі періоди проходження служби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/18447/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Згідно із зазначеним судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця).

Цим же рішенням зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Крім того, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/18447/25 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.09.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 3663,21 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до вказаного рішення суду Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3663,21 грн за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.09.2025 включно в загальній сумі 289393,59 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/18447/25 набрало законної сили 05.06.2026 після апеляційного перегляду справи Восьмим апеляційним адміністративним судом.

Судом встановлено, що 23.06.2026 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на виконання судового рішення у справі №460/18447/25 здійснено перерахування на банківський рахунок позивача грошових коштів у розмірі 12137,44 грн та 274923,91 грн, що загалом становить 287061,35 грн. Зазначені обставини наведені позивачем у позовній заяві та підтверджені відповідачем у відзиві на позовну заяву від 10.07.2026.

Таким чином, фактичну виплату позивачу сум індексації грошового забезпечення, визначених за результатами судового розгляду справи №460/18447/25, відповідачем здійснено 23.06.2026, тобто після звільнення позивача зі служби цивільного захисту.

Водночас, як вбачається з позовної заяви та відзиву відповідача, під час здійснення зазначених виплат Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області не проведено нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 04.09.2025 по 23.06.2026.

З матеріалів справи вбачається, що позивач визначає період затримки розрахунку при звільненні з 04.09.2025 по 23.06.2026 та просить здійснити нарахування і виплату середнього заробітку за час такої затримки з урахуванням шестимісячного обмеження, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

З урахуванням наведених обставин, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, порядку проведення остаточного розрахунку при звільненні зі служби та відповідальності за його несвоєчасне проведення унормоване наступним.

Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, покликаною забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Частиною другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено умови та складові грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Водночас спеціальним законодавством, яке регулює проходження служби цивільного захисту та порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, не встановлено окремого механізму відповідальності за затримку остаточного розрахунку при звільненні зі служби.

За таких обставин до спірних правовідносин у частині відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому випадку зобов`язаний у визначений законом строк виплатити неоспорювану суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, яка набрала чинності 19.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України за наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, положення статей 116, 117 КЗпП України встановлюють обов`язок роботодавця провести повний розрахунок з особою при звільненні та передбачають відповідальність за порушення строків виплати належних їй сум незалежно від того, чи було право на відповідні виплати підтверджено судовим рішенням.

Мотивувальна частина рішення суду

Застосовуючи наведені положення законодавства до встановлених обставин справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області з листопада 2017 року та відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Рівненській області від 02.09.2025 №429 звільнений зі служби цивільного захисту у відставку за станом здоров`я.

З матеріалів справи вбачається, що позивач визначає датою свого звільнення 03.09.2025, тоді як відповідач у відзиві зазначає про зняття позивача з усіх видів забезпечення з 02.09.2025. Водночас спірні позовні вимоги стосуються періоду затримки розрахунку, починаючи з 04.09.2025.

Як встановлено судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/18447/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Рівненській області задоволено повністю.

Зокрема, зазначеним рішенням визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, а також щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.09.2025 із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 3663,21 грн.

Вказаним судовим рішенням зобов`язано відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати, зокрема щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення за визначені судом періоди у загальному розмірі 289393,59 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/18447/25 набрало законної сили 05.06.2026.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, на виконання зазначеного судового рішення 23.06.2026 відповідачем здійснено перерахування на банківський рахунок позивача коштів у розмірі 274923,91 грн та 12137,44 грн, що загалом становить 287061,35 грн.

Факт здійснення зазначених виплат підтверджується банківською випискою щодо зарахування коштів на рахунок позивача та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що належні позивачу суми індексації грошового забезпечення за попередні періоди проходження служби цивільного захисту фактично виплачені після його звільнення.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою належних особі грошових виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності її доходів в умовах зростання споживчих цін.

При цьому індексація грошового забезпечення не є новою виплатою, право на яку виникло внаслідок ухвалення судового рішення, а становить належну особі виплату за відповідні періоди проходження служби, обов`язок щодо нарахування та виплати якої існував незалежно від подальшого судового підтвердження такого права.

Відтак несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення, право на яку підтверджено судовим рішенням, свідчить про непроведення повного розрахунку з позивачем на дату його звільнення зі служби.

При цьому ухвалення судового рішення про перерахунок та виплату належних особі сум не припиняє обов`язку відповідача щодо проведення остаточного розрахунку та не звільняє його від відповідальності за затримку такого розрахунку.

Обов`язок щодо виплати належних сум припиняється їх фактичною виплатою, а не самим фактом ухвалення судового рішення.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для застосування статті 117 КЗпП України з огляду на те, що позивач звернувся до суду з вимогами щодо індексації грошового забезпечення лише 07.10.2025, тобто приблизно через місяць після звільнення.

Зокрема, відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.12.2019 у справі №825/742/16, відповідно до яких незгода працівника з розміром належних при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або суду в достатньо стислі строки.

Водночас обставини цієї справи свідчать, що позивач звернувся за судовим захистом 07.10.2025, тобто невдовзі після звільнення, а спір щодо належних йому сум грошового забезпечення був вирішений на його користь судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, наведені відповідачем обставини не свідчать про тривалу бездіяльність позивача щодо захисту свого права та не спростовують факту несвоєчасного проведення остаточного розрахунку.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснена у найкоротший строк після набрання законної сили судовим рішенням та надходження відповідного бюджетного фінансування.

Сам по собі факт добровільного виконання судового рішення 23.06.2026 не змінює встановленого законом обов`язку провести повний розрахунок з особою при звільненні та не усуває факту несвоєчасної виплати належних їй сум.

Крім того, фінансування відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України, особливості бюджетного процесу та необхідність отримання відповідних асигнувань не можуть самостійно розглядатися як підстави для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Водночас наведені відповідачем обставини щодо добровільного виконання судового рішення та характеру виникнення заборгованості підлягають оцінці судом при визначенні співмірного розміру відшкодування.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах затримка остаточного розрахунку при звільненні мала місце з 04.09.2025 до фактичного проведення відповідних виплат 23.06.2026.

Разом з тим стаття 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає обмеження періоду, за який може бути нараховано середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, шістьма місяцями.

Отже, період, за який підлягає обчисленню середнє грошове забезпечення позивача, охоплює перші шість місяців прострочення, а саме з 04.09.2025 по 03.03.2026 включно, що становить 181 календарний день.

Таким чином, заявлений позивачем період з 04.09.2025 по 23.06.2026 підлягає обмеженню відповідно до приписів статті 117 КЗпП України.

Поряд із тим обчислення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у випадках обчислення середньої заробітної плати, не пов`язаних з оплатою відпусток, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім виплат, визначених пунктом 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як вбачається з довідки про доходи, виданої Головним управлінням ДСНС України у Рівненській області 30.10.2026, нарахований дохід ОСОБА_1 за липень 2025 року становив 29677,50 грн, за серпень 2025 року 29677,50 грн, загалом за розрахунковий період 59355,00 грн.

Зазначена довідка містить також відомості про утримання із грошового забезпечення позивача за два місяці у загальному розмірі 13651,66 грн та суму до виплати 45703,34 грн.

Суд зазначає, що для обчислення середньоденного грошового забезпечення відповідно до Порядку №100 враховуються нараховані суми грошового забезпечення до здійснення обов`язкових утримань, а не фактично виплачені після таких утримань кошти.

Кількість календарних днів липня та серпня 2025 року становить 62 дні.

Відтак середньоденне грошове забезпечення позивача, обчислене за календарними днями, становить:

59355,00 грн / 62 календарні дні = 957,34 грн.

З урахуванням обмеження, встановленого статтею 117 КЗпП України, розрахунковий розмір середнього грошового забезпечення за шість місяців затримки остаточного розрахунку при звільненні становить:

957,3387097 грн Ч 181 календарний день = 173278,31 грн.

Отже, сума 173278,31 грн є вихідним розрахунковим розміром відшкодування за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, визначеним із застосуванням календарного способу обчислення, до оцінки судом питання щодо його співмірності з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на компенсаційному характері відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, та необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами звільненого працівника і роботодавця.

У постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала критерії, які підлягають врахуванню при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема розмір простроченої заборгованості, період затримки її виплати, причини виникнення та тривалості такого прострочення, ймовірний розмір майнових втрат працівника, поведінку сторін у спірних правовідносинах та співмірність заявленого відшкодування з обставинами справи.

У постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене Законом №2352-IX, встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, однак не нівелює принципів розумності, справедливості та пропорційності й не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Відтак при вирішенні спорів щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 суд вправі оцінювати співмірність відповідного відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи та за наявності обґрунтованих підстав зменшувати його розмір.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне оцінити характер спірної заборгованості, обставини її виникнення, тривалість затримки остаточного розрахунку, розмір фактично виплачених позивачу коштів та співвідношення зазначених обставин із розрахунковим розміром відшкодування.

Судом встановлено, що 23.06.2026 відповідачем на виконання судового рішення у справі №460/18447/25 виплачено позивачу грошові кошти у загальному розмірі 287061,35 грн.

При цьому підставою для проведення зазначеної виплати стало судове рішення, яким вирішено спір між сторонами щодо правильності нарахування індексації грошового забезпечення за попередні періоди проходження служби цивільного захисту, зокрема щодо застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходів та визначення щомісячної індексації-різниці відповідно до положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Отже, неповнота розрахунку при звільненні була пов`язана з існуванням між сторонами спору щодо правильності нарахування індексації грошового забезпечення за попередні періоди проходження служби.

Водночас суд враховує, що відповідачем здійснено виплату визначених судовим рішенням сум індексації грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Зазначена обставина не усуває факту несвоєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні та не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, однак підлягає врахуванню при визначенні справедливого розміру відповідного відшкодування.

Суд також враховує, що розрахунковий розмір середнього грошового забезпечення за шість місяців затримки становить 173278,31 грн, тоді як сума фактично виплачених позивачу коштів на виконання судового рішення становила 287061,35 грн.

Таким чином, розрахунковий розмір відшкодування є значним та становить близько 60,36 відсотка суми фактично виплачених позивачу коштів.

Разом з тим суд враховує, що відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер та спрямована на відшкодування працівникові негативних майнових наслідків, пов`язаних із несвоєчасним отриманням належних йому сум, а не на покладення на роботодавця надмірного фінансового тягаря.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про конкретний розмір майнових втрат позивача, безпосередньо спричинених затримкою виплати індексації грошового забезпечення, понад сам факт несвоєчасного отримання належних йому коштів.

Суд також бере до уваги, що позивач звернувся за судовим захистом невдовзі після звільнення, а відповідач після набрання законної сили судовим рішенням здійснив його добровільне виконання, перерахувавши належні позивачу кошти 23.06.2026.

Зазначені обставини свідчать, з одного боку, про своєчасне вжиття позивачем заходів щодо захисту порушеного права, а з іншого про виконання відповідачем обов`язку з виплати заборгованості після остаточного вирішення спору щодо її нарахування.

Враховуючи характер заборгованості, обставини її виникнення, тривалість затримки розрахунку, виконання відповідачем судового рішення щодо виплати індексації грошового забезпечення, а також необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін, суд доходить висновку, що стягнення повного розрахункового розміру середнього грошового забезпечення у сумі 173278,31 грн за встановлених обставин справи становитиме надмірний фінансовий тягар для відповідача.

За таких обставин суд вважає, що справедливим, розумним та таким, що відповідатиме принципам пропорційності, добросовісності й розсудливості, буде визначення відшкодування у розмірі 20 відсотків від розрахункової суми середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Відтак розмір відшкодування становить: 173278,31 грн Ч 20% = 34655,66 грн.

На переконання суду, визначений розмір відшкодування забезпечує належну компенсацію позивачу за несвоєчасне отримання належних йому сум грошового забезпечення та водночас відповідає критеріям розумності, справедливості й пропорційності.

При цьому зменшення розміру відшкодування не свідчить про відсутність порушення відповідачем обов`язку щодо своєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні, а є результатом оцінки судом конкретних обставин справи та застосування компенсаційного характеру відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Суд зазначає, що визначення конкретного розміру відшкодування за час затримки остаточного розрахунку при звільненні належить до повноважень суду під час вирішення спору по суті, а тому доводи відповідача про неможливість визначення судом відповідної суми є необґрунтованими.

Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити відповідне відшкодування у визначеному судом розмірі.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, положення статей 116, 117 КЗпП України, Порядку №100 та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо компенсаційного характеру відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 34655,66 грн, з відмовою у задоволенні позовних вимог у частині, що перевищує визначений судом розмір відшкодування.

Розподіл судових витрат судом не проводиться, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону, а доказів понесення інших судових витрат не подавав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 04 вересня 2025 року по 23 червня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, обчислене відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, за шість місяців затримки, а саме за період з 04 вересня 2025 року по 03 березня 2026 року включно, у розмірі 34 655,66 грн (тридцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень 66 копійок), з утриманням установлених законодавством податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (вул. Гетьмана Полуботка, буд. 37,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 38610634)

Суддя Н.В. Друзенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141234381 ?

Документ № 141234381 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141234381 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141234381 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141234381 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141234381, Рівненський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141234381, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141234381 відноситься до справи № 460/11382/26

Це рішення відноситься до справи № 460/11382/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141234380
Наступний документ : 141234382