Рішення № 141233880, 05.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
420/25495/26
Номер документу
141233880
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/25495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 20 серпня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Протокол засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.09.2025 р. в частині відмови у виключенні 1-но кімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 36,54 кв.м, житлова площа - 17,98 кв.м.) зі складу службових житлових приміщень ІНФОРМАЦІЯ_1 та надання зазначеної квартири для постійного проживання ОСОБА_1 та членам його сім`ї;

- зобов`язати Адміністрацію державної прикордонної служби направити до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 26303241) відповідне клопотання (рішення) з належно оформленими документами про виключення 1-но кімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 36,54 кв.м, житлова площа - 17,98 кв.м.) зі складу службових житлових приміщень ІНФОРМАЦІЯ_1 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім`ї вказаною квартирою як постійним житлом та надати грошову компенсацію співмірну за ненадані 36,62 кв. м. житлової площі;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, має вислугу понад 27 років, є учасником бойових дій та перебуває на квартирному обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов. Разом із дружиною та двома неповнолітніми доньками він проживає у службовій квартирі АДРЕСА_1 , у якій зареєстрований із 2011 року. Позивач стверджує, що він та члени його сім`ї не мають житла у приватній власності та не використовували право на безоплатну приватизацію житла.

На думку позивача, з огляду на вислугу військової служби понад 20 років, перебування на квартирному обліку та проживання у спірному службовому житловому приміщенні, він має право на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення зазначеної квартири з числа службових. У зв`язку із цим позивач вважає рішення об`єднаної житлової комісії, оформлене витягом із протоколу від 16.09.2025 року № 7, про відмову в задоволенні його заяви протиправним.

Крім того, позивач посилається на те, що житлова площа спірної квартири становить 17,98 кв. м, тоді як нормативна житлова площа для сім`ї з чотирьох осіб, за його розрахунком, становить 54,6 кв. м. У зв`язку із цим позивач вважає, що має право на грошову компенсацію за нестачу 36,62 кв. м житлової площі.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Вимоги, викладені в позовній заяві позивачем, відповідач не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, виходячи з того, що позивач, попри наявність вислуги понад 20 років і перебування на квартирному обліку, не перебуває першим у черзі на отримання житла для постійного проживання, а тому передбачені законодавством підстави для виключення займаної ним квартири з числа службових наразі відсутні.

Відповідач також стверджує, що надання позивачу та членам його сім`ї з чотирьох осіб однокімнатної квартири житловою площею 17,98 кв. м для постійного проживання не відповідає вимогам житлового законодавства щодо забезпеченості житловою площею та правил заселення житлових приміщень. Зокрема, у квартирі проживають дві доньки позивача, старша з яких досягла дев`ятирічного віку, що, на думку відповідача, унеможливлює надання зазначеної квартири для постійного проживання сім`ї у її нинішньому складі. Крім того, відповідач звертає увагу, що квартиру було надано позивачу у 2011 році на одну особу, до укладення шлюбу та народження дітей.

З огляду на викладене відповідач вважає рішення об`єднаної житлової комісії від 16.09.2025 року правомірним, прийнятим у межах її повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року позов залишено без руху.

Заявою від 27 серпня 2026 року позивач усунув недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

07 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача та відповідача, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 (надалі Позивач) знаходиться на дійсній військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_2 .

Вислуга років станом на 09.05.2025 р. становить 27 р. 11 міс. 08 дн, про що наявна довідка Військової частини НОМЕР_1 за вих. № 557 від 09.05.2025 року.

Позивач зареєстрований у службові квартирі АДРЕСА_1 (загальна площа 36,54 кв.м, житлова площа - 17,98 кв.м.) з 30.03.2011 року на підставі ордера № 1960 серії КР від 01.03.2011 року, житла у приватній власності не має та участі у приватизації не приймав.

Як учасник бойових дій з 17.04.2017 року, з метою реалізації свого права на житло шляхом його приватизації, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 18.08.2025 року № 3-237 надати 1-но кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 36,54 кв.м, житлова площа - 17,98 кв.м.) для постійного проживання, зі зняттям з неї статусу службове жиле приміщення.

Відповідно пунктів 2, 9 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 № 26 вирішено відмовити в наданні Позивачу, на склад сім`ї - 4 (чотири) особи, 1-но кімнатної квартири АДРЕСА_1 для постійного проживання шляхом виключення утримуваного ним житлового приміщення із числа службових, про що наявний Витяг з протоколу № 7 засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.09.2025 р.оку.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.09.2011 підтверджується, що Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вони мають двох доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 Позивач проживає разом зі своєю сім`єю, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що наявні Витяги з реєстру територіальної громади № 2026/011967258 від 16.07.2026 року, № 2026/011967206 від 16.07.2026 року, № 2026/011970559 від 16.07.2026 року та № 2026/011971564 від 16.07.2026 року.

Позивач вважаючи протиправним Протокол засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.09.2025 р. в частині відмови у виключенні 1-но кімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 36,54 кв.м, житлова площа - 17,98 кв.м.) зі складу службових житлових приміщень ІНФОРМАЦІЯ_1 та надання зазначеної квартири для постійного проживання ОСОБА_1 та членам його сім`ї, звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Так, частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 39 Житлового кодексу УРСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі Порядок № 1081), а саме його пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Отже, Порядком № 1081 на даний момент визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме:

1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого;

2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового;

3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;

4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку № 1081 встановлено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом МВС України від 18.01.2021 року № 26 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Ця Інструкція визначає механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання (далі - члени їх сімей).

Згідно п. 2 Розділу І Інструкції військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом:

надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла;

надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;

виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового.

Члени сім`ї військовослужбовця, які внесені в його особову і облікову справи у встановленому законодавством порядку, проживають та зареєстровані разом з ним, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем.

У відповідності до п. 4 Розділу І Інструкції військовослужбовцям, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними та членами їх сімей не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

До отримання жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення такі військовослужбовці забезпечуються службовим житлом у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 7 Розділу І Інструкції питання, пов`язані із забезпеченням військовослужбовців жилою площею, вирішують житлові комісії (об`єднані житлові комісії) за місцем проходження ними служби та перебування на обліку для поліпшення житлових умов.

Питання щодо виключення жилих приміщень, в яких проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службових та надання їх для постійного проживання військовослужбовцям, які мають на це право, вирішують відповідні житлові комісії (об`єднані житлові комісії), які розглядали питання надання такого житла, у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що в м. Одеса дислоковано кілька органів Державної прикордонної служби України, тому в цьому населеному пункті було створено об`єднану (гарнізонну) житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) Держприкордонслужби.

У відповідності до п. 5 Розділу II Інструкції житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) приймає рішення щодо:

включення військовослужбовців та членів їх сімей до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) і виключення їх з таких списків;

зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання і зняття їх з такого обліку;

надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової жилої площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у встановленому законодавством порядку;

забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання шляхом виключення утримуваного ними житла з числа службового у встановленому законодавством порядку;

внесення змін до облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов; розгляду заяв, скарг та пропозицій із житлових питань;

перегляду раніше прийнятих комісією або в порядку правонаступництва рішень, якщо їх було прийнято з порушенням вимог законодавства, у тому числі, якщо не враховано документи, наявні в обліковій справі на дату розгляду питання.

Рішення про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

З метою з`ясування інформації щодо наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї жилої площі житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) має право запитувати у встановленому законодавством порядку в державних органів, установ, організацій та громадян відповідні документи.

Згідно п. 6 Розділу II Інструкції житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби має повноваження, визначені пунктами 4, 5 цього розділу, і уповноважена:

розглядати заяви, скарги та пропозиції, що виникли під час роботи житлових комісій органів Держприкордонслужби (об`єднаних житлових комісій);

перевіряти правомірність зарахування та перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), а також правомірність зняття з обліку;

погоджувати рішення житлових комісій органів Держприкордонслужби (об`єднаних житлових комісій) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

погоджувати рішення житлових комісій органів Держприкордонслужби (об`єднаних житлових комісій) про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей службовими жилими приміщеннями;

приймати рішення про зарахування на відповідний облік та забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), жилими приміщеннями для постійного проживання керівників органів Держприкордонслужби;

погоджувати питання щодо виключення жилих приміщень із числа службових; надавати житловим комісіям органів Держприкордонслужби (об`єднаним житловим комісіям) пропозиції, рекомендації та роз`яснення із житлових питань.

У разі непогодження рішення житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії) щодо надання житла житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби повертає документи на доопрацювання з відповідним обґрунтуванням.

Пунктом 7 Розділу II Інструкції передбачено, що рішення житлової комісії оформлюється протоколом засідання житлової комісії / об`єднаної житлової комісії (далі - протокол) (додаток 1). Протокол підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та затверджується керівником органу Держприкордонслужби, наказом якого утворена ця комісія.

Згідно п. 1 Розділу VI Інструкції особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, забезпечуються жилими приміщеннями по черзі, що визначається часом зарахування на облік (у загальному, першочерговому або позачерговому порядку), за рішенням житлової комісії (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується керівником органу Держприкордонслужби, відповідно до наказу якого створена ця комісія.

У рішенні житлової комісії зазначаються підстави для надання жилого приміщення, жила площа та склад сім`ї, на який воно надається, також зазначається номер у черзі.

Пунктом 2 Розділу VI Інструкції передбачено, що жилі приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, повинні відповідати установленим санітарним і технічним вимогам.

Жилі приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в цьому населеному пункті, визначеному у встановленому законодавством порядку, але не більше 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу за умови, що вони не використали право на безоплатну приватизацію житла.

Згідно п. п. 3-6 Розділу VI Інструкції для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.

Рішення житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби оформлюється протоколом та затверджується Головою Держприкордонслужби.

На підставі затвердженого керівником органу Держприкордонслужби рішення житлової комісії щодо забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями для постійного проживання житлова комісія готує список розподілу постійних жилих приміщень (додаток 24).

Списки розподілу постійних жилих приміщень (у 3 примірниках), затверджені керівником органу Держприкордонслужби та підписані головою і секретарем житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії), надсилаються до Адміністрації Держприкордонслужби для погодження.

Разом із списками розподілу постійних жилих приміщень до Адміністрації Держприкордонслужби надсилається облікова справа військовослужбовця та витяг з протоколу засідання житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії).

Списки розподілу постійних жилих приміщень та інші документи розглядаються на засіданні житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби по кожному військовослужбовцю окремо.

У разі наявності підстав, що виключають можливість надання військовослужбовцю та членам його сім`ї жилого приміщення для постійного проживання, зазначене жиле приміщення підлягає повторному розподілу в органі Держприкордонслужби у встановленому законодавством порядку та в строк, що не перевищує один місяць.

Рішення про забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання керівників органів Держприкордонслужби та членів їх сімей приймає житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби.

Після погодження Адміністрацією Держприкордонслужби списків розподілу постійних жилих приміщень, органом Держприкордонслужби протягом десяти робочих днів оформляються та подаються до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документи для затвердження рішення житлової комісії та видачі ордера.

У разі забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями для постійного проживання шляхом виключення утримуваних ними жилих приміщень із числа службових, окрім погодження списків розподілу постійних жилих приміщень, Адміністрація Держприкордонслужби також надає дозвіл відповідному органу Держприкордонслужби на виключення житла із числа службового.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом із списком розподілу жилого приміщення для постійного проживання надсилається також облікова справа військовослужбовця, витяг з протоколу засідання житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії) про надання жилого приміщення для постійного проживання та витяг з протоколу засідання житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби про погодження списків розподілу житла.

Згідно п. 9 Розділу VI Інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, у якому вони проживають, з числа службового в порядку черговості, у спосіб, визначений пунктами 3, 6 цього розділу.

Особи, звільнені з військової служби, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями та які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, в якому вони проживають, з числа службового без урахування черговості, у спосіб, визначений пунктами 3-6 цього розділу.

Виключення квартир із числа службових здійснюється виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради народних депутатів на підставі рішення житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії) за клопотанням керівника органу Держприкордонслужби, яким було надано таке житло, у встановленому законодавством порядку.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок наявності у позивача вислуги на військовій службі більше 20 років.

Як встановлено судом, позивач та члени його сім`ї зареєстровані та фактично проживають у спірній квартирі на підставі ордера на службове житлове приміщення № 1960 серії КР від 01.03.2011 року.

Житла у приватній власності позивач та члени його сім`ї не мають, участі у приватизації не приймали.

Судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в м. Одеса:

- в загальному порядку з 09.08.2005 року за № 95, що підтверджується протоколом гарнізонної житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 02.06.2006 року № 7;

- в першочерговому порядку, як учасник бойових дій, з 17.04.2025 року за № 225, що підтверджується протоколом об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 07.05.2025 року № 4 та довідкою про перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку в Південному регіональному управлінні Держприкордонслужби в м. Одеса.

Отже, позивач перебуває на квартирному обліку в загальному та першочерговому порядку, однак не займає першого місця у відповідних списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Водночас сам факт перебування на квартирному обліку не свідчить про настання черги на забезпечення постійним житлом саме шляхом виключення займаного службового жилого приміщення з числа службових.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 року № 26, забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного службового жилого приміщення з числа службових здійснюється в порядку черговості. Таким чином, вирішення питання про зміну статусу займаного позивачем житла має відбуватися з дотриманням установленої процедури та черговості забезпечення житлом для постійного проживання.

За таких обставин, за відсутності підтвердження настання черги позивача на забезпечення постійним житлом у визначеному законодавством порядку, самі по собі тривала вислуга військової служби, статус учасника бойових дій та перебування на квартирному обліку не є достатніми підставами для висновку про виникнення безумовного обов`язку відповідача виключити займану ним квартиру з числа службового житла.

Крім того, суд бере до уваги нормативні вимоги, які підлягають дотриманню під час надання жилих приміщень для постійного проживання.

Так, згідно з пунктами 52, 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року № 470, жилі приміщення надаються в межах 13,65 кв. м жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в конкретному населеному пункті. При цьому не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі віком понад дев`ять років, крім подружжя.

Аналогічні вимоги передбачені пунктом 2 розділу VI Інструкції № 26, відповідно до якого жилі приміщення, що надаються військовослужбовцям та членам їхніх сімей для постійного проживання, повинні відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Такі приміщення надаються з урахуванням рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею у відповідному населеному пункті, але не більше 13,65 кв. м жилої площі на одну особу за умови невикористання права на безоплатну приватизацію житла. Також не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі віком понад дев`ять років, крім подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, середня забезпеченість громадян жилою площею в місті Одесі становить 8,5 кв. м на одну особу. Водночас загальна площа спірної однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , становить 36,54 кв. м, а жила площа - 17,98 кв. м. Отже, жила площа цієї квартири є меншою за сумарну площу, що відповідає показнику середньої забезпеченості житлом для сім`ї позивача у складі чотирьох осіб.

Суд також ураховує, що сім`я позивача складається з чотирьох осіб, зокрема двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, старша донька позивача досягла віку понад дев`ять років. З огляду на те, що спірна квартира є однокімнатною, її планування не дає змоги забезпечити розміщення членів сім`ї з дотриманням установленої нормативними актами вимоги щодо недопустимості спільного проживання в одній кімнаті осіб різної статі віком понад дев`ять років, крім подружжя.

При цьому суд бере до уваги, що спірну квартиру було надано ОСОБА_1 як службове житло на одну особу на підставі ордера № 1960 серії КР від 01.03.2011 року, тобто до укладення шлюбу та народження дітей. Вказана обставина підтверджує, що квартира надавалася з урахуванням іншого складу сім`ї, ніж той, який існує на час розгляду справи. Водночас подальше збільшення складу сім`ї та тривале проживання в цій квартирі самі по собі не усувають необхідності дотримання нормативних вимог, установлених для забезпечення житлом для постійного проживання.

Отже, оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що перебування позивача на квартирному обліку не підтверджує настання його черги на забезпечення постійним житлом у заявлений спосіб, а характеристики спірної однокімнатної квартири не дають змоги забезпечити сім`ю позивача відповідно до наведених вимог щодо житлової площі та розміщення членів сім`ї. За таких обставин наведені позивачем доводи не є достатніми для висновку про протиправність відмови у виключенні спірної квартири з числа службового житла.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 житловою комісією враховано обставини перебування позивача на квартирному обліку, встановлений порядок забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання та вимоги нормативно-правових актів щодо житлової площі й умов розміщення членів сім`ї. Наведені у витягу з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.09.2025 року № 7 підстави відмови узгоджуються з установленими у справі обставинами та положеннями нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Суд наголошує, що право військовослужбовця на забезпечення житлом для постійного проживання підлягає реалізації з дотриманням установлених законодавством умов і процедури. Наявність у позивача вислуги військової служби понад 20 років, статусу учасника бойових дій, перебування на квартирному обліку та невикористання права на безоплатну приватизацію житла самі по собі не зумовлюють безумовного обов`язку відповідача виключити займану квартиру з числа службових поза встановленою черговістю та без дотримання інших передбачених законодавством вимог.

Крім того, з урахуванням складу сім`ї позивача та характеристик спірної однокімнатної квартири суд погоджується з доводами відповідача щодо необхідності дотримання нормативних вимог до житлової площі й розміщення членів сім`ї під час вирішення питання про надання цього приміщення для постійного проживання. Позивачем не наведено належних аргументів і не надано доказів, які б спростовували обґрунтованість зазначених житловою комісією підстав для відмови.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За результатами дослідження матеріалів справи суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення житлової комісії прийняте з порушенням зазначених вимог, без належного обґрунтування або всупереч установленій процедурі.

Отже, суд доходить висновку, що відмова у виключенні квартири АДРЕСА_1 , із числа службових житлових приміщень та наданні її позивачу і членам його сім`ї для постійного проживання є обґрунтованою, а підстави для визнання протиправним і скасування витягу з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.09.2025 року № 7 у відповідній частині - відсутні.

Оскільки вимога про зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України направити до Київської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання з належно оформленими документами про виключення спірної квартири зі складу службових житлових приміщень є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування відмови житлової комісії, а судом не встановлено протиправності такої відмови, зазначена похідна вимога також не підлягає задоволенню.

Не підлягає задоволенню й вимога про надання грошової компенсації, співмірної з вартістю ненаданих 36,62 кв. м житлової площі, оскільки позивачем не доведено наявності передбачених законодавством підстав для виплати такої компенсації саме у заявленому розмірі та в межах спірних правовідносин. Саме по собі посилання на різницю між бажаною житловою площею для сім`ї та житловою площею спірної квартири не створює безумовного права на отримання грошової компенсації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Суддя С.О. Cтефанов

.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141233880 ?

Документ № 141233880 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141233880 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141233880 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141233880 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141233880, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141233880, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141233880 відноситься до справи № 420/25495/26

Це рішення відноситься до справи № 420/25495/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141233877
Наступний документ : 141233882