Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/26052/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 26 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі-відповідач), в якому позивачка просить:
- визнати протиправним Рішення №155350021883 від 28.05.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 15.08.1979 по 01.03.1980, з 22.05.1980 по 01.09.1980, з 01.05.1981 по 21.09.1981, з 30.09.1981 по 05.11.1981, з 05.01.1982 по 01.07.1982, з 01.08.1982 по 03.08.1983, з 23.12.1987 по 28.08.1990, з 17.03.2003 по 18.03.2008, з 23.10.2015 по 14.06.2016, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1979 року та призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.05.2026 року.
Позиція позивачки обґрунтовується наступним
Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2026 року №155350021883 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував окремі періоди її трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.08.1979 року, через наявність виправлення у написанні по батькові. На думку позивачки, відповідні розбіжності зумовлені особливостями перекладу з російської мови на українську та не спростовують факту належності їй трудової книжки й здійснення трудової діяльності у спірні періоди.
Позивачка просить зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 15.08.1979 по 01.03.1980, з 22.05.1980 по 01.09.1980, з 01.05.1981 по 21.09.1981, з 30.09.1981 по 05.11.1981, з 05.01.1982 по 01.07.1982, з 01.08.1982 по 03.08.1983, з 23.12.1987 по 28.08.1990, з 17.03.2003 по 18.03.2008 та з 23.10.2015 по 14.06.2016.
Вважає, що формальні недоліки оформлення трудової книжки, допущені не з її вини, не можуть бути підставою для обмеження права на пенсійне забезпечення. Крім того, зазначає, що відповідач не вжив належних заходів для перевірки відомостей та отримання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
У зв`язку з викладеним позивачка просить суд визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язати відповідача зарахувати зазначені періоди трудової діяльності до страхового стажу та призначити пенсію за віком з 21.05.2026 року.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовується наступним
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає рішення від 28.05.2026 року №155350021883 про відмову у призначенні пенсії за віком правомірним і обґрунтованим.
Зазначає, що за результатами розгляду заяви позивачки від 21.05.2026 та поданих документів її страховий стаж становить 7 років 1 місяць 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач вказує, що спірні періоди роботи не зараховано до страхового стажу через наявність виправлення у написанні по батькові позивачки на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.08.1979, що, на його думку, не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162.
При цьому відповідач зазначає, що неналежне оформлення трудової книжки не позбавляє позивачку права підтвердити трудовий стаж іншими документами, передбаченими пунктом 3 Порядку №637, зокрема довідками, виписками з наказів, особовими рахунками та відомостями про видачу заробітної плати. Однак, як стверджує відповідач, позивачка таких документів не надала, у зв`язку з чим підстав для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу немає.
З огляду на викладене відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повну пенсійну справу разом з оскаржуваним рішенням №155350021883 від 28.05.2026 року та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форми ОК-5 та ОК-7).
14 вересня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками за (вхід. №ЕС/105274/26).
14 вересня 2026 року від відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду з додатками за (вхід. №ЕС/105198/26).
16 вересня 2026 року від відповідача надійшли копії матеріалів електронної пенсійної справи за (вхід. №105971/26).
Станом на 05 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21 травня 2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 травня 2026 року №155350021883 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На дату звернення вік заявниці становив 64 роки 1 місяць. Відповідно до рішення, страховий стаж позивачки становить 7 років 1 місяць 16 днів, тоді як необхідний стаж, за доводами відповідача, становить 22 роки.
Із розрахунку страхового стажу вбачається, що до страхового стажу зараховано періоди: з 01.03.2001 по 31.03.2001, з 01.08.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 18.03.2008 та з 23.10.2015 по 14.06.2016 (разом 7 років 1 місяць 16 днів).
У рішенні відповідача зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненою 20.08.1979 року на ім`я « ОСОБА_2 », оскільки у написанні по батькові наявне виправлення на « ОСОБА_3 ». Відповідач виходив із того, що така трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, а тому стаж слід підтверджувати документами, передбаченими пунктом 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637).
Позивачка не погодилася з відмовою та просить зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15.08.1979 по 01.03.1980, з 22.05.1980 по 01.09.1980, з 01.05.1981 по 21.09.1981, з 30.09.1981 по 05.11.1981, з 05.01.1982 по 01.07.1982, з 01.08.1982 по 03.08.1983, з 23.12.1987 по 28.08.1990, з 17.03.2003 по 18.03.2008 та з 23.10.2015 по 14.06.2016.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначені пенсії за віком, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) про загальнообов`язкове державне соціальне страхування й визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, інших законів про пенсійне забезпечення, а також нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, пенсійний вік, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 5 цього Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечить йому.
Пунктом 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону № 1058-IV.
Згідно з нею страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Згідно з частиною 1 статті 56 цього Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час внесення спірних записів) також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, який з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року становить не менше 29 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років.
Згідно із частиною третьою статті 26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 15 до 24 років.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV установлено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Позивачка, 1962 року народження, досягла віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , віку 63 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , а віку 65 років досягне ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У спірному випадку відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який він визначив у 22 роки. Підставою для незарахування періодів роботи з 15.08.1979 по 01.03.1980, з 22.05.1980 по 01.09.1980, з 01.05.1981 по 21.09.1981, з 30.09.1981 по 05.11.1981, з 05.01.1982 по 01.07.1982, з 01.08.1982 по 03.08.1983, з 23.12.1987 по 28.08.1990, з 17.03.2003 по 18.03.2008 та з 23.10.2015 по 14.06.2016 слугувало лише те, що на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.08.1979 наявне виправлення по батькові (« ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 »). За висновком відповідача, страховий стаж позивачки становить 7 років 1 місяць 16 днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності або за відсутності відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Згідно з пунктами 1.1, 2.2 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до неї вносяться, зокрема, відомості про працівника (прізвище, ім`я та по батькові, дата народження) і відомості про роботу, переведення та звільнення. Відповідно до пункту 2.13 Інструкції №58 зміни відомостей про працівника на титульному аркуші вносяться на підставі відповідних документів, із зазначенням підстави внесення змін на внутрішньому боці обкладинки, що засвідчується підписом керівника підприємства (або уповноваженої особи) та печаткою.
Пунктами 2.3, 2.4, 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що записи про прийняття, переведення та звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом на підставі наказу (розпорядження), у точній відповідності з його текстом, а запис про звільнення засвідчується печаткою.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що при звільненні працівника всі записи про роботу засвідчуються підписом керівника підприємства або уповноваженої особи та печаткою.
Аналіз наведених норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Якщо ж у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу приймаються додаткові докази, передбачені пунктом 3 Порядку № 637.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.
Зміст викладених норм також свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок працівників та встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб. Таким чином, позивачка, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до неї відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови органом Пенсійного фонду України у призначенні пенсії, результатом чого стало б обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17, у яких зазначено, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком із зарахуванням документально підтверджених періодів роботи.
Трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника контролювати заповнення роботодавцем трудової книжки, а тому працівник не може нести й негативних наслідків порушення порядку її заповнення. Право позивачки на встановлені законом гарантії не може ставитися в залежність від якості виконання обов`язків відповідальною особою. На особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у трудовій книжці. Відповідач також не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії: в постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а зазначено, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, а визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів.
Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд зазначає таке.
У трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненій 20.08.1979, на титульному аркуші по батькові позивачки виправлено на « ОСОБА_3 ». На внутрішньому боці обкладинки міститься запис про те, що відомості змінено на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.04.1962, а прізвище змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » на підставі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 22.09.2015 року.
Ці записи засвідчені підписом заступника директора з кадрів та печаткою підприємства. Таким чином, виправлення здійснено у порядку, передбаченому пунктом 2.13 Інструкції №58: із зазначенням підстави (первинного документа), підписом уповноваженої особи та печаткою.
Крім того, українською мовою титульний аркуш трудової книжки заповнено 22.10.2015 з правильним написанням по батькові « ОСОБА_7 », з підписом власниці та печаткою. Відомості про прізвище, ім`я, по батькові й дату народження позивачки в трудовій книжці відповідають даним, зазначеним самим відповідачем у спірному рішенні та розрахунку стажу.
Відповідач не навів і жодними доказами не підтвердив, що трудова книжка належить іншій особі або що записи про трудову діяльність у ній є недостовірними. З відзиву вбачається, що єдиною підставою для незарахування періодів є саме виправлення по батькові. Інших недоліків записів відповідач не зазначав, а суд за відсутності таких доводів не вбачає підстав для їх самостійного формулювання.
Записи про роботу позивачки у розділі «Відомості про роботу» вчинені російською мовою, що відповідало порядку ведення трудових книжок у відповідний період, і містять дати прийняття та звільнення, найменування підприємств, посад, номери та дати наказів, підписи відповідальних осіб та печатки. Зокрема, записи за 1979-1983 роки (записи № 1-15) та за 1987-1990 роки (записи № 16 20) підтверджують роботу позивачки на підприємствах торгівлі, в УСК ДСО «Авангард» та Одеському трамвайно-тролейбусному управлінні. Цю роботу засвідчує також запис у розділі «Відомості про заохочення» від 02.04.1982 (наказ №50). Відповідальність за правильність оформлення зазначених записів покладається на роботодавців, а не на позивачку.
Посилання відповідача на те, що позивачка не надала інших документів, передбачених пунктом 3 Порядку № 637, суд оцінює критично. Згідно з пунктами 1-3 Порядку № 637 такі документи приймаються за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, а також у випадках, коли записи неправильні чи неточні. За наявності належно оформленої трудової книжки, записи якої відповідачем по суті не спростовані, підстав вимагати додаткове підтвердження немає. Відповідач також не довів, що вживав заходів для перевірки відомостей, зокрема не звертався до архівних установ чи роботодавців.
Отже, наявність виправлення по батькові, внесеного в установленому порядку, не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, відомості про які містяться в трудовій книжці. Відмова відповідача є необґрунтованою, а його рішення від 28.05.2026 року № 155350021883 - протиправним.
Водночас суд зазначає, що періоди роботи з 17.03.2003 по 18.03.2008 та з 23.10.2015 по 14.06.2016, згідно з розрахунком стажу (форма РС-право від 28.05.2026), враховані відповідачем до страхового стажу за даними персоніфікованого обліку (періоди з 01.03.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 18.03.2008 та з 23.10.2015 по 14.06.2016). Отже, в цій частині права позивачки не порушені, а підстав для зобов`язання зарахувати ці періоди немає.
До страхового стажу підлягають зарахуванню періоди роботи з 15.08.1979 по 01.03.1980, з 22.05.1980 по 01.09.1980, з 01.05.1981 по 01.09.1981, з 30.09.1981 по 05.11.1981, з 05.01.1982 по 01.07.1982, з 01.08.1982 по 03.08.1983 та з 23.12.1987 по 28.08.1990.
Отже, рішення відповідача від 28.05.2026 року №155350021883 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з підстав незарахування до страхового стажу позивачки періодів трудової діяльності, які підтверджуються записами у трудовій книжці, а наявність виправлення у написанні по батькові за встановлених обставин не спростовує достовірності зазначених відомостей. Відтак позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 15.08.1979 по 01.03.1980, з 22.05.1980 по 01.09.1980, з 01.05.1981 по 01.09.1981, з 30.09.1981 по 05.11.1981, з 05.01.1982 по 01.07.1982, з 01.08.1982 по 03.08.1983 та з 23.12.1987 по 28.08.1990 підлягають задоволенню.
Водночас періоди роботи з 17.03.2003 по 18.03.2008 та з 23.10.2015 по 14.06.2016 уже враховані відповідачем до страхового стажу позивачки за даними персоніфікованого обліку, тому підстави для повторного їх зарахування відсутні.
Щодо вимоги про безпосереднє призначення пенсії за віком з 21.05.2026 року суд зазначає, що після зарахування спірних періодів необхідно визначити загальну тривалість страхового стажу позивачки та перевірити її відповідність установленим законом вимогам для призначення пенсії. З огляду на це належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 21.05.2026 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні вимоги про безпосереднє призначення пенсії за віком слід відмовити.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на часткове задоволення та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 1331,20 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2026 року № 155350021883 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.08.1979 по 01.03.1980, з 22.05.1980 по 01.09.1980, з 01.05.1981 по 01.09.1981, з 30.09.1981 по 05.11.1981, з 05.01.1982 по 01.07.1982, з 01.08.1982 по 03.08.1983 та з 23.12.1987 по 28.08.1990 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.08.1979 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В решті вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов
Судове рішення № 141233900, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/26052/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: