Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/25231/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 17 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03.04.2024 № 1767, яким скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.03.2022 № 10/407 щодо ОСОБА_1 ;
- судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03.04.2024 № 1767, яким скасовано постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.03.2022 № 10/407 щодо визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Зазначає, що за результатами медичного огляду 11.03.2022 його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі пункту «а» статті 5 графи II Розкладу хвороб у зв`язку з діагнозом «В20.4 з проявами кандидозу». На підтвердження цього посилається на довідку ВЛК та інші медичні документи, які, на його думку, підтверджують обґрунтованість первинної постанови.
Позивач вважає, що ЦВЛК прийняла оскаржуване рішення поза межами повноважень та з порушенням установленого порядку, оскільки перегляд і скасування постанови ВЛК, на його переконання, можливі лише в передбаченій законодавством процедурі оскарження. Наголошує, що не звертався зі скаргою на постанову від 11.03.2022, був з нею згодний, а про рішення ЦВЛК дізнався лише після отримання 21.02.2026 листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.02.2026 № 192. До цього його не повідомляли про перегляд медичних документів, розгляд справи ЦВЛК та прийняте рішення, унаслідок чого він був позбавлений можливості надати пояснення й заперечення.
Також позивач зазначає, що передання медичної документації слідчому в межах кримінального провадження саме по собі не є підставою для скасування постанови ВЛК та не створює правових наслідків для його статусу, оскільки він не має процесуального статусу в цьому провадженні, а відповідач не надав судових рішень, якими первинну постанову ВЛК було б визнано недійсною.
Крім того, позивач стверджує, що правомірність постанови ВЛК від 11.03.2022 мала оцінюватися за редакцією Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, чинною на дату її прийняття. На його думку, діагноз відповідав передбаченим тоді підставам для визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а довідка ВЛК щодо нього не потребувала затвердження регіональною ВЛК.
Окремо позивач звертає увагу, що станом на 16.01.2026 у системі «Резерв+» він обліковувався як військовозобов`язаний, тоді як поля щодо постанови та дати проходження ВЛК залишалися незаповненими. Вважає, що ці відомості не відображають належним чином ані первинної постанови ВЛК, ані рішення ЦВЛК про необхідність повторного медичного огляду.
З огляду на те, що про оскаржуване рішення йому стало відомо 21.02.2026, позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити такий строк. Оскаржуване рішення вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Відповідач відзив на позов до суду не подав.
Станом на 05 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами медичного огляду, відповідно до Довідки військово-лікарської комісії (Протокол № 10) від 11.03.2022 року, Позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у зв`язку з діагнозом «В 20.4 з проявами кандидозу», на підставі статті 5-а графи II Розкладу хвороб.
На підставі зазначеного рішення до облікових документів Позивача було внесено відповідний запис про виключення з військового обліку.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.02.2026 року № 192 (наданим у відповідь на звернення представника Позивача від 17.01.2026 року), позивача повідомлено про те, що у відповідності до вимоги слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області, у межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12023030000000585 (зареєстроване 18.08.2023 року) щодо визнання осіб непридатними до військової служби за ознаками вчинення кримінального правопорушення, було вилучено рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 за 2022-2023 роки, у тому числі і протокол № 10 від 11.03.2022 року щодо Позивача.
Вилучені рішення позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 були скеровані на адресу Центральної ВЛК Збройних Сил України.
Надалі на адресу Слідчого управління ГУНП у Волинській області та ІНФОРМАЦІЯ_3 з Центральної ВЛК Збройних Сил України надійшли витяги з протоколів засідання ВЛК Центральної ВЛК ЗС України, а саме від 03.04.2024 року № 1767, щодо скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , протоколу № 10/407 від 11.03.2022 року щодо Позивача, та необхідності проведення повторного медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до Витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної ВЛК ЗС України від 03.04.2024 року № 1767, постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.03.2022 року № 10/407 щодо ОСОБА_1 - скасовано, з формулюванням підстави: враховуючи невідповідність діагнозу, зазначеного у картці обстеження і медичного огляду військовозобов`язаного ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.03.2022 року № 10/407, вимогам пункту «а» статті 5 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800). Одночасно зазначено, що Позивач підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно вимог Положення.
За даними інформаційно-комунікаційної системи «Резерв+» (військово-обліковий документ сформовано станом 16.01.2026 року), ОСОБА_1 обліковується як «військовозобов`язаний» (перебуває на військовому обліку) у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Велика Олександрівка).
Вважаючи рішення, оформлене Протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03.04.2024 року № 1767 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800 (надалі Положення №402).
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Також, суд зазначає, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», введеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022).
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Відповідно до пункту 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року у ЦВЛК ЗС України створено робочу групу із перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.
Суд зазначає, що за результатами медичного огляду, відповідно до Довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.03.2022 року № 10/407 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у зв`язку з діагнозом «В 20.4 з проявами кандидозу», на підставі статті 5-а графи II Розкладу хвороб.
Суд встановив, що за запитом слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України розглянула рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 протокол № 10 від 11.03.2022 року щодо ОСОБА_1 .
Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України встановила невідповідність діагнозу, зазначеного у картці обстеження і медичного огляду військовозобов`язаного ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.03.2022 року № 10/407, вимогам пункту «а» статті 5 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800).
За результатами розгляду Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України прийняла рішення, оформлене Протоколом №1767 від 03.04.2024 року, яким скасувала постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.03.2022 року № 10/407 та визнала військовозобов`язаного ОСОБА_1 таким, що підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно вимог Положення.
Щодо твердження позивача про те, що, скасувавши постанову ВЛК від 11.03.2022 року виключно на підставі власної оцінки відповідності діагнозу статті Розкладу хвороб, ЦВЛК фактично підмінила собою медичний огляд, чим вийшла за межі наданих їй повноважень, суд зазначає наступне.
Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 передбачено, якими повноваженнями наділена ЦВЛК при організації військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Відповідно до абзацу п`ятнадцятого підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 20.2 глави 20 розділу II Положення №402 постанови ВЛК розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Положення № 402 не містить заборони на ініціювання перегляду постанов військово-лікарських комісій іншими органами чи установами, у тому числі правоохоронними органами, а визначає загальні повноваження та порядок діяльності військово-лікарських комісій у межах здійснення військово-лікарської експертизи.
Необґрунтованим є твердження позивача про те, що відповідач не проводив його повторного медичного огляду, не врахував інших документів, що підтверджують хворобу, не організовував додаткових обстежень та не отримував нових медичних даних, чим порушив процедуру перегляду рішення, оскільки Положенням №402 не передбачено виклик та присутність військовозобов`язаних стосовно яких переглядаються постанови позаштатних ВЛК (в тому числі постанови ВЛК ТЦК та СП).
Положенням №402 не зобов`язано ЦВЛК направляти військовозобов`язаних у заклади охорони здоров`я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, повідомляти їх про перегляд постанов.
Суд зазначає, що в силу наведеного вище підпункту 2.3.4 пункту 2.3, пункту 3.4 розділу І Положення №402 проведення медичного огляду військовослужбовців, направлення запитів для отримання додаткових медичних документів, направлення особи на контрольне обстеження чи повторний медичний огляд є правом ЦВЛК, а не обов`язком.
При цьому слід звернути увагу, що позивач посилаючись на порушення процедури прийняття оскарженого рішення, не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували такі обставини.
Необґрунтованим вважає суд і твердження позивача про порушення строків розгляду та встановленої процедури.
Суд зазначає, що пункт 3.2. Положення №402 встановлює строк подання скарг до штатних ВЛК.
В той же час, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не розглядала скаргу на рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.03.2022 року № 10/407.
Положенням №402 встановлено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Однак, Положенням №402 не встановлено, що постанова військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.03.2022 року № 10/407 може бути переглянута, як це зазначає позивач, лише у строк, визначений статтею 122 КАСУ.
Водночас суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття постанови відповідача з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.
Суд перевіряє законність рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене протоколом № 1767 від 03.04.2024 року лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.
Суд зазначає, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України встановила невідповідність діагнозу зазначеного у картці медичного огляду військовозобов`язаного при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.03.2022 року № 10/407 вимогам пункту «а» статті 5 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800).
Суд наголошує, що надання правової оцінки діям відповідача з медичних критеріїв, зокрема відповідності чи невідповідності діагнозу, зазначеного у картці медичного огляду військовозобов`язаного не входить до повноважень суду при здійсненні перевірки дій та рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Варто зазначити, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, згідно з якою надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
У постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 600/3273/22-а Верховний Суд вказав, що «розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.
Позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує недотримання відповідачем законодавчої процедури прийняття спірного рішення та відповідно протиправність такого.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскарженого рішення діяв в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, що свідчить про його законність.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179).
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя С.О. Cтефанов
.
Судове рішення № 141233856, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/25231/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: